День 1.

В наше подразделение пришел полковник и объявил, что мы будем учиться диверсионному делу по новой программе. До окончания подготовки никто живым не уйдет. А если кто несогласен, то пусть пишет рапорт. Его расстреляют без очереди.

День 2.

Пришел сержант. Сказал, что нашим обучением будет заниматься именно он. Обучаться будем по особой секретной школе (и технике) ниндзя, о которой не знаю даже сами ниндзя. В качестве демонстрации возможностей сержант разломал головой железнодорожную шпалу и съел каску. Все были в шоке.

День 3.

Выяснилось, что полковник шутил по поводу расстрела. Ничего, встретим – тоже пошутим. Он у нас в ластах на телеграфный столб залезет.

День 5.

Учились рыть ямы скоростным методом бобров и прыгать через них. К концу дня все научились перепрыгивать восьмиметровые ямы.

День 7.

Для стимулирования прыгучести сержант натянул в ямах колючую проволоку, поэтому все научились прыгать на 15 метров.

День 9.

Учились перепрыгивать заборы. С двухметровыми проблем не возникло. А с помощью мудрого сержанта, колючей проволоки и планки с наточенными гвоздями все научились перепрыгивать через трехметровые заборы.Ночью половина подразделения смылась в самоволку, перепрыгнув через забор.

День 10.

Приехали строители из специальных строительных войск и нарастили забор до 7 метров в высоту, так как по всем расчетам человек физически не способен на столько подпрыгнуть. Под руководством мудрого сержанта и планки с гвоздями научились перепрыгивать пятиметровые заборы.Ночью в самоволку ушла другая половина подразделения. Если человек не может перепрыгнуть забор, то он может его перелететь. С пороховым ускорителем.

День 11

Учимся ползать по стенкам. Получается плохо. Сержант сказал, что по стенкам ползать может научиться даже обезьяна, но он нас простимулирует.

День 12.

Ползаем неплохо, но часто падаем вниз. Сержант разложил внизу дощечки с гвоздями. Первым упал Иванов. Гвозди погнулись, Иванов почти не пострадал.

День 13.

Уверенно ползаем по стенам. Иванов боится высоты, поэтому на уровне шестого этажа начинает блевать. Но не падает, потому что сержант обещал надрать ему задницу.

День 14.

Пришел командир подразделения. Просил составить график самоволок. Потому что детекторы масс, тепла и прочих сущностей не рассчитаны на ниндзю. Впрочем, сержант нас быстро обломил, сказав, что эти детекторы больше предназначены для отстрела голубей, а не для того, чтобы поймать немного грамотного диверсанта. Потом, правда, смягчился и пробурчал: «Пусть мальчики погуляют», но пообещал поставить сюрпризы-ловушки и собственноручно выпороть того, кто в них сдуру попадется.

День 15.

Сержант пришел с зеленой рожей. Попал в собственный сюрприз, который Петров, совершая вечерний моцион обнаружил и переставил в другое место. Весь день терзались догадками – как сержант будет себя пороть? Но зрелища. к сожалению, не дождались.Ночью дружно выискивали все сюрпризы-ловушки. Нашли не только их. В число трофеев попало: 6 противотанковых мин, 4 автомата, 3 пистолета для подводной стрельбы, 7 стингеров и два стенобитных бревна с титановым сердечником (не говоря уже о такой мелочи, как ящик гранат Ф1 белой раскраски и ящик патронов к ШКАС). Трофеи зарыли в каптерке, но не удержались и выставили сюрпризы в самых интересных местах. Остаток ночи гадали, что за часть здесь находилась раньше?

День 16.

Сержант умудрился угодить в две ловушки, поэтому напоминал свежевыкрашенного хамелеона. Учились метать вилки и ложки. Потому что сержант сказал, что ножи «каждый дурак умеет метать». Завтра будем метать зонтики.

День 17.

Метали зонтики. Хорошо кинутый зонтик прошибает фанеру в 5 мм с 20 метров. Сержант, в свою очередь, продемонстрировал этот фокус со 100 метров. Но у него набита рука.По словам сержанта, если у зонтика титано-вольфрамовые спицы, то он не только фанеру, но и кирпичную кладку прошибет.Ночью откопали в каптерке свинцовый брусок неизвестного происхождения. Сходили до ближайшей деревни и опрометчиво опробовали на курятнике.

День 18.

Пришел командир и рассказал, что к одному деду ночью в курятник упал метеорит. Прошиб стенку и трех курей. Тушки до сих пор не найти. Перья дед собирался отдать в Фонд Мира. Мы заверили командира, что на вверенном ему участке все было спокойно.

День 19.

Обучались искусству быть невидимыми в тылу потенциального противника. Разбились по парам и играли в прятки. В роли арбитра выступил сержант, временами выделявший именной пинок. Нога у сержанта тяжелая, поэтому неудачники пролетали метров десять.

В году 1989, в конце апреля месяца, вернувшись в часть в субботу вечером перед самыми выборами в Верховный Совет Советского Союза , уже рядовой Шевченко, предстал перед светлые очи перед командиром роты, замполитами роты и батальона, взводным и начальником штаба батальона. На их немой вопрос по поводу своего не совсем трезвого состояния, солдат ответил, что кандидату в депутаты Верховного Совета все позволительно. Не поверив солдату, офицеры поспорили с ним, на два ящика  ликера, что это не так и все разошлись в сладостном ожидании выпивки.

 Утро началось с построения, завтрака и похода на избирательный участок, который находился в помещении клуба.

 Рота по одному, прошла через ряд столов, на которых лежали бюллетени, взявши их, прошли к кабинкам, где и прошли основные события. Дальше путь вел к урнам, куда опускались бюллетени и дальше на улицу.

  Только к вечеру, ротный, выловив солдата, напомнил о пари, на что получил ответ:

----Утро вечера мудренее….,

 Поверив, ушел чему-то улыбаясь.

Утром, в понедельник, боец, пошел с ротой на построение, что случалось крайне редко и, не был разочарован.

 На плацу перед трибуной стоял десяток офицеров, которые что-то обсуждали. Когда полк построился один из них, начальник политотдела дивизии, громким командным голосом сказал:

----Кандидат в Верховный Совет Советского Союза, четырежды ефрейтор Шевченко, выйти из строя!!!!!

  На губу не посадили, мотивируя тем, что там отдыхает, в командировку тоже, до демобилизации осталось всего ничего. Два ящика ликера ждало в канцелярии роты, но пить заставили с горла и залпом, поэтому, осилив около литра - отключился.

   А в кабинке, произошло следующее, зачеркнув тройку кандидатов, в числе которых был и действующий тогда министр обороны т. Язов, солдат записал свои ФИО, краткую автобиографию и бросил бюллетень в урну

http://t-rat.blogspot.com/2009/05/blog-post_09.html

     Речь о тех временах, когда русскоговорящих интервьюеров в израильских

военкоматах еще не было, а русские призывники уже были. Из-за того, что они в большинстве своем плохо владели ивритом, девочки-интервьюеры часто посылали их на проверку к так называемым "офицерам душевного здоровья" (по специальности - психологам или социальным работникам), чтобы те на всякий случай проверяли, все ли в порядке у неразговорчивого призывника. Кстати, офицер душевного здоровья - "кцин бриют нефеш" - сокращенно на иврите называется "кабан". Хотя к его профессиональным качествам это, конечно же, отношения не имеет.      Офицер душевного здоровья в военкомате обычно проводит стандартные тесты - "нарисуй человека, нарисуй дерево, нарисуй дом". По этим тестам можно с легкостью исследовать внутренний мир будущего военнослужащего. В них ведь что хорошо - они универсальные и не зависят от знания языка. Уж дом-то все способны нарисовать. И вот к одному офицеру прислали очередного русского мальчика, плохо говорящего на иврите. Офицер душевного здоровья поздоровался с ним, придвинул лист бумаги и попросил нарисовать дерево.      Русский мальчик плохо рисовал, зато был начитанным. Он решил скомпенсировать недостаток художественных способностей количеством деталей. Поэтому изобразил дуб, на дубе - цепь, а на цепи - кота. Понятно, да?      Офицер душевного здоровья придвинул лист к себе. На листе была изображена козявка, не очень ловко повесившаяся на ветке. В качестве веревки козявка использовала цепочку.      - Это что? - ласково спросил кабан.      Русский мальчик напрягся и стал переводить. Кот на иврите - "хатуль". "Ученый" - мад'ан, с русским акцентом - "мадан". Мальчик не знал, что в данном случае слово "ученый" звучало бы иначе - кот не является служащим академии наук, а просто много знает, то есть слово нужно другое. Но другое не получилось. Мальчик почесал в затылке и ответил на вопрос офицера:      - Хатуль мадан.      Офицер был израильтянином. Поэтому приведенное словосочетание значило для него что-то вроде "кот, занимающийся научной деятельностью". Хатуль мадан. Почему козявка, повесившаяся на дереве, занимается научной деятельностью, и в чем заключается эта научная деятельность, офицер понять не мог.      - А что он делает? - напряженно спросил офицер.      (Изображение самоубийства в проективном тесте вообще очень плохой признак).      - А это смотря когда, - обрадовался мальчик возможности блеснуть интеллектом. - Вот если идет вот сюда (от козявки в правую сторону возникла стрелочка), то поет песни. А если сюда (стрелочка последовала налево), то рассказывает сказки.      - Кому? - прослезился кабан.      Мальчик постарался и вспомнил:      - Сам себе.      На сказках, которые рассказывает сама себе повешенная козявка, офицер душевного здоровья почувствовал себя нездоровым. Он назначил с мальчиком еще одно интервью и отпустил его домой. Картинка с дубом осталась на столе.      Когда мальчик ушел, кабан позвал к себе секретаршу - ему хотелось свежего взгляда на ситуацию.      Секретарша офицера душевного здоровья была умная адекватная девочка. Но она тоже недавно приехала из России.      Босс показал ей картинку. Девочка увидела на картинке дерево с резными листьями и животное типа кошка, идущее по цепи.      - Как ты думаешь, это что? - спросил офицер.      - Хатуль мадан, - ответила секретарша.      Спешно выставив девочку и выпив холодной воды, кабан позвонил на соседний этаж, где работала его молодая коллега. Попросил спуститься проконсультировать сложный случай.      - Вот, - вздохнул усталый профессионал. - Я тебя давно знаю, ты нормальный человек. Объясни мне пожалуйста, что здесь изображено? Проблема в том, что коллега тоже была из России...      Но тут уже кабан решил не отступать.      - Почему? - тихо, но страстно спросил он свою коллегу. - ПОЧЕМУ вот это      - хатуль мадан?      - Так это же очевидно! - коллега ткнула пальцем в рисунок.- Видишь эти стрелочки? Они означают, что, когда хатуль идет направо, он поет. А когда налево...

     Не могу сказать, сошел ли с ума армейский психолог и какой диагноз

поставили мальчику. Но сегодня уже почти все офицеры душевного здоровья

знают: если призывник на тесте рисует дубы с животными на цепочках,

значит, он из России.

Там, говорят, все образованные.

Даже кошки.

    - Вот такую статейку прислали мне електронкой. 

На фото (натрапив якось на "http://rulez.org.ua"): танк Т-84-120  "Ятаган".

            Степ... По степу катаються танки, за ними здалеку спостерігають ворони й люди… В танкістів почалися тактичні навчання, і вони виконують різноманітні маневри на своїй техніці. Вже пройшов тиждень «пішим по танковому», - це коли екіпажі бродять купками по тих маршрутах де їм належить потім проїхати на танках. Захоплююче заняття, адже їм для зв'язку потрібні ще й рації 63 року випуску (або просто зразка цього року, біс їх знає, але важать по 25-35 кг, бо батарейки) і речові мішки та ще багато чого й вони за день намотували "пішим" по 20-30 км. Але досить про сумне, адже зараз в них є танки і вони на них їздять. Вже ховалися в складках місцевості, вже робили протиракетні маневри, долали різні дурниці подібні до невеличких боліт (у велике не полізеш на ньому, та й де його там узяти). І ось тепер вони відпрацьовують рух в колоні, - поїдуть, здіймаючи як стадо куряву, зупиняться, здадуть задом, вперед тощо... І сталося ДТП! Механік одного танку проґавив момент зупинки, оскільки курява здійнялася дуже щільна і в'їхав у зад передньому. Навідник танку дуже здивувався, коли мирно собі спав і тут ТАК НЕЙМОВІРНО ТРУСОНУЛО! Він залетів головою в приціл і знову щось відламав від нього. Криючи матом, вони з командиром вилізли з башти і побачили просту картину, що на вигляд усе наче б ціле й незрозуміло що ж то було. Після того, як розкотили в сторони техніку (не зачекали на ДАІ, ) з'ясували характер пошкоджень: подряпана фарба в двох місцях ззаду в одного і декілька надривів (прорвало зубцями траків) на крилах в нашого. Й усіх справ-то.

           Хлопці обговорили, що було б з "Камазом" або "Жигулями", поіржали і думали що на цьому історія закончилась… Так от, вона на цьому лише почалася. Механік, який проґавив, момент гальмування, звався Поздєй, через прізвище Поздєєв. Він був нічим не цікавим й непомітним дрібний хлопцем. Ніхто його серйозно не сприймав. Жартували з ного та й глумилися інколи. Але тут комбат круто змінив його долю, просто сказавши: «Тепер Поздєй, привезеш нові крильця, старі знімеш і поміняєшь». Здавалося б, ну й що тут такого? Поздєй з'їздив на "Камазі" куди показали, зняв за пів дня крила з іншого, привіз їх в парк, кинув біля свого танка й сказав комбатові що до вечора буде готово…

           І ось тут починається саме цікаве! При ударі довгі стрижні, які тримали крила, стали не стрижнями прямими, які можна вибити, а красивими такими зигзагами. Розтягнуло і погнуло по-усякому їх. Поздєй узяв кувалду й зубило (це ж армія, а болгаркою солдатам користуватися "не слід", та й не було її, здається, в частині, - такого, наче б, ніхто й не бачив) і почав рубати. Тут виявилося, що виробники танка використовували для виготовлення цієї неймовірно важливої деталі ну дуже якісну сталь! До вечері вийшло рубонути лише одне коліно з 20-ти на одному крилі. При цьому зубило ставало схожим на красиву квітку, коротшало на третину й тупилося зовсім… Кувалда також злітала багато разів. Наступного дня з ранку Поздей був вже в парку і почав діяти далі…Пройшов тиждень, Поздєй почав зватися "дятел", поламав кувалди, які були в частині, приварив ручку міцнішу до найбільшої, винищив зубила, які були в часті, "в непотріб" і чіплявся до усіх, причому говорив, що йому там трохи рубонути і він поверне! Йому вже не вірили бо під танком валялося чимало красивих квіточок із зубил та кувалд… Поздєй міг на перекурах тапер виразно всім і кожному роз'яснити, як треба бити кувалдою, як правильно потрібно рубати зубилом, ганив сталь погану на кувалдах і зубилах… І людина почала поступово набувати нового гордого обличчя… Рукостискання його стало дуже міцним, погляд осмисленим і твердим, мова прямою і зрозумілою.

           Пройшов місяць… Цей танковий "бат" вже не любив увесь полк, говорити усі почали в ритм ударів "Мега-поздєя", поховали подалі усі свої інструменти й уважно стежили за переміщеннями загальновідомого "дятла", бо він покрав вже усе, що погано лежало й хоча б віддалено нагадувало кувалду або зубило. Такий ремонт своїми руками не снився жодному цивільному механікові… Коли Поздєй вирубав перший стрижень, крило впало на землю і він заплакав, коли через півтора місяці після перших ударів впало друге, страшний рик почув навіть той, хто був за казармами, а це майже кілометр від парку! Він схопив крило і кинув його об танк так, що воно погнулося ще трохи… Для порівняння, - перед цим крила привезені на заміну він ледве скинув з "Камаза", а вантажили їх туди троє. Загалом, закінчилася епопея, але усі ще довго звикали до того що немає мірного стукоту і гуркоту на всю частину, і до того, що Поздєю тепер було не скажи зайвого і образливого нічого… Він реально міг врізати серйозно! Окріпнув і змужнів, хоч і говорив що втече або повіситься на початку епопеї. Ось так з дрібного і замученого Поздєя, він став поважаним чуваком, завдяки комбатові доброму і своїй сонності… Звичайно, тепер якщо кому треба було лом нарізувати дрібно, або забити що-небудь велике в щось тверде, йшли до нього і дивувалися тому, з якою нелюдською силою він бив кувалдою…

Висловлюю подяку за оригінальний текст сайту "http://www.todkena.ru"

P.S. За надану музичну композицію висловлюю подяку шановному "A_V_L" (який нещодавно віддав перевагу "реалу").

P.P.S. Модератори цього товариства висловлюють дружнє побажання зважати на погодні умови та допомагати водіям у разі "пробуксовки" їх автомобілів (аби просто у разі потреби підіпхнули машину) та бути обержнішими при переході дороги (через можливий гололід і проблеми з гальмуванням)!!!

P.P.P.S. Нехай же в нас завжди буде вдосталь сил для реалізації можливостей! Веселих свят!!!

 

Кого поддержит армия.

Причем позиция Верховного Главнокомандующего или министра обороны не важна.

На мнение генералов также можно не оглядываться.

Победа зависит от действий командира танковой роты: старшего лейтенанта или капитана. Этот сегодня безвестный романтик войны, может рискнуть сыграть по высшей ставке, подняв свою роту по боевой тревоге и совершив рывок «на Киев».

---

Тут уж или попытка государственного переворота с трибуналом, разжалованием и тюрьмой или очередное воинское звание с должностью командующего Сухопутными войсками. Грудь в крестах или голова в кустах. Но в любом случае место в Истории забронировано.

 

Вот тут свершится волшебное превращение. У многих вальяжных вельмож, озабоченно рассуждавших о бедственном положении украинской армии, сожмется очко и затрясутся руки. А бесправный офицер с убогим житием и со смешной зарплатой станет вершителем судеб страны.

---

Не нужно иметь полные баки и большой моторесурс. Напрямик, по заснеженным полям через спальные районы предместья – это меньше часа.

Поставив свои танки на стратегически выгодных позициях и обезопасив подходы к боевым машинам, этому гипотетическому младшему офицеру достаточно будет объявить по радио о своей поддержке избранному кандидату.

Не нужно тащить полевую кухню. Ждать придется максимум 3-е суток. Можно ограничится сухпайком. А биотуалетами обеспечит Лёня-Космос. Не обеспечит – проблемы к комунхозу.

Не нужно иметь полный боезапас. Вполне достаточно раздать на всю роту стандартный «цинк» патронов для штатного станкового пулемета. Растянутая по периметру спиральная «колючка» не позволит прицельно добросить бутылку с «коктейлем Молотова», а короткая очередь из ДШК охладит раж любых «активистов».

Гранатомётов у гражданских властей нет (да и кто из «пиджаков» решится развязать полномасштабный бой в центре столицы?!?). А вывод из строя одного танка ничего не решит, как и штурм резиденции.

Все нити управления государством - в руках премьер-министра. Министра обороны нет даже в проекте. Главнокомандующий Прыщ может объявить анафему ослушнику, но на положение дела это не повлияет. Стратегическая инициатива упущена. Армия – за новый порядок! Армия – за нового президента!

Выборы- то демократические! Всё решается подсчетом голосов! Танки тут не при чем, нужна всего малость – повторно пересчитать бюллетени.

Дело армии – обеспечить порядок. Дело власть имущих – столковаться между собой, исходя из новых раскладов.

А дальше?

---

… вымученно - растерянная улыбка Литвина, призывающего сохранять спокойствие.

… плановые выпуски новостей с  прилизанными дикторами, индифферентно  вещающими о «успешном процессе подсчета бюллетеней», перемежаемыми рекламами шампуней для увеличения объема волос.

… глухое кукареканье другого кандидата на пост президента о «беспрецедентном нарушении конституции»… (ну, сходи под пулеметы со своими претензиями. Конституции как раз хватит, чтобы потом подтереться дочиста. Но в таком деле памперс – лучше конституции).

…прыгающий подбородок (на лице цвета сырого теста) председателя ЦВК, утверждающего перед телекамерами, что, «согласно уточненных данных, победу с минимальным преимуществом голосов одержал кандидат в президенты…»

 

Кого поддержала армия.

Рассказал знакомый военный связист.

Дело было на «дальней точке связи». В качестве наказания (за что ??? ) двум солдафонам отдали приказ с сортира (который находиться на улице) выгрести и перенести в специально выкопанную яму, 40 ведер вонючего г… удобрения    бээээээ! Солдатики старались усердно  но получилось у них всего 37 ведер!  Так и доложили командиру. И возможно все бы на этом закончилось но не судьба! Им приказали принести недостачу (3 ведра) с ближней точки (а это 4 км.) *lol* Благо дело события происходили осенью! «Хоронили» удобрение в той же яме с почестями. Имелся в наличии остаток патронов,которые торжественно выпустили в небо со словами: покойся с миром!!! 

Да здравствует украинская армия! *lol* *lol* *lol*

Вперше презентований громадськості під час параду на честь Дня Незалежності України новий бронеавтомобіль розроблений київським НПО "Практика" наразі проходить військові випробовування. Створений в першу чергу для миротворців та військ спеціального призначення, ББМ "Козак" має модульну конструкцію що дозволяє використовувати його базу як універсальне шасі, формуючи на ньому широкий спектр броньованих автомобілів. На разі створено ходовий прототип базової конструкції для проходження випробувань, та макети пікапу та універсалу на базі ББМ "Козак".


У формі пікапу, ББМ "Козак" може використовуватися як ремонтна та вантажна машина, або машина техобслуговування. В формі універсалу може виступати як командно-штабний автомобіль, автомобіль швидкої допомоги чи зв'язку або транспортер десанту. В базовій формі, яку мали змогу побачити на Майдані Незалежності, в залежності від комплектації, може використовуватись як командирська або патрульна машина, автомобіль для спецоперацій чи розвідки.


Модульна конструкція, окрім можливості створювати різні машини на базі однієї конструкції, дозволяє швидко змінювати рівень захисту автомобіля простою заміною броньованих листів, та ізолювати екіпаж від можливого вибуху міни у окремій захисній капсулі яку розробники назвали "цитадель".


Так, у базовій конструкції ББМ "Козак", передбачені три основні секції - багажна, екіпажу (т.з. "цитадель"), та відділення двигуну. Під час наїзду на міну будь-яким з коліс ударна хвиля спрямовується в обхід відділення екіпажу бойової машини по лініям з'єднання секцій автомобіля.




Дно ББМ "Козак" броньоване, та виконано у V-образній формі для захисту від мін. Для підвищення захисту екіпажу від осколків під передніми сидіннями екіпажу розміщені по запасному акумулятору для бортових систем, а під задніми сидіннями, - бак з пальним. І бак і акумулятори служать додатковим захистом екіпажу. Під полом модуля екіпажу встановлюється додатковий шар кевлару в 30-60мм. Кевлар, за бажанням замовника, може бути встановлений і в дверці ББМ "Козак".


Крім того капсула екіпажу має жорстку внутрішню раму для захисту пасажирів при можливому перевертанні автомобіля.


Броня корпусу - 5 мм (можлива зміна бронювання), скла - 56мм. Цього достатньо щоб витримати кулю з АК-74 пущену з відстані в 10 метрів. Передбачено встановлення систем електронної протидії, наприклад вітчизняної системи "Гарант", для протидії радіокерованим мінам. Машину оснащено системою автоматичного захисту від радіації та хімічної зброї - вона автоматично подає сигнал та створю за допомогою фільтровентиляційної установки підпираючий тиск повітря всередині автомобіля перешкоджаючи проникненню отруйних речовин.


ББМ "Козак" створений на базі ходової IVECO з колісною формулою 4х4, трилітровим дизельним двигуном з турбонаддувом що має потужність 176 к.с., що дозволяє 5,5-тоній машині рухатися з максимальною швидкістю 120 км/год, долати водні перешкоди до 1,5 метрів глибиною, та тягнути за собою причеп масою 4 тони. Максимальний запас ходи сягає 1000 км. Кермове керування з гідропідсилювачем.


В НПО "Практика" стверджують що можуть створити подібний автомобіль на базі і вітчизняного шасі, наприклад, застарілого Газ-66, яких багато у військах.




Також ББМ "Козак" оснащено сучасною радіостанцією та GPS-навігатором українського виробництва, парктроніком, камерою заднього виду, кондиціонером з клімат-контролем, переговорним пристроєм "водій-вулиця".






На вимогу замовника може встановлюватися наступне озброєння:

-Кулемет НСВТ калібру 12,7 мм, з боєкомплектом в 500 набоїв;
-Кулет ПКМС калібру 7,62 мм. з боєкомплектом в 2500 набоїв;
-Автоматичний гранатомет АГ-17 з боєкомплектом у 100 гранат.

Зброя встановлюється у люка на даху автомобіля. Для зручності стрілка передбачена м'яка спинка у люка.
Також передбачено встановлення бійниць у скло дверцят автомобіля, для ведення вогню зсередини автомобіля.


На даний час розробники бачать ББМ "Козак" у ролі універсального шасі для заміни великого, проте безнадійно застарілого парку транспорту що знаходиться на службі Збройних Сил України.





Будучи створений в результаті співпраці між Збройними Силами України та НПО "Практика" ця бойова броньована машина відповідає всім вимогам, що висунули до неї українські військові. Прийняття на озброєння подібної машини дозволило б значно спростити технічне обслуговування автомобільного парку (який би, за виключенням, вантажівок) фактично прийшов би до однієї, єдиної номенклатури запчастин, та отримати високозахищений автомобіль для спецоперацій і миротворчих місій. Так як такого у військах України на даний час, фактично немає.


Крім того, цілком можливе використання автомобілів ББМ "Козак" і в цілях відмінних від військових, - наприклад, у якості інкасаторських автомобілів, або автомобілів для спеціальних підрозділів міліції.

УСМ -  подвійної дії 
Калібр -  9х18 мм ПМ 
Вага без патронів -  920 г 
Довжина -  222 мм 
Довжина ствола - 135 мм 
Ємність магазина - 14 патронів 


На початку 21 століття на НВО «Форт» як більш потужної і точної альтернативи пістолета Форт 12 був розроблений пістолет Форт 14, що відрізнявся більшою ємністю магазину та іншим пристроєм. Спочатку пістолет Форт 14 розроблявся під патрон 9х19 Parabellum, і мав схему автоматики з рухомим стволом по типу FN Browning High Power; однак в подальшому було прийнято рішення про переведення цього пістолета на патрон 9х18ПМ, для якого схема з жорстким замиканням ствола не потрібна. Тому пістолет Форт 14 отримав нерухомий стовбур, що кріпиться до рамки за допомогою осі затворної затримки і що знімається при розбиранні зброї. З 2003 року пістолети Форт 14 почали надходити на озброєння правоохоронних органів України. На базі пістолета Форт 14 розроблено "тактичний комплекс" Форт 14ТР, що складається з модифікованого пістолета Форт 14 з подовженим стовбуром і рамкою з інтегральними направляючими під стовбуром. У передній частині ствола пістолета Форт 14ТР, яка виступає вперед з затвора, виконана різьба для встановлення фірмового глушника, на напрямні на рамці може ставиться ліхтар або лазерний ціле вказівник . 

Пістолет Форт 14 побудований на основі автоматики з вільним затвором. Через те, що спочатку в ньому планувалося використовувати схему автоматики з коротким ходом ствола і його жорстким замиканням в момент пострілу, пістолет зберіг типові для такої схеми розташування поворотної пружини під стволом і легко знімний ствол. У порівнянні з пістолетом Форт 12 новий пістолет отримав більш довгий стовбур і магазин більшої ємності, що позитивно позначилося на ефективності бойової зброї. Також як і попередник, Форт 14 виконано цілком із сталі. Запобіжні пристрої включають автоматичне блокування ударника при не натиснутому спусковому гачку, а також розташований на затворі ручний запобіжник, що дозволяє заблокувати ударно-спусковий механізм як з зведеним, так і з спущеним курком. Як і у пістолета Форт 12, пристрою для безпечного спуска курка з бойового взводу в конструкції не передбачено. Магазини дворядні, засувка магазину розташована в підставі спусковий скоби. Штатні прицільні пристосування нерегульовані, цілина встановлений в поперечному пазу типу "хвіст ластівки".

Автомат Вепр (Вепр) був уперше представлений у 2003 році як новітня розробка Українського Науково-технічного центра точного машинобудування. Вепр є заміною стоячому на озброєнні ВР України автоматам Калашникова АКМ і АК-74, що остались ще з часів СРСР. Крім того, творцями автомат Вепр є "значно переважаючий АК-74 по всіх параметрах", у що важкоповірити. Автомат Вепр цілком успадкував стовбурну коробку і стовбур автомата АК-74 із усіма механізмами. Затильник приклада кріпитися безпосередньо до стовбурної коробки, до кришки стовбурної коробки кріпиться пластиковий упор для щоки. Рукоятка заряджання перенесена вперед, на ліву сторону цівки. Запобіжник - перекладач режимів вогню залишився на колишнім місці, і в результаті виявився далеко за щодо пістолетної рукоятки керування вогнем. Автомат оснащений відкритими регульованими прицільними пристосуваннями, а також стандартною бічною планкою для кріплення денних і нічних прицілів.
Останній варіант автомата Вепр, показаний у середині 2004 року, оснащений під ствольним гранатометом калібру 40мм
Ось вам технічні характеристики
Калібр: 5.45x39 мм
Тип автоматики: газовідвідний, запирання поворотом затвора
Довжина: 702 мм
Довжина стовбура: 415 мм
Вага: 3.45 кг
Темп стрілянини: 600-650 пострілів у хвилину
Магазин: 30 патронів

«Вепр» - українська зброя

Декілька десятків тисяч нових українських автоматів «Вепр» має намір закупити до 2010 року Міністерство оборони України.

Про це повідомив директор Наукового центру точного машинобудування Національного космічного агентства України (Київ) - розробника "Вепра" Олександр СЕЛЮКОВ у ході прес-конференції, присвяченій презентації нової стрілецької зброї.

О.СЕЛЮКОВ зазначив, що автомат має бути поставлений на озброєння, перш за все, українським прикордонникам та миротворцям.

У свою чергу, експерт-випробувальник зброї Сергій ГАЛУШКО заявив, що силові відомства приймуть рішення щодо взяття автомата на озброєння лише після завершення всіх типів випробувань. За його словами, щоб зброя була більш конкурентоспроможною, силові відомства радять розробникам приєднати до "Вепра" лазерні цілевказники, оптичні приціли і т.п. Водночас, С.ГАЛУШКО сказав, що “ми не можемо не відзначити наявності таких позитивних показників у автомата, як зменшення віддачі під час стрільби, і у зв'язку з цим підвищення точності попадання у ціль”.

Від імені силових відомств С.ГАЛУШКО загалом позитивно оцінив новий автомат і висловив сподівання, що державні випробування "Вепра" пройдуть без суттєвих зауважень.

На прес-конференції повідомлялося, що розробка автомата тривала два роки. Державні випробування, за оцінками розробників, мають завершитися за 9 місяців. О.СЕЛЮКОВ висловив сподівання, що у 2004 році в Україні буде налагоджено серійне виробництво власного автомата. Підприємство, яке займатиметься серійним виробництвом "Вепра", поки що не визначено. (УНІАН: В Україні існує єдине підприємство, яке займається серійним виготовленням стрілецької зброї, - Науково-виробниче підприємство МВСУ "Форт" (м. Вінниця). Воно виготовляє пістолети "Форт".)