хочу сюди!
 

Alisa

39 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 34-46 років

Замітки з міткою «блог»

Среднестатистический блоггер-2

В догонку первому портрету среднестатистического блоггера I.UA продолжим добавлять мазки на холст.

Итак, наш блоггер - девушка (58%) - студентка (или закончила ВУЗ) (91%), которая не служила в армии (64%). В детстве у нее не было тамагочи (44%), зато она оторвалась играя в квест (54%). Ей нравится как ее зовут (87%)и она знает кто такой Дельфин (61%).

Духовное: девушка читает бумажные книги (71%), в том числе Библию (60%) и считает что сект развелось очень много (96%).

Любовное:Хочет чтобы делами доказывали хорошее отношение к ней (74%) и наверное поэтому звонит по своему мобильному телефону всего лишь пару раз в день (73%). Также хочет иметь 2 детей (47%)и уверена, что мужики танцуют (70%)

НГ:Новый Год - дома с родителями (50%), при этом постояно хочет в теплые страны (50%).

Утро: Эта девушка каждое утро быстро включается (33%)и ищет чего бы пожрать (47%), но видимо готовит (умеют это делать 71% блоггеров) 

Рабочее: на работе/учебе, у нее прекрасный коллектив (55%), она никогда не опаздывает (54%), хотя зарплата ее не изменилась за последние два года (58%). Обедает она на работе - покупает еду в магазине (30%), при этом она только примерно представляет что сколько стоит в магазине (45%)и хочет чтобы в ее кармане постоянно были 100-500 гривен (36%) для полного счастья.

Компьютерное: ничто не мешает нашей девушке сидеть одновременно на нескольких сайтах, пользуясь 17-дюймовым экраном (48%) - у нее открыто одновременно около 5 вкладок в браузере (26%) Opera (43%), а пользуется она windows (79%) и понятия не имеет что такое rss (59%). Работать ей мешает и нерврует ее происходящая на блогах возня (83%)наверное поэтому она считает что нужно ограничивать доступ несовершеннолетних в Интернет (61%). При этом те, кто ценз прошли могут делать в сети, все что им заблагорассудится (78%), хотя лазить по порносайтам она не будет (59%).

Ну и напоследок возраст (спасибо Zoomy) - от 19 до 28 (65%).

Ну как, узнали себя, даже если Вы не девушка? 

Рейтинг блогов

повязки анти грипп

если вдруг кому повязок не хватает, то есть выход!!!!!!!

Мы спасены http://i070.radikal.ru/0909/c4/cdb424313a12.jpg
эт на потом
umnik

Полтава. Історія

Герб Полтави

Прапор Полтави



Перша письмова згадка про літописну Лтаву знайдена на сторінках Іпатієвського списку «Повісті минулих літ» 1173 року. Саме від цієї дати було прийнято розпочинати відлік «віку» Полтави до 1999 року. У 1974 році вперше урочисто було відзначено 800-річчя Полтаві. Але місто виникло значно раніше за час згадки про нього у літопису. Пізніші археологічні дослідження простежили безперервне проживання людей у Полтаві аж до рубежу VIII—IX ст.

Засноване слов'янами-сіверянами у IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруського граду Х-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави вченими Обласного центру археології управління культури Полтавської облдержадміністрації (Соборний майдан, вул. Спаська, Першотравневий проспект), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житло, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави у 1999 році. Тож нині офіційним часом заснування Полтави вважається 889 рік.

Топонімічні відголоски віддалених епох знайшли відображення й в особливостях назви міста, яка поступово змінювалася: Лтава-Олтава-Полтава. Найбільш розповсюдженими є кілька версій. Дослідники вбачають можливі значення цієї назви як похідні від слов'янських слів «огорожа», «огороджене тином місце», пов'язують із давньоруською традицією найменування поселень за ім'ям найближчої водної артерії — струмка Лтави — правої притоки Ворскли, Походження останньої назви виводять навіть до давнього арійського словосполучення «заболочена річка».

У ХІ-XVIІ ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя України, постійні взаємозапозичення і міжетнічні зіткнення спричинили до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж XVI-XVIII ст. У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося. Історичний документ 1641 р. вперше засвідчив існування Полтави як міського центру.

Очолена козацтвом всенародна Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з 1648 до 1775 р.). У загальному соціально-політичному піднесенні Лівобережжя Дніпра того часу Полтава вирізнялася побудовою Хрестовоздвиженського монастиря, появою визначних творів козацького літописання С. Величка і Г. Грабянки, поезій І. Величковського. Полтавський полковник М. Пушкар 1657—1658 рр. відзначився невдалою спробою перетворення міста на центр визвольної боротьби народу проти його гноблення багатіючою козацькою старшиною. В соціальному конфлікті козацької верхівки з простим народом Полтава пройшла шлях Руїни, що підготувало їй на початку XVIII ст. особливу роль не тільки у вітчизняній, а й у світовій історії.

Коли багатовекторні європейські інтереси перетнулися у Північній війні Росії зі Швецією в Україні і остання, в особі гетьмана І. Мазепи, отримала історичний шанс досягти самовизначення в окремій державі, саме під Полтавою було підірвано союзні плани І.Мазепи та Карла XII. Населення міста підтримало російський гарнізон під командуванням полковника О. Келіна. На 3 місяці вони скували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеличкої козацької фортеці кращі свої сили. Цим для армії Петра І було створено передумови перемоги над військами Карла XII та І.Мазепи. Майже 300 років тому Полтавська битва стала поворотною в тогочасній європейській історії, на два століття визначивши подальшу долю України.

До поч. XIX ст. Полтаву завдяки пам'ятній битві, відвідали цариця Катерина II, полководці О.Суворов, М.Кутузов, відомі мандрівники. Маленьке містечко з чепурними побіленими будиночками, козацькими храмами залишилося на віки в анналах подорожніх записів.



У 1802 р. 8-тисячне місто стало губернським центром. У зв'язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії почала забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.

У першій чверті XIX ст. творчий геній полтавця І. Котляревського дарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу «Будеш, батьку панувати Поки живуть люди, Поки сонце в небі сяє Тебе не забудуть», — так оцінив історичну постать І. Котляревського Т.Шевченко. 1818 р. у Полтаві росіянин М. Новіков заснував масонську ложу «Любов до істини», серед членів якої були І. Котляревський і В.Лукашевич. З її інтелектуального потенціалу, збагачуваного участю майбутніх декабристів М. Муравйова, П. Пестеля, М. Бестужева-Рюміна, С. Волконського, В. Лукашевич виніс ідею створення першої української національно-визвольної політичної організації — Малоросійського товариства.

У 1846 р. полтавські інтелігенти В. Білозерський, Г. Андрузький та ін. увійшли до заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського товариства, причому В. Білозерський став автором його Статуту а Г.Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» і серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор'ям, Галичиною та Кримом».

Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівиць, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета «Полтавские губернские ведомости». До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист й український правопис, а Т.Шевченко надіслав 1000 примірників свого «Букваря». В українських Афінах, як називали тоді Полтаву вчилися й формували свій майбутній творчий геній математик В.Остроградський, письменники Л.Глібов, М.Старицький, М.Гоголь, вчений і громадський діяч М.Драгоманов та ін.

Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Росії другої половини XIX — поч. XX ст, який завершився революційним крахом імперії у 1917 р. Місто не стало індустріальним: хоч на початку 1870-го р. у ньому з'явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод. Проте загалом до 1914 р. у 60-тисячному губернському центрі переважали невеликі підприємства.

Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П.Мирний, І.Нечуй-Левицький і В.Короленко, В.Докучаєв і В.Вернадський, М.Вавилов і М.Скліфосовський, М.Кропивницький та ін. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювали Вчена архівна комісія, Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства…

Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія» у 1874-75рр. сформулював політичну мету — досягнення національної незалежності України, — яку успадкували його наступниками. Об'єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у 1900р. Революційну українську партію. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917—1920рр. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП М.Міхновського з брошурою «Самостійна Україна» мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді юного полтавця С.Петлюри. Відкриття у 1903р. пам'ятника І.Котляревському об'єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.

У Полтаві також своєрідно перетнулися загальноросійський і єврейський ідейно-політичні потоки. Царський уряд використав це провінційне місто для адміністративного заслання своїх політичних супротивників, та останні знайшли тут опору для зміцнення. У 1896р. Полтавська нарада місцевих і київських соціал-демократів намітила плани підготовки І з'їзду РСДРП і видання нелегальної всеросійської марксистської газети. У 1900р. висланий до Полтави лідер соціал-демократії Ю.Мартов створив тут одну з груп сприяння газеті «Іскра». Полтавець А.Луначарський виріс до керівника діячів більшовизму наркома освіти і теоретика культури.

Входження Полтавщини до визначеної царизмом межі осілості євреїв у імперії зумовило формування в центрі губернії (де проживало понад 10 тис. євреїв) єврейської общини. У 1904р. в Полтаві утворилася єврейська соціал-демократична партія на чолі з Бороховим. Тут почалася політична кар'єра полтавця Бен-Цві Іцхака, другого президента Ізраїлю 1950-х рр.

У революційних подіях 1917—1920 рр. Полтава не стала політичним центром, її духовний потенціал у той час відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст. Ю.Кондратюк у 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагоги А.Макаренко і Г.Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагог М.Рудинський створив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939р.) місті 42 тис. робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935р. розпочалася реконструкція міста і до 1941р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з'явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров'я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тис. студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тис. учнів) та ін. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. чол. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (з Полтави почалася творча кар'єра І.Козловського) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам'ятники Т.Шевченку (1926 р.) і М.Гоголю (1934 р.).

Лихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Гітлер, перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки… Розстріляно і закатовано 18200 полтавців, в тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20800 чол. Та нескореним лишився дух полтавців, серед яких антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб. Водночас, після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання більше 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).

Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з'явилося телебачення. З 1962р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М.Гоголя (1958р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964р.).

Что думает наше общество по этому поводу? Это НОРМАЛЬНО???

Здравы будьте, читатели "АЛАТЫРЯ" и ВСЕ читатели "I.UA"!

Прошу рассудить и проголосовать: прав я или нет?

Эпиграфы:

"Все знать невозможно, но НЕ знать очевидных вещей – просто стыдно!".

"Автора ХХХ НЕ ЧИТАЛ – но, как весь советский народ, я его ГНЕВНО КЛЕЙМЛЮ!".

 -------

Почему-то я всегда считал, что МОИ ТЕКСТЫ могу исправлять ТОЛЬКО Я.

Как оказалось – нет! Оказывается, ЛЮБОЙ обиженный жизнью может исправить в них ВСЕ по СВОЕМУ усмотрению! Я в легком шоке...

Пришлось СРОЧНО удалить свою заметку и к ней ВОСЕМЬ страниц комментариев...

Жалко!!!

Но по существу.

Когда-то давно изучали мы такой предмет "Русская литература".., и была к нему примерно 500-страничная "шпаргалка"-энциклопедия с "выжимками" по каждому писателю и его произведениям + "ПРАВИЛЬНОЕ УЧЕНОЕ" описание, КАК следует понимать это произведение, и ЧТО следует писать в сочинениях по нему?!! Очень "правильная" была книженция, в ней описание 600-страничной "Войны и мира" занимало аж 6-7 страниц "выжимок умных мыслей"! :-)

------

Вчера мне "виновник торжества" заявляет: "Я ЧИТАЛ СПИСОК указанных тобой писателей – все они дерьмо – и вот УЧЕНОЕ МНЕНИЕ по этому поводу (ссылка)!".

Т.е. САМИ МАТЕРИАЛЫ он НЕ читал – но "как весь советский народ, гневно клеймит" заученными "правильными" фразами из "школьной энциклопедии"! :-)

Ну к примеру, его высказывания:

- "Какие там ЗНАНИЯ ПРЕДКОВ?! – это плод твоего воспаленного ума!".

- "Такой литературы и кино – валом в инете! Бред!!!!!"

------

Следующее: есть такое понятие "ДЕСТРУКТОР" – Человек-Провокатор, специально подготовленный по "Плану Даллеса", который ЛЮБУЮ тему обязательно повернет в нужное ЕМУ русло, ненавязчиво обгадит все святое, вывернет сказанное тобой наизнанку – и потом обвинит во всех грехах одновременно! :-(

Обнаружив такого "кота-серуна", я быстренько загоняю его в ИГНОР – чтоб больше никогда не какал в МОЕМ доме! По-моему, самый действенный способ! Лучше, чем жалоба модератору...

Ибо зачем я должен тратить свое Время, Силы и Энергию на поддержку НЕГАТИВА?!

И зачем ВАМ читать этот негатив в комментах? – ВЕДЬ Я ПИСАЛ СОВСЕМ НЕ ДЛЯ ЭТОГО!!!

*** К тому же я ИЗВИНИЛСЯ и ОБЪЯСНИЛ причину Игнора - перед моим действием!

------

 

А началось поздно ночью 27 декабря со звонка:

- "Богдан, ты че там мудришь на своем блоге? Это такой у тебя само-PR, или ты перепил слегка перед праздником, чего бушуешь?!!".

- "Да нет, трезвый аки стеклышко! И совсем ничего не добавлял сегодня на блог" – отвечаю!

- "Тогда посмотри быстро! Там у тебя какой-то КЛОН-ИДИОТ орудует! Быстренько меняй пароли – а то тебе там ГОЛУЮ БАБУ ща воткнут – и обвинят в распространении ПОРНУХИ малолеткам!". :-(

Включаю комп, захожу на блог – и вижу вот такую "картину маслом" (см. картинку вверху – специально скриншот сделал!).

Часть первая заметки – переименована в "Что за детский сад? Зачем спрятался за игнор? Ты  МЕНЯ в моем сообществе ставишь в игнор? – Удивительная наглость!", часть вторая – переименована в "АЛЛЛЕЕЕ! ГАРАЖ! ВЫХОДИ!!!!".

Вот уж действительно какой-то ПЬЯНЫЙ БРЕД!!! 

Но это НЕ МОЙ бред!!! 

 

УБИЛ заметку на "АЛАТЫРЕ", жалко Ваших комментов, были очень хорошие!!!

И вот думаю, а если бы мне НЕ позвонили – то ведь вполне реально, что этот "товарищ" мог вставить в МОЙ блог ВСЕ, ЧТО ЕГО ТЕМНОЙ ДУШОНКЕ УГОДНО!

Почему "ТЕМНОЙ"?

А вот гляньте на его фото: настоящий "Man in Black" – черный человек, в черных очках, с черной душою – ЕСТЬ ЧТО СКРЫВАТЬ за темными стеклышками!

Этакий "ограниченный ограничитель" всего!

Почему я УВЕРЕН, что это он? – а я в течение месяца больше НИКОМУ со своего блога ПИНКА ПОД ЗАД НЕ ДАВАЛ!!! – это ЕДИНСТВЕННЫЙ экземпляр! :-)

=======

 

*** Что думает наше общество по этому поводу? Это НОРМАЛЬНОЕ явление... или..???

 

 Как оказалось, я, невзирая на чины и лица, дал пинка под зад самому ОРГАНИЗАТОРУ общества "АЛАТЫРЬ"! :-)))
Ну что тут сказать? Видно по всему, общество ПЕРЕРОСЛО своего основателя по IQ-уровню!
И тот, кто ДОЛЖЕН СЛЕДИТЬ за порядком - САМ НАРУШАЕТ ЕГО НАИХУДШИМ ОБРАЗОМ!
Позор, однако, таким "руководителям"!

 


90%, 18 голосів

10%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Начинаю новый год.

      


Я все еще здесь и я все еще с вами,
врагов не имею, а значит с друзьями.
Сегодня случился смешной переход
и я начинаю свой блоговский год.
Когда я пришла в этот мир виртуальный,
то больше узнала о жизни реальной.
Здесь судьбы людей и характеры тоже
и все необычны и все непохожи.
Продолжу, пока интерес есть и время,
а жизнь предлагает все новые темы.
Вот нынче гроза прогремела зимой,
а завтра еще что то может случится
и я напишу это новой страницей,
бываю причудлива даже порой.
Ну что же, начну этот год с воскресенья,
хорошее время, хороший денек,
дай Боже мне сил, а еще вдохновения,
а все остальное и в впору и в срок.

Narod'илась в I.UA 27.12.2007

Лист наркома внутрішніх справ УРСР І. Серова заступнику...

Лист наркома внутрішніх справ УРСР І. Серова заступ-
нику наркома внутрішніх справ СРСР з кадрів С. Круглову
щодо затвердження штатів іноземних підрозділів в УНКВС
західних областей УРСР
26 січня 1940 року
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
ЗАМ НАРКОМА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СССР ПО КАДРАМ
КОМИССАРУ ГОСУД. БЕЗОПАСНОСТИ НІ РАНГА
тов. КРУГЛОВУ
г. Москва
По имеющимся у нас агентурно-следственным матери-
алам, находящиеся заграницей активные деятели контрре-
волюционных] формирований, как-то: УНДО, ОУН, ФНЕ,
троцкисты и другие начинают активизировать свою деятель-
ность против нас.
Для своих контрреволюционных целей они используют
оставшихся в областях Западной Украины участников этих
контрреволюционных формирований.
Для пресечения их контрреволюционной деятельности
необходимо иметь реальные штаты ИНО отделов и отде-
лений, так как имеющиеся отделения ни в какой степени не
обеспечивают эту важную работу.
Исходя из этого, прошу утвердить штаты ИНО отдела и
отделений в следующем составе:
I. Во Львовском Облуправлении НКВД, вместо сущест-
вующего отделения ИНО при 3 Отделе, создать отдел в
составе:

Нач. Отдела - 1
Зам. Нач. отдела - 1
Секретарь-машинистка - 1
Шофер - 1
Переводчиков - 2
Итого - 6 человек

1-е Отделение
(Германия, Чехословакия, Венгрия)
Нач. отделения — 1
Зам. нач. — 1
Ст. оперуполн. — 1
Оперуполномочен. — 2
Итого — 5 человек
П-е Отд-ние
(Румыния и Балканы)
Нач. отделения — 1
Ст. Оперуполномочен.— 1
Оперуполномочен. — 2
Итого — 4 человека

И. СТАНИСЛАВСКОЕ ОБЛУПРАВЛЕНИЕ НКВД
Нач. Отделения — 1
Зам. нач. — 1
Ст. Оперуполномочен.— 2
Оперуполномочен. — 3
Переводчик — 1
Итого — 8 человек

III. ВОЛЫНСКОЕ ОБЛУПРАВЛЕНИЕ НКВД
Нач. Отделения — 1
Зам. нач. — 1
Ст. Оперуполномочен.— 2
Оперуполномочен. — 3
Переводчик — 1
Итого — 8 человек

IV. ТАРНОПОЛЬСКОЕ ОБЛУПРАВЛЕНИЕ НКВД
Нач. Отделения — 1
Зам. нач. — 1
Ст. Оперуполномочен.— 2
Оперуполномочен. — 2
Переводчик — 1
Итого — 7 человек

V. ДРОГОБЫЧСКОЕ ОБЛУПРАВЛЕНИЕ НКВД
Нач. Отделения — 1
 Зам. нач. — 1
Ст. Оперуполномочен.— 2
Оперуполномочен. — 3
Переводчик — 1
Итого — 8 человек

НАРКОМ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УССР
КОМИССАР ГОСУД. БЕЗОПАСНОСТИ III РАНГА  СЕРОВ
А-58/сн
"26" января 1940 года
г. Львов

Копія. Машинопис
ГДА СБ України: Ф. 16. — Оп. 33 (1951 р.). — Спр. 11. —
Арк. 117—119.




... про сни та інше

Скільки часу минуло... стільки думок різних в голові нарождалось та забувалось (сподіваюсь, забулись не назавжди, бо всеж хочеться зберегти деякі в блог). І за весь цей час щось постійно мене зупиняло від того, щоб сісти та зробити запис...

Сьогодні таке наснилось, що просто ні в які ворота... Я вбив свого друга... Правда він помер від сміху... я так пожартував уві сні, що він скотився на землю і там реготав... (жарт був такий: Сидять на лавці гусак та хряк, хряк штовхає гусака з лавці, а той йому трішки засмучено і каже: "Не спіхуй мене, бо "спіхуй" - якесь нецензурне слово"... коли прокинувся, то цей жарт не здавався вже мені таким веселим, як уві сні... може через наслідки?).  І ще, до цього, уві сні він дуже напився горілки... хоча я його попереджав, щоб він не бухав. Може це і вплинуло на його погострене почуття гумору і таку неадекватну реакцію на тупий жарт...

В цьому ж сні я був на роботі в якійсь корпорації, і шефом у мене був той самий, що і на останній моїй роботі в реалі (Нікітін) працював я там декілька днів... точніше, я знав, що я там працюю лише декілька днів, а уві сні бачив тільки один день, останній, коли нарешті мені доручили важливу справу - телепортуватись в найближчий гіпермаркет різновсяких матеріалів і придбати те, що сподобається (завжди б давали такі цікаві завдання)... Телепортували нас туди прямо з роботи , з сусіднього приміщення... і гіпермаркет мені сподобався - там правда було що завгодно... нам навіть запропонували купити 2 костюми діда мороза недорого (по 80 гривень)... гггг я тоді теж відмочив.... Короче, 2 костюми коштують 160 гривень. Продавець каже "добре, дам вам знижку - прошу лише по 60 гривень за костюм - ковпак, рукавиці, плащ, черевики і все-все в комплекті" - А я відповідаю "Давай! За 2!!!" (типу, стільки ж грошей, тільки за 2 костюми)... він думав-думав, і погодився... Після чого я дав йому 2 гривні, забрав костюми і пішов (він же погодився на 2! а типу то малась на увазі кількість костюмів, чи вартість в гривнях - не став уточнювати)... дивно, що він не став сваритись... мабуть йому ці костюми взагалі задарма дістались... 

І це тільки крихітна частинка цього сна, якщо писати все в деталях - дня не вистачить... а ще ж і інші були... Взагалі, сни стали такими реалістичними... кожної ночі дивуюсь, а коли прокидаюсь - відразу перевіряю, чи це сон був, чи правда?

Ще я підхопив цей модний зараз простудний вірус від свого братика, який підхопив його від гостя на своєму дні народження... Братик лікується таблетками, жарознижуючими, імуностимуюючими, антібіотіками, і всим чим тільки можна.. я лікуюсь часником, теплим чаєм та великою кількістю відпочинку. Моя простуда вже відступає. А братик продовжує триматись за ліки...

Ще я помітив, що коли мій блог використовують для того, щоб слідкувати за мною, та контролювати мене, я відразу перестаю сюди щось писати... тобто, перестаю писати щось глибоко-особистве, щось по-справжньому значне...

Ось і получаються - записи про сни... про жарти... віршики різні... і таке інше... ні про що...

Не варто намагатись слідкувати за мною, спостерегати та контролювати. Я сам все про себе розповім. Тільки за власною доброю волею...

Дивно виходить - створював блог, щоб бути відкритим, але коли цим зловживають, відразу замикаюсь. Ось і відповідь на питання - "чи є ліміт твоїй відкритості та відвертості?", виходить, що є.

...................

Все, пійду далі спати... потрібно продовжувати свій лікувальний відпочинок... сподіваюсь до понеділка одужати...

Игрульки-Головоломки!

В общем как вам такая штуковина? uhmylka question

Похулиганил мляяя..!!!!

С тех пор прошло уже 2 года. Я до сих пор вспоминаю эту историю и меня переполняют смешанные чувства. Я не хочу ничего помнить. Я ни в чем не виноват. Мне не стыдно. Я не хочу ничего помнить. Прошу тебя память. Сотри. Удали все. Мне это не нужно.

Как это все началось?

Вторая половина дня пятницы ознаменовалась распитием алкогольных напитков в отделе закупок (так называемая дегустация новых позиций в ассортименте), и поеданием сыра и различных закусок. Взглянув на часы и увидев, что уже восемь вечера, народ стал тихо подрываться домой. Я поперся к себе в кабинет и стал собираться на выход. Но алкоголь сделал свое подлое дело, и я почему-то ощутил жуткое желание кого-нибудь, если не соблазнить, то хотя бы пообщаться с противоположным полом. Захотелось похулиганить… А идти было некуда. Не хотелось никуда идти. Ссора с подружкой, предопределила мои планы с утра, но вечером «ненастроение» навалилось вновь.

Шумная музыка кафе приняла меня. Я сел один за дальним столиком, заказал себе 50 грамм «Джина» на 100 гр. тоника со льдом и лаймом и стал бесцеремонно разглядывать посетителей. Никто не привлек моего внимания пока не появилась она….

 Она независимо прошагала по залу выбирая себе пустой столик. Не стараясь скромничать, она пронесла себя, чуть больше чем нужно, качая бедрами; через зал. Прекрасно понимая, что она делает, и чувствуя, что от этой походки на нее обратили внимание все мужчины, которые находились в кафе.

Я почувствовал впрыск адреналина в кровь...

Она взяла себе 50 грамм "джэка" и прежде чем выпить, провела язычком по краю бокала. Затем она запрокинула голову и ее волосы рассыпались по плечам, сделала глубокий глоток и закинула ногу на ногу и без того не очень длинная юбка обнажила ее бедро. Достала из пачки сигарету и беспомощно провела взглядом по столу в поисках зажигалки... потом уверенно подняв глаза, посмотрела прямо на меня.

Как выяснилось позже, судьба еще только готовила ингредиенты, для моего вечернего коктейля.

Я уставился на нее, разглядывая ее красивые черты лица. Она поводила сигаретой, давая мне понять, что ей требуется огонь. Боже, я еще даже не догадывался, как двусмысленно выглядит эта фраза в ее повествовании. «Мне требуется огонь». Я встал, и не смущаясь, прошел через зал и подойдя к ней, щелкнул зажигалкой.

- спасибо

- я присяду

Это не звучало как вопрос.

- зачем?

- потому что

Она, вложив в глаза весь холод Арктики, посмотрела на меня. Мой стальной немигающий взгляд ответил ей тем же.

«Первый тайм, мы уже выиграли» (с) подумал я и глубоко затянулся, чтобы выгадать время для принятия решения.

- не нервничайте, давайте сразу на «ты»

- я спокойна. Как тебя?

- Костя

- Костя, мальчик мой, я спокойна, как мумия. Я… (пауза) Вероника.

- что ты будешь

- а что ты можешь себе позволить?

Я не обидчиво улыбнулся. Поднял глаза и поискал глазами официанта. Тот мгновенно появился, и потому как он смотрел на меня, она должна была понять: Костя – может. Резонно обнадежив себя, что я человек с юмором; и я ей наверняка нравлюсь. Она в ответ трепетно посмотрела на меня, и вложив весь яд и собственное очарование, спросила:

- Ты, наверное, очень крутой?

- не очень

- не страшно, у Тебя все впереди

- а у тебя?

- у меня…

Она как-то глупо и жалко улыбнулась, и я почувствовал, что она готова развеятся…

……………………………………………………………………….


- ты слышишь меня, ауу…аууууу

- что?- я с трудом открываю глаза

- ты как?

- я?

- йа-йа, ты – как?

- господи, мы где? ВЕРОНИКА?!! А что ты тут делаешь?

- я? Да мы у меня дома вообще то

- у тебя?- я машинально скашиваю глаза вниз, трусы на месте. Но черт его теперь разберешь…

- у тебя?- повторяю я вопрос,- давно?

- с пятницы вечера

- боюсь спросить,- ко мне возвращается мое, точнее начинает возвращаться  мое самообладание, - а сегодня какой день?

- а сегодня, голубчик, воскресенье. Двенадцать часов по полудни.

- ох, ни хера ж себе,- невольно вырывается у меня

- ты сейчас просил кофе с бутербродами

- я? Сейчас?

- слушай, ты чего все время переспрашиваешь. Тебе, что кокс так мозги размыл?

- мы пили?

- мы нюхали

- нюхали????

Провожу ладонью над верхней губой. Черт. Я не ребенок, чтобы не понимать, что было. Так. Стоять. А что было? Напрягаю мышцы головы, чтобы все же понять; даже не что было. А что было то. Запутался в вопросах.

- Вера!

- да, малыш

- тьфу, не называй меня так

- извини, забыла

- забыла? А я, что уже говорил тебе?

- не помнишь?

Ее улыбка, хочется сказать, что это ухмылка. Но ухмылка как-то негативно звучит. А у нее улыбка, правда, очень самоуверенная.

- не помню,- смело говорю я,- где мой бумажник и мобильный?

- около кровати на полу

- а ты…ты уже оделась или еще не раздевалась,- я беру бумажник и вижу там смятые купюры.

Так…это не мои. Я даже в зарплату столько не выношу из кабинета. Хотя…так…это потом.

- что это?

Вероника наливает минералки и протягивает мне.

- освежись, полотенце там же, помнишь? Иди в душ, я что-нибудь приготовлю погрызть.

Дежа вью… вам говорят то, что Вы не помните, или не знаете или не хотите помнить. Может память как электрический предохранитель выключает систему при перегрузке? Пытаюсь идти в сторону, куда-то, куда должна подсказать память. Память молчит.

- Вер,- я теряю уверенность, и виновато (что уж теперь) смотрю на нее,- а я не помню, где полотенце и где ванна…

- бывает,- смеется она,- полотенце возьми в шкафу у двери; а ванна – прямо по коридору налево.

Я иду по коридору. Ничего. Ничего. Никакая клеточка в мозгу не рождает мне никаких воспоминаний. Я вошел в большую гостиную и выглянул в окно. Может хоть пойму, в каком я краю города? Мама родная, чуть не вскрикнул я. Во всю 4-х метровую высоту окна. Можно ли это называть окном? Стеклянная стена метра четыре высотой и …очень много в длину… ну очень, просто не прилично много. В общем – с той стороны окна на меня приветливо смотрела лужайка загородного дома. Сначала я решил, что это двор многоэтажки, но, увидел как радостно, и дружелюбно бегают по нему собаки. Вот меня и занесло куда-то.

Я задумчиво посмотрел в зеркало. Глаза красные, значит, мало спал. Прожилки видно, значит и пил, тоже не мало. Вода призывно журчала. Я снял трусы. Твою мать!!! Презерватив болтался на члене! Я плеснул водой на запотевшее зеркало…

 

Вот это похулиганил…… И память безвозвратно стерта….