Сегодня ночью практически не спал и думал про устройство мира в целом и нашей вселенной в частности.

Вот как пытаться ее изучать или составлять карту вселенной? Это же в принципе невозможно.

Допустим, что одно очень настырное племя неандартальцев решит исследовать "свою вселенную", т.е. мир, в котором они живут (землю, по которой ходят). Они и их потомки будут бродить тысячи лет во все стороны, но осилят лишь мизерную часть земной поверхности. Даже проделав случайным образом сотни кругосветных путешествий (что сомнительно, но допустимо), вряд-ли им хоть пару раз удасться побывать два раза в одном и том же месте. Если продолжить этот эксперимент на миллион лет и даже на миллиард - и тогда будут открываться новые земли, новые острова, новые пещеры.

Вот тогда и соберётся высший неандартальский совет и примет совершенно логичное научное объяснение сему факту - "Земля бесконечна, но не безгранична". Потом пойдут домыслы про искривление пространства, бермудские треугольники и прочие умняки.

А им всего-то не хватало взгляда извне. Вот так, даже живя на маленькой планете, можно пребывать миллионы лет в заблуждении. Просто не подозревая, что она круглая.

Думаю, что со вселенной - та же херня. Она такая же простая, как яблоко или бильярдный шар. Никуда не разлетается и ничего там интересного нет. Просто метод выбран неправильный. Нельзя изнутри понять то, внутри чего находишься.

Да и незачем. Ибо с медицинской точки зрения - это ментальная мастурбация и ничего более. А теперь забудьте весь бред, который я нес до этого, ибо, невзирая ни на что, некоторые должны таки пытаться делать великий научный подвиг.

Светлая память Сергею Петровичу Капице. Может мои мысли про науку сегодня ночью были навеяны приближающейся кончиной великого ученого. Не уверен, но скорее всего, что да.

Нет, слез нет. Высохли уже давно, и давно сорван голос. Просто комок обиды и большой потери. Просрали космос, просрали науку. Просрали лучшие умы некогда великой страны. Эпоха ученых заканчивается. Начинается эра мракобесия. А теперь вот по решению великого князя в течении месяца нужно найти виноватых и посадить на кол. Хорошо, что Сергей Петрович этого уже не увидит. А если и увидит, то пребывая уже в иной, душевно-эфемерной субстанции и в другом измерении. Светлая память.

Вот недавно во время очередной бессонной ночи думал про устройство человека и вселенной. Например, детекторный приемник. Батареек не нужно. Не нуждается в питании вообще. Кусок провода, кондёр и динамик. Идеальный пример. Может работать миллион лет. Пока есть радиоизлучение - он работает, т.е принимает информацию. Нет - просто ждет. Никакого ухода, никакого обслуживания. Замкнутая вещь.

Или вот навороченный музыкальный центр - лампочек много, мигалки всякие, навороты энергиии жрет жутко много. Долговечность - несколько лет. В идеале несколько десятков.

Так же и человек. Один сидит в позе лотоса и воспринимает мудрость эфира вселенной, другой, как ужаленный, пыжится, приобретая новые машины или носится по свету, пересаживаясь с яхты на самолет. Глупо и нерезультативно.

Вся сила, которую дали человеку для осмысления себя и всего вокруг, тупо уходит в гудок и спецэффекты. А настоящего - нуль. Причем, даже неважно, что фамилия этого человека возглавляет теневой список Форбс. Глупо именно на это тратить жизнь. На спецэффекты, т.е. 

Геоцентрическая система мира

Моя система мира

ЗЫ - на самых ближних орбитах центра мироздания (в концентрических кругах вокруг допопуперного углубления) находятся внутренние планеты - из семейства допплерообразных. ЗЫЗЫ - весь остальной мир находится далеко за перделами моего живота и вне сферы интересов.

 Когда-то , с год назад, я уже давала этот пост, только картинки, без заметки. Решила вернуться к этой теме, написав текст.



Вы помните, кем вы хотели быть в детстве?

Я мечтала стать стюардессой.
Стюардессы казались такими красивыми. Необычными.Совсем не похожими на тех женщин, которые ходили по земле. Мне тоже хотелось быть такой красивой. А  как ловко они двигались по салону самолета с подносами. А какими вкусными были мятные аэрофлотовские конфеты!  Особая атмосфера самолета, его запах, звук работающего двигателя меня просто завораживали. А небо! Бескрайнее небо, с удивительными облаками. На него можно было смотреть бесконечно. Как и на далекую землю внизу.

Я очень любила летать в детстве. Стюардессой я не стала. Но наши детские мечты ведь так редко сбываются!

А помните, кем хотели стать мальчишки 60-70 годов? Ну конечно космонавтами.

Сейчас космонавтами стать не хотят. Хотят стать банкирами, предпринимателями.
Наверное, космонавтом быть - это уже не романтично. Раньше - это был престиж, почет, уважение.

Видела цикл передач о космонавтах, о том, что им доводилось испытывать. Ту сторону, которая не афишировалась в советское время. Показывали распоряжение Совета Министров СССР о подарках Гагарину после полета.

Я нашла это распоряжение.

Оно вызывает много раздумий.

О нашей жизни тогда. О ценностях. Тогдашних и сегодняшних.

О значимости подвига и о том, какими критериями его измерить.

Я думаю о том, что сегодняшним подросткам трудно представить, что за полет в космос можно выделить 12 носовых платков и 6 галстуков.

Много или мало дали Гагарину?

С точки зрения обывателя, наверное, очень и очень много. Не забыли близких  родственников. И жене не нужно было стоять в очереди за нижним бельем.

Но почему в стране, первой запустившей человека в космос, не было обычных и обыденных вещей, товаров первой необходимости? Это современному молодому человеку объяснить очень сложно...

А я все возвращаюсь мыслями к детским, несбывшимся мечтам...



http://blog.i.ua/community/1186/990038/ Ч.2

В
родині козака, який був славним запорозьким гармашем, Дмитра Засядька в
1778 році народився син Олександр. Не було вже тоді Січі Запорозької, і
він був забраний до москвинської армії, де став офіцером.

 Не
злюбивши бездушної муштри, Олександр Засядько вернувся на свій хутір на
рідну Полтавщину. Появилася в нього думка створити таку ракету
(італійське слово «ракета» означає «трубка»), яка б летіла в повітрі,
штовхана газами, які з неї вилітають. І хоч ближні звали його «неуком,
залюбленим у мрію», він мріяв, креслив і планував. І, сперечаючись з
родиною, продав хутір і збудував кузню, накупив пороху, різних залізних
матеріялів. За два роки, переборюючи глузування «всезнаючих», він
створив дивовижні апарати, які літали над полтавськими луками, описуючи
вогняні дуги і спалюючи купи бур'яну. Попи і жандарми, переслідуючи
Олександра, рекли: «Засядько замислив спалити губернію».

 На
хутір на Полтавщину в пишних берлинах приїхали генерали з Петербурга до
Засядька. Оглянувши його «чудо-труби», вони дали наказ, щоб винахід
Засядька Олександра «прийняти на озброєння армії». І так уперше в
історії полетіли Засядькові бойові ракети на турецьку фортецю Варна 16
вересня 1828 року. Турецькі історики твердять, що був жах: вогненні
струмені повисли над неприступними вежами Варни, осліпили турків,
заіскрилися вогняними стовпами. Оборонці Варни затуляли вуха, не
витримуючи жахаючого свисту нової зброї і страшних вибухів. І тоді
турецька армія підняла білі полотнища.

Несподівано для політиків
Західного Світу, Московитія здобула перемогу. Московитія увінчала груди
Засядькові хрестами, діямантними зірками, синіми стрічками, орденами,
вона дала йому генеральські еполети, він став головнокомандуючим
ракетними частинами армії Московитії, яка жорстоко поневолювала Україну,
він — батько-першотворець ракетної зброї.

 Микола Кибальчич,
українець, в 1853 році народжений у родині Івана Кибальчича в місті
Короп. Він захоплений винаходами Олександра Засядька. Він зазначує, що
людина може на ракетах літати в далекі світи. Він ненавидить
московського царя (Олександра Другого), особисто готує бомбу, щоб
організувати замах на деспота, який поневолює його народ. Замах
здійснений. Микола Кибальчич у Петербурзі в камері смертника пише
геніяльну працю «Проект повітроплавного приладу», (проект космічного
корабля). Москвинські жандарми в 1881 році відібрали в нього життя.

.
Юрій В. Кондратюк (українець, 1900—1942) створює, маючи вісті про
діяльність Олександра Засядька і Миколи Кибальчича, першотеорію
реактивного руху. Він, як зазначує вірна Москві «Українська радянська
енциклопедія», «один з перших творців і дослідників ракетної техніки»,
він «творець схем ракетних міжплянетних подорожей», він був
«запропонував створити станцію супутник місяця», він автор книги
«Завоювання міжплянетних просторів».

  Геніяльні сини Оріяни
(України), рясно вспадкувавши велич родичів (предків — зачинателів
історії культури і цивілізації Індо-Европейської раси)
сумеріян-гіттітів-скитів-русів, перші повели сміло розум людства в
космічні мандри. Жандарми царя москвинського арештували їхній труд, їхні
мрії, їхні хвилювання. Їхні творіння в 1917 році були передані
москвинові Константинові Ціолковському (1857—1935) і москвин став
проголошений «основоположником теорій міжплянетних сполучень». В
західному світі по-вченому занотовано, що геніяльний Микола Кибальчич
«рашен» («Енциклопедія Британіка», 1973, том 19, стор. 406), щоб в
молодому українському поколінні по-вченому творився комплекс
приголомшуючої меншевартости, мовляв, між мудрими українців немає. І так
довго розум і душа українські будуть працювати в користь
вторжників-москвинів, як довго не буде Української Держави, наші
протести на Заході, що він не «рашен», а «юкреініен», це безпорадний
голос загубленого в пустині...

 30 грудня в 1906 році в родині
козака Павла Короліва народився син Сергій. Марія Миколаївна (мати
Сергія) після поховання свого сина сказала: «Наші предки — українські
козаки, і син мій успадкував від них, як видно, вміння, завзятість,
волю, ту волю, яка допомогла йому сягнути омріяної мети. Мій син завжди
зберігав любов до України» («Україна», 18 квітня, 1971 рік, Київ).
Відзначаючи день «совєтської космонавтики», «Україна» пише, що «Сергій
Королів — творець космічних кораблів». На будинку (в Житомирі), в якому
він народився, прибита металева таблиця, на ній написано, що «Сергій
Королів — конструктор в галузі ракетної техніки і космічних досліджень»,
він конструктор першого космічного корабля.

 Жахлива правда — не
великий, але жорстокий розум, бачимо, володіє великим, але мирним
розумом українця. Заводи «СССР» (імперії Москвинської) виготовляли
деталі для ракет такі, які були накреслені Сергієм Королівим. У Києві
(між науковцями) відкрито мовилося, що Микита Хрущов, перед тим, як
плянувати свою подорож до Америки, дав наказ Сергію Короліву: «Політ
ракети на місяць, або — смерть». Сергій Королів, працюючи у лябораторіях
від шести годин ранку до першої ночі, наказ деспота виконав і помер на
атак серця. Так, це він «Микола Кибальчич накреслив праобраз космічного
корабля, що його вперше послав у космос земляк Кибальчича Сергій
Королів» («Україна», 18 квітня, 1971 рік).

Очень интересно, но есть много непонятных терминов, что не отталкивает от просмотра сего видео, а наоборот, это видео толкает на попытку изучения и осмысления этих терминов Х)

Космический шаттл Discovery, лидер флота орбитальных аппаратов NASA, осуществил 39 успешных вылетов за более, чем 27 лет, находясь суммарно 365 дней в космосе.

• Источник больших фотографий: 30 фото. США. Финальный полет космического шаттла Discovery