Десь за обрій пішло сонце
Настав час Марени
Заглянула ніч в віконце
Та й питає мене:
– Чом у смутку твої очі
І в скорботі край?
Скажи – хто чинить не хоче
В Україні рай?
Чом в агонії надії,
В закордонах люд?
– Бо всевладнії злодії
Кров народну п’ють…
Один був – носив корону
Погнали в Росію
Прийшов інший – вліз на трона
І таке ж зло, сіє.
Й біля трону, то не люди
А бандитська масть
Звірозмії*, слизькі й люті
Гризуться за власть.
Гребуть транші й дерибанять
Ці гроші заморські
Мов отруєні грибами
Всевельможні моськи…
Тому й ненька, Україна
Як жебрак, живе…
Коли ж в тебе, сиротина
Цей гнійник прорве?
21.08.18
Тобі іти,
Мені іти
В різні сторони.
Як далеко –
Не знає ніхто.
Візьми з собою
Оберег
Із сказаних слів.
І нехай їх у мене
Більше не залишиться,
Я буду спокійний від того,
Що зміг бути
Хоч у чомусь корисний
На цій землі.
01.05.2016
Погляд
В твоїх очах
Погляду горна
Розжаре серце
Кавадлом чуттів
Крізь жар присухи
Хіть зжирає
Тіло вщерть
І владарює
Погляд
наді мною
Твої зіниці
Як сам Бог
Богинею постала
Перед мною
А я твій раб
Слухняний Неофіт.
Без почутів.
Я не любив
тебе
Любов - чуття
до плоті
Кохання ж
не було
Бо не живі
серця
Душі вогню
без них
не розпалити
замучили тортури
небес і Тла…
