Аналізуючи обрання Порошенка, не можу знайти відповіді на головне питання – чому?  Як так сталося, що люди, які позиціонують себе як щирі українці, проголосували за послідовника Януковича?   Що мене особливо вразило – це голосування за збереження олігархічної системи Києвом та Західними областями України, чого не було навіть під час болотування В’ячеслава Чорновола десятки років тому.  Як і на попередніх виборах, ці області голосували за демократичний розвиток!   Що ж сталося???   Невже пропаганда після совкового періоду вплинула менше на людей, ніж олігархічна система?  Виходить, що так!

До річниці 30-го листопада перемоги Революції Гідності присвячую

Вибори депутатів до Верховної Ради України відбулись і дали сповна успішний результат, який вартує обговорити. За 23-ри роки буття незалежної України це вже Верховна Рада 8-го скликання, що є значимим показником школи парламентаризму для українського народу
Найперше для мене є важливим у цих виборах – свідома активність основної кількості виборців у тому, що голосуючи за свій вибір вони не ставили собі за мету виявити свій негатив проти когось і чогось. Тобто вибір не як протест, коли якби голосую за щось не тому, що воно мені подобається, а тому що я проти іншого. Одним словом класика жанру: вибери з двох зол краще, хоча зло кращим не буває і тому казали про «обрати менше зло». Але зло все одно лишається злом! І це зле, що є така дилема під час виборів: вибирати з двох зол менше! Нарешті вона скінчилась і ми обирали те, яке вважали як добре, як потрібний позитив для поступу держави і себе особисто. То є дуже і дуже важливо, навіть якщо хтось визнає потім, що помилився. Сам підхід важливий: обирати добро! Обирати кращого з кращих, а не кращого з гірших.
Важливо також, що обрано парламент не ворожнечі й протистояння регіонального характеру, що раніше  постійно ділив ВРУ і всю державу на два ворожі табори, а що кожна з партій представляє певний прошарок з усієї України, як і має бути. Зрозуміло, що є регіональні пріоритети в кожної з політсил, але в цілому вони загальнодержавні за обранням, що також дуже і дуже важливо. На тому базується державна унітарність: єдність в комплексі всезагальних інтересів, а не суто користь для свого і тільки свого клану, окремого клаптика землі та обістя.    
Нарешті голосування до ВРУ показало ще один важливий доказ європейського спрямування України, а отже правдиву перемогу Євромайдану, як виразника і захисника волі українського народу. Легітимність новообраного Президента України доповнила переобрана і тим сповна легітимна Верховна Рада України. Відбулось найкраще пошанування пам'яті Героїв Небесної сотні та всіх тих, хто страждав і виборов право українського народу не правдивий самостійний цивілізаційний поступ.
Тепер пройдемось по деталях. Найголовнішою з них є те, що вибори пройшли в загальних обрисах чесно і їх результат є правдивим відтворенням реальної ситуації в країні на даний час. В такому досягненні значною мірою є співпадіння політичної волі влади і всього українського народу. Зокрема були прийняті закони про посилення відповідальності включно до кримінальної за неправомірні дії під час виборів. Особливо мене втішило поява законодавчої  відповідальності за підкуп виборців не тільки організаторів, але і самого виборця. Правильно: погодився продати свій голос, прийшов відзвітував, отримав гроші – і в тюрму. Тому що демократія побудована на чесному волевиявленні всіх, а не коли одні чесно, інші – за гроші. Моя думка, що тюрма і зона найкраще місце для самореалізації свого потенціалу всіх тих, хто не має бажання та честі до чесного життя без наглядачів за спиною.
Процес обрання депутатів означає, що людина делегує, тобто – передає частинку своїх прав на керування державою чи місцевого самоврядування іншій людині, як своєму представнику. Все. Продавати це своє право громадянина  тотожно як продавати своїх дітей – то ганьба і безчестя. Абсолютна ницість. Такі люди недостойні стану свободи, що потребує високої самосвідомості та самовідповідальності, а їм, як вже зазначалось, потрібен наглядач за плечима з палицею для лупня за погані вчинки. Свобода і демократія не для рабів, бо у рабів немає поняття честі – воно їм на заваді жити комфортно в рабстві. І навпаки для людини свободи жити без честі некомфортно, а тому ці люди не вчиняють злочину не з остраху отримати покарання, як з небажання жити і усвідомлювати себе нікчемою, шахраєм, злочинцем. Я щиро тішусь, що подібна світоглядна позиція відтепер домінує в Україні.
Пригадую, як я був членом виборчої комісії від Євгена Марчука, отож коли пішло змагання між Кучмою і Симоненком, то при підрахунку голосів у нашій комісії почалися шахрайства, зокрема  в чисті бюлетені замість визнавати їх недійсними  робили позначки за Кучму. Коли я це помітив і зробив зауваження, то мені відповіли: – Так вони там на Сході фальшують значно більше… Для мене, людини з Донецька, яка переїхала до Львова саме в пошуках честі і порядності в житті це було дуже огидно слухати: робити підлість, виправдовуючись тим, що хтось ще більший падлюка... Звичайно, що робити поголос я не став, оскільки в тому не було сенсу: Кучма переміг на Львівщині і без того за 95%. Як і доказів по-суті не мав, але просто подумалось: –  Господи, як довго в нас буде сидіти ще отой «совок»-раб, вихований підлотою радянщини, коли всі як один злочинці і жити по-честі було просто неможливо. Але одна справа, коли немає вибору і зовсім інша –  коли він є. З великою радістю цього разу я помітив бажання провести вибори чесно і що велику роль в цьому зіграла активна позиція молоді, її значна кількість у всіх комісіях та в цілому у всіх виборчих процесах. То є дуже і дуже велика перемога – чесність виборів. Щиро тішився тому, спостерігаючи за підрахунком на одній з дільниць як довірена особа кандидата в депутати, а заодно і зробив деякі висновки.
Найперше, що я вважаю за необхідне проводити перед виборами перереєстрацію партій, а то є суто фіктивні партії на папері, які використовують виключно під час виборів задля різних підступних політтехнологій, тобто «узаконеному обмані». Участь у виборах повинні приймати виключно партії реально існуючі та діючі, тобто при перереєстрації в Мінюсті повинні проводити не тільки реальність членства, але і перевіряти активність діяльності по різних заходах та акціях, що провела та чи інша політична партія. А то проводять жеребкування на виборчих дільницях і стає просто образливо бачити рівність між партіями реально вагомими в суспільстві і «невагомими», тобто які існують виключно в реєстрі. Зауважу, що особисто не проти наявності великої кількості партій, бо вважаю нормальним чим більше учасників у замаганні, але до кожного змагання йде свій відбір учасників і чим вищий рівень змагань – тим відбір прискіпливіший. Тому я згоден з тим, що парламентським партіям надається пріоритетне становище на виборах, а і всі інші партії повинні пройти перереєстрацію перед черговими виборами до Верховної Ради України за партійними списками. Водночас я є категорично проти так званої системи «відкритих списків», яку дуже пропихають тепер деякі політичні демагоги як дуже прогресивну.  По-перше, як я вже не раз зазначав, це значно обвантажить виборця і сам підрахунок, отже рівень фальсифікацій тільки збільшиться. По-друге, я не розумію, як може партія формуватись в своїй діяльності не суто власними членами, а сторонніми впливами виборців. Нарешті, по-третє і головне: а хто завадить реальному лідеру впливати на діяльність членів своєї партії навіть за умови, що він за результатами виборів за відкритими списками опиниться десь унизу чи взагалі «на вулиці»? З того і висновок: на біса той клопіт? Ми вже по вуха набрались дурості «реформ заради реформ», коли від нових змін бардак в державі не зменшується, а тільки збільшується. Досить демагогії! Більше демократії!
Зі сфери демагогії є і теперішні агітки про перемогу «Народного фронту» у виборах до ВРУ, отже і якісь його права на першість у керуванні і формуванні тощо. Перепрошую, але то чиста демагогія включно з посиланням на досвід Європарламенту, тому що наші вибори проходили не за чисто партійною системою, а змішаною партійно-мажоритарною, тому вибори виграє не партія, а найчисельніша фракція! А це однозначно є фракція Блоку Петра Порошенка, тому всім іншим переможцям варто втишити свій апломб, щоб взагалі не опинитись в позиції опозиції. Вкотре ми бачимо цікаву реальність в Україні, що не партійні лідери ведуть маси, а навпаки народ вказує їм кому де бути і що робити. Фактично український виборець після більш ніж переконливого визначення кому бути Президентом України, тепер чітко вказав на те, кому він довіряє Уряд – Арсенію Яценюку. Відбувся всенародний вотум довіри прем’єр-міністру України, з чим і пов’язують перемогу партії «Народний фронт». Що з того буде далі – побачимо. Як побачимо практичну діяльність новообраної Верховної Ради України, якій багато політологів пророкують недовготривале існування, що досить смішно: по роботі буде видно скільки вона проіснує. Може і довго на всю каденцію, а може і півроку не протримається, бо по-суті для цієї Верховної Ради України головне її призначення є війна з Російською Федерацією. Все інше – похідне від цього, отже і вторинне, включно з євроінтеграцією, Донбасом та Кримом. Будемо програвати і занепадати – розженемо вмить, а будемо розвиватись і перемагати – будуть довго.
На завершення скажу, що вважаю кожні вибори як люстрацію для народу, як екзамен і випробування на демократію, на цивілізованість, на самосвідомість, на честь і гідність. За результатами цих виборів я щиро пишаюсь українським народом, бо кожному дано те, на що він справді заслуговує, у тому числі  ВО «Свобода» та КПУ, які не пройшли цього разу до ВРУ, але пройшла феєрично «Самопоміч». Ось де чітко було вказано на те, що люди цінують діло, хочуть, щоб за словами йшов результат, а не нові словесні обіцянки-цяцянки. Так само не спрацював шалений рекламний піар та примітивний популізм Олега Ляшка, що чітко вказує на високу свідомість українського виборця, як і стосовно Юлії Тимошенко результат відповідає змісту. Дуже гарно, на мою думку, що не пройшов Гриценко і Тігіпко – «два чоботи пара», тоді як наявність у ВРУ «Опозиційного блоку» при всіх негативах є позитивним, тому що без опозиції немає парламентаризму як такого. Всі парламентські партії при владі – це можливо, але навіщо?   
За тим можна сказати як за давньою традицією «Король помер. Хай живе король!»: Верховна Рада України 7-го скликання припинила своє існування! Слава новообраній Верховній Раді України 8-го скликання!

Богдан Гордасевич
9 листопада 2014 р.

З технічних причин не міг опублікувати цього в блозі вчасно, але не бачу причин не розміщати взагалі, тому що це не інформаційне повідомлення, а просто роздуми.

Команды президента и премьера рискуют повторить провалы десятилетней давности.
     З моменту зміни влади в лютому цього року пройшло уже майже дев’ять місяців, а не те що гучних, а просто серйозних реформ чи розслідувань українці так і не побачили. Натомість отримали постійні корупційні скандали і незрозумілі призначення, які виглядають, скоріше, бійками олігархів, ніж боротьбою імунної системи проти хронічних хвороб.

Надія на швидкі реформи розтанула з результатами виборів, які окрилили прем’єра Яценюка і збили з пантелику президента Порошенка. Саме результати волевиявлення дали старт довгій та традиційній для українських політиків минулого коаліціаді, яка проходить в кращих традиціях закулісних торгів за посади і ницих компромісів під акомпанемент "переговорів" про ключові напрямки розвитку країни.

Така поведінка прем’єра і президента не витримує жодної критики, адже в ЗМІ вони розповідають про страшну війну, яка от-от може прийти в дім кожного українця, в той час як в своїх кабінетах і коридорах їх старі соратники, нові "любі друзі", ділять посади і розподіляють сфери впливу.

Апофеозом цієї ганебної війни стали інформаційні сутички в боротьбі за пост глави МВС – раз по раз, використовуючи всі можливі важелі,  - політики то зливають то возвеличують діючого главу відомства. Остаточний діагноз цій політичній сутичці поставив скандал з поставками вугілля з Африки, який показав, що ні війна, ні крах економіки, не зупинить команди прем’єра і президента в поривах облити одне одного брудом і дістати ще один козир на переговорах по коаліції.

З обох боків, в програші залишаються українці, які привели цих політиків до влади. Які понесли непоправні втрати на Майдані, які віддають життя на Сході, які годують армію, які стомилися чекати на зміни і бодай якісь результати роботи уряду. Політикам і їх кланам терміново необхідний холодний душ у вигляді масового соціального невдоволення, допоки вони не скинули країну у прірву міжусобних сварок та парламентської імпотенції.  Інакше мобілізувати їх зможе тільки серйозна агресія сусіда, до якої, судячи з обставин, ми до сих пір не готові.

    
Тарас Илькив   Руководитель новостного отдела НВ

Господин Президент, я понимаю, что это пост в фейсбуке, а не письмо в Вашу администрацию, но я, активный участник революции, депутат ВР от возглавляемого Вами БПП, я в отчаянии - я откровенно не понимаю, зачем мы делали Майдан!

Я только что приехал из 59 избирательного округа, из Великой Новоселки, где Вашим именем прикрывают масштабную спецоперацию по протягивания в парламент откровенного сепаратиста Сажко. Если Вам не доложили - это мэр Курахово, ставленник Ахметова, который в апреле-июне этого года кормил 2 блокпоста террористов у Марьинки (и это могут подтвердить бойцы 20 батальона теробороны) и организовывал ДНРовський референдум 11 мая (последнее вообще зафиксировано на видео).

Сегодня ОИК 59 округа оккупирована спецподразделениями милиции, под прикрытием которых люди Сажко избили и выбросили из комиссии наблюдателей от других кандидатов и откровенно фальсифицируют результаты выборов, тупо переписывая протоколы и портя бюллетени. Последний раз я видел такое в 2013 году, когда баллотировался в облсовет в Днепре и выкормыш Ахметова Вилкул ломал через колено мой город.

На 59 и.о. всё это делается цинично, открыто, вызывающе - ссылаясь на Ваш приказ и "договоренности" с Ринатом Ахметовым. В спокойную проукраинскую Новоселку, одной из первых освобожденную от террористов, на днях пришла война - здесь проводится настоящая АТО - в маленький райцентр нагнанный более 500 силовиков, десятки (!!!) единиц бронетехники, которая должна была находиться на фронте, одних только новейших БТР -4, которых так не хватает нашим киборгам в аэропорту, только на одной из улочек я насчитал 4 штуки! Они защищают не Украину - они защищают фальсификации в интересах откровенного сепаратиста.

Эта позорная АТО в Великой Новоселке, Петр Алексеевич, начатая с подачи Ваших горе-администраторов, которые в эти часы звонят в Высший административный суд, чтобы заставить судей оставить преступный состав ОИК во главе с работником ДТЭКа, эта позорная псевдо АТО направлена против украинского народа и патриотического волеизъявления граждан украинского Донбасса, которые поверили в перемены в этой стране. Это измена, уважаемый господин Президент, которая, не будучи немедленно остановленной, будет полностью на Вашей совести как Гаранта Конституции и верховного Главнокомандующего.

Выборы в этом округе честно и убедительно выиграл мой собрат, начальник штаба батальона Днепр, полевой командир правого сектора Манько Валентин, который вместе с бойцами Донбасса, освобождал Новоселки и весь этот край от сепаров и, кстати, обеспечивал проведение здесь президентских выборов, которые обязали Вас отстаивать национальные интересы Украины.

Валик - настоящий герой, который помогал выйти из Иловайского котла Комбата Юрию Березе и генералу Хомчак. Именно такие люди должны представлять новый Донбасс в Верховной Раде.  Воевать с сепарастамы или с собственным народом и его волей - выбор за Вами, господин Президент!

      Андрей Денисенко

Андрей Денисенко сделал официальное обращение к Петру ПорошенкоИА "Наш Район"

Ось почитав, за якого учителя української мови я голосував першого разу, і за яких "фашистів" Правого Сектора - другого разу у виборах-2014.
 
Дмитро Ярош:
        "Мы считаем, что дерусификация Украины — целиком справедливое и необходимое явление. Понятие дерусификации означает, что этнические украинцы вернутся к собственному языку, истории, идентичности. При этом мы понимаем, что процесс дерусификации не может быть форсированным. Вместе с тем мы отстаиваем право всех национальных меньшинств (в том числе и русских) на воспитание собственной идентичности и культуры. Мы не смешиваем это право с деятельностью иностранных шовинистических, имперских центров, деятельность которых должна быть прекращена"
          По его словам, фактор языка вообще не имеет никакого значения, поскольку он сам родом с русскоязычного Днепродзержинска. По его словам, около 40% членов "Правого сектора" разговаривают по-русски. Тем не менее хотят, чтобы Украина была независимым государством.
          По словам Яроша, "Правый сектор", в частности, считает неприемлемыми некоторые заявления Ирины Фарион, поскольку в рядах "Правого сектора" есть много русскоязычных активистов, признающих украинский единственным государственным языком: "Мы очень толерантно относимся к этим людям и всегда заявляем, что готовы гарантировать право на бытовом уровне говорить на том языке, который человек считает нужным".

          Ярош считает, что Украина должна подписать соглашения об Ассоциации с ЕС, но к самому членству в Евросоюзе он относится предельно осторожно. Отмечает, что мораль европейцев полностью разрушает институт семьи, который традиционно сложился в Украине. Также ему не нравится НАТО и США, которые пытаются контролировать процессы во всех странах. Вероятно именно поэтому европейцы уже заявили о том, что если в новом правительстве будут люди "Правого сектора", то кредит стране могут и не выделить: "Правый сектор" выступал и выступает за подписание политической ассоциации с Евросоюзом. Но при этом мы очень осторожно относимся к членству в ЕС. Потому что на самом деле тот брюссельский бюрократический монстр, который существует, все делает для того, чтобы нивелировать национальную идентичность, традиционную семью, проводится антихристианская политика.
         Соответственно у нас есть свое видение этой ситуации, и мы считаем, что Украина должна быть субъектом, а не объектом геополитики. Нужно построить крепкое государство и строить какие-то геополитические конструкции вокруг Украины".

повне дос'є на Яроша

Как сообщает Цензор.НЕТ, об этом на своей странице вFacebook написал кандидат в народные депутаты Андрей Денисенко, одержавший победу на 26 округе.

"Друзья, рыги тупо и глупо сфальсифицировали выборы в Новомосковском 38 и.о. Вбросили за Нестеренко, купили и переписывают протоколы. Призываю всех жителей города на Самаре выйти на Майдан против фальсификаций. А мы, днепряне тоже подтянемся. На 22.00 сбор возле Новомосковского городского совета. Выезд из Днепра в 21.00 с площади героев Майдана", - написал он

Років... багато тому назад я "м’ягко лоббірував" Олега Ляшка перед Юлею. Ляшко Турчинову подобався, а Юлі - ні. В правильном смислі. Бо у Ляшка була газета "Політика", а Турчинов був керівником опозиційного штабу і йому був потрібен якийсь інфомаційний ресурс. А Юлі, як обично, треба було з усіма покончить якомога швидше любой ценой... Турчинов просив мене "повліять"... Ну, зрештою, все устаканілося і Олега Валерійовича взяли в список...

А я так представляю, що я б тоді сказав: Юлія Володимирівна, не беріть його все-таки...
-Чого?
-Через десять років блок Ляшка опередить Вас на парламентських виборах...
-Ти шо - іпонувся? - ласкаво б спитала б мене Юля
-Да, - сказав би я...

     Зараз більшість населення України фактично мало змінилася з домайданних часів. Усі зміни - за рахунок активної меншості, якій вдалося консолідуватися.

  Але завдяки не собі, а свині Януковичу, який сито відригувався та питав:"А що ви мені зробите?". І почав порушувати консенсус правлячого напівфеодального політичного класу. Навіть олігархів поза Сім'ї дістали.  В цих умовах ця банда вірно вичислила свого головного ворога - Юлію Тимошенко.

Дуже мене порадувало, що нема в парламенті Сімонєніна і Ко. Сподіваюсь, і не повернуться