хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «війна»

Не - Медіум


Які будуть результати виборів 31 березня?          Не знаю.   Не - Медіум                                  Але точно знаю  те, що 1 квітня буде відомий відсоток жителів України, в яких мозок  не міститься  в голові, а в органах, що ними цікавляться гінекологи і андрологи.

 


Цитата з фільму

 - Якщо одна велика держава хоче захопити одну маленьку державу, то у маленької держави жодних шансів. Проте, якщо її хочуть захопити дві великі держави, то у маленької держави з'являється можливість перемогти.
 - Яким це чином?
 - Дуже просто. Вони будуть заважати одне одному.


____________________________
Більше в тому фільмі нічого хорошого не було.
Але це я до того, що мабуть кожен хоч раз зтивався з якимось поляком, угорцем чи румуном, котрому теж ласувала Україна. В таких випадках спробуйте його переконати спочатку надавати підсрачників москалям =)

6 березня.

Читав про танкову перебіжницю.
Але зізнаюсь, що перебіжчикам, як і зрадникам
 якось інстинктом не довіряю.
Неважливо з якого боку.
Перебіг раз, перебіжить вдруге, як що не гірше.
Їх скрізь оточує презирство. Відкрите, чи ні, то деталі.
Скандал через Савченко вже був, до речі.
Ну хіба що з самого початку працювала на СБУ.

Раптом заслана казачка?  

А може зрозуміла що може піти слідом за гіві та моторилою.
Відношення до героїв в руцкемірє досить своєрідне  podmig



Какой должна стать война с РФ для сепара з ОРДЛО

Какой должна стать война с РФ для сепара з ОРДЛО


Военный аспект
На пятом году необъявленной войны в украинском обществе нет единого понимания, как нужно вести эту войну. Мнения гражданского общества находятся между двумя крайностями – от тотальной войны до полной победы с выходом ВСУ на границы 2013-го года до почти полной капитуляции с фактической потерей суверенитета. Причём все споры сводятся к критике обеих этих крайностей и обвинению оппонентов в приверженности к ним же.
Так как же нужно вести эту навязанную восточным соседом войну?
Безусловно, по возможности нужно избежать тотальной формы, чтобы не получить последствия, аналогичные последствиям Парагвайской войны с катастрофическими последствиями типа гибели 70% мужского населения
(https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%B2%D0%B0%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%B2%D0%BE%D0%B9%D0%BD%D0%B0).
Сдача суверенитета и возвращение в орбиту российской империи также неприемлема большинству украинцев. Но и формат войны, в котором страна ежедневно платит «военный сбор» кровью своих лучших воинов тоже не выглядит оптимальной. То, что сейчас происходит на линии соприкосновения – совершенно неприемлемо. У многих наблюдателей создаётся впечатление, что постоянные потери - это не неизбежная плата за независимость, а искусственный процесс, поддерживаемый в интересах нынешнего военно-политического руководства.  Большинство кровавых «обострений» на фронте каким-то загадочным образом происходили в разгар какого-нибудь очередного коррупционного скандала и играли роль встречного «информационного повода», чтобы события на фронте оттенили в информационном потоке всплывшие и крайне неудобные для власти факты. К тому же образ «Верховного Главнокомандующего» стал основой предвыборного образа Порошенко в его нынешней президентской компании. 
Так существует ли другой возможный сценарий ведения этой затянувшейся войны?
Ответ – безусловно ДА!
Любая война является «продолжением политики». Не исключение и российско-украинская. Анализ её причин не является задачей этого текста, но возможные варианты развития стоит проанализировать. Их несколько.
1. Масштабное вторжение регулярных войск РФ с полным разгромом ВСУ. К сожалению, при масштабном вторжении такой разгром почти неизбежен при нынешнем состоянии ВСУ, НГ и мобилизационной системы. От использования этой возможности российское руководство удерживают международные последствия такой открытой и явной агрессии, а также сложности, связанные с удержанием захваченных территорий с враждебно настроенным населением, практической невозможностью создания и удержания у власти сформированных оккупантами коллаборантской власти на большей части территории Украины. В этом случае российскому руководству придётся ограничиться созданием лояльной кремлю «новороссии», смириться с сохранением на остальной территории совершенно враждебной кремлю междурародно-признанной Украины и мощными международными санкциями. Безусловно, существует возможность сделать такой сценарий невозможным, но об этом ниже. 
2. Ограниченное вторжение с разгромом группировки ВСУ в юго-восточных областях, пленением десятков тысяч украинских военных, целью которого будет заключение «мира» на условиях агрессора. Например, официальное признание над Крымом российской юрисдикции (проведение повторного «референдума»), официальное принятие «внеблокового» статуса («протектората» РФ),  формирование лояльного кремлю правительства, возобновление поставок воды по Северо-Крымскому каналу, ну, и по мелочам. Такой вариант продолжения войны не только возможен, но и достаточно вероятен, если кремлю он покажется своевременным. Для запуска такого сценария кремлю понадобится политическая подготовка в виде обострения внутренней ситуации в Украине, типа принятия откровенно дискриминационных законов против русскоязычного населения, раздувания межэтнических и языковых конфликтов, захвата культовых сооружений радикалами и пр. Некоторые симптомы такой подготовки видны уже сейчас. Успешная их реализация, при помощи российской агентуры на Западе, даст возможность расколоть единство международной поддержки Украины и, после подписания «мирного договора» с украинским «Петеном», избежать разрушительных для РФ последствий в виде мощных санкций (эмбарго на энергоносители, отключения SWIFT и пр.). Пока такой сценарий остаётся очень вероятным и, чтобы сделать его невозможным, необходимо успеть провести глубокое реформирование украинского оборонного сектора.  Один из этих вариантов будет немедленно запущен нынешним руководством России при двух условиях. Во-первых, развитие внутриполитической ситуации пойдет по пути, который их совсем не устраивает, а во-вторых возникнут условия снизить международные последствия для России до приемлемого для них уровня. 
3. Третьим возможным вариантом ведения войны остаётся текущий формат боевых действий, который вполне устраивает нынешнее военно-политическое руководство как РФ, так и Украины. С одной стороны такая война продолжает держать в напряжении украинское общество, маскируя под патриотическими позами и лозунгами отъявленное мародёрство «правящих элит» Украины, с другой стороны не висит на бюджете РФ тяжёлым грузом и помогает «правящей элите» РФ держать своё население в «патриотическом тонусе», а перед международным сообществом строить из себя «не сторону конфликта».  Но такой вариант бесконечного продолжения боевых действий совершенно не соответствует национальным интересам украинцев. 
4. Ну и наконец тот вариант продолжения этой войны, который я считаю самым оптимальным. Это оптимизация боевых порядков до такого состояния, чтобы исключить огневое поражение наших войск лёгким вооружением. Для этого придётся оставить некоторые позиции, расположенные в самых уязвимых точках. Выбор позиций должен быть основан на том, что у противника не должно быть возможности сблизиться на дистанцию контактного боя (применения лёгкого вооружения) и безнаказанно вернуться за свои укрепления. Такая линия соприкосновения фактически была сформирована, например, после оставления нами Дебальцевского района обороны в феврале 2015-го. Да и сам Дебальцевский район обороны, за исключением некоторых участков , был сформирован именно так. Поэтому войскам противника так тяжело обошлась операция по его захвату. Даже несмотря на задействование всех своих подготовленных ресурсов, противник решил задачу по захвату этого района только воспользовавшись явным предательством командования ВСУ, преднамеренно без боя сдавшего горловину выступа в районе Логвиново, перекрывшего полноценное снабжение и восполнение таявших в сражении сил. После выхода из окружения наши войска расположились на линии удобной для обороны. Именно поэтому потери на этом участке фронта на протяжении более года были минимальны. Пока «по заявкам» политтехнологов армия не перешла к тактике «лягушачьих прыжков». То есть к сближению боевых порядков на стрелковые дистанции и, порой, на бросок гранаты. Даже соблюдая «минские договорённости» нормальная модель обороны может и должна обеспечить уверенное пресечение всех операций противника тактического уровня без применения артиллерийских калибров. А в случае действий другого масштаба у наших войск будет время и возможность выдвинуть на заранее подготовленные позиции артиллерию, способную разгромить наступающие силы противника на любом участке такой линии соприкосновения. Есть только одно необходимое отклонение от «минского формата», которое крайне необходимо. На передовых позициях должны находиться противотанковые средства, без которых никакая оборона невозможна. Почему такие средства вошли в «запрещённые» Минскими договорённостями - отдельный вопрос, но их необходимо из этого списка исключить, как противоречие смыслу подобных договорённостей. Их и сейчас не особо соблюдают обе стороны, но, полагаю, это исключение мы должны заявить открыто. Не буду в этом тексте детализировать меры, необходимые для полноценного оборудования обороны по линии соприкосновения. Их немало, и каждая из них имеет своё важное для результата значение. В их число входит и организация артиллерийской обороны, и контрбатарейная борьба, и инженерное оборудование, и средства разведки… В перечень таких мер должны войти и гуманитарные, связанные с отселением мирных жителей из особо опасных мест. Но всё выполнимо, а необходимое для этого доступно и есть в наличии в ВСУ уже сейчас.

Такая организация обороны (п.4) на линии соприкосновения с 1-м и 2-м АК ВС РФ не защитит нас от масштабного и даже от «ограниченного» (п.2) вторжения, но снизит ежедневные (как сейчас) боевые потери почти до нуля. А в случае масштабного вторжения позволит нанести максимальный урон наступающим силам и провести организованный манёвр, необходимый для сохранения основных сил ВСУ.  Прекращение ежедневных локальных стычек на фронте даст возможность спокойно заниматься решением задач, которые сделают невозможными и первые два варианта развития войны. Мало того, в случае решения основных из них, противник сам исключит эти сценарии из списка «допустимых». Чем более мы будем подготовлены к масштабной и «ограниченной» войне, тем она будет менее вероятной. Безусловно, решение задач по подготовке к эффективному отражению возможного вторжения- гораздо более ёмкий и долгосрочный процесс. Но при этом не такой уж и неподъемный для нашей страны. Уверен, значительную часть можно будет решить уже в течении первых 6 месяцев после смены руководства МО и ГШ. А по истечении 1,5-2 лет полноценной военной реформы первые два варианта развития войны перестанут быть актуальными. Некоторые оппоненты скажут, что это вариант «заморозки конфликта». Возражу, «замораживают» конфликты политики, задача военных - снизить возможности противника и нарастить собственные. Этим и нужно заняться. Моделирование действий на «политических фронтах» в задачу этого текста не входят.
https://censor.net.ua/blogs/3113853/kakoyi_doljna_stat_voyina_s_rf

Богдан Гордасевич
Хроший аналіз з боку сепара, бо їх втрати від контактів зі ЗСУ досить дошкульні, але у нас іншої думки: щоденно винищувати ворога і тим довести до відома всім іншим, що хто в Україну з мечем прийде - там і загине. А далі побачимо. На жаль, навіть розвал РФ війни на східному кордоні України не припинить, але то інша тема.

Коротко про війну...

це все, що треба знати про війну....

Хтось воює , а хтось обіцяє: "Я всіх Вас захищу....."


Світлина від Володимира Харченка.
Володимир Харченко

Не думаю, що матиму схвалення від дочки, проте маю розказати.
Темою магістерського диплому мистецтвознавця в НАОМА у Ольги була «Творчість Прерафаелітів». По закінченню Академії писала сценарії до комп'ютерних ігор, працювала журналістом. А в 2015-му закінчила курси з тактичної медицини, та підписала трирічний контракт з 81 десантно-штурмовою бригадою. В січні 2017-го потрапила в Авдіївку, якраз у період різкого загострення на «Промці». Двома екіпажами з подругою «Ромашкою» евакуювали з передка близько 60-ти поранених та 20-ти загиблих наших воїнів. Тіла бійців забирали ще теплими, траплялося по частинам… Якось на моє питання, що з побаченого досі не йде з пам'яті, відповіла: «Тіло бійця без голови, але з вухом.» На свій день народження везла в машині воїна з перебитою уламком стопою, з якої стирчали кістки, та притискала ту ногу до себе, щоб пом'якшити йому біль від трясіння. Сміялася та жартувала з ним, щоб лише не втратив свідомість. На її очах загинув товариш, коли вони несли ноші з пораненим. Неподалеку розірвався снаряд руського танку, — і у нього вибуховою хвилею розірвало нутрощі. Надивилася смертей, каліцтв… Та про один епізод з її війни почув лише зараз, два роки по тому. Тоді в Авдіївці мишобраття накрили "градом" наш медпункт. Дивом нікого не зачепило. За хвилину почула по рації, як командир, дізнавшись, що всі живі, зопалу скомандував: «По їхньому медпункту, приготувати 120-ті міни!» Ольга з Ромашкою з жахом завмерли. Уявили лікарів, поранених з того боку. І коли через три хвилини почули в ефірі: «Відбій! Ми – не вони.» — видихнули повітря…

Донбас. Кино.

Подивився. Цей фільм отримав у Канах приз за кращу режисуру "Особливий погляд". Цілком заслужено нмд.
Фільм вразив. Знято дуже нестандартно. Якщо б я точно не знав, що це художній фільм, вирішив би, що це документалка. Замальовки з життя окупованого Донбасу. Виходячи з того, що я знаю не зі ЗМІ, а від людей, які в курсі - усе дуже правдиво. Ну й я нібито приблизно так собі це все і уявляю, але все одно шок! І ще думка - скільки ж нам доведеться докласти зусиль, аби повернути ті місця на нашу орбіту. Особливо виходячи з того, скільки бидла з місцевих там мешкає.
Ще вразило. У фільмі грають Бузько (одна з красунь з "Масок") та Делієв, головний з масок. Прекрасно знаю обох у обличчя, але дізнався, що вони там грають тільки коли вже після фільму дивився, хто у ролях hypnosis  Взагалі не розумію, як це сталося. А ще у фільмі грає Вадим Дубовський, той самий співучий американський далекобійник - ви маєте пам'ятати. Його впізнав одразу :)  Коротше, усім раджу.
Дивитись онлайн можна тут. А ні, вже не можна. Більше недоступно. Але нічого, можна скачати тут.


Українські герої знищили "військову міць" бойовиків

Українські герої знищили "військову міць" бойовиків: ходитимуть пішки

 31.01



Українські герої знищили "військову міць" бойовиків: ходитимуть пішки
Путінські найманці весь час наривалися своїми обстрілами та провокаціями
Українські герої знищили "військову міць" бойовиків: ходитимуть пішки
Проросійські бойовики 30 січня вчергове провокували українських бійців на напрямку Сокільники – Кримське.

У свою чергу, військові 30 січня знищили МТЛБ (багатоцільовий транспортер легкий броньований) бойовиків. Про це інформує прес-служба операції об'єднаних сил (ООС).

"30 січня ворог вдався до чергової провокації на напрямку Сокільники – Кримське, що на Луганщині, та розпочав обстріл наших оборонців, застосовуючи мінометну батарею та зенітну установку ЗУ-23-2, яка була встановлена на МТЛБ-У", - йдеться у повідомленні.

Українські бійці, котрі обороняються на зазначеному напрямку, мають у частині два добре підготовлені підрозділи. Зокрема, маневрену вогневу групу, призначену для боротьби з артилерійськими та мінометними батареями ворога та підрозділ винищувачів танків, на озброєнні якого є сучасні ПТРК "Стугна-П" і "Корсар".

"Названі підрозділи добре підготовлені, особовий склад пройшов бойове злагодження ще до прибуття в район проведення операції Об'єднаних сил", - розповіли в штабі ООС.

За словами військових, за лічені хвилини після початку ворожого обстрілу маневрена вогнева група нанесла удар у відповідь, а розрахунок української "Стугни-П" здійснив пуск по ворожому броньованому об'єкту, з якого вівся обстріл наших бійців.



"Результат наших дій у відповідь: мінометна батарея ворога подавлена; МТЛБ-У ворога разом з розрахунком зенітної установки ЗУ-23-2 знищено. Особовий склад розрахунку "Стугна-П" поданий до нагородження", - підкреслили військові.

Нагадаємо, загроза повномасштабного вторгнення Путіна висить над Україною уже давно, однак не варто забувати, що реалізація такого сценарію є більш ніж реальною.

Росія за місяць може розгорнути необхідні сили для початку широкомасштабної агресії проти України.

https://znaj.ua/events/207515-ukrajinski-geroji-znishchili-viyskovu-mic-boyovikiv-hoditimut-pishki?utm_source=iua

Посмертна перемога! "Смерть - не кінець боротьби!"

Знімок, на якому зображений український захисник, переміг на міжнародному конкурсі у Японії



Військовослужбовець Збройних Сил України гранатометник 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сергій Кобченко. Фото: mil.gov.ua

 Я погоджуюсь з правилами сайту та політикою приватності
Світлина італійського фотографа із загиблим українським воїном отримала золоту нагороду міжнародного конкурсу в Японії.

Про це повідомляє прес-центр Міністерства оборони України.

«Історія загиблого українського захисника Сергія Кобченка вразила журі авторитетного міжнародного конкурсу «Tokyo International Foto Awards». Фотографія, на якій зображений наш мужній Герой, отримала золоту нагороду конкурсу в номінації «Останній погляд...», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що постать, обличчя та останній погляд старшого сержанта Збройних Сил України, гранатометника 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сергія Кобченка, які були навічно зафіксовані італійським фотографом Роберто Траваном, стали відомі також тисячам європейців під час фотовиставки відомих італійських фотографів «Аrma – prossima tua» у 2018 році в Національному музеї м. Турин (Італія).

Повідомляється, що італійський фотограф Роберто Траван, перебуваючи в лютому 2017 року в районі бойових дій на сході України, зокрема в промзоні Авдіївки, був вражений самовідданістю українських воїнів та зробив багато фотографій. «Та фотографія, на якій зображений український Герой Сергій Кобченко, кидається у вічі, оскільки містить незвичну деталь: в одному з відділень тактичного спорядження міститься православний хрест, який оберігав сержанта...але, на жаль, не зберіг...», – йдеться у повідомленні.

Старший сержант Сергій Кобченко героїчно загинув 25 квітня 2017 року в результаті обстрілу російськими терористичними військами опорного пункту в промзоні м. Авдіївка, нагадують у Міноборони.

Повідомляється також, що військовослужбовець Збройних Сил України гранатометник 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сергій Кобченко Указом Президента «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Слід зазначити, що Роберто Траван нещодавно повернувся із району проведення операції Об’єднаних сил та готує низку фоторепортажів про мужніх українських захисників, які боронять від російської агресії не тільки Україну, а й усю Європу та світ.

 Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2019/01/14/znimok_na_yakomu_zobrazhenyy_
ukrainskyy_zahysnyk_peremig_na_mizhnarodnomu_1487965