хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «поезія»

Година для праці настала !!!

А вона працює !!![Приєднана картинка]Досвітні огні .Ніч темна людей всіх потомлених скрила  Під чорні, широкії крила.  Погасли вечірні огні;  Усі спочивають у сні.  Всіх владарка ніч покорила.  Хто спить, хто не спить, – покорись темній силі.  Щасливий, хто сни має милі!  Від мене сон милий тіка…  Навколо темнота тяжка,  Навколо все спить, як в могилі.  Привиддя лихі мені душу гнітили,  Повстати ж не мала я сили…  Зненацька проміння ясне  Од сну пробудило мене, –  Досвітні...

Читати далі...

Поезія

Поезія - це злет душі, Хвилини щастя і печалі, Легкі сонети, пасторалі... Й одне бажання - залишить По собі слід - бодай найменший... Плететься вірш - уже не вперше, Снується думка, слово зріє, І вкотре розказать посмію Про те, що знову я - люблю! Про те, що знову я не сплю, Що серцем знову я болію... Що голос знову мій німіє, І лише слово на папері Вершить узори й акварелі... Про те, що голос мій не скаже - Поезія усім розкаже...

Літо - в осінь за обрій...

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Вітром зірване листя втікає, Розчиняється дощ у калюжах. Літо в осінь за обрій зникає... ................................................... Мрії - хворі, надії - недужі. "Все - химера", - ти кажеш байдуже. 07.08.2009 Copyright 2009 © Cтепанська Марина (SMG) Всі права захищені

Моєму....

[Приєднана картинка]Я дякую Тобі за скарбЛюбові й ласки пізнання щоденнеДля тебе я не просто "раб"Дитя єдине і смиренне.Ти завжди будеш при меніУ день в думках моїх витаєш.Вночі приходиш в мої сни,Під ранок з них крадьком тікаєш.Коли ти поруч у очахСвободи підняті вітрила.Душі політ неначе птахРве до небес могучі крила.Якщо зникаєш-лише сумДо мене потайком приходитьІ присмерковий холод думДо небосхилу сонце клонить.Ти наче янгол серед хмарНіжніший аромат весною,Ти наймиліший із примар....

Читати далі...

Літній день

[Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] [Приєднана картинка] Скло проколов промінчик сонця, День літній зазирає у віконце - Солодкий, золотавий і духмяний, Терпкий, суничний, сонячний , рум'яний! Вирує дивне, неповторне літо!.. .................................................... &nbsp...

Читати далі...

Поезія Марії Ревакович

ПОРОЖНЕЧА — ЦЕ ДЖЕРЕЛО СПІЗНАННЯ [Приєднана картинка] наповнена тобою як листок раннім світлом у соняшний весняний день з думками про тебе вітаю сонце прощаюсь із місяцем і не можу спізнати розкриваю дні і ночі мов книгу яку треба прочитати і все це ...

Читати далі...

Дощ...

Перетворюсь на хмару сиву, Увись злечу, підіймусь вгору, РозчУхраю тифозну гриву - І дощ створю із клаптів грому. Поллюсь - солОдко чи солОно - За комір цівкою весняно, Заполоню тебе полоном - Всерадісний і всекоханий! І дощ, мов згусток полинОвий, Ударить в груди - там, де серце, Згадаєш ти, як світанково Хотів до хмари зір простерти... Набудусь вдосталь я грозою, Запам'ятаюсь крапель градом... І поміж мною і тобою Надією весняно впаду.

Witaj Gosciu

[Приєднана картинка]Tu w starych domach  Cio*gle jeszcze marzno* serca  Choc* powiedzial ktos  Ze dobry nastal czas  Kazdy z daleka  woli mijac takie miejsca  Lecz tu  zyje ktos z nas  I czeka  Wcioz czeka na swoj czas  Czas wysniony  w kolorowych snach  [Приєднана картинка] Witaj gos*ciu utrudzony  wiem, ze masz spraw zbyt wiele  W koncu wielki to s*wiat  Zaglo*daj czs*ciej w te strony  bo bardzo ciebie tu brak  zegnam cie smutny domu  Wietrze, porwij mnie w s*wiat  Pokaz...

Читати далі...

Прохання

[Приєднана картинка] обніми мене як обнімаєш дерева у грозову ніч зодягни мене в своє слово як зодягаєш дітей у їхню безвинність нагодуй мене своїми піснями як годуєш птахів щоб співали Твою славу відкрий мені очі німим дотиком [Приєднана картинка] на подушці дві крихкі соломинки...

Читати далі...

Знову дощ...

Знову дощ... Знову - зболені схлипи Крапель з даху І крапель з очей. І такий задощілий Цьогорічний цей липень, І з небес - що не день - Знову смуток тече. Крапотить безнастанно Він по серцю чиємусь, Умиває обличчя, І вуста, і думки... І роз'ятрює рани - Так підступно й нечемно, І сплітає у цівку Дощовиту роки... Смуток - геть! Дощ - на радість, напевно... Він омиє знічев'я Душу й серце чиєсь. Так дощить недаремно - Й по самотнім деревам, І по пам'яті крапле, Й хтось у...

Читати далі...