хочу сюди!
 

Sveta

34 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «життя»

Сміття

   Ось вкотре порпалася в своєму столі та надибала відкладений колись у найдальший куток зім"ятий файлик. У файлику цьому купа папірців, теж зім"ятих, місцями подраних, зіжмаканих - коротше, спаплюжених. Що це? Схоже на сміття, та я знаю: це і є сміття, тільки не те, котре, не замислюючись, жбурляєш у смітник - та й край. Ні, це обідрані клаптики аркушів зошитів чи то альбомів, кілька фото, надійно схованих у білий конверт, уламки колишньої гелевої ручки, розірвані на шмаття та зібрані охайно назад у пакетик надписи - це все щонайкраще підходить на роль наповнення сміттєвоза. Чому ж воно досі тут? Викинути? Ні, й спробувати не варто: це вже було. Уже бачили усі ці "речі" перед своїм носом купу непотребу та не мали сумніву, що зараз же знайдуть у ній притулок, але цього не ставалося: рука не підіймалася відправити їх туди. Банально та, я вважаю, зрозуміло. У Вас, мабуть, теж є десь схований такий от смітник. Схований? Засекречений, запхнутий туди, де ніхто не знайде. Це не цінні фото чи документи - здебільшого чернетки, покреслені та перекреслені з усіх боків. Так живе у мене в столі щонайсправжнісінький маленький смітник. Смітник, котрий ніколи не потрапить у смітник.  

Ніколи, ніколи, ніколи...

...ніколи не кажи "ніколи"!

...бо від життя неможливо втекти - воно все-одно наздожене, і я-а-а-к... ЗДИВУЄ!!!!

... напітерпенілся ... хочу дорослішати... визнав своє "унікальне прагнення залишатись завжди дитиною" - як просто страх перед відповідальністю, а ігнорування законів і правил сталих в суспільстві - як особисту слабкість та неспроможність знайти в собі сили, щоб не уникати, а взаємодіяти...

... скоро весна! Здається, в цьому році у мене буде набагато більше радості... такої, якої я не відчував з самого дитинства!

... аби тільки привчити себе триматись геть подалі від компа коли мій час не зайнятий ніким... розібратись би...

... дуже хочеться ніжностей... без сексу...

ЯКБИ Я НАРОДИЛАСЯ ВДРУГЕ ( Бруно Ферреро)

Хтось запитав мене кілька днів
тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя
наново? Довго не роздумуючи, я відповіла “ні”. Та згодом трішки
замислилась і...
Маючи змогу наново прожити своє життя, я менше говорила
б, натомість більше б слухала. Не боялася б запросити до себе на вечерю
друзів тільки через те, що на килимі є кілька плям, а оббивка дивану
трохи вицвіла.
Я б смакувала крихкі булочки в елегантному салоні і вже зовсім не турбувалася б через сажу, коли горить коминок.

Обов’язково знайшла б час, аби послухати спогади дідуся, який
розповідає про роки своєї молодості. Влітку не вимагала би, щоб
позачиняли всі вікна в машині, бо я щойно зробила собі завивку.
Я не допустила б, аби свічка у формі ружі так і
розплавилась, забута у комірчині, а часто б її запалювала, доки вона б
не догоріла до кінця.
Я б лягла собі на луку і перекочувалася б разом з дітьми, зовсім не хвилюючись, що забрудню сукенку.

Набагато менше плакала б і сміялася, дивлячись телевізор, а частіше — спостерігаючи життя.

Більшою мірою ділила б відповідальність зі своїм чоловіком.

Почуваючись погано, лягла б у ліжко, замість бігти з гарячкою на роботу, наче без мене там світ завалиться.

Замість дев’ять місяців поспіль нетерпляче чекати, коли ж нарешті
закінчиться моя вагітність, полюбила б кожну її мить, усвідомлюючи, що
ця дивовижна дія, яка відбувається у мені, є єдиною можливістю
співпрацювати з Богом у здійсненні чуда.


Синові, який прибіг поцілувати мене, не сказала б: “Досить, досить, іди митися, бо вечеря вже готова”.

Частіше казала б “Я люблю тебе”, натомість рідше “Мені прикро”... Та
передусім, якби я могла розпочати все спочатку, то цінувала б кожну
хвилину... споглядала б її так довго, доки не побачила б, якою вона є
насправді... жила б нею... і ніколи б її не віддаляла.
(Ерма Бомбек)

Кожна мить, що нею
обдаровує тебе Бог, є величезним скарбом. Не викидай його. Не бігай
невпинно у пошуках непевного завтра. “Живи найліпше як можеш, мисли
найліпше як умієш, дій найліпше як потрафиш нині. Нинішній день скоро
стане завтрашнім, а завтра скоро стане вічністю”.
(А. П. Ґоуті)


Це змусило мене задуматися...А й справді, що було б якби могли народитися вдруге? Чи хотіла б я змінити пережите? Почати все з нової сторінки, чи бути щасливою тут і зараз від того що я ВЖЕ маю???

80%, 4 голоси

20%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Жизнь





Очень трудно нынче в мире
Есть пока, а есть привет.
Посмотри на вещи шире -
Там найдешь ты свой ответ.

Жизнь твоя чуть старше стала,
Повзрослела с жизнью ты,
Теперь то, что ты желала
Превратилось лишь в мечты.

Нету лялек, нет игрушек,
Все, что было - позади.
Нет прогулок, нет подружек.
Жизнь большая впереди.

Тебе страшно, понимаю,
С чего начать - в этом суть.
Тебе трудно, да, я знаю,
Я прошел такой же путь.

Не печалься и не бойся,
Все пройдет, и боль и грусть,
Ты немножко успокойся.
Будет трудно, ну и пусть.

Жизнь кружиться, жизнь балует,
Жизнь к прекрасному влечет,
Ведь кто в жизни не рискует,
Тот шампанского не пьет.

Слушай сердца все подсказки,
Что так бьется у груди,
Оно скажет, как в той сказке,
Что же будет впереди.

Больше смейся без задержки,
Наслаждайся и дыши,
Я дарю свою поддержку
И чуток своей души.



Габриэль Гарсия Маркес - 13 ФРАЗ О ЖИЗНИ

 

1. Я люблю тебя не за то, кто ты, а за то, кто я, когда я с тобой. 

2. Ни один человек не достоин твоих слез. А те, кто их достойны, никогда не заставят тебя плакать. 

3. Только потому, что кто-то не любит тебя так, как тебе хочется, не означает, что он не любит тебя всем сердцем. 

4. Настоящий друг - это тот, кто будет держать тебя за руку и чувствовать твое сердце. 

5. Наихудший способ грустить о ком-то - это быть с ним и понимать, что он никогда не будет твоим. 

6. Никогда не прекращай улыбаться, даже когда тебе грустно, потому что кто-то может влюбиться в твою улыбку. 

7. Возможно, в этом мире ты лишь человек, но для кого-то ты - весь мир. 

8. Не трать времени на человека, который не желает проводить его с тобой. 

9. Возможно, Бог хочет, чтобы мы встречали не тех людей, пока мы не встретим ТОГО ЕДИНСТВЕННОГО. Чтобы, когда это в конце концов случится, мы были благодарны. 

10. Не плачь, потому что это прошло. Улыбнись, потому что это было. 

11. Всегда найдутся люди, которые сделают тебе больно. Нужно продолжать верить людям, просто быть немного осторожнее. 

12. Стань лучше и сам пойми, кто ты, прежде чем встретишь нового человека и будешь надеяться, что он поймет тебя. 

13. Не прикладывай столько усилий - все лучшее приходит неожиданно. 

Детское сердце не обмануть

...Маша не любила бывать в дельфинарии, но так случилось, что именно их группе в детском садике выпала честь бывать
в дельфинарии каждую субботу по благотворительной программе. Маша вообще считалась необычным ребёнком, немного замкнутым, никого близко к себе не подпускала, и за это её не любили, даже воспитатели к ней относились как то напряженно, с опаской. И как обычно, приходила Маша со своей группой по субботам,у саживалась отдельно от всех и отстранённо от всего происходящего пережидала все отведённое для представления время до самого ухода.
Однажды, сразу после показа, в то время как все апплодировали и начинали фотографироватся на фоне бассейна, Маша испытала какую то странную тягу подойти к краю бассейна и коснуться кончиками пальцев воды. Девочка подошла к краю бассейна, как вдруг ей навстречу неожиданно вынырнул красавец дельфин, и, как получилось, Маша вместо воды кончиками пальчиков уже притрагивается к упругому мокрому лбу дельфина. Вокруг все замерли, некоторые начали фотографировать, но не замечала Маша ничего вокруг, волны радости, счастья и восторга охватили девочку, она прямо засветилась вся, намного ярче, чем все фотовспышки. Да и дельфин очень рад был, то нырял, то выныривал из воды навстречу руке девочки явно резче и охотнее, чем до того в вялом и сонном представлении. Так Маша нашла Друга.
С того момента 5-минутная встреча девочки и дельфина у края бассейна после выступления стала маленькой традицией. Маша то стояла у края и махала рукой вверх вниз, а дельфин нырял и резко выныривал в унисон движению руки,т о ходила вправо и влево вдоль бортика, а дельфин, к большому удивлению ведущих и тренеров, выделывал такие трюки и зигзаги, которые совершенно никогда не показывал в ежесубботней программе выступлений. К огромному Машиному сожалению такие встречи не долго длились, т.к. нужно было освобождать помещение для следующего сеанса.
Маше сказали,ч то дельфин мужского рода, зовут его Борька. Но девочка знала и чувствовала, что на самом деле дельфина не так зовут, и он сам в последние разы уже вот вот дотрагивался до её сознания и силился вот вот сообщить Маше, как его на самом деле зовут..
Но на следующие выходные Маша, прийдя в очередной раз в дельфинарий, вдруг обнаружила, что Его нет. Её любимца не было среди выступавших дельфинов. Девочка взволнованно села,п ересчитала по пальцам дельфинов, да, их было как и в прошлые разы четверо, но... Среди этих дельфинов Его, ну, пусть Борьки, не было. И когда в конце выступления Маша спустилась к краю бассейна,т о как она и предполагала, никто из дельфинов не поплыл к ней навстречу... Крик боли и детский плач разразился на весь дельфинарий, и тренера срочно попросили старшего воспитателя вывести девочку на улицу.
"Что же ты плачешь, Маша, просто твой дельфин забыл про тебя, я сама считала дельфинов, их как всегда четверо" - сказала воспитательница на улице девочке.
"Нет, Его среди них нету. Его нету" - сквозь рыдания, всхлипывая, ответила Маша. - "Ему в последние разы было больно, я слышала, что Ему было плохо и больно. Разве вы не видите, разве вы не слышите, что ИМ БОЛЬНО, Им очень БОЛЬНО перед нами выступать"
Детское сердце не обмануть

До зустрічі

 

«До зустрічі!» - із вуст в уста цілунком.

Очима красномовно: «До побачення

за мить? за рік? за вічність цілу?..

«Чекатиму! В моєму серці ти віднині

«Час птахом пролетить. До зустрічі за мить


 

24.12.2009

Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved


Життя як воно є (с)

Життя - це посмішка уранці, Це фотографія у рамці, Життя - це посмішка крізь сльози,

Життя - це сонце і морози! Життя - це квіти навесні, Життя - це жарти і пісні. Життя - це кайф, як не крути, Його нам варто перейти! Життя - це щастя, що навколо, Це біль, що серце всім колола. Життя - це вулиці, це люди, Життя -природа, що усюди. Життя - це віддане кохання, Життя - це мрії, сни, зізнання. Життя - любити до останку, А не любити до світанку! Життя - це бачити себе В очах, що люблять лиш тебе! Життя - це інколи образи, Життя - обірвані всі фрази! Життя - це ревнощі, сумління, Життя - це страх, це рух,горіння... Життя -це все ж таки й страждання.. Але і дружба, це палання! Життя - це погляд несміливий, Це погляд ніжний і звабливий! Життя - прогулянки до ранку, Життя - це поцілунок зранку! Життя - це сонечко зимою, Трава покритая росою. Життя - холодні грози літом, Життя - це бути з цілим світом! Життя - це страх перебороти, Це щось зробити, як всі проти! Життя - побути десь самому, Життя - поспати не удома! Життя - побути в небезпеці, Життя - це вижити у спеці... Життя - це плавати вночі, Життя - згубити десь ключі! Життя - кричати досхочу, Життя - зізнатись "так. брешу!" Життя - протанцювати ніч, Здолати будь-що пліч-о-пліч! Життя - це когось врятувати, Життя - комусь коханим стати! Життя - залізти на гору, Життя - злітати на зорю! Життя - побитися із кимось, Щоб серце швидче все ж забилось! Життя - це сильно полюбити, Життя - це згодом розлюбити! Життя - це просто заблудитись... Це на коліна опуститись! Життя - гуляти під дощем, Бути з заплаканим лицем. Життя - в собі знайти все ж сили, Щоб просто жити...мати крила! Життя - це полюбити те, Що ненавидів більш за все!!! Життя - пробачити образи, Не згадувати більш ті фрази! Життя - це витерпіти біль, Не сипати на рану сіль... Життя - це полюбити все, І захід сонця, і себе!

Говорять діти

Для свята осені в дитячому садочку Марго дали завдання вивчити напам'ять віршика.
Вивичила його вона досить швидко, зі мною дещо потренувалась читати вірша виразно.
Отже, готова (це я так гадала). За декілька днів вихователька в садочку перевіряла,
як дітлахи впорались зі своїми завданнями. Коли черга дійшла до Марго, вона заявила, що вірша не знає.( ;))!!!!
І на запитання, чому ж так трапилося, з дитячою безпосередністю відповіла, шо НЕ ВМІЄ ЧИТАТИ!!!!


Доня демонструє щойно закінчений малюнок.
Хвалю її, пещу по голівці, кажучи:
-Моя ж ти художниця, моя ж ти розумниця і красунечка!
Знайома підтакує:
-Королева!
Мала на це:
-Я королева краси!
І додає за хвильку:
-Королева розуму і краси!


Суботній вечір, їдемо з донею додому в маршрутному таксі.
До речі,вона вже добре орієнтується в днях тижня, знає, коли у мами робочі дні, а коли вихідні.
Раптово мала голосно запитує мене, дещо з відчаєм:
- Мамо, а в понеділок тобі знову на роботу?
- Так, - кажу.
- І що, ти все життя будеш працювати!!?
Півмаршрутки лягло зо сміху! А пані, яка сиділа поруч, крізь сльози (сміючись!), проказала:
- На жаль!.. Все життя!


 

Життєві уроки.

 Ми живемо на цій землі, щоб вчитися, отримувати уроки від життя. І тому кожна нова людина для нас - це вчитель.  Одні нас вчать страждати... Інші за допомогою образ і принижень вбивають нашу гординю і вчать покірності... Треті навчають любові…  Тому будь-яку людину в нашій долі можна сприймати, як перехожого. Нічого немає вічного. Навіть саме наше життя швидкоплинне і швидко проходить. І потрібно навчитися ні за що в ньому не чіплятися. Прийшло – сприймай як є, відійшло - радій, що це було... Чи хороше, погане – все приносить нам досвід. А досвід буває як позитивний, так і негативний. І з будь-якого ми повинні зробити правильні висновки...