"Наша державна мета - стати для світу взірцем нового ціннісного, політичного та економічного порядку.
В той час, коли Європа задихається від демократії, Америка гине від споживацького способу життя, світові фінансові системи вкотре потерпають крах - Україна має зробити світоглядний прорив. Збудувати державу, яка стане відповіддю на світову потребу змін і дасть новий цивілізаційний імпульс.
Україна стане лідером слов'янських країн та колискою слов'янських культур.
Прочитати повну статтю члена Правління МГО "Українська Громада" Ольги Ситник можна тут: http://ukrhromada.org/ua/media/quotes-content/id/47/
Минув перший тур виборів Президента. Слід визнати той факт, що патріотичні сили його програли. У другий тур виходять обидва проросійських кандидати. То що тепер робити тим, хто голосував за українську Україну?
Я тривалий час думав над цим питанням. Нагадую, що 7 лютого в бюлетені буде три позиції: Юлія Тимошенко, Віктор Янукович і "Не підтримую жодного". Розглянемо детальніше кожний варіант.
Почну з останнього, званого у народі "Проти всіх" (Не плутати з Василем Противсіх). Доволі передбачувано за третьою графою з*явилася своя група підтримки. Я б навіть сказав штаб. "Проти всіх" провів вдалі переговори з Віктором Ющенком та Арсенієм Яценюком, заручившись їх публічною підтримкою. Яценюк навіть скористався своїм правом законодавчої ініціативи, аби дати голосам "Не підтримую жодного..." хоча б теоретичні шанси на перемогу. Однак, навіть з гіпотетично ухваленим законопроектом Арсенія такий привабливий "Проти всіх" пролітає "як фанєра над Парижем". У першому турі він набрав 2,2 % голосів, а це навіть менше за прохідний бар*єр. Романтики противсішного "ФЕ" Юлє і Вітє стверджують: чим більше буде підтримка "Не підтримую жодного...", тим невпевненіше почуватиме себе новий Президент. Однак і такий аргумент не здатний уберегти невидимого кандидата від згаданого "прольоту". Справа в тому, що більшість його потенційного електорату просто не прийде на дільницю. Ще частина тих, хто таки прийшов, залюбки понаписує матюків у бюлетень. Отже виявляється, що реально поставлять галочку напроти графи "Не підтримую жодного" десь 5% виборців (а то і менше). Очевидно, що ефекту від цієї ініціативи буде як з козла молока. Хіба сусіда присоромити, що він за "бандитів" голосував, а ви - ні.
Віктор Фьодорович Янукович. Повернення муфричей, кабачників та херманів в урядові коридори наврядчи когось порадує, окрім любителів гумору. Але то буде "сміх крізь сльози". Зрозуміло, що Янукович не дасть розвитку українській гуманітарці, бо це суперечить інтересам Росії, агентом якої Вітьок іноді підробляє. Ну і звісно "тричі несудимий", "оратор", "поліглот", одним словом - ганьба на весь світ у дусі п'яного Єльцина. Майбутнє президентство можна буде охарактеризувати так: "Ви все ще не любите донецьких? Тоді ми йдемо до Вас!". Не будуймо ілюзій, їхній клан дістанеться кожного району.
Юлія Владіміровна Тимошенко. Вже саме по-батькові вказує на її глибинний зв'язок з російським колегою. Владімір Владіміровіч так зачарувався сліпучою красою ЮВТ, що аж пробачив їй участь у "Помаранчевому шабаші". Тепер "ОНИ ДОГОВОРИЛИСЬ!":
КАмАнда, яку Юля веде до перемоги - доволі строката. Найодіозніші: Васадзе, Фельдман, Жеваго, Портнов, Кравчук, Медведчук, Веревський. Для роботи з правим електоратом БЮТ має цілий арсенал "патріотів": Томенко, Яворівський, Лук'яненко, Шкіль + кооптовані бійці з ПРП, "Народної самооборони", ХДС, НРУ.
Про саму Тимошенко слід зазначити, що це людина, яка дуже-дуже-дуже хоче стати Президентом, на відміну від Януковича, якого постійно підпихають. Принаймі так здається зі сторони. Можна сміливо припустити, що політика Президента у спідниці буде теж проросійською і теж захищатиме інтереси великого капіталу неукраїнського походження. Тому в цьому сенсі відмінностей між Ю і Я майже не намічається. Головна суть, яка допоможе вірно проголосувати, викладена мною нижче.
Мабуть ви помітили, що рейтинг Тимошенко сформований як альтернатива Януковичу. ЇЇ риторика, реклама, дії побудовані на протиставленні себе "донецькому дядьку". Це перший важливий нюанс. Другий полягає у тому, що економіка під керівництвом Юлії розрахована до лютого місяця, а далі - апокаліпсис. Ну і по-третє, основний електорат Леді Ю - Центральна і Західна Україна, тобто люди з проукраїнським та умовно проукраїнським світоглядом.
Тепер уявімо, що ВОНА стає Президентом. За такого розкладу Партія регіонів більше не буде монолітною силою, так як ніхто більше не бажатиме витрачати мільони доларів на пусте знаходження в опозиції. Регіонали витрачають гроші, щоб здобути владу. А при владі потім можна буде повернути все потрачене "з вершком". Отже на Партію регіонів чекає розкол. Частина людей перейде в БЮТ, частина - до Тігіпка, частина залишиться з Януковичем, а ще частина виокремиться в нову проросійську політичну силу. Всі вони попроходять у місцеві ради, дехто і в парламент, але однозначно вже не зростуться. Це перший позитивний момент у гіпотетичному президентстві ЮВТ: найпотужніша 5 колона Москви за останні 5 років піде на смітник історії.
Давайте розглянемо, що ж станеться з проросійською силою №2, яку уособлюватиме пані Президент. По-перше, її вічний антипод Зек - більше не є загрозою. По-друге, економічна ситуація стає жахливою. По-третє, Юля попадає "поміж двох вогнів": з однієї сторони - зобов*язання перед Путіним по впровадженню російської політики в Україні, з іншої - проукраїнська налаштованість її базового електорату. Також зважуючи на авантюрно-аферистичні властовості Юлії Володимирівни, можна стверджувати, що владу у своїх руках вона не втримає. Президентські повноваження уже не такі, які були при Кучмі, а отже на Юлю чекає програш на парламенських і місцевих виборах, відтік великого бізнесу з партії, і як наслідок - шлях на смітник історії до свого антипода.
Отже мій висновок такий: стратегічно правильним буде, якщо Президентом України стане Юлія Тимошенко. За певний період ми такі позбудемось "двох зол" на відміну від варіанту з перемогою Януковича, який навіть позбавлення "одного зла" не гарантує.
Маю надію, що моя стаття розкриє комусь чакри і допоможе зробити правильний вибір.
Stanislove, спеціально для upu.org.ua
Слогани з серії «ВІН чи ВОНА».
1. Хто краще – ВІН чи ВОНА Одна й та сама ТУФТА
2. Вже біжить паразитів цілий загін Хто буде президентом – ВОНА чи ВІН?
3. Хто президент – ВІН чи ВОНА Все одно для нас країна одна
4. ВІН чи ВОНА – який паразит? Візьме за нас наступний кредит
5. ВІН чи ВОНА –краще брехає? Бидлоеліта гроші просирає
6. ВОНА чи ВІН – гарне питання ПІЙШЛИ ВОНИ – моє посилання
7. Який клан виграє знов Той буде пити нашу кров
Дата проведення: 28 січня, 10:30 – 11:30
Місце проведення: інформаційне агентство УНІАН (вул. Хрещатик, 4, конференц-зал)
Учасники прес-конференції:
Результати президентських виборів у Києві завжди були визначальними. За часи незалежності України позиція киян ставала показовою для решти українців, формувала настрої усіх регіонів країни. Підтримка киян і сьогодні майже гарантує перемогу.
Вибори Президента засвідчили небайдужість кандидатів до своїх рейтингів саме серед столичних мешканців. Дехто навіть заручився підтримкою столичного очільника з безглуздими надіями, що команді «олов’яних солдатиків» Черновецького, «космічним» талантам якого дивується вся країна, під силу виграти вибори з першої спроби. Напевно, ті, хто приймав рішення здати свої передвиборчі штаби «черновецьким», рідко виходять зі своїх авто на вулиці міста і зовсім не переймаються його проблемами. Інакше, ніхто не допустив би «хлопчиків» Черновецького, що крім обурення у киян нічого не викликають, до керівництва передвиборчим штабом одного з кандидатів у Президенти України.
За часи правління Л. Черновецького та його пособників замість квітучого затишного міста отримали суцільний безлад: дерибан земельних ділянок і майна територіальної громади, захаращення вулиць і підземних переходів кіосками, що торгують сигаретами та пивом, знищення зелених зон, повний занепад житлово-комунального господарства.
А між тим, один з пунктів передвиборчої програми мера був таким: «Ніколи більше так звані «інвестори» не будуть будувати хмарочоси в скверах, на дитячих та спортивних майданчиках. Тому що ніхто з міських чиновників не дозволить цього. Навіть за мільйонний хабар!» Як бачимо, дійсність не має нічого спільного із задекларованими обіцянками, більш того прямо суперечить їм. І вже вкотре постає питання щодо конституційності рішень Конституційного Суду України, який подовжив повноваження злочинної влади.
Президентські вибори, наче лакмусовий папірець, висвітлили наболілу проблему столичної влади, за вирішення якої кияни можуть віддячити своїми голосами одному з кандидатів на пост Президента України. Напередодні повторного голосування на виборах Президента України у Верховній Раді України, 18 січня 2010 р., зареєстровано два проекти постанов Верховної Ради України «Про призначення позачергових виборів депутатів Київської міської ради та Київського міського голови», подані В. Литвином (реєстр. № 5520), та М. Томенком, А. Кожем’якіним, К. Куликовим (реєстр. № 5520-1), які вимагають припинення повноважень посадових осіб органів Київської міської влади, що цинічно та зухвало порушують вимоги законодавства, нівелюють норми права як основні правила поведінки, завдають своїми протиправними діями значної шкоди державному та столичному бюджетам, позбавляють територіальну громаду Києва невідчужуваної власності, підривають установлені принципи державного устрою та місцевого самоврядування.
Учасники прес-конференції закликають громадськість підтримати ініціативи парламентарів щодо призначення позачергових виборів депутатів Київської міської ради та Київського міського голови і підкреслюють вплив зазначених проектів постанов, у раз їх прийняття, на результати виборів Президента України.
Вхід за журналістськими посвідченнями.
Для контактів: +380 44 228 55 33, +380 68 833 33 33, [email protected]
