Сергей Могилевцев.

В одной из своих статей я писал, что Южный берег Крыма можно сравнить с местностью, в которой добывают нефть, и аналогом этой нефти является летний отдых. Такое сравнение вполне оправдано, ибо точно так же, как непрерывно качают нефть из нефтяных скважин где-нибудь в ближневосточной стране, качают здесь ежегодно прибыль из отдыхающих, не прилагая к этому почти никаких усилий. Это паразитическая эксплуатация нефтяной трубы порождает на Южном берегу целый ряд специфических проблем, которых нет в других регионах Украины, и которые махровым цветом цветут в нефтедобывающих странах – паразитах. Такими проблемами являются иждивенчество, лень, чудовищная коррупция, граничащая с геноцидом против природы, истории и человека, небывалая смертность, самоубийства, доносы, произвол властей и правоохранительных органов, небывалое обогащение хозяев южнобережных долин, и такое же небывалое обнищание обычного населения, люмпенизация этого населения, чреватая близкими социальными взрывами, и прочее, прочее, чему нет числа. Однако сравнение летнего отдыха на Южном берегу Крыма с добычей нефти хоть и является яркой метафорой, но не объясняет все те сложные процессы, которые здесь происходят, и которые довольно трудно разглядеть постороннему наблюдателю. Поэтому я предложу еще одну метафору – сравню летний отдых в этих местах с добычей кокаина в странах Латинской Америки. Такое сравнение даже более глубоко и научно, чем сравнение с нефтедобывающими странами, и вот почему это происходит.

   Отдых на Южном берегу всегда был своеобразным наркотиком. Вкусив этого пьянящего и дурманящего зелья, люди из года в год стремились сюда снова, чтобы окунуться в непередаваемый мир свободы, разврата, вина, женщин, вдохновения, освобождения от всяческих табу, существовавших в Советском Союзе, которые растворялись в воде, воздухе и солнце этих благословенных еще Пушкиным мест. Причем привыкание к этому крымскому наркотику навязывали искусственно, создав целую индустрию «оздоровления» трудящихся, когда приехать в Крым и отдохнуть здесь стало чуть ли не обязанностью безликой многомиллионной массы советских рабочих, колхозников и инженеров. Происходила своеобразная наркотизация летнего отдыха, который предлагали чуть ли не в приказном порядке, и престижность которого всеми средствами рекламировала ненавязчивая советская реклама. По той же схеме спаивали советский народ водкой, прививая вкус к этому наркотику фронтовыми «ста граммами» и обязательными застольями во время официальных праздников, сменивших праздники религиозные, контролируемые и регламентируемые религией и нравственностью. Наркотическая зависимость от летнего отдыха, алкоголя и идеологических норм в Советском Союзе была чудовищной, и она никуда не делась с его распадом. Привычка вкушать ежегодный южнобережный кокаин у людей осталась на всю жизнь, и все те же миллионные армии отдыхающих-наркоманов продолжали ежегодно устремляться сюда, чтобы получить свою дозу солнца, моря, воздуха, разврата, и свободы от всего и ото всех. Получить свою дозу вина, женщин, мужчин и некоей вселенской отвязанности, граничащей с нирваной, которую не получишь ни в каком ином месте мира.

Беседовала Елена Шевченко

"Ефремов – главный поставщик оборудования на шахты Луганщины" .

   Луганская областная организация Украинской народной партии обвиняет Александра Ефремова в трагедии на шахте «Суходольская-Восточная». «Лидер «регионалов» в парламенте несет за это прямую ответственность: сначала, как один из комсомольских вождей, а сегодня, как предприниматель, который является главным поставщиком оборудования на шахты Луганщины», – говорится в заявлении со ссылкой на пресс-службу УНП.

   Чтобы предотвратить повторение трагедий УНП требует «создать независимую комиссию для беспристрастного расследования трагедии на шахте «Суходольская-Восточная», а также настаивает на кардинальном изменении экономической политики в энергетической отрасли и широкого общественного контроля за этим».

   Двое горняков, которые пострадали сегодня в результате взрыва на шахте «Суходольская-Восточная», находятся в тяжелом состоянии. В больнице готовятся к приезду Президента Украины Виктора Януковича и премьер-министра Николая Азарова. Младший и средний медицинский персонал заняты уборкой больницы: моют окна, подметают коридоры. На всех подъездах к зданию стоят милицейские посты, которые пропускают к лечебному учреждению только машины «скорой помощи».

За рівнем корупції РФ знаходиться на 154-му місці в світі - між африканськими країнами і Папуа - Новою Гвинеєю. "Друзьям - всё, остальным - беспредел". Заборонена Кремлем експертна доповідь.

Що читаємо? Сьогодні огляд не книги, але експертної доповіді, підготовленої російськими опозиціонерами Володимиром Міловим, Борисом Немцовим, Володимиром Рижковим і Ольги Шоріної, - "Путин. Коррупция" (Москва, 2011).

Що цікавого? Брошура практично заборонена для розповсюдження у Російській Федерації. Принаймні, весь стотисячний наклад було вилучено і перевіряється на... екстремізм. Навіть водієві, який просто перевозив частину накладу, ш'ють справу. Колишньому члену уряду Немцову довелося вручну роздавати доповідь в центрі Москви. Що ж такого вибухоподібного у невеличкій книжечці?

Згідно з декларацією про доходи В.В. Путіна, за 2009 рік він заробив за місцем роботи (уряд РФ) 4 622 400 рублів (385 200 рублів на місяць, або приблизно 13660 доларів або 110 тис. гривень). Плюс має військова пенсія - трохи більше ста тисяч рублів на рік. Практично не має нерухомості - 77-метрова квартира в Санкт-Петербурзі, невелика земельна ділянка і гараж. Автомобіль - «Нива» -- мовляв, «покупай российское!».

Натомість наступник Путіна на посаді глави Росії має набагато кращі статки. Дві квартири у Москві (174 і 364,5 кв. м) і одна в Петербурзі. Більша квартира коштує не менше 5 млн. рублів, щомісячні розходи на її утримання - близько 5 тис. доларів. Дмитро Медведєв має стару "Победу", автоприцеп "Скиф", а його дружина - дванадцятирічний "Фольксваген Гольф".

Директор Агентства моделювання ситуацій  Віталій Бала :    Поява нових обличч, які покажуть інший шлях  для країни - єдиний вихід із ситуації, що склалася.

- Пане Віталіє, експерти обіцяють, що наступний політичний сезон буде дуже гарячим. Тим більше, що попереду ухвалення нового виборчого законодавства ... Враховуючи це, можна очікувати якихось помітних зрушень з вересня?

- Хотів би розчарувати всіх, хто покладається на якісь прогнози. Так, склалося, що в українській політиці, а особливо з 2004 року, політична доцільність і особисті відносини превалюють над усім іншим. Всі рішення, які у нас приймаються останнім часом - неважливо які, по Юлії Тимошенко, Ющенку, колись по Морозу, Литвину - це все особисті відносини.

І те, що зараз відбувається з опозицією - це теж елемент особистої помсти. Тобто, емоційний чинник в українській політиці, на жаль, переважає, а це означає, що говорити про якісь прогнози не варто. Так само не варто говорити про вибори, зміни. Адже очікувати, як бачимо, можна чого завгодно??

- Давайте докладніше про виборче законодавство. Наскільки можуть бути кардинальними зміни в ньому?

- Десять років були вибори за мажоритарною системою, зараз нібито повинна бути мішана. Але я порадив би владі цього не робити.

- Чому?

- Що це означає? Це 225 округів, де провладна партія висуне 2-3 кандидатів, які між собою повоюють, а «вершки» зніме той, кого визначить влада ... Тобто, мета цієї катавасії не в тому, щоб поліпшити виборчу систему, а в тому, щоб утриматися при владі якомога довше. Втім, влада не розуміє, що це тупиковий шлях. І якщо будуть намагатися серйозно фальсифікувати вибори, то тривалого результату це не дасть. Згадайте, всі кардинальні зміни відбувалися якраз після того, як посилено фальсифікували вибори.

- А як же опозиція, що про неї як про перспективу ми вже не говоримо?

- Не дуже люблю використовувати термін опозиція. Я завжди кажу, що опозиція, щоб бути опозицією, повинна мати, якусь позицію. Позиція, що вони «такі-сякі» і вони «крадуть», вибачте, це не позиція ... Опозиція повинна дати альтернативний проект того, як допомогти країні, повинна давати речі, які б приносили результат. Якщо повернутися до ситуації з Юлією Тимошенко, то влада робить одну помилку - усуває конкурентів. Після того, як зникає політична конкуренція, зникає економічна, як результат ми замикаємо коло, де 5-10 осіб не можуть бути розумнішим за 46 мільйонів.

- Ви говорите, що прогнозувати в політичному сенсі не варто, а як щодо реформ, які почалися в країні? Можемо сподіватися, що певні непопулярні рішення і кроки, які зараз всі критикують, через якийсь час все ж принесуть позитивний результат, як це було, скажімо, у Польщі на початку 90-х?

- Тут теж немає гарантій, що буде добре чи погано. Я знаю, що без серйозної боротьби з корупцією, жодна з реформ нинішньої влади не буде діяти. Якщо чиновник буде мати хоч найменшу можливість для корупції, він завжди буде величезним гальмом для руху реформ.

На мою думку, реформування необхідно починати системно, без ривків. Тобто, якщо ви почали податкові зміни, то робіть вже і податкову адміністрацію, міліцію і.тд. Звичайно, зараз всі критикують реформи, забуваючи одну річ - реформування конче необхідне країні. Так, Податковий кодекс викликав хвилю протестів, але чомусь ніхто не говорив про те, що 2 мільйони громадян обманювали державу і не платили до бюджету? Чому ніхто не протестував проти «фуршетів», хабарів для «своєї справи»? Це ж не нормально! Тому, позитив від цих реформ є - вони почалися ... І хоче влада цього чи ні, а їй доведеться їх доводити до кінця, адже саме вони й почали зміни. Тому не варто називати ці реформи непопулярними, вони чутливі, болючі, але вони почалися. Інша справа, що зміни повинні бути для всіх і виконувати їх також повинні всі.

- Але чи може влада боротися сама з собою, якщо говорити про корупцію? Адже всі чудово знають, що у владі далеко не «святі» люди перебувають ...

- Будемо говорити тут про політиків і чиновників взагалі, тому що і влада, і опозиція - це птахи одного гнізда ... Питання в іншому. Насправді, все залежить від політичної волі, від невеликої групи людей, яка захоче це зробити. Так, це буде болісно, тому що торкнеться всіх - від звичайних громадян до правоохоронних органів, а тому можуть бути протистояння, протестні настрої. Але якщо буде політична воля, зміни будуть кардинальні, ніхто - ні опозиція, ні зовнішні фактори не стануть перешкодою.

- Але українська влада в усі часи не мала такої волі...

- Проблема в тому, що політики в Україні перебувають у постійній боротьбі, на межі війни за владу. Ось, тут ми повертаємося до того, про що говорили спочатку, а саме про політичну доцільність. Зараз всі зайняті виборами: діти підуть до школи, а дорослі - у виборчі округи ... Усунувши особистісний фактор, влада усуне своє бажання політичної доцільності.

- Результат цих виборів також неможливо спрогнозувати?

- Звичайно ... Зараз ми не знаємо, який буде закон, яким буде соціально-економічне становище, скільки ще зробить помилок владу ... І ми не знаємо, чи з'явиться на цих виборах політик-прорив, тобто абсолютно нова людина.

- А це можливо?

- Такі люди завжди так з'являються ... Ось прийшов новий політик - і 40% за нього проголосували. Це ж крах для влади: міняй закон, суди опозицію, нічого не допоможе ... І тут навіть не говоримо про те, чи дадуть йому пройти, адже всі, як я вже говорив, зайняті війною.

- На президентських виборах було кілька таких «других» ... І нічого!

- Ні, були «треті», а зараз попит саме на «інших», нових, абсолютно не пов'язаних з політичною системою. Політик, який дасть людям впевненість, що вони будуть залучені у вирішення питань, може стати переможцем.

Найкращий зараз варіант - це входження в політику нових людей та нових проектів. Це факт. Але треба, щоб ці люди чітко собі уявляли, якою має бути Україна. Вони повинні бути з чіткою позицією, говорити, що Україна повинна бути з такою-то формою управління, форма власності така-то, соціальний захист така-то ... Повинна бути чітка лінія.

- А ви не думаєте, що влада може штучно створити такого політика чи політичний проект?

- Це не штучний процес ... І щоб це сталося, це має бути природно. Для того, щоб це сталося, потрібна присутність конкуренції в самих політичних силах. Це в першу чергу. Тому що в нинішніх партіях вождів оточення настільки сильно «оточує» першу особу, що інших пропозицій, позицій вже немає, їх ніхто не чує. Інакодумці не потрібні ... Ось у чому проблема. Тобто, не маючи конкуренції всередині своїх політичних сил, не маючи «нової крові», іншої думки вони ж самі й гинуть від цього. Тому поява нових облич, які почнуть переконувати людей, які покажуть інший шлях для країни - це єдиний вихід з ситуації в країні.

- З кожним днем все більше людей розчаровується в діях нинішньої влади. У чому проблема?

- Проблема сьогоднішньої влади в тому, що вона йде за принципом добору кадрів не з професійної точки зору, а кумівства і сватівства. Але так робили всі і до них ... А от якби вони дійсно набирали професіоналів, тоді у них було б більше шансів для якісних змін. Треба було набрати спеціалістів і дати їм можливість самореалізуватися. Адже коли людина бачить, що він може самореалізуватися, вона реально буде щось робити і пропонувати нові шляхи.

Фактично це той соціальний діалог, який повинен був бути з суспільством завжди. Але влада закрилася у вузькому колі. І в цьому головна проблема чинної влади ...

Нам потрібно створити українську політичну еліту. Тому що у нас її немає. Не в сенсі етносу, а в сенсі української державності. Без цього нам нічого не світить. А створити еліту сучасного штибу можна тоді, коли будуть однакові правила, за якими будуть грати все.

А у нас зараз при владі політичний клас. І його найбільша проблема в тому, що коли з”являються нові люди, вони і далі борються за те, щоб залишитися при владі. А я завжди в таких випадках кажу політикам: «Якби ви хоч 50% з того, що обіцяли людям, виконували, ви були б завжди при владі». А то приходять тільки для наживи ...

Вся увага України прикута до спектаклю, що розігрується у Печерському районному суді, де йде процес над колишнім прем’єр-міністром і одним з лідерів «помаранчевої революції» Юлією Тимошенко, пише The Independent.

Перший акт драми завершився у п'ятницю, коли Ю.Тимошенко нарешті було пред'явлено звинувачення. Вона відмовилася визнавати себе винною, назвавши всю справу «сфабрикованою за наказом президента». Український уряд наполягає, що «процес Тимошенко» — частина масштабного плану боротьби з корупцією, проте, як відзначає видання, «запропоновані їй звинувачення незвичайні, оскільки сконцентровані не на зловживаннях, спрямованих на особисте збагачення, а на газовій угоді з прем'єр-міністром Росії Володимиром Путіним від 2009 року, у результаті якої Україна втратила 118 млн фунтів». В ході процесу суд і звинувачення неодноразово порушували процедуру, за що отримали попередження від Єврокомісії і Держдепартаменту США. За твердженням команди Ю.Тимошенко, ця справа не окремий випадок, а «частина скоординованого наступу на опозицію напередодні майбутніх у наступному році парламентських виборів». Вісім членів колишнього уряду знаходяться під вартою, ще трьом заборонено залишати країну. Екс-міністр економіки отримав притулок у Чехії після того, як зазнав переслідувань на Україні. Юрій Луценко, колишній міністр внутрішніх справ, був заарештований напередодні Нового року озброєними людьми. «Як і у випадку з Тимошенко, звинувачення, що пред'являються йому, пов'язані в основному з політичним курсом, а не з особистими зловживаннями», — пише газета. На думку брата Луценка, справжньою причиною переслідувань стала порушена ним під час перебування головою МВС справа проти Бориса Колеснікова — близького соратника найбагатшої людини України Ріната Ахметова, а також проти колишнього губернатора Харкова Євгена Кушнарьова та інших представників оточення В.Януковича. «Але якщо метою нещодавньої кампанії було знищення політичних опонентів В.Януковича, то її наслідки, схоже, виявилися прямо протилежними, — відзначає автор статті Олівер Пул. - Українці проклинали нездатність лідерів „помаранчевої революції“ виконати свої обіцянки. Уряд Тимошенко було спаплюжено підозрами в політичних чварах і неналежному поводженні. Програвши В.Януковичу, Ю.Тимошенко не змогла згуртувати навколо себе опозицію. Однак сьогодні вона знову зображує жертву гонінь і повертає собі ореол лідера нації». «Ми в Україні мали досвід життя в Радянському Союзі, коли не було свободи взагалі», — сказала Ю.Тимошенко в інтерв'ю The Independent. «Ось чому я повинна тепер боротися за ці цінності: верховенство закону, свобода слова, справедливість». «Прохання про інтерв'ю у президента В.Януковича або члена його адміністрації не отримало відповіді до того моменту, як газету було відправлено у друк. Проте раніше у Страсбурзі голова держави чітко дав зрозуміти, що подання навколо Тимошенко закінчиться «швидко». Потім він додав, що люди зможуть побачити «хто правий, а хто винен, і ми зможемо робити висновки». Якщо Ю.Тимошенко буде визнано винною, то їй загрожує до 10 років позбавлення волі і відсторонення від участі у парламентських виборах наступного року і президентських виборах у 2015 році. Якщо ж її виправдають, то це означає, що В.Янукович зіштовхнеться з набагато більш небезпечним політичним противником, ніж якби драми, що розгортаються зараз в Печерському районному суді, не мали б місця», — резюмує автор статті.

http://www.independent.co.uk/news/world/europe/trial-puts-yulia-tymoshenko-back-in-the-spotlight-2319929.html

Микола Княжицький.

Голова російського громадського об`єднання «Демократичний вибір», співголова незареєстрованої "Партії народної свободи" (ПАРНАС) Володимир Мілов відвідав УНІАН.

Володимире, нещодавно вам і вашому соратнику, російському опозиціонеру Борису Нємцову на шість місяців заборонили виїздити з Росії...

-Так. Моя сьогоднішня поїздка до України багато в чому пов`язана з тим, щоб просто перевірити: випустять мене чи ні.

І як, на кордоні пропустили без проблем?

Так. Нормально. Це рішення було пов`язане з моїм судом з другом Путіна бізнесменом Геннадієм Тимченком. Він просив прибрати слово “Тимченко” з контексту нашої доповіді “Путін. Підсумки”. Причому проти решти змісту доповіді про корупцію він не заперечував. Представникам Тимченка не сподобався шрифт заголовку в цьому спростуванні. І вони попросили закрити нам виїзд з РФ строком на шість місяців за те, що шрифт у заголовку не такий. Це перший в історії Росії прецедент, коли закривають виїзд у нематеріальних справах.

Іронія ще полягає в тому, що сам Тимченко не є громадянином Росії. Він громадянин Фінляндії. Громадянин Фінляндії просить службу судових приставів закрити громадянинові Росії виїзд, і служба судових приставів задовольняє його вимогу за один день. Але владі не сподобався галас, який одразу навколо цього піднявся. І вони зробили крок назад. Але не виключено, що буде продовження історії.

Нещодавно голова правління Газпрому Олексій Міллер в черговий раз заявив, що Газпром знизить ціну на газ для України тільки в разі об`єднання з Нафтогазом. Ви вважаєте можливим таку спорідненість активів, яку так бурхливо обговорюють останнім часом, і які політичні наслідки для України від такого злиття?

Міллер ще загрожував, що газ для України буде по 500 доларів.  Я вважаю ідею злиття Газпрому з Нафтогазом і спроби встановити контроль над Нафтогазом - ідіотськими, вони просто суперечать інтересам Росії.

Нафтогаз - це юридична особа, зі своєю бухгалтерією, зі своєю фінансовою історією, зі своїми зобов`язаннями, які ми беремо на свій фінансовий баланс, якщо ми зливаємося. У мене великі питання, навіщо нам це “щастя” треба. Я б не назвав Нафтогаз комерційною мегауспішною компанією, м`яко кажучи. Скоріше навпаки. До того ж система газопроводів Нафтогазу не в дуже доброму стані, вона сильно зношена і потребує великих вкладень у модернізацію. А у нас в Росії купа своїх проблем, у тому числі і в самого Газпрому, в рішення яких теж треба гроші вкладати. Мені здається, це скоріше буде для Росії головний біль.

Якщо Нафтогаз такий вже комерційно непривабливий, то чому Кремлю так кортить дістати українську трубу?