Ні, ну треба було відривати голови козлам на виборах. Чому не відірвали? Треба ж було. А чому не відірвали? Не можу зрозуміти. Народу ж тьма. А козлів декілька десятків. Чому їм роги не повідбивали?
Чи може той народ, якого тьма, гарно живе? Та начебто ні. Навіть ті, хто в мережі товчеться, в них начебто є за що жити, якщо купили комп та все до нього, і ті не в захваті від того, що бачать навколо. То що казати за більшість, яка не те що комп, а і пляшки водяри вже скоро не зможе купити. Чому вони по норах засіли? Невже, окрім ланцюгів, ще щось є?
Революційні ситуації. Народ не дозрів. Верхі там щось, а нізи ні. Та на хрен ця філософія! Нас вже просто вбивають. Читаємо книжки, дивимося фільми як комунякі та фашисти, кожні в своїх країнах вбивали мільйони людей, обурюємося, один одному кажемо, що зараз таке неможливо. Що інформація туди-сюди літає зі швидкістю світла, людство вже не дозволить такого смертовбивства. А ні хрена! Дозволяє.
Ну, з місцевим населенням зрозуміло, в нього маразматичний клімакс(це експромт, потім спробую розібратися, що написав), дик, а європи, америки? Вони ж все пам'ятають. Все на жорстких дисках записано. Все на обліку. Як все починалося. Спочатку по одному, потім десятками, сотнями, тисячами, ну і в решті-решт мільйонами. Концтабори, ГУЛАГи, крематорії, холокости...Ан ні. Телефонують додому. Жалісливі розмови розмовляють. Пряники лантухами надсилають. "Ай-я-яй" - кажуть. За батіг тільки розмови. Десь там, в кулуарах. Там де папироски курять. Вийшли, папироски посмоктали, диму напустили, і очманілі, знов співають ту саму пісню про те, що не можна поганого дядю сильно бити, бо він може до москалів в обійми впасти. Начебто він вже не впав. Навіть не впав, а він там і був, не випадав. А ці теорії будують. Хоча насправді справа в капусті. В зеленій, кровосісевській. Наша братва нас грабує, та награбоване в закордонах складує. А в закордонах криза б'є по башке. Капуста, хоч і награбована, дуже потрібна. Тому вони і вішають нам локшину на вуха. По черзі. З Межигір'я, зі Страсбурга, з Вашингтона. З Межигір'я, зі Страсбурга, з Вашингтона.
Хоча, по великому рахунку час вже зрозуміти, що вся справа в нас. Як це не парадоксально, це ми самі себе вбиваємо, грабуємо та награбоване нами же у нас же, віддаємо уклінно відморозкам різних мастей. Тому що, дозволяємо їм все це робити. Так, ці відморозки користуються нашим правовим нігілізмом, нашим терпінням, нашими надіями. І вони повинні бути за це покарані. Але. "Якщо хочете побачити справжнього винуватця, досить просто подивитися в дзеркало." Це цитата містера "V". Він також був потрапив в подібну життєву ситуацію. Але з гідністю вийшов з неї. Повідривав голови кому потрібно, відправив у повітря мертві символи, народу на пальцях роз'яснив що до чого, і він зрозумів...цей дурний народ.
Виходить нам потрібен наш містер "V"? І де він? Але все по порядку.
Я голосував за Об'єднану опозицію. Голосував би за Свободу, якщо би її рейтинг коливався у межах 4-6%. Щоб її підтримати, і щоб вона пройшла в парламент. Але з рейтингом в неї все було gut, тому проголосував за ОО. Чому? Власне ОО, це об'єднання різних партій. Але об'єднання відбулося на базі Батьківщини. Партії Юлії Тимошенко. Так, це лідерська партія, і я голосував перш за все за Тимошенко, а не за саму партію. Хоча там і багато інших гідних людей, окрім самої Тимошенко.
Часто-густо кажуть, що лідерські партії, це і не партії зовсім. Особисто я, ділю всі партії на дві групи. Ті, хто декларує зниження податків для народу(демократичні, соціалістичні, націоналістичні партії), внаслідок чого всім стане жити краще. Ну, і обґрунтовують це. І друга група, це ті, хто декларує підвищення податків для народу(ліберальні, консервативні, республіканські партії), задля того, щоб пізніше, так само, стало всім краще жити. І також обґрунтовують все це. Ну, а народ вже обирає, в кого більш переконливі аргументи, за того і голосує. І неважливо, чи це лідерська партія, чи там плюралізм думок б'є через край. В решті-решт, з часом він буде бити і в лідерській партії. Внаслідок внутріпартійної еволюції. Всі партії проходили цей етап.
Це в нормальних країнах так. В нас, посттоталітарній, постімперській країні, є ще третя група, тимчасова. Це бандити(комунякі та мутанти-комунякі), які паразитують на імперській ностальгії частині населення, на сильній руці, на ковбасі по 2-20. Ці, в своїх агітках, ліплять народу на вуха все підряд, все що йому подобається. Аби тільки добратися до влади. Ну, а там їхня мета, - бюджет. Ну, і сама влада, яка використовується як дубина для вибивання готівкової, та безготівкової, грошової маси, з народу. І ось ця, третя група, гальмує розвиток економіки, тупо грабує народ, і вже доходить до того, що вона може знищити саму державу Україна.
Тому, в нас всі решта партій, вимушені на цьому етапі, боротися проти цієї комунофашистськобандитської пухлини. Заради однієї мети, - збереження держави та припинення грабування народу. В зв'язку з цим, такого класичного розподілу, зниження-підвищення податків, серед партій, в нас поки що нема. Йде боротьба за виживання держави. Інакше ті, хто хоче зараз краще жити, і ті, хто пізніше, перейдуть в зовсім інший статус, ніж громадяни незалежної держави. Вони стануть безкоштовною рабською силою та гарматним м'ясом для сусідньої імперії, Моськовського царства, точна назва якого, Золота Орда.
І ось тут, в нагоді державі та всьому народу, може стати якраз вищезгадана лідерська партія. Вірніше сам її лідер. В нашому випадку - "сама".
Тому я і голосував за Юлію Тимошенко.
Так, є інші лідерські партії, в яких є свої лідери. Але.
Тягнибок, якому я поки що симпатизую, і остаточно визначуся, коли побачу його в дії, у владі, не має тієї підтримки, яку має Юлія Тимошенко. Я вже не кажу за харизму та пасионарність, які має Тимошенко, і яких не має Тягнибок.
Яценюк, якому я не симпатизую, тому що вже бачив його в дії, ну дуже вже слабкий, погодьтеся. На лідера аж ніяк не тягне. Та і підтримка в нього зараз мабуть менша, ніж навіть у Тягнибока.
Кличко. Можна я про нього нічого не буду казати? Хто читав мої передвиборчі замітки та бачив фотожаби про нього, знає моє відношення до цього діяча.
Всі? Всі.
Але я не збираюся котити діжку, плювати зеленою слиною, та використовувати лайливі евфемізми "поганої людини", на адресу решти опозиції та цих лідерів. Нема ідеальних людей. І серед лідерів також нема. А святі ніколи не підуть у владу. Це аморально, це не відповідає сутності людини, яка народжується вільною, і ніхто не може бути над нею, ніхто не має права вирішувати долю людини, її образ життя, її вподобання. І Юлія Тимошенко також не свята. Але в неї є ті якості, які можуть допомогти Україні в даний відрізок часу. Тому я ії підтримую, я за неї голосую, і я буду боротися за неї.
Одразу після виборів, я тиснув замітку, в якій звертався до опозиції, щоб вона не визнавала ці вибори, оскільки вони були повністю сфальсифіковані, і не заходила в парламент. Не дивлячись на різні капкани, які порозставляли бандюки. Так, можливо Рада запрацювала би і без опозиції. Але цю Раду не визнав би світ. Всі закони та рішення, які вона би наприймала були би нелегітимні. І хоч бандюки і беспредельщики, але ж вони орієнтовані на захід. Там вони зберігають награбоване, там вони живуть, так їхні діти-виродкі вчаться. Не буду далі продовжувати, тому що опозиція вирішила таки заходити в парламент. І тепер я розумію, чому. Не було об'єднавчої сили. Не було стрижня. Не було, в решті-решт, авторитетного лідера. Не було серед них. А він є. Це Юлія Тимошенко. Була би на волі Юля, за нею пішли би і вся опозиція, і народ.
Відповідно маємо те, що маємо. Опозиція заходить в парламент. Тоді, якщо вона вже в парламенті, то треба там діяти непарламентськими засобами. Тобто, використовувати ту саму зброю, яку використовує проти них та проти народу бандитська хунта. Свого роду, беспредел. Але беспредел на користь народу, на користь державі. Так, нема такого судді, який-би, визначав, де моральний беспредел, де ні. Вірніше, нема в парламенті. Але він є поза парламентом, це ми, народ. Якщо опозиція буде діяти вірно, то ми підтримуватимо її. І вона буде це знати. І буде коригувати свої дії.
А діяти треба наступним чином.
Та же Свобода вже дещо задекларувала. Влаштувати обструкцію мажоритарщикам, які вкрали депутатські мандати, не допустити їх до прийняття присяги.
Зайшовши в парламент, наголосити, що вони не визнають цю Раду, що всі закони, яка вона прийме, в майбутньому будуть відмінені. Так, це правовий беспредел, але це моральний беспредел. Як в задзеркаллі. Якщо кругом беспредел, і ти використовуєш беспредел по відношенню до саміх законодавців беспределу і проти них, то це починає розхитувати ситуацію. З'являється диферент у бік права, як це не парадоксально. Корабль беспредела буде втрачати остійність.
Виходячи з того, що вибори сфальсифіковані, і їх фактично виграла опозиція, то і поводити себе в парламенті, як більшість. Створити паралельні органи управляння державою. Не знаю як, ви там розумніші за мене, але почати створювати справжню армію. У владі знаходяться не просто бандюки, а ще й окупанти. А проти окупантів потрібна армія, справжня, українська армія. Зі зброєю, а не з моральними догмами, якими до цього опозиція намагалася достукатися до гідності та честі(нонсенс), бандюків.
Потім, враховуючи те, що кожен крок бандюків, а тим більше прийняття ними якихось законів, не йдуть на користь державі та народу, а тільки на їхнє збагачення, намагатися блокувати кожне сесійне засідання. Влаштовувати гучні акції. Якщо потрібно битися, треба битися. Битися всім, що потрапить під руки. Битися до перемоги. Треба пам'ятати, що опозиція знаходиться не в парламенті, а в бандитській малині. Де їх можуть посікти на шматки, якщо вони проявлять слабкість.
І саме головне. Без чого все, що Ви будете робити, не буде мати ніякого сенсу. Тут я вже вимагаю від Об'єднаної опозиції, оскільки я за них голосував. Кожен день вимагати звільнення Юлії Тимошенко. Вимагати послідовно, агресивно, не зважаючи на зовнішню неувагу до цього бандюків. Вимагати в парламенті, вимагати на вулиці, влаштовувати акції, використовуючи всі можливі та неможливі засоби. Щоб не писали продажні журналісти, щоб не розповідали бандюки, але без Тимошенко справа не зрушить з місця.
Хтось уповає на нового лідера, який ось-ось повинен з'явитися, але вже три роки чомусь не з'являється. Я і не проти, хай з'являється. Але і бандюки його чекають. І як тільки з'являться його контури, як тільки замайорить його прапор, його, як мінімум, кинуть у в'язницю, або, як максимум, просто вб'ють.
Тому, добивайтеся звільнення Юлія Тимошенко. Це той лідер, якого не треба чекати, він вже є, він пройшов крізь тортури. І зараз Юлія Тимошенко знаходиться в небезпеці. В небезпеці для життя. Це Ваш моральний обов'язок, звільнити Юлю. І ніяких сатанинських амністій. Яценюк, викінь свій закон, з яким ти носишся. Краще візьми в руки автомат, будеш більш переконливим. Юля ні в чому не винна, нема за що її амністувати. Звільнення повинно відбутися без будь-яких умов, без будь-яких компромісів з бандюками. З повним виправданням, з закриттям всіх сфабрикованих справ. І звісно, в майбутньому, покаранням всіх винних в цьому злочині.
В мене все. Але я поряд.
p.s.Нарешті подивився фільм "V - означає вендета". Він про Україну. Мабуть помітно, що цей пост написано під його враженням.
Дать ощущение нужности 
Каждому необходимые и не всеми распознаваемые в этой жизни любовь, свобода и уважение, путают с их иллюзиями: сексом, деньгами и обладанием роскошью.
