ИНТЕРЕСНОЕ МНЕНИЕ... 

Часто можно услышать, как многие буквально хвастаются тем, у кого из них проблемы «круче» (проблема в жизни, медицинский диагноз, болезнь). 
Что – то типа: «Вы себе не представляете, у меня случилось ТАКОЕ!». В ответ: «Да уж представляю, у меня ещё хуже было, ещё и не такое»! И понеслось, давай перебирать, кому тяжелее было, кто сильнее заболел, и как потом «героически» справлялся с проблемами и как они выкарабкивались. 
Ещё регулярно бывает, что произошло что-то плохое (по мнению человека), и он стремится поделиться с ближним, надо срочно рассказать друзьям и знакомым. Как будто болезни или неприятности – это самые яркие моменты в жизни у людей, как если бы больше ничего интересного с ними не было, и рассказать больше не о чем?! 
Да поймите же, нет никакого геройства в том, чтобы болеть и страдать! Другое дело, если бы люди гордились тем, как у них устроен здоровый образ жизни, как они смогли обрести уверенность в себе и стать счастливыми, жить в гармонии с собой и окружающим миром. Что живут в достатке, что счастливы в личной жизни, развивают свои способности и таланты. 
Так нет же, хочется им пересказывать друг другу всякие «ужасы», «проблемы», трудности, которые были в их жизни. В результате «накручивают» себя и собеседников и уже все вместе дружно углубляются в вере, что жить «тяжело, страшно, мучительно, трудно, и что отсутствие радости – это норма». 
В том числе, любят ещё и штамповать жизнь и окружающих людей. Например: «все нормальные мужики перевелись», «нет жизни в этой жизни», «абсолютно здоровых людей не бывает», «ужасно, как моя жизнь», «не мы такие, жизнь такая» и т.д. 
Почему так происходит? Вот несколько стандартных причин: 
1. Заниженная самооценка, отсутствие уверенности в себе и как следствие, нехватка внимания окружающих людей. 
Что происходит, когда мы болеем? Нас жалеют, за нами ухаживают, «кормят с ложечки», приносят, уносят что-то, нам часто звонят и спрашивают, как дела, к нам приходят навестить, приносят гостинцы и т.д. Мы думаем, что когда мы болеем, к нам проявляют больше внимания! С одной стороны, конечно же так, а вот с другой – странное какое-то внимание получается. Оно вам надо, именно ТАКОЕ внимание? 
Или, если у нас проблема, нас обидели (опять же, на наш взгляд), многие тут же начинают рассказать об этом родным, знакомым. В общем, всем, кто ещё готов нас выслушивать. После наших «душещипательных» историй мы получаем в ответ порцию жалости и внимания, нас начинают жалеть, расспрашивать, «поддерживать», советовать, потом ещё перезванивают и спрашивают: «Как ты? Всё ли у тебя хорошо? Не нужна ли помощь?» 
2. Желание быть «особенным», получать привилегии. Опять же, все от отсутствия уверенности в себе, от заниженной самооценки. К своему удивлению я не раз замечала ситуации в магазине, в поликлинике, в транспорте, когда люди «выставляют» свои «недуги» только лишь для того, чтобы получить льготы, лучшее обращение, пройти без очереди, получить место. Часто слышу, как люди говорят о своих болезнях, и понимаю, что они пытаются таким странным образом добиться уважения к себе! 
3. Чужие программы. Если часто общаться или находиться в одной компании с людьми, недовольными жизнью, постоянно жалующимися на своё здоровье, «выпячивающими» свои трудности, можно невольно начать перенимать их стиль общения, привычки, манеру говорить, а то и мыслить! И вот вы уже сами того не заметив, начинаете жаловаться, делиться своими «вечными» проблемами, перемалывать тяжести и сложности жизни. 
Но при этом Вы хотите, но не знаете, как стать счастливой? 
Вы не знаете, как изменить себя и изменить свою жизнь? 
Вы хотите Радости от общения, Уважения и Любви? 
Вы хотите стать уверенным в себе человеком и вести здоровый образ жизни? 
В этом случае запомните одно – прекратите жаловаться и «страдать», перестаньте вызывать жалость по отношению к себе! 

Итак, чтобы развить память, очень хорошо заняться воображением. Как? На 1 минуту положите перед собой небольшой предмет (например, спичечный коробок) и постарайтесь внимательно рассмотреть его. Через минуту закройте глаза и представьте себе этот предмет в мельчайших подробностях, мысленно покрутить его.

Вот мы и добрались до приёмов эффективного запоминания. И первый из них непосредственно связан с образным мышлением – когда вы запоминаете слова, то рисуете их на своем внутреннем экране. Старайтесь задействовать все органы чувств – увидеть и услышать, ощутить прикосновение, аромат, вкус. Измените что-то в предмете: его размер, цвет, соотношение частей. Чем удивительней будет представляемый вами предмет, тем на более долгий срок вы его запомните. Это может помочь как в запоминании списка покупок, так и в изучении слов иностранного языка. В последнем случае нужно найти, с чем ассоциируется у вас звучание иностранного слова. И представить соответствующий предмет или предметы около предмета-слова, значение которого вам нужно запомнить. Уже много лет помню пример: если запоминаете, что слово «стол» по-английски звучит «тэйбл», находите ассоциацию. «Тейбл» похоже на «таблетка». Вот и представляете стол, а на нем – таблетку. Для лучшего запоминания можно увеличить таблетку до размеров стола, представить ее вкус или «соорудить» стол с таблеткой вместо столешницы.

Запоминание таким способом – дело не только эффективное, но увлекательное. Хорошо работает при изучении иностранных языков, даже с детьми.

Майже всі психологічні травми з дитинства. Совок - це травма нашого суспільства отримана в СССР. Вона передається по спадковості. Патріотизм, молодий вік не можуть бути гарантією від совковості.

 – Ви думаєте, я створений для чогось великого? Мене веде найвище призначення?

 - Ні, ти просто серійний вбивця". "Останній відпочинок Клайда Брукмана", "Секретні матеріали", 3 сезон, еп. 4.

Віра у вищі сили та бажання догодити їм, незважаючи на те, що вони ні про що не просять – ознака нерозвиненості особистості людини та суспільства загалом. Чим примітивніший спосіб життя племені, тим більше на його території храмів.

Від чого походять явища, коли нормальна на вигляд людина, освічена, розвинена і ерудована, раптом поринає в релігію і починає поширювати її як сифіліс, серед усього кола свого спілкування? Це говорить лише про те, що людина ця, як особистість, не подорослішала достатньо, щоб відповідати за свої вчинки, або впала в дитинство з тієї чи іншої причини. Адже дитинство – це рятівний кокон, тепле місце, де тобі піклуються, приймають за тебе рішення, не змушують тебе відповідати за їхні наслідки. Де завжди можна сказати: "Я хворів", "Ми це не проходили", "Він перший почав", "Я не знаю як це зробити". І за ці дурні виправдання ніхто не покарає. Це стан, коли все вирішують дорослі. І ти можеш сказати: "А я ж говорив", коли щось іде не так. Але, знову ж таки, навіть за поганий результат ніхто не покарає. Хіба що дасть ляпаса зі злості.

 Що таке дитинство для суспільства? Це коли воно делегує управління собою особі, чи групі осіб із невиправдано широкими повноваженнями. При цьому сам собою складається дитячий суспільний договір: ви робите що хочете, але ми маємо бути нагодовані та відносно якісно захищені від холоду та дощу. При цьому нам дозволяється вас критикувати і повторювати "А ми ж говорили", якщо щось йде не так. Іноді ми можемо навіть бунтувати, але все закінчиться, тим, що ми віддамо вам п'ять незайманих на рік, а ви стратите на майдані одного з ваших. Але це не призводить до будь-яких змін у спільній ситуації, тому що вона всіх влаштовує.

Чому сліпа віра в бога потрібна лише незрілим особам? Треба розібратися у тому, що таке бог. Почнемо здалеку.

Події, які у житті людини, діляться за великим рахунком дві великі групи.

Перша: події, які людина може контролювати.

Друга: події непереборної сили.

Почнемо з другої, яка і входить у багатьох у рамки бога.

Тепло і світло від Сонця, зміна дня та ночі, літа та зими, стихійні лиха, техногенні катастрофи, війна, революція, епідемія – це події, на які не тільки кожна конкретна людина, а й великі спільноти не можуть вплинути. Просто не можуть. Здавалося б, ось він, бог.

Окей, якщо й так, то навіщо приносити жертви тому, на що ти ніяк не можеш вплинути? Навіщо проводити час у молитвах? Навіщо будувати дивного виду споруди і там повзати навколішки? Якщо це НІЯК не впливає на джерело катаклізмів. Ніхто ніколи не відповідає. Ніхто ніколи не змінює перебіг подій. Можна спалити тисячу вагітних дів і це не викличе дощ або його припинення. Можна мільйон разів прочитати якусь словесну формулу, але це ніяк не припинить хворобу і не запобіжить смерті. Можна повзати канвасом рингу, розбиваючи лоб у поклонах, але це ніяк не допоможе виграти бій. І купання в ополонці не поверне до життя близьких. Якщо викликає запалення легенів.

Бог мертвий.

Навіть якщо він є.

І все, що відбувається, робиться поза його розумінням і діями. Максимум, на що здатна доросла людина перед подіями непереборної сили – підготуватися до них, пристосуватися до наслідків, навчитися передбачати катаклізми. Якщо це можливо.

Адже людина – це мікроорганізм навіть на обличчі планети. Не кажучи про світ, який побудував якийсь померлий бог, якщо він колись був. Тому доросла людина розуміє, що її цінність у біосфері дуже невелика. Та й у ноосфері теж, судячи з поведінки інших. Тому завдання дорослого – не гаяти часу на ритуали, а зробити все, що можливо, щоб полегшити наслідки глобальної події. І прийняти їх.

Повертаємось до першого пункту. Все, що доступне людині у подіях, пов'язаних з нею, і які вона може контролювати – це цілком і повністю її відповідальність. Вміння забезпечити харчування та житло, вміння побудувати відносини з іншими людьми, вміння убезпечити себе, вміння продовжити свій рід та вміння передати свій досвід наступному поколінню. Ось і вся нехитра схема життя дорослої людини.

Жодних кадил. Жодних ікон. Жодних ритуальних страт. Жодних храмів. Для дотримання схеми життя не варто відволікати бога, навіть якщо він живий. Йому немає діла до мікроорганізмів, він керує галактиками. А все описане цілком під силу кожному дорослому.

Чому ж люди городять химерні храми, проводять роки у молитвах, обмежують себе в їжі та забороняють секс? Тому що вони не подорослішали, коли потрібно взяти на себе відповідальність.

Хочеш їсти шашлики без обмежень? Прекрасно! Ніхто не заважає. Відповідай за рівень холестерину та обмеження, які на тебе накладе його перевищення. Хочеш безперервного сексу? Не питання. Відповідай за своє здоров'я, здоров'я своїх партнерів та всі наслідки, які викличе задоволення твого бажання. Порушив закон – будь готовий, що тобі відрубають голову на майдані, бо такий є суспільний договір.

Але це дуже далеко від теплого маленького дитинства, де будь-якої миті можна сказати “я в будиночку” і “ми це не проходили” і ніхто не покарає.

А концепція бога та його антипода – диявола цілком дозволяє навіть не відповідати. Зробив щось хороше - "божий промисел", накосячив - "чорт поплутав". І все. Ніхто не поставить у куток. Хіба що дасть ляпаса від злості. Але це можна пережити.

Навіщо це все?

До того, що, як говорилося, чим примітивніше суспільство і колективне свідомість – тим воно більш набожне.

Запустить ракету по безневинних людях доросла людина - він злочинець, вбивця, навіть якщо просто пофарбував її рік тому. І розуміє, що настане час за це відповідати. І бере цю долю. Або ж не приймає та звільняється з армії навіть під страхом покарання, яке теж готовий прийняти як наслідки свого рішення. Що робить соціальне немовля? Воно вигадує ворогів за образом та подобієм своїх власних недоліків, починає «свящєнную войну» та освячує знаряддя вбивства. Тепер за все відповідає бог. Або чорт. Залежно від того, куди потрапить.

Дитина завжди покладається на сильні рішення. Вона чує голоси, які сама і вигадала. Їй уві сні боги, розповідають рецепт горілки, який насправді винайшла вона сама. Вона вірить у вигадане вище призначення. Хоча по суті є простою дитиною, яка не бажає приймати рішення, щоб не відповідати за їхні наслідки.

Що робить дорослий у соціумі? Будь-якими засобами домагається досягнення своїх глобальних та далекоглядних цілей, розуміючи та приймаючи наслідки того чи іншого результату. І, досягнувши свого, робить дії на власний розсуд. Підвищує податки, розуміючи, що це спричинить спад економіки, зубожіння та бунт нерозвинених громадян. Або роздає субсидії, розуміючи, що це призведе до інфляції, зубожіння та бунту нерозвинених громадян.

Що робить дитина у соціумі? Не думаючи про наслідки і не приймаючи їх, за приколом йде керувати великою країною у неспокійний час, переслідуючи власні маленькі дитячі цілі. Не вміючи щось робити, звинувачує у цьому інших та випрошує, випрошує, випрошує цукерки у дорослих. Отримує бунт таких же інфантилів, ображається, починає мститись придуманим ворогам, розкручує репресії та закінчує життя на майдані на радість іншим дітям.

Ось зараз ми б'ємося з величезним табором "духовного народу". Найдуховнішого на землі, як вони думають. Що, як ми вже знаємо, означає недорозвиненого. Орди, що не готова приймати наслідки, і навіть замислюватися про них. Це все у веденні їхнього бога, він відповідає за все.

Коли вони не вийде, вони не зазнають ні сорому, ні жалю, ні скорботи за своїми загиблими. Так наказав бог, так зробив бог, отже, так завгодно богу. Відслужать мега-пафосну панахиду і підуть знову фарбувати ракети, що залишилися, або грати дзеркальцями, подарованими добрими дорослими.

Це треба постійно пам'ятати і діяти по-дорослому, усвідомлюючи, що для злих дітей найстрашніше, що їм боляче, що їм соромно, що може безповоротно зламати їх дух. І бити, бити, бити в ці точки, поки ця величезна дурна колективна дитина не розплачеться і не уповзе під ліжко ховатися.

Що ми бачимо натомість?

Маленький (за розміром, за віком ми однакові) брат дурнуватої гігантської сусідської дитини заглядає через паркан і робить те саме. Делегує ухвалення своїх рішень дурним дітям. Підтримує їх дурні дитячі хотілки та обідкі, не даючи ляпасів зі злості, а заохочуючи їх без кінця. Не дає їм зрозуміти, що для того, щоби щось отримати, потрібно щось віддати. Або принаймні обмежити себе, пристосуватися до нових умов. Але, як ми знаємо, пристосуватися – дії дорослого. А їх у нас обмаль.

І весь наш “духовний” народ (ми знаємо, ознака чого цей стан) влаштовує битву богів. У сусіда неправильний, а в нас справжній. Тому й хрестимося гострим кінцем яйця, а вони тупим.

Голоси нечисленних дорослих говорять про те, що потрібно перейти на військові рейки, перевчитися на професії подвійного призначення, жорстко змушувати уряд ідіотичних немовлят здійснювати правильні дії і нести жорстку відповідальність за наслідки, комбінувати торгівлю з виробництвом, запропонувати навколишнім дорослим те, що їм потрібно, а в нас є, або можна швидко зробити, і багато чого іншого, що цілком можливо без будь-якого божественного втручання. Але вони тонуть у загальних ритуальних співах, спрямованих до тих, хто ніколи не відповідає і нічого не робить. Дайте танки, дайте їжі, дайте лад, дайте захист.

Бог мертвий.

Ніхто нічого не дасть.

Потрібно просто подорослішати. І зробити самим.

Погані діти бояться дорослих з ременем. І якщо ми станемо дорослим, то злякається і сусідська погана дитина. І так злякається, що залізе назавжди під шконку. І там ще сотні років розповідатимуть казки про злого вовка за парканом, не даючи їх суспільству ставати старшими.

І це наша ціль.

Такий шлях.

Слава Шаї-Хулуду, нехай буде благословенна його дорога в піску.

Поперекладаю всякі підбірки вам =) 

[ Зміст до попередньої статті ]

ESTP: - Гаразд, наступний келих за мій рахунок.

ESFP: - Чувак, вже пізно, а завтра зранку нам на роботу.

ESTP: - І що?

ESFP: - Тож краще зроби мені подвійний шот, тому що ми повинні витягти з цього вечора максимум.

ESTP: - Ось це я називаю «думати наперед»!

 

 

ISFJ: - Мені треба придумати, який хороший фільм я можу подивитись сьогодні ввечері з моєю новою подружкою. Я маю показати їй, що у мене хороший смак. Тож, що ти порадиш?

ISTJ: - Я б запропонував «Times New Roman».

ISFJ: - «Times New Roman»? Як шрифт?

ISTJ: – Так, це дуже пізнавальний, дуже довгий документальний фільм про шрифт Times New Roman.

ISFJ: - Уау! То якщо тобі подобається, я переконаний, що це чудовий фільм!

 

 

ENTJ: - Треба працювати розумніше!

ESTJ: - Треба працювати важче!

ENTJ: - Я втомився від того, що ти весь час тягнеш мене назад.

ESTJ: - Я втомився від того, що ти мене вічно критикуєш.

ENTJ: - Я стану поводитись дуже агресивно, щоб ти не міг сказати, що всередині я почуваюсь вразливо і невпевнено.

(незручна пауза)

ESTJ: - Ну,.. я зроблю те саме!

ENTJ: - Чудово!

ESTJ: - Прекрасно!

 

 

ENFP: - Якби ти міг прожити тисячу років, що б ти зробив?

ENTP: - Ну, це залежить від того, чи я єдина людина, яка б жила тисячу років. Тому, що якщо це так, то в якийсь момент я за замовчуванням став би найважливішим істориком у світі, тому що я б пережив стільки історичних подій. І знаєш що? Насправді, я не дуже хочу бути істориком. Історія мене не настільки цікавить. Тож, я не знаю, що робив би. А ти?

ENFP: - Твоя відповідь зруйнувала будь-яке моє бажання жити так довго, так що, вже неважливо.

 

 

ENFJ: - Моя тобі порада – перестати шукати схвалення від інших.

ESFJ: - Гаразд, хіпі, моя порада тобі - більше смійся.

ENFJ: - Гаразд, це справді елементарно.

ESFJ: - Живи, смійся, люби, бро. Це б не написали на вивісці в TJ Max, якби це не було правдою.

ENFJ: - Гаразд, я тобі пораджу - слідувати своїй власній внутрішній правді.

ESFJ: - Я не знаю, що це означає, але моя порада для тебе - мати більше сонця.

ENFJ: - Ти розумієш, що той, хто першим прийме пораду іншого, програє.

ESFJ: - Так, і я приймаю виклик!

 

 

INTP: - Ти збираєшся на вечірку до Тіфані в суботу?

ISTP: - Нє-а.

INTP: - О, всі будуть дуже розчаровані, якщо тебе там не буде.

ISTP: - У суботу я занадто зайнятий роботою над своїм мотоциклом.

INTP: - Ясно.

ISTP: - А ти збираєшся на вечірку?

INTP: - Чорт забирай, ні, я теж зайнятий тієї ночі, бро.

ISTP: - Зайнятий чим?

INTP: - Хм, думанням. Так, ціла ніч зарезервована для думання. Просто дуже багато думання.

 

 

ISFP: - Такі дні мене надихають, друже. Наче краса навколишнього світу просто наповнює мою душу. Дивишся і аж жити хочеться.

INFP: - Так, і це змушує мене думати про всі ці щасливі моменти з минулого. Такі швидкоплинні. Вони перетворюються в перлини щастя в темряві мого розуму, яка загрожує зламати мене.

ISFP: - Ем… Ага.

INFP: - …

(незручна пауза)

(спів птахів)

 

 

INTJ: – У мене є бізнес-план для експоненційного зростання нашої справи протягом наступних 20 років.

INFJ: – Чудово, у мене є маркетинговий план, щоб ми могли привабити клієнтів, які полюблять місію нашої компанії.

INTJ: - Що далі у списку?

INFJ: - Я думаю, що ми повинні, типу, зайнятися рутиною, узгодити деталі, подати документи.

INTJ: - Кому?

INFJ: - Я не знаю.

INTJ: - Я теж. Все, що я знаю, це те, що у нас є чудовий бізнес-план.

INFJ: – А я просто знаю, теоретично люди полюблять нашу справу.

INTJ: - Одного дня так і буде!

INFJ: – Тож чи маємо ми розібратися з усією цією монотонною нудятиною?

INTJ: - Ні, ми повинні просто спланувати наш шлях в обхід неї.

INFJ: - О, звичайно, ти маєш рацію.

INTJ: - Ха! Тому мене й називають архітектором. Я будую міст прямо над всією брудною роботою.

INFJ: - Наша справа не може прогоріти!

INTJ: - Жодних шансів!

 

ENTJ

- Ну, тепер мені абсолютно очевидно, чому ти почуваєшся погано – ти не маєш напрямку у житті.

- Я тут тому, що мій хлопець кинув мене.

- Так, і ти зашла в глухий кут – нема конкретного напрямку у житті.

- Ем, я справді очікувала трохи більше емпатії.

- Емпатія – це не те, що робить нас успішними у житті, Маргарет!

 

 

INFJ

- То я подумала, що можливо зможу Вам зателефонувати на цих вихідних.

- Так, ти абсолютно спокійно можеш мені телефонувати по вихідних. Я завжди тут для тебе.

- Чи можу я зателефонувати у суботу вранці?

- Ем, у мене в суботу вранці візит до стоматолога… Але, знаєш, я можу відмінити це, все гаразд, ти можеш мені телефонувати.

 

 

ESTP

- Отже, викладуй все мені.

- Ну, недавно я почувався так, ніби кожен мене ненавидить.

- Ну і що не так?

- (посміхається, потискає плечима) Дякую

- Можна було б зробити припущення, що ти значно повпливав на життя кожної людини, яку хоч раз зустрів. А це неможливо!

- Але іноді я саме так почуваюсь.

- Хм, ну тоді проблема не в них, проблема – в тобі.

- Ось чому я тут.

- Так. Хм. Ну, добре!

 

 

ESFJ

- Я почуваюсь винною за те, як я вела себе із своєю мамою. Я мала кілька пропущених від неї.

- Ти їй передзвонила?

- Ні

- Звісно. Ну, можливо тобі слід їй передзвонити?

- Ну, я просто боюсь розмовляти з нею.

- Так, це складно, але знаєш, можливо, враховуючи те, що ти почуваєш себе винною, тобі все ж слід перетелефонувати їй і вибачитись?

- Це буде дуже тяжко для мене зробити.

- Я розумію, але… зроби це =)

 

 

ISTJ

- Тож я вирішив, що настав час загладити провину. Я вирішив побачитись з нею у вівторок, що я зробив би й так. Я приїхав до будинку…

- Перепрошую, що перебиваю. Можу я щось уточнити?

- Так, звісно.

- Ви не могли побачитись з нею у вівторок тому, що раніше в своїй історії Ви розповідали, що у вівторок Ви були у свого механіка.

- О, дійсно. Тож, можливо це була середа. В будь-якому разі…

- Ні, вибачте. Хвилинку. Це не могло бути у середу, бо Ви сказали, що Вас не було у місті з середи по п’ятницю.

- Так, справді. Тоді, мабуть, я бачився з нею у вівторок ввечері. В будь-якому разі…

- Ну, ха-ха. Є велика різниця в наявності чи відсутності сонячного світла. Ви не могли б забути таку деталь просто так.

- Це має якесь значення?

- Так, є декілька важливих фактів, які витікають з часу добу: рівень енергії, апетит, одяг, обстановка.

- Я не помітив всього цього.

- Ну тоді я думаю, що ви тоді не дуже підходите одне одному.

 

 

 

ESFP

- І тоді в четвер я побачив той самий сон, тільки цього разу плитка в музеї була сіра, а не жовта.

- *спирається на підборіддя і починає куняти*

- А замість квіткового магазина навпроти був натовп з людьми без лиць, що говорили одне до одного. Але я навіть не знаю, як могли вони це робити, бо у них же не було ротів.

- *падає голова з підборіддя, але встигає прокинутись перш ніж стукнутись головою*

- І тоді в п’ятницю я не заснув, бо все хотів розгадати суть цих снів, розгадати їхню природу, щоб якось все сформулювати і поділитись наявною інформацією з Вами. Що Ви про це думаєте?

- *протирає очі, робить задумливий вигляд, киває головою* Так.

 

 

 

ENFP

- І ось чому я не їм більше яблук взагалі, ха-ха… Вибачте, про що йшла мова?

- Ну, ми говорили про мене і мій страх самотності.

- А, правильно! Продовжуйте.

- Отже, я прийшла до свого друга грати в настільну гру. Я зашла в кімнату я зрозуміла, що там не було стільця для мене. Тож я вийшла і поставила свій десерт на стіл. Але насправді я просто стояла там, як вкопана, це було доволі незручно…

- Хіба не кумедно, наскільки велику увагу люди приділяють незначним речам? Якби це був я, я б асбсолютно точно знав, що неправильно порахував кількість стільців, що необхідна. Хаха, хіба що крім одного разу, коли я забув, що запросив до себе до дому всю околицю, а коли люди почали приходити, стільці, щоб сісти, дуже швидко закінчились і більше не було місць. Це було особливо кумедно, бо я тоді працював в магазині меблів.

 

 

 

 

INTJ

- Отже що відбувається в цей момент – тіло вступає в режим «Бий або тікай», що означає, що горомони стресу бігають скрізь по тілу і мозок починає сприймати все як загрозу, навіть якщо її там немає. Здатність мозку до раціоналізації тоді повністю вимикається.

- Вибачте, Ви мене абсолютно заплутали. Я насправді того всього не розумію. Ми можемо поговорити просто про мене і те, як я люблю своїх котів?

- Пішов геть з мого кабінету!

 

 

 

INFP

- Дивовижно. Отже Ви сказали, що Ваш страх осуду від інших змушує Вас випускати з поля зору те, що справді для Вас важливо.

- Так, ймовірно.

- Цікаво *задумливо киває головою*

- *чекає*

- *вдивляється вдалину*

- Мені здається, наш час уже вийшов.

- О, ні, будь ласка, мені вже довелось сьогодні відкласти три зустрічі з клієнтами, бо не вкладався в час.

- Ого!

- Маю сказати, я дізнався дуже багато нового про себе з нашої бесіди. Думаю, мені треба стати обличчям до суворих реалій всередині себе.

- Це правильно?

- Так. Це як… Я розкажу Вам коротку історію. Я був у третьому класі і я наступив на пташку.

- *киває головою тип «продовжуй»*

- *продовжує себе засуджувати* Так, на пташку. І це змінило моє життя по декільком аспектам…

 

 

 

ENTP

- І тепер я не можу бути з нею в одній кімнаті тому, що відчуваю наче вона мене ненавидить.

- Так, слухай. Це доволі грубо. У мене нема чіткого рішення щодо того, через що Ви зараз проходите у житті, але я психоаналізував Вас і збираюсь розповісти, чому все, що Ви мені щойно розповіли, базується на суб’єктивних відчуттях і не відповідає дійсності.

- Але яке значення має навколишня дійсність, якщо мої почуття справжні?

- Тому, що це дійсність.

- Але… мої почуття, вони важливі.

- Нууу, так-сяк. У психології ми маємо для цього поняття. Звучить як «заперечення»

 

 

 

ISFP

-Тож, я думав довго над Вашою ситуацією і просто хочу сказати, що пишаюсь Вами через те, що Ви покинули цю роботу. Потрібно багато сміливості, щоб дотримуватись власних принципів і вибирати морально правильний шлях.

- Ем, насправді, я залишився на роботі.

- Оу.

- І взяв підвищення.

- Оу… Це добре.

- Ви в порядку?

- О, так, все абсолютно в порядку.

 

 

ESTJ

- Дивіться. Мені здається, що багато Ваших проблем зникли б самі по собі, якби Ви просто організували Ваше життя трохи краще. Ваш режим сну зовсім нестабільний, Ваша дієта – просто курам на сміх, і Ви проводите весь день в ліжку просто дивлячись, що відбувається десь у грьобаному інтернеті.

- Ем, Нетфлікс.

- Саме так. Це просто марнування часу.

 

 

 

 

INTP

- Вона нікуди мене не запросила. І вона просто, знаєте, часто навіть не може пригадати моє ім’я. І тоді ще виникла та проблема з тигром. І все *плаче* все так безладно. В будь-якому разі дякую. Ти такий хороший слухач.

- *дивиться в блокнот, де пише під заголовком «Основні надихаючі цитати»* В кожній піщинці є історія всієї Землі.

- *плаче* так. Дякую велике. Побачимось наступного тижня.

- *думає: я ще одного не витримаю*

 

 

 

ENFJ

- І тоді з’явився клоун. З невідомої причини я просто розридалась.

- Давай розберемося з цим. *розповідає, показує книжки, демонструє, «моє дитя, я проведу тебе заплутаними шляхами цього світу»*

 

 

ISFJ

- Отже, Ви працювали за списком, який ми склали на попередньому сеансі?

- Так, трохи.

- Чудово. Ви вважаєте цю роботу плідною?

- Так, певною мірою.

- Прекрасно. І Ви написали список майбутніх цілей як ми й говорили?

- Так, я написав.

- І це допомогло?

- Угу.

- Фантастично. Отже, в який спосіб Ви вважаєте ця діяльність була корисною? Давайте напишемо список.

 

 

 

ISTP

- Ви знаєте, куди б я не йшов, скрізь є ця невичерпна невпевненість у собі. Я йду на роботу – невпевненість. Я йду в продуктовий магазин – невпевненість. Я просто почуваю себе переповненим цим відчуттям смутку і… типу… невпевненості.

- *уставився в безкінечність з круглими очима*

- Що Ви скажете?

- *киває головою, намагається підібрати вираз обличчя, пробує щось сказати, зрештою каже* Це однозначно почуття. *прокидається в холодному поті* Фух, слава Богу, це був всього лиш нічний жах!

[ Зміст до попередньої статті ]

ENFP

Доброго ранку всім! *приходить в піжамі* Що? Ви сказали, що п’ятниця буде в стилі кешуал.

 

ISFP

Найгірше тут в роботі — це люмінесцентне освітлення. Я маю на увазі, що це не підходить до тону моєї шкіри.

 

ISFJ

Народ, я знаю, що ви зараз дуже зайняті, але якщо у вас є хвилинка, будь ласка... пригощайтесь тістечками, які я залишив у кімнаті відпочинку, тому що це новий рецепт, мені потрібно знати, що ви думаєте!

 

INTJ

Ключ до того, щоб залишитися на самоті в офісі, полягає в тому, щоб весь час ходити злим. Тому що, коли ти виглядаєш злим, люди думають, що ти зайнятий. А ще треба весь час ходити з планшеткою, щоб всі думали, що у тебе невідкладні справи.

 

ESTJ

Гей, Тіммі, я знаю, що ти щойно повернувся з відпустки, але якщо я не отримаю твою половину звіту до кінця дня, я вб’ю тебе.

 

ENFJ

Я працюю в відділі кадрів, тому я поставив цю коробку для пропозицій щоб побачити, що ми можемо зробити, щоб це було кращим місцем для роботи. Тож давайте розглянемо пропозиції. Гаразд, ця людина намалювала те, що я не можу вам показати. Наступне... «вільний стиль одягу у п’ятницю». А ця особа щойно написала «убейсибяапстену». Що це взагалі означає? Почекайте секунду.

 

 ENTP

Я ціную вашу думку щодо того, як я можу завершити цей проект, але... оскільки це найдурніша ідея, яку я коли-небудь чув, я зупиню вас тут же, а ми продовжимо далі.

 

 INTP

Як ІТ-спеціаліст я допомагаю своїм колегам усунути неполадки з їхніми комп’ютерами, що часто пов’язано з відключенням живлення блоків. Це полягає у фантастичному способі сказати своїм колегам вимкнути і увімкнути комп’ютер. Проте іноді проблема буває дещо складнішою, наприклад, комп’ютер навіть не був включений у розетку.

 

ESTP

Копір завис, тому я його стукнув, і тепер, хоча він може виглядати пошкодженим і трохи димитись, він працює краще, ніж будь-коли.

 

ISTJ

Дехто з моїх колег подумав, що було б смішно, щоб Сара обставила мій офіс для практичного жарту. Але я не знайшов це ні смішним, ні практичним. Це офіс! Добре? А не популярне телешоу «Офіс».

 

ESFJ

Зустрінемось в кафешці після роботи, адже у Керол сьогодні День народження. Це її великі 4-0... але вона всім каже, що їй 36, тож удавайте, що я вам цього не казав.

 

ISTP

Мої улюблені колеги? Ті, хто зі мною не розмовляє.

Моя улюблена частина дня? Коли я піду додому.

Мій улюблений вид роботи? Робота по дереву.

 

ESFP

Чувак, минулої ночі в клубі був ульотний четвер, я тобі скажу. Це було як… *дзвонить телефон* Зачекай одну секунду.

*в телефон* Доброго дня! На жаль всі оператори зайняті, передзвоніть будь ласка пізніше. Дякую.

*продовжує* Ми були такі: «Вааааау...»

 

INFP

Якби я був головним, перше, що я зробив би, щоб зробити цю роботу на 100% краще, — це позбувся телефонів. Просто вирвав їх зі стіни. Якщо людям потрібно зв’язатися із службою підтримки клієнтів, вони можуть просто надіслати нам електронний лист. Друге, що я б зробив - це позбувся електронної пошти.

 

ENTJ

Я думав, що він кличе мене туди, щоб підвищити. Виявилося, що йому просто потрібна була допомога з конвертацією бісового PDF-файлу.

 

INFJ

Так, мені подобається тут працювати. Я маю на увазі, якщо Ви спитаєте чи це робота моєї мрії? Ні. Але чи хороша зарплата? Ні. Але чи подобається мені працювати з людьми тут? Ні. Але чи змінюю я тут світ на краще? Не дуже. Але чи маю я певні пільги? Я маю на увазі, що у мене були проблеми з зубами, але...

Міжрегіональна Академія управління персоналом запрошує абітурієнтів до вступу на спеціальність «Психологія». Доступно навчання на денній, заочній та дистанційній формах задля отримання кваліфікаційного рівня «Бакалавр» та «Магістр». Сьогодні професія психолога набуває все більшої популярності, тож розповідаємо, яку кар’єру можна побудувати з відповідним дипломом про вищу освіту.

В Україні багато дипломованих психологів працюють у сфері освіти. Випускники МАУП, зокрема, легко працевлаштовуються педагогами-психологами, що допомагають малюкам адаптуватися до незнайомого середовища, та проводять тестування на готовність до школи. У школах дипломовані психологи працюють методистами: займаються коригувально-розвиваючою діяльністю та профорієнтацією старшокласників тощо.

Окрім педагогічної діяльності, психолог може працювати з клінічними випадками, наприклад, в службах допомоги важкохворим чи людям, що перебувають у постійному стресі з будь-яких інших причин. Загалом професійна допомога у подоланні стресу для багатьох психологів стає покликанням. При цьому надважливо не споріднюватися з проблемами клієнта, а крізь призму фундаментальних дисциплін, опанованих у виші, приймати його світогляд і фахово скеровувати на самостійне подолання ним власних проблем. Багато психологів реалізують себе таким чином у спеціалізованих психологічних службах або займаються приватною практикою. Коучинг, проведення групових семінарів та індивідуальних консультацій в онлайн та офлайн форматах, організація власного бізнесу – це лише деякі перспективи для випускників Академії.

За роки навчання студенти-психологи в МАУП долучаються до ґрунтовної та всеосяжної студентської практики, що дозволяє ознайомитися з професією не просто в умовах, наближених до реальних, а у таких, що реальними і є. На базі Центру психологічної діагностики та консультування при МАУП працюють тренінгові групи та супервізії, відбуваються індивідуальні консультації.

Бути випускником психологічного факультету МАУП – це не лише про успішну кар’єру та прибуткову роботу. Це ще й про постійний саморозвиток та цікавий світогляд, коли психологічні знання використовуються в повсякденному житті. Наприклад, професійне опанування методів профайлингу студентами МАУП стане в нагоді як в особистому житті, так і в побудові непересічної кар’єри. Засвоєння навичок визначення психотипу людини за вербальною та невербальною поведінкою корисне у повсякденній комунікації, а також для спеціалістів у галузі криміналістики, нетворкінгу, медіації тощо.

Кваліфіковані психологи не припиняють свій професійний розвиток після випуску з вишу. Активне самопізнання, висока мотивація до постійного професійного зростання та насолода від цілком осяжних результатів своєї роботи постійно рухатимуть вас вперед!

Тож чи не обрати для себе цей цікавий і перспективний напрям вже зараз? Вступити на спеціальність «Психологія» до МАУП можна онлайн, або ж пропонуємо зареєструватись задля консультації щодо вступу на спеціальному сайті, а якщо не гаяти час та визначитися з професійними вподобаннями вже зараз, то можна встигнути скористатися знижкою 20% на суму першого платежу. Не зволікайте! Здійснюйте мрії та відкривайте себе з МАУП!

Київ, вул. Фрометівська, 2
Приймальна комісія: (093) 490-490-0 (Viber, WhatsApp) , (096) 490-490-0.
http://maup.com.ua/