Архієпископ Львівський і Галицький Філарет
- 17.10.18, 12:23
- Знання є сила
З уваги на те, що історія Московського Патріархату в Україні віддавна обплутана безліччю міфів хитрих російських політтехнологів, не лише церковним, але й світським журналістам важливо знати хоча б ключові етапи правдивого становлення цієї Церкви. Без елементарного знання ключових подій та дат, кожен, хто буде писати про РПЦ чи УПЦ МП ризикує своїм текстом заплутатись сам і заплутати інших.
Навіть прості знання з історії України можуть розтрощити ущент лукавий міф про «Русскую Матєрь-Церковь для Церкви Украинской». Вочевидь, це питання зовсім не богословське, а історичне. Ми маємо справу виключно з самоідентифікацією, вічною проблемою українців : ким ми є? Чиї ми діти? Куди йдемо?1. Єдиною законною (Канонічною) Церквою з часів Хрещення Руси-України 988 року на наших землях була Київська Митрополія Константинопольського (Вселенського) Патріархату.
2. На час, коли відбувалось Хрещення Руси-України у святу Православну віру, територія Московії була мінімум глибоко язичницькою, максимум – покрита непрохідними болотами. Від згадки про хрещення Києва до першої літописної згадки про заснування Москви минуло 160 років.3. Київський митрополит був фактичним предстоятелем автокефальної Церкви, і, згідно древніх літописів, користувався усіма відповідними привілеями глави незалежної Церкви. У 1147 році в Києві собор духовенства вибрав митрополита Клима Смолятича вже без Царгородського благословення, цим започаткувавши багатовікове змагання за незалежність Української Православної Церкви.
4. 1169 року Суздальський князь Андрій «Боголюбський» сплюндрував Київ, пограбував та спалив місто, прихопивши з собою «Вишгородську» чудотворну ікону Божої Матері, яку росіяни тепер звуть «Владімірской».З літопису про захоплення Києва
5. Після того, як Київська Русь стала сильно страждати від систематичних набігів татар, Київ перестав бути центром держави. Князі, а згодом і Київські митрополити страхом змушені були утікати фактично в іншу країну - Володимиро-Суздальське князівство, щоб там рятувати своє життя. Згодом, центром цього князівства стала Москва. Першим відомим нам митрополитом-зрадником був Кирил ІІІ, ставленик князя
Данила. Кирил прибувши до Києва у 1246 році, досить швидко його покинув, переїхавши до Володимира над Клязьмою. Так само робили і його наступники. 1300 року митрополит Максим, родом грек, остаточно переніс митрополичу кафедру до Володимира. Це значно допомогло у подальшому формуванні окремої митрополії на півночі Київської Русі, з якої постала Російська Церква.
6. Галицькі князі вже 1303 року заручившись підтримкою Царгородського (Вселенського) патріарха Афанасія, отримали для своєї єпархії статус митрополії, а першим митрополитом там став грек Ніфонт. В 1347 року «на прохання» Московського князя Симеона Галицьку митрополію було ліквідовано. За щедрі дарунки князів патріарший собор виконував навіть такі дивні забаганки.7. 15 грудня 1448 року собор духовенства московської Церкви розірвав канонічне спілкування з Вселенською патріархією, самовільно поставивши митрополита Рязанського Іону митрополитом (Київським) Московським. Через десять років по цьому Московський собор формалізував цей акт церковного сепаратизму, чим фактично ствердив про автокефальність Московської Церкви. Вселенська Патріархія, як і інші Помісні Церкви світу, не визнавали канонічності цього діяння не менш, як 150 років.
8. Після проголошення автокефалії Московського митрополії УПЦ, колись єдина Православна Церква Сходу Європи остаточно розділилась на дві частини. Київська митрополія, до якої входили православні церкви України та Білорусі й далі залишались під духовної опікою Вселенського Патріарха. Упродовж більше двохсот років ці Церкви жили окремим життям, тож доволі безглуздо виглядають постійні спроби росіян привласнити собі історію Української Церкви у той період, включно з золотим періодом української богословської творчості за Святителя Петра Могили.9. Низка причин, серед яких – політичний та економічний упадок Києва, і на противагу цьому - зміцнення Москви, призвів до того, що в грудні 1684 року московіти роблять спробу домовитись з Царгородом про те, щоб надалі Київських митрополитів можна було поставляти не у Царгороді, а у них же - в Москві. З уваги на існуючі міжцерковні та політичні стосунки, це виглядало доволі конкретною вимогою Царгороду відмовитись від України. 8 листопада 1685 року в Москві Луцького єпископа Гедона Святополк-Четвертинського було поставлено у Київські митрополити.
10. Царгородський патріарх Діонісій піддавшись тиску Турецького візира та спокусі вигідного заробітку, 1686 року таки відпускає Україну Москві, видавши про це офіційну грамоту. Натомість, патріарх отримав за це «три сорока соболів і двісті червоних».Неканонічність згаданого акту було категорично засуджено Церквою вже упродовж першого року. Хоча самого Діонісія покарали, знявши з нього священицький сан, повернути Україну в підпорядкування Константинополя сил уже не було.
Історія з найдавніших часів навчає нас тому, що російська влада та російська церковна ієрархія завжди працювали задля однієї мети - підпорядкувати світську владу України – владі Кремля, а Українську Церкву – Російському Синоду і Патріарху. Той, хто цього не розуміє –повний безумець.http://t-v.te.ua/kultura/desyat-faktiv-z-istoriyi-moskovskogo-patriarhatu/
Православна Церква Еллади визнала Православну Церкву України як незалежну, рівноправну сестру у сім‘ї помісних православних церков.
Про це написав Петро Порошенко у Фейсбук.
«Чудова і надихаюча новина з Афін, яка блискавкою долетіла до мене в Лондон на Парламентську асамблею НАТО. Православна Церква Еллади визнала Православну Церкву України як незалежну, рівноправну сестру у сім‘ї помісних православних церков. З вдячністю вітаємо це рішення сестринської Церкви! Спасибі за невтомну працю на підтримку Української Церкви Вселенському Патріарху і Константинопольській Церкві-Матері», — написав він.
Він додав, що вірить у те, що зрештою всі православні Церкви визнають свою українську сестру і увійдуть у повне спілкування з нею. Москва не змогла зупинити і цей процес. Греки стали першими, і це гідний приклад для усіх інших.
Як повідомляла група «ІС», Митрополит Єпіфаній, предстоятель Православної церкви України, оприлюднив свіжі дані стосовно того, скільки церковних парафій перейшли під юрисдикцію ПЦУ. Станом на жовтень ця кількість склала сім тисяч.
15 грудня 2018 року - 15:52
Ваше Високопреосвященство,
Ваші Преосвященства - високоповажні представники Його Всесвятості Вселенського Патріарха Варфоломія!
Ваша Святосте!
Ваші блаженства!
Високоповажні владики!
Шановні учасники Собору!
Дорогі українці!
Волею Божою зібралися ми в Святій Софії через тисячу років після того, як стараннями Ярослава Мудрого цей храм був збудований, освячений, і як в ньому вперше пройшло богослужіння.
Тут зібралися спадкоємці Хрещення, яке Святий Рівноапостольний Князь Володимир прийняв від Константинопольської Церкви-Матері. Знову, як і тоді, з нами посланці Вселенського Патріарха, який підтримує нашу мрію про духовну свободу.
За тисячу років не один раз підтверджено: щоб утвердити державність, Україні слід позбутися ланцюгів, які поневолюють нас духовно. Які розділяють і роблять нас вільними чи невільними виконавцями чужої волі.
Століття тому, в часи Української національно-визвольної революції гетьман Павло Скоропадський і Симон Петлюра започаткували шлях України до автокефальної православної церкви. І багато подій, що засвідчували це велике прагнення, теж проходили саме у цих стінах Святої Софії, або на майдані біля цих стін.
Незалежна Україна вклоняється великим предкам і пам’ятає їхній заповіт. Сьогодні все готово, щоб ми виконали цей заповіт. Робимо останній крок на тисячолітньому шляху до святої і великої мети.
Хочу нагадати, що сьогоднішньому Об’єднавчому Собору вже в нашій новітній історії передували тривалі зусилля як духовної, так світської влади, мільйонів українського православного люду. Протягом кількох десятків років ми не просто молилися, а будували церковні структури, які тепер стають основою незалежної і визнаної Української Церкви.
Хотів би зазначити тут роль Віктора Ющенка, який присутній з нами в цій залі, і який започаткував тоді інтенсивний діалог з Церквою-Матір’ю.
Після вимушеної паузи 2010-14 років ці переговори поновилися, одразу ж з перших днів мого президентства. Вони тривали кілька років, поки під час великодньої зустрічі Президента України з Його Всесвятістю не була погоджена дорожня карта, яка вивела цей процес на фінішну пряму.
Константинопольська Матір-Церква реалізовує приналежну їй згідно з канонами місію - ввести автокефальну помісну православну церкву України як рівну серед рівних до родини помісних православних церков. Вселенський Патріарх остаточно проголосив незаконною московську анексію Київської митрополії, здійснену ще наприкінці 17 століття. Його Всесвятістю було заявлено, що Російська православна церква не має канонічних прав щодо Православної Церкви в Україні. І що наша православна церква не має підпорядкування РПЦ.
Наголошую, Україна не була, не є і не буде канонічною територією російської церкви!
В квітні одразу ж після повернення з Константинополя, після створення дорожньої карти, погодженої з Його Всесвятістю, я звернувся до українського Парламенту щодо підтримки мого звернення до Його Всесвятості щодо надання нам автокефалії. Я також хочу подякувати присутньому тут Голові Верховної Ради пану Андрію Парубію за більш ніж переконливу парламентську підтримку звернення Президента. І це надзвичайно важливо на нашому шляху!
У листопаді цього року Священний Синод Вселенського Патріархату схвалив текст Томосу про надання незалежності українській церкві та прийняв рішення про скликання об‘єднавчого православного Собору. Нашого Собору, історичного Собору.
Ще раз дякую усім, хто вірив у те, що це можливо, і усім, хто за це боровся, усім, хто не побоявся.
Усім, хто відкинув власні амбіції для того щоб цей день відбувся і церква була створена. Велика вам подяка!
З глибокою вдячністю вклоняємося Вселенському Патріарху Варфоломію за його неймовірну турботу про Україну. Ми бачимо, яку велику мужність та мудрість втілює в собі Його Всесвятість.
Дякую усім, хто сьогодні зібрався на площі перед Софійським Собором. Зібралися ще о 8 годині ранку і чекали години-години на морозі. Бо вони не є спостерігачами, вони також є творцями нашої нової церкви. Це – віруючі різних українських церков. А хочу наголосити, що нас об’єднує розуміння, що нині вирішується велике державотворче питання. І я хочу сказати тим, хто зібрався: ви безпосередні учасники становлення української незалежної церкви. Це ви, які сьогодні прийшли на площу, які є в Храмі Святої Софії, творите українську історію, прямо тут і прямо зараз. Ви понесете по Україні добру звістку про утворення автокефальної Української православної церкви. І прошу, розкажіть усім про цю історичну подію.
Питання автокефалії – питання нашої української національної безпеки. Це – питання нашої української державності. Ми здобуваємо, нарешті, духовну незалежність, яку можна порівняти із здобуттям незалежності політичної. Ми обрізаємо пута, які прив’язують нас до імперії. Ми повертаємося на свою визначену Богом дорогу і йдемо своїм шляхом.
Звертаюся безпосередньо до всіх вас, учасників Собору, до ієрархів церков. Це є колосальна відповідальність, яка в ці години лежить на вас. Держава, наголошую, зробила все, що могла. Тепер саме від вас і лише від вас залежить майбутнє України, майбутнє нашої великої нації, наша свобода, наша державна і духовна незалежність. Вам належить ухвалити Статут. Вам належить обрати Предстоятеля, а Томос вже чекає Предстоятеля на Фанарі. Отже, все залежить від вашої здатності домовитися, від вашої здатності почути один одного, почути заради України.
Всі ми пам’ятаємо слова святого апостола Петра: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!». Тож заради Господа і України прийміть ваші найрозумніші зважені рішення.
Вірю, що ви – правильні люди у правильний час і у правильному місці. Бажаю Об’єднавчому Собору успішної роботи.
Слава Господу і Слава Україні!
https://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-ukrayini-na-vseukrayinskomu-pravoslavnomu-52034
"Скликання собору залежить від Вселенського Патріарха, тому ми
сподіваємося, що найближчим часом буде скликано цей Собор, але назвати
дату скликання не можемо", – заявив на прес-конференції "Українська
церква на шляху утвердження автокефалії" в Києві 26 жовтня Патріарх
Філарет.
Предстоятель УПЦ КП також зазначив, що до об'єднавчого Собору буде делеговано більше 60 єпископів трьох Церков.
«Наступний крок до автокефалії - скликання Архієрейського Собору, який буде складатися із трьох Церков: Київського Патріархату - це понад 40 єпископів, Автокефальної Церкви - 12 єпископів і кажуть, що мінімум 10 єпископів Московського Патріархату. Тобто із оцих єпископів буде скликаний Собор і на цьому Соборі буде зафіксоване об'єднання всіх трьох Церков в одну Українську Православну Церкву», - підкреслив Патріарх Філарет.