Радянські джерела переконують, що УПА таки воювала проти гітлерівців
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Радянські джерела переконують, що УПА таки воювала проти гітлерівців
"Отже, Євро-2012 має проводитись не у двох країнах, а лише у демократичній Польщі", - підсумував він.
20.04.2011
Чому справа проти Дем’янюка – це змова проти України?
Те, що відбувається з Дем’янюком – це є фарс, який видно неозброєним оком. 12-го квітня в США було опубліковано розсекречені матеріали ФБР (25 років вони зберігалися) про те, що головний документ, на якому базується все обвинувачення, - це посвідчення Івана Дем’янюка з концтабору «Собібор» - є фальшивкою. Суд буде в травні. Докладніше:
http://sd.org.ua/news.php?id=19744
Українці,
допоможіть українцю перенести, вкотре, знущання фашистів! То катували його дитиною, зараз судять вже старого та немічного. Хоч настрій дідулі листами підніміть! Бо від тюрми і від суми не можна зарікатися. Адреса Івана Дем’янюка унімецькій в’язниці:
John Demjanjuk Justizvollzugsanstalt
Munich Stadelheimer Str. 12 81549 Munich GERMANY«Мисливські пригоди». Ця книжечка випадком потрапила до мене. У ній невеликі за обсягом твори заслуженого мисливця Івана Кривозуба із Сумщини ( на жаль, він рік тому пішов від нас) -- оповідання про різноманітні пригоди на полюванні, смішні й журливі історії, захоплення честю, сміливістю і вправністю мисливців, величезна любов і повага до рідної природи. Тут мисливець не тільки бере від матінки-природи, а й саджає дерева, прорубує ополонки, аби риба не задихнулася під льодом, протистоїть браконьєрству, розкопує замулене річище тощо. Книга завершується закликом берегти природу і побажанням усім нам здоров’я та благополуччя.
Серед чотирьох десятків оповідок, виокремлюється гіркотою тільки одна. Проста, невигадлива людська доля.
* * *
Ця історія трапилася в роки Великої Вітчизняної війни. У той час малі й старі залишилися під німцями. Це було нелегке життя. Німці забирали все, але й трохи регулювали свої дії. Так, наприклад, два кабани забирали, а третій кололи на трьох (мабуть, автор має на увазі трьох господарів). Можна було і щось тихенько приховати, якби тільки наші поліцаї не помітили. Чомусь наші поліцаї були жорстокішими, ніж німці. Німці страшно ненавиділи, коли щось вкрадеш, за це вішали. Всі дуже боялися попастися.
Під Курською дугою ворог був розгромлений і нас звільнили, але війна ще йшла, і не видно було їй кінця. Дуже жорстоко виконувався лозунг «Все для фронту, все для перемоги! Все для розгрому ворога!» Це був жах Фінагенти лазили по всіх закутках і відбирали все, що було у людей. У них був план зібрати 500 літрів молока, 40 кг м”яса, 500 штук яєць, 10 кг бринзи з кожного двору. Але люди все терпіли, бо дуже хотіли, щоб перемога була якнайшвидше.
Ми тоді ще малими були, але збирали гвинтівки й патрони і йшли на полювання. Багато наших хлопчиків і навіть сімей підірвалися на мінах. Одного разу вполювали лисицю, а вона виявилася хворою на коросту, і все це перейшло на людей.. Ліків ніяких не було, і ми збирали траву чемерицю й лікувалися нею. Після цих пекучих процедур люди бігли до ставка, залазили у воду і сиділи по декілька годин, а потім ішли на роботу.
Був випадок, коли старий дід Кахно помазався маззю, що мазали коней. Він так кричав і плакав, що його онуки Микола й Олексій думали, що їх дід здурів.
Настав 1944 рік. Нас, підлітків, забирали в армію. Хто за станом здоров”я не проходив, то забирали у ФЗО, і опустіли колгоспи. Деякі хлопці не витримували тяжкої роботи на шахтах і тікали додому, їх судили. За два буряки або десять колосків, які могла взяти жінка з поля давали до п’яти років. Але люди терпіли і ждали перемоги.
Прийшов 1945 рік. Це дійсно було свято «зі сльозами на очах», до села стали повертатися солдати, інваліди. Не маючи ні від кого допомоги, не захищені, вони часто починали пити, щоб загасити свій біль. У 1946 році була страшенна засуха і, як результат , -- голод. Від людей знову вимагали патріотизму у відбудові держави. З села нікуди не можна було виїхати, тому що не видавали паспортів. Це був страшний період. Хліба не було зовсім. У цей час з Німеччини поверталися наші дівчата. Мати однієї такої дівчини, брудна і в корості, хотіла обняти свою дочку, але та її відштовхнула, бо була вона гарно і чисто вдягнена. Трудно їм було в неволі на чужині, але нам тут було не легше. І І як воно сталося, що переможці гірше живуть ніж переможені?
Іван Кривозуб
Захоплення Захват Рубань, Марьянівка, Бондурівка, Жорнище, Криківці, Немирів та Іллінці німцями фашистами 1941-ий рік Немирівський район та Іллінецький район у липні 21-22 –го липня 1941- го рік.
Вказані к0мандувачі діяли якраз у пр0між0к 22-е червня – 20-е ж0втня 1941-г0 р0ку.
На к0нкретний час – 21-22 липня 1941-г0 р0ку.
На Вінничині йшла група армій «Південь» (3-и армії і танк0ва група Клейста) Рунштедта.
К0нкретн0 на Вінницю і п0тім Немирів йшла з них - 17-та армія Штюльпнагеля.
К0нкретн0 на Немирів, Іллінці йш0в 49-ий гірський к0рпус ціеї 17-0ї армії.
К0нкретн0 на Рубань, Марьянівку, Криківці, Б0ндурівку, Ж0рнище п0пали діяти 125-а піх0тна дивізія Шнекенбюргера та 97-ма легка піх0тна дивізія Руппа.
Далі – ут0чнення к0мандувачів:
Командувач 17-ю арміею - генерал від інфантерії ( піх0ти) Карл-Генріх фон Штюльпнагель (20 грудня 1940 — 5 жовтня 1941), учасник заг0в0ру пр0ти Гітлера, страчений. Наступник - генерал-полковник Герман Гот.
Склад й0г0 17-ї армії:
4-й армійський корпус- генерал від інфантерії( піх0ти) - Віктор фон Шведлер
52-й армійський корпус генерал-май0р - Альберт Цехлер.
49-й гірський корпус — генерал г0рн0-піх0тних військ Людвиг Кюблер.
наступник з 19.12. 1941 - генерал горних військ - Рудольф Конрад.
Та 100-а легка піх0тна дивізія – генерал-лейтенант Вернер Занне.
Тепер склад ць0г0 (нас зах0пивш0г0) 49-г0 к0рпусу –
1-ша гірсько-піхотна дивізія, генерал гірсько-піхотних військ - Губерт Ланц.
4-та гірсько-піхотна дивізія, генерал гірсь0-піхотних військ - Карл Еглсір.
125-та піхотна дивізія, генерал-майор - Віллі Шнекенбюргер.
97-ма легка піхотна дивізія. генерал-лейтенант - Максимилиан Фреттер-Пико.
Так0ж –
295 –а піх0тна дивізія з 24!!07.1941, забрана з 4-г0 к0рпусу – генерал-лейтенант Херберт Гейтнер.
454-а охоронна дивізія, - генерал-лейтенант Рудольф Кранц.
Вела через Немирів 22-г0 липня 1 тис. радянських військ0в0п0л0нених.
Брала участь в розстрілах 29-30 вересня у Бабин0му Яру у Київі евреїв і українців. Так0ж брали участь там 75-а та 299-а піхотні дивізії. У книзі «Бабин Яр».
Пізніше складалася з 4 російських козачих полків і 2 російських некозачих батальйонів.
- 68? Піх0тна дивизія - генерал-майор Р0берт Мейснер.
257? Піх0тна дивізія – Карл Закс.
99? лпд.
444? 0х0р0нна дивізія.
Відступали радянські 6-та і 12 –та армія. Йшли д0щі.
Далі -
Решение задачи вскрытия обороны советских войск по реке Соб было возложено на 97-ю легкопехотную дивизию, которая наносила удар на Ильинцы через Писаревку, Ободна и словацкую моторизованную (Быструю) бригаду (Пілв0усека), которая должна была наступать с направления Счастливая на городок Липовец.
Движение 1-й горнострелковой дивизии (Ланца) немецкого 49-го горного корпуса (К0нрада) вдоль дороги Винница - Немиров началось в 8 часов утра. Позади и несколько севернее продвигалась 125-а пехотная дивизия.
В течение дня 12-я армия производила перегруппировку сил для ведения наступления в восточном и юго-восточном направлении, с одновременной организацией сильной обороны на рубеже Славна, Липовец, Поповка, Б0ндуровка, Остолопов (зараз Черв0не).
От Поповки и далее начиналась полоса оборона радянськ0г0
13 ск.(12-0ї армії).
Це 21-22 липня.
К 13 часам на рубеж Поповка
- Бондуровка отошла и заняла оборону 60 гсд. Т0бт0,
відступали 60
гсд 13-г0
к0рпусу 12-0ї армії (П0півка-Іваньки-Ж0рнище-Б0ндур0вка)
К0мандир - Салихов, Маркис Бикмулович (24.04.1941 — не позднее 16.07.1941), генерал-майор.
После отступления дивизии с фронта, был судим и приговорен к 10 годам лишения свободы, но в связи с недостатком офицерских кадров срок ему предстояло отбывать после войны. В дальнейшем С. был назначен командиром 960 СП 275-й СД Южного фронта. Попал в плен контуженным в августе 1941 г. близ Киева. В начале 1943 года перешел на службу к Власову, командовал частями «Русской освободительной армии».В мае 1945 года при попытке бежать в американскую зону был задержан сов етскими войсками в Чехословакии и отправлен в Москву, где арестован. 1 августа 1946 года по приговору Военной коллегии Верховного суда за измену Родине был повешен. Лишен орденов. - По другим сведениям с апреля 1942г. Салихов М. Б, работал старшим преподавателем Варшавской разведшколы и старшим лагеря №1. Одновременно с ноября 1943г. являлся преподавателем в филиале Варшавской разведшколы на станции Нойкурен. Позднее являлся преподавателем агентурной разведки в школе резидентов – радистов в Нидерзее.
А к0мандир 13 СК -Кириллов, Николай Кузьмич, генерал-майор (назначен в феврале 1938 года). В начале августа из-за нанесения противником фланговых ударов и выхода в район Первомайска корпус был окружён южнее города Умань. Генерал-майор Николай Кузьмич Кириллов 10 августа 1941 года попал в плен. Приказом Ставки ВГК № 270 от 16 августа 1941 года Кириллов был объявлен злостным дезертиром, нарушившим присягу и предавшим свою Родину, а решением Военной коллегией Верховного Суда СССР от 13 октября 1941 года был заочно приговорён к расстрелу. В плену Кириллов содержался в концентрационных лагерях Вольфхайде и Дахау. 3 мая 1945 года Кириллов освобождён союзными войсками и передан представителям советской военной администрации в Германии, после чего переправлен в Москву, 25 августа 1950 года был осуждён Военной коллегией Верховного суда СССР по ст. 58, п. 1 УК РСФСР («измена Родине военнослужащим») и приговорён к высшей мере наказания. В тот же день расстрелян.
А к0мандир 12 -0ї армії – П0неделін П.Г
Заочным приговором Военной коллегии Верховного Суда в 1941 году приговорён к расстрелу. С августа 1941 года по 29 апреля 1945 года находился в немецком плену. 29 апреля 1945 года был освобождён американскими войсками. 3 мая 1945 года передан советским представителям. Арестован 30 декабря 1945 года и заключён в Лефортовскую тюрьму. Обвинялся в том, что «являясь командующим 12-й армией и попав в окружение войск противника, не проявил необходимой настойчивости и воли к победе, поддался панике и 7 августа 1941 года, нарушив военную присягу, изменил Родине, без сопротивления сдался в плен немцам и на допросах сообщил им сведения о составе 12-й и 6-й армий». 25 августа 1950 года Военной коллегией Верховного Суда приговорён к расстрелу с исполнением приговора немедленно
Чим все закінчил0сь - 1 августа группа Понеделина, обороняясь с северо-востока, запада и юго-запада, продолжала выход на рубеж Терновка, Ново-Архангельск, р. Синюха, Звенигородка, ведя бои с прорвавшимися частями противника. К утру 2-го числа 60 гсд сосредоточилась на юго-западной окраине Свердликово, имея задачей наступление на Ново-Архангельск с севера. Это был последний день, когда в оперативных сводках 12-й армии дивизия упоминалась как отдельная боевая единица.
2 августа немецкая танковая группа Клейста соединились с 17-й армией, взяв в окружение части Юго-Западного и Южного фронтов.
Группа Понеделина в течение 4 августа, почти не имея боеприпасов, горючего и питания, пыталась пробиться из окружения на восток или юг. К 8 августу немцы ликвидировали Уманский котёл.
19 сентября 1941 года 60 гсд была расформирована как погибшая.
Та 99 гсд 13-г0 СК 12-0ї армії (Марьянівка-Ліс)
99-я стрелковая дивизия стала первым советским соединением, которое награждено орденом в годы Великой Отечественной войны.-Наг0рджена 22-г0 липня…)))))))- за б0ї перших днів війни.
Дивизия попадает в окружение под Уманью, где большая часть личного состава дивизии погибла или попала в плен, удалось избежать окружения только части артиллерии и тылов;
К0мандир - Опякин, Павел Прокофьевич, полковник (пленён, бежал) (02.07 — 11.08.1941 г.)
.
Общая обстановка |
|
Войска 12-й армии продолжали отходить в юго-восточном направлении, ведя ожесточенные бои с наседающими немецкими войсками. Выставив оборону на рубеже Липовец, Остолопов, Бондуровка, Битковцы, войска 12-й армии одновременно наносили удары в восточном и северо-восточном направлении по районам Оратов, Лукашевка, Княже-Креница, Монастырище, занимаемым охватывающей немецкой группировкой. А німці - – Сл0вацька бригада (Пілв0усека) на Лип0вець північ. 97-ма лпд (Фреттера-Пік0)– на П0півку (А ці брали Ж0рнищі і мабуть Б0ндурівку). 125-а пд (Шнекенбюргера)– на Райг0р0д ( ск0ріше за все в0ни й були в Рубані). 1-а гпд –
на півдні на Брацлав. . В это же время на правом фланге 13-го стрелкового корпуса, части 18-й армии Южного фронта, не согласовав свои действия и не предупредив командование 12-й армии, начали отход в восточном направлении. Правофланговые части 18-й армии в районе 15 часов были замечены в районе Юрковцы. Воспользовавшись этой несогласованностью в действиях, и наступая вслед за отходящими частями Южного фронта, немецким войскам удалось к 13 часам захватить переправы через Южный Буг и сосредоточить в районе Райгородок до 15 танков и до двух батальонов пехоты, а затем начать наступление в направление Криковцы. 99-я стрелковая дивизия, державшая оборону в этом районе, под
давлением немецких танков и пехоты, с 16.30 левым флангом начала отходить на
рубеж Криковцы, Ометинцы, что, в свою очередь, создало угрозу дальнейшего
обхода противником левого фланга 13-го стрелкового корпуса. Б0ндурівська 60 гсд відійшла і стала за р. С0б. Марьянівська 99 гсд – лишилась у Юрк0вцях. 25 липня всі уйшли на Стрижаков, Даньковка, Пархомовка, Тодоровка . Німці пр0д0вжили 97-ма лпд (Б0ндурівськ0-німецька) на Гран0в, 125- та пд ( Рубанськ0-німецька) - на Іванг0р0д… 295-а пд 25-г0 липня взяла Іллінці. . 26-г0 липня радянські ще відступили - Звенигородка, Христиновка, Теплик. . Так в0ни відступали д0 Умані ще тиждень, п0пали 0бидві ці армії 6-та та рубанськ0-б0ндурівська 12-та в Уманський К0тел, і 4 серпня іх всіх 0безвредили..20 тис. там вбили, 103 тис. взяли у п0л0н. 11 тис. втікл0.
|