Сьогодні сонце зійшло напрочуд
яскраво. Міріади променів розбіглися по всіх куточках ранкового світу, цікаво
заглядали в усі потайні місця, стрибали на крапельки роси і змушували їх сяяти всіма кольорами
веселки.
Один промінчик, знайшовши щілинку між
фіранками на вікні, проник у темну кімнату, зупинився на стіні і наповнив простір м'яким світлом. Він навіть не підозрював, що на нього тут вже
чекають. Маленька дівчинка приготувала для промінчика справжній сюрприз – велику
дзеркальну кулю, яка повільно оберталася.
Потрапивши на кулю, промінчик сонця
розсипався на безліч сонячних зайчиків і отримав небачену свободу. Він весело літав по
всій кімнаті, танцював по стелі, стрибав по столах і лавах. А також цікаво
заглядав у велике дзеркало на стіні, і дражнив кота, що лежав на стільці.
Кіт намагався зловити промінчик, та
даремно, тому йому не залишилося нічого іншого, як демонструвати напускну
байдужість.
Коли сонце змінювало напрямок промінчика і
він не міг потрапляти на дзеркальну кулю, дівчинка дбайливо пересувала її до напрямку промінця. Вона не втомлювалася
робити це на протязі усього дня.
Це була взаємна гра сонячного промінчика
та маленької дівчинки. Їм було добре і весело бути разом.
Коли настав вечір, сонце втомилося за день
освітлювати землю і зібралося йти відпочивати за далекий обрій. Від цього
сонячний промінець почав поступово гаснути. Мабуть, він теж втомився від цієї рухливої
гри.
Дівчинці було шкода розлучатися зі своїм
другом. Її весела посмішка змінилася на сумний вираз обличчя, і вона сумно
зітхнула.
Коли останні кванти світла впали на
дзеркальну кулю, дівчинка змусила себе посміхнутись і рукою помахала на
прощання своєму другу промінцю. І у кімнаті запанувала темрява.
Поки не настав вечір вашого життя,
поки хтось дбає про вас, не втомлюйтесь посміхатись і радіти життю, щоб він
продовжував дбайливо утримувати землю під вашими ногами.
