Перечепитися і впасти
У ті поля і ниви, де
Перепілчаток зозулястих
Зоря туманами веде.
Де в небесах немає броду,
А у міста нема доріг,
Де не ховається свобода
І сяє сонця оберіг.

хіба забудеш Вас авжеж
та не забудеться й не треба
як ув очах стояло небо
у чорнім подиху пожеж
як у чаклунстві дивних див
тонула буднів звична проза
горіли сни і з ними розум
у тому полум’ї горів
