хіба забудеш Вас...

хіба забудеш Вас авжеж

та не забудеться й не треба

як ув очах стояло небо

у чорнім подиху пожеж

як у чаклунстві дивних див

тонула буднів звична проза

горіли сни і з ними розум

у тому полум’ї горів