...кого мы пи-дили первого?

Они играли как маленькие дети. Кувыркаясь по сухой траве.



[ Читать дальше ]

  Микола в своєму сільському будинку проживав один. Його дружина Марійка після народження внуків переїхала в місто до дочки, щоб допомагати по догляду за малечею, та так там і залишилася. І тільки по вихідних днях приїжджала до Миколи.

  Таке положення справ влаштовувало не так самого Миколу, як його кума Петра. Полюбляв він зайти до свого кума з міцною горілочкою  власного виробництва, щоб подалі від очей дружини хильнути одну другу чарчину. А заодно і з кумом поговорити про тяжке життя чоловіків у селі.  

  Свою горілочку Петро приносив завжди в красивому графіні, який дістався йому від діда. Кум стверджував, що графін кришталевий, що більше такого ніде немає, бо дід привіз його як трофей з Германії.

  З часом Микола почав помічати що у Петра з’явилися серйозні проблеми з пам’яттю. То він вимагав повернути позичені  гроші, хоч Микола віддав борг ще минулого тижня. То коли Микола намагався повернути фуганок, що брав у кума буквально позавчора, Петро сказав, що у нього взагалі ніколи фуганка не було.

– Куме я турбуюсь за тебе. Може б ти прибрав свій графін куди подалі і перестав вживати свою «солоденьку»? А то пам’ять почала тебе серйозно підводити. Ось навіть свій фуганок не захотів забирати.

– Що ти таке кажеш? Ти ж сам мені заніс його, і той фуганок я поклав в себе в гаражі.

– Так, так, я зараз покажу в якому гаражі лежить твій фуганок.

  І Микола пішов в комірку, щоб взяти фуганок і показати своєму куму, наскільки він заплутався в часі. Але фуганка в комірці не було…

  Микола повернувся весь розгублений.

– Що, куме, може це тобі потрібно перестати пити? Ти скажи, і мій графін більше не з’явиться на твоєму столі.

  Того разу Микола і Петро прийшли до згоди, що не в графіні справа, а просто вони старіють. І не варто відмовляти собі в дружньому спілкуванні з красивим графіном на столі.

  Та одного разу трапилася подія, яка вивела кумів з рівноваги. Якось ввечері, коли вони сиділи за столом, а на столі виблискував своїми гранями кришталевий графін, в двері хтось постукам.

– Заходьте. Двері не замкнені.

  Двері відчинилися і в кімнату зайшов…Петро. Тепер один кум сидів за столом, а другий кум стояв в на порозі з кришталевим графіном в руках. Обидва куми, як і сам Микола були сковані від подиву і страху. Всі мурашки околиці перебралися на спини завмерлої трійці.

  Ще через секунду дивний спалах світла і невеликий струс будинку закінчився тим, що один кум, який сидів за столом раптом зник, а другий підійшов до столу і поставив на нього кришталевий графін. Тепер на столі стояло вже два однакових кришталевих графіни. Не примарні, і ніякий з них так ніколи і не зник.

  Після того випадку Петро наливав свою горілочку лише у пляшки, бо кожного разу, коли на очі попадався його кришталевий графін, мурашки знову бігли по його спині.

Делаю вывод, - в россии всего 3% адекватных людей.
Постоянно наблюдаю, при возникновении любой проблемы лишь где-то 3% из них правильно умеет построить логическую цепочку и посмотреть на проблему разумно.
Трезво. Критично.
То есть они - есть.
Россия - полностью шизофреническая и лживая страна. 97%
Зависят от мифов, мышления родителей, культа преступного мира, навязанного мнения из телевизора и лживых лидеров из интернета.
Никому не нужная, опасная для самого человека, лживая и отсталая для человечества страна навсегда.
.
Но 3% нормальных людей в ней есть.

Что сейчас для меня самое главное?

Є люди,яким ми бажаємо добраніч,навіть якщо вони нас не чують..Є люди,про яких ми думаємо,тільки відкриваємо вранці свої очі...Вони не поруч,але в той же час,завжди з нами,в самому серці.Є такі посмішки,які ми даруємо тільки їм,сподіваючись,що внутрішнє світло,яке ми їм посилаємо,дійде до їхньої душі.Є такі люди,іноді далекі,але завжди нескінченно близькі нам,яких нам дуже хочеться обійняти в цю хвилину.Про них ми думаємо весь день,забираємо їх із собою у далекі міста та країни.Про них ми завжди переживаємо.За ними ми дуже сумуємо.І який би океан мовчання,і непорозуміння не поділяв нас,ми завжди готові почути їхнє тепле,і таке рідне «привіт»…Кохайте,та будьте Коханими-!-усiм Добра-!

начало прогулки смотрите в предыдущем посте