хочу сюди!
 

Светлана

56 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 30-51 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Екватор зими.

Відчуваю, щось змінюється у погоді за останні років 10.
Але колись екватор холоду був кінець січня - початок лютого.
А екватор вітру кінець лютого - початок березня. Та не розслабляйтесь.


Але ви одно міцніще обіймайте своїх мурок чи мурзиків.



Думки вголос

  • 30.01.24, 21:16
Подумалося..
Один з найкращих моментів у житті це почути як твоя дитина сміється уві сні.

Арифметику еще помним?

  Для учеников второго класса была предложена простенькая задачка.  
 
   Проверьте, примут ли вас в третий класс!    


       

Роботи ШІ...



  


Роботи  ШІ...
Як на мене - чудові роботи...[ Читати далі ]

Українська музика 2440







50%, 3 голоси

17%, 1 голос

33%, 2 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Не спите с нелюбимиыми-!

  • 30.01.24, 11:38
Никогда не спите с нелюбимыми-!-Ведь у них нет ни запаха,ни цвета,ни вкуса.Что такое<<химия любви>>?-Влюбленность-это наркозависимость,базирующаяся на 5 гормонах.Дофамин делает нас слепыми и зацикленными,мы не замечаем недостатки любимых,и именно благодаря ему страдаем во время разлуки.Адреналин.При виде любимого колени подкашиваются,и во рту пересыхает-!-Это он,адреналин.Зато после приходит желание свернуть горы-!-Серотонин.Гормон переживания-!-Это надуманное болит.Меланхоличное настроение и страдания на пустом месте.Окситоцин дарит нам чувство нежности и доверия.Те самые пресловутые бабочки в животе.Оно отвечает за оргазм.Он начинает вырабатываться,когда пылкая страсть утихает,и ей на смену приходит привязанность.Эндорфины.Они вызывают чувство защищенности и блаженства,и вырабатываются во время объятий и секса.Они болеутоляющие.Весь этот коктейль гормонов при самом лучшем раскладе заставляет нас хотеть видеть,слышать и трогать партнера 3-4 года..Остальное-стокгольмский синдром.Он вполне спокойно держит в заложниках многих людей в браке.А вообще атмосфера Любви в твоём доме,является основой всей твоей Жизни-вот это,и есть самое Главное в жизни Челоевека-!-Ну а здесть уже,как кому повезёт,и кто хочет действительно быть Счатливым-!-всем Добра-!heart

більш всього.

  • 29.01.24, 22:11
Більше всього мені не подобалось бути в армії і нічого не робити. Це я кажу тільки за себе. Більшості було до вподоби. Вирватись з під каблука і по бухати в веселій компанії. Дома ж більшість була під строгим наглядом. Мабуть. Це виглядало так, ніби їх випустили на волю з тюрми й вони це празднували. Щось похоже на шкільний випускний. Тільки ті один день гуляють а тут весь вільний час. По началу були й такі що відмовлялися пити, та з часом піддавшись спокусі  починали пити. На мою думку,  одна із причин чому нас тримали, це для того, щоб ми здружилися. Щоб отримати мотівіруванних солдат. Якщо в бою погиба один, друзі мстять за його смерть. Такий спосіб допомагає создать мотівіруванних солдат. Це так думають верхи. Та вони схибили. Серед синяків нема друзів. Можете перевірити спитавши в любого синяка, чи багато в нього друзів.
  На співбесіді в розвідці в мене зам.ком взвод запитав. Чому я проти п'янки в війську? Я зробив спробу розповісти. Та він перебив і спросив чи можу я в двох словах розповісти. На що я відповів, ні. В пару слов це не розповісти. Тож це було не цікаво і змінили тему. Та я зараз спробую розповісти свою думку.
   Яким має бути військо? Якщо мінімізувати до однієї людини. То має вийти щось схоже на боксера. Бійця. Якщо взяти любого боксера і щоб він хотя би місяць попив так як солдати а потім випустити його на ринг. Що буде? Отож то й воно. Спитайте у боксера чемпіона через що йому прийшлось пройти щоб досягти успіху. Ось вам і буде відповідь.
  Був якось в одному селі, проходив навчання на бпла. Мешкали в будівлі де вже був розташований батальйон. Порядок був жорсткий. Без відома не вийти не зайти. По периметру території стояли солдати. Вночі до туалету по паролям ходили. Людей як той скот тримали в загороді. З однієї сторони і правильно, а з другої сторони і перебор. Собою це було схоже на Совецкий Союз.
  Не всі у війську пияки. Є там і нормальні. Та тільки проблема в тому що ставлення до всіх однаково. Були випадки, один хлопець, не пющій, не міг у відпустку додому поїхати. Не відпускали. Він на роту був один такий. Всіх пияк відпускали а його ні. Обґрунтовували це тим, що він нормальний і що має бути на місці. А от пияк толку ніякого і що їх можна і відпустити у відпустку. Ніякого заохочення до тверезості. І що ж виходить. За пияк страждають всі.
   Сидіти у війську без діла тоді як дома повно роботи, не дуже і легко. Держати мільйону армію на зарплатні, в той час як працюють насправді тільки от сили двісті тисяч. Не дуже розумно. Що таке миттева реакція? Це коли люди сидять вдома. Займаються кожен своїми справами. Та при першому дзвонику, прибувають до місця відправки звідки їх відправляють на бойове завдання.
   Зрозуміло що до такого нам ще рости і рости. Тому що треба щоб дома людина вела трезвий і спортивний образ жизни. Щоб учила військову теорію. Теорію можна всю вчити дома, інколи виїжджати на навчання не по теорії

Мій щоденник

Коли ми щось робимо - голова не залишається порожньою. Ми або думаємо про ті дії і справи, що робимо, або думаємо про щось інше. У будь-якому випадку - голова зайнята думками.
От і я, опускаючи жалюзі, подивилася у небо і подумала про сьогоднішній день. І чомусь... ні не чомусь, а просто пригадалося, що десь читала, наче люди звикли до війни. І одразу сама дала відповідь: "Не звикли, а адаптувалися".
Так, саме адаптувалися. Це слово найбільше підходить до того життя у Нікополі, яке я зараз веду. Та й не тільки я. Так, ми живемо, прокидаємося вранці (якщо пощастить), збираємося на роботу, займаємося своїми справами, ходимо і їздимо у гості, бачимося з друзями, навчаємося, плануємо, народжуємо. Живемо звичайним життям, як і колись. Тільки є одна невеличка... величезна відмінність - обстріли і сирени. Кожне місто України, якщо воно не зруйноване до найменшого камінчика, живе адаптованим життям.
Наше місто розташоване на березі Каховського водосховища (вже колишньогоtears ), а навпроти ЗАЕС, де ховаються російські упирі. І кожного дня, кожної ночі з того берега на наше місто, на наші домівки, голови, на наше життя летять снаряди. Більшість нікопольців виїхало - хтось напочатку березня 2022 року, коли окупанти зайшли на ЗАЕС, хтось залишив місто, коли його почали обстрілювати. Проте ми усі не звикли, а адаптувалися до життя у місті, яке під постійним обстрілом. (А тепер окупанти з того берега ще й дрони зі снарядами запускають на наше місто.)
Неможливо звикнути до того, що не можеш вийти на двір, бо там над головою літають ворожі дрони. Неможливо лягати спати ввечері під звуки ворожої артилерії і не думати, що черговий снаряд може і не оминути твій дім. Неможливо звикнути до цього. До такого життя лише можеш адаптуватися і пристосуватися.