хочу сюди!
-
-
50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
Фотопрогулки. Фроловский монастырь
- 18.02.24, 11:00
- Фотопрогулки с Алексеем
Закончилась наша прогулка во Фроловском монастыре на Подоле.
Тихое и уютное место....
[ Читать дальше ]
Тихое и уютное место....
[ Читать дальше ]
7
На Закарпатті працівники ТЦК познущалися з науковця...
- 18.02.24, 09:30
... і незаконно мобілізували..
схоже, на Закарпатті полюють на приїжджих, бо значна кількість своїх місцевих ухиляється від служби..
1
Помер Навальний. "Дєд Максім", чи не совсім?
- 17.02.24, 23:03
Кажуть, що після кримнєбутєрброда, Льоха поміняв точку зору на Крим та Донбас, і взагалі забажав повернути Україну в кордони 1991го. Чув і таке, але не підтверджене.
А якщо й навіть так, то одно відривок. Як що є там супротивники куйла, то їх мізер.
"Толпы пришли проститься с Навальным? Нет.
Толпы пришли в мою страну на танках. Толпы стирают наши города в пыль. Толпы пляшут на костях наших сограждан и на костях самого Навального.
................................
Проститься же пришли люди. Личности. Их настолько ничтожно мало на фоне толпы фашистов, что язык не поворачивается упрекнуть их в том, что они не жгут коктейли Молотова и не бьют арматурой этих палачей.
Уезжайте из России. Бросайте это. Живите для себя. Если сохраните в душе то, с чем пришли к камню сегодня - это будет ваша маленькая личная победа. А если сумеете, назло поганой промывке мозгов, передать это своим детям - и того больше.
Это у вас тоже могут отобрать.
- Но правда ещё и в том, что значительная часть адекватных и неравнодушных людей уехала из России после начала войны. Поэтому тусклые огоньки тех, кто остался, горят очень слабо на фоне всепоглощающего мрака кровожадности и безразличия.
- Ну, объективно говоря, прощания пока не было; если будут похороны в Москве, то, наверное, будет и толпа. Я пойду, во всяком случае. Но да, долпоебов в России очень много
- Меня удивляет эта избирательная привязанность россиян. Сидит Кара-Мурза,сидит Яшин,сидит Даниэль Холодный...Мохнаткин умер - кто то плакал? Нет? Ну да, они "не такие", они "неправильные" заключённые.. Они не пишут в соц.сетях,о них не снимут кино и их стараются не вспоминать.
Це нагадування, що репрессіі після "горбачовсько-єльцинскої відлиги" стають все більше масованими.
А якщо й навіть так, то одно відривок. Як що є там супротивники куйла, то їх мізер.
"Толпы пришли проститься с Навальным? Нет.
Толпы пришли в мою страну на танках. Толпы стирают наши города в пыль. Толпы пляшут на костях наших сограждан и на костях самого Навального.
................................
Проститься же пришли люди. Личности. Их настолько ничтожно мало на фоне толпы фашистов, что язык не поворачивается упрекнуть их в том, что они не жгут коктейли Молотова и не бьют арматурой этих палачей.
Уезжайте из России. Бросайте это. Живите для себя. Если сохраните в душе то, с чем пришли к камню сегодня - это будет ваша маленькая личная победа. А если сумеете, назло поганой промывке мозгов, передать это своим детям - и того больше.
Это у вас тоже могут отобрать.
- Но правда ещё и в том, что значительная часть адекватных и неравнодушных людей уехала из России после начала войны. Поэтому тусклые огоньки тех, кто остался, горят очень слабо на фоне всепоглощающего мрака кровожадности и безразличия.
- Ну, объективно говоря, прощания пока не было; если будут похороны в Москве, то, наверное, будет и толпа. Я пойду, во всяком случае. Но да, долпоебов в России очень много
- Меня удивляет эта избирательная привязанность россиян. Сидит Кара-Мурза,сидит Яшин,сидит Даниэль Холодный...Мохнаткин умер - кто то плакал? Нет? Ну да, они "не такие", они "неправильные" заключённые.. Они не пишут в соц.сетях,о них не снимут кино и их стараются не вспоминать.
Це нагадування, що репрессіі після "горбачовсько-єльцинскої відлиги" стають все більше масованими.
А втім навіть з офіційних джерел звучить, що відношення українців до Навального "скорєє нєгатівноє".
10
Трохи думок
- 17.02.24, 21:27
Війна, але хочеться весни.
Вибухи, тривоги.. Сирену перенесли на будинок культури, тепер можна ніби спокійніше жити, але стало не так колоритно, мені сирена певним чином подобається, особливо вночі, в повній тиші, коли на декаданське затухання її виття накладаються голоси підвиваючих місцевих собак - то й досі викликає в мене відчуття нереальності того, що відбувається.
Точно як і ракета, що не вибухнула впавши на подвір'я мого шкільного однокласника, менш як за сотню метрів від квартири батьків.
Тиша весь день, без сирени, вже викликає підозру.
А хочеться весни, щоб потепліло і головне - підсохло, бо не земля, а майже болото, річка повна, протитанкові рови майже по вінця з водою.
І лютий, а в мене квітують підсніжники в вишнях та так по весняному токують синички і обсцикають все коти.
В них і це вже весна. Ех.
В середу забула в магазині в камері схову сумку з щойно отриманою на НП коробкою. Згадала про неї через п'ять годин, вже під вечір. Подзвонила на гарячу лінію, запитала чи можливо глянути чи є і раптом - то потримати до п'ятниці. Сказали що поглянуть. Скільки щастя було в п'ятницю, коли принесли)). Все в житті в дрібницях, і далеко не головному. А от оцінити оте "головне"... то треба ще вміти. Для початку зрозуміти - що воно таке? В чому? Я давно знаю.. я дуже щаслива людина насправді.
Вчора саме сказала сестрам, що все відносно, в чому те щастя - але вони вже до тридцятки мали першу сивину, а я й досі жодної сивої волосини на голові. В нас якось в суспільстві не прийнято жити хоча б з мінімальним задоволенням , особливо жінкам. Мене якраз вчора намагалися знову пожаліти за відсутність в моєму житті зайвого геморою)), бо то ж "для жінки щастя"))). Ну, це кому як, а в мене й так купа бажань як витрачати свій, вільний від цього всього, час, і його, часу, на все це не вистачає)).
І треба завжди мати бажання, що виконуються, і мрії, які мають залишатися мріями). Але про весну - це бажання.
12
Фотопрогулки. По Андреевскому спуску
- 17.02.24, 12:37
- Фотопрогулки с Алексеем
Продолжим нашу прогулку февральским солнечным днем.
После Пейзажной аллеи мы вышли на Андреевский спуск.....
Место, которое никогда не надоедает....По нем можно гулять долго и много .
И каждый раз находить что-то новое и новое..
[ Читать дальше ]
После Пейзажной аллеи мы вышли на Андреевский спуск.....
Место, которое никогда не надоедает....По нем можно гулять долго и много .
И каждый раз находить что-то новое и новое..
[ Читать дальше ]
6
