хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Українська музика 2458







20%, 1 голос

0%, 0 голосів

80%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Художник із Києва.

  


Олексій Суховерков,1973р.н. - український художник із Києва.

[ Читати далі ]

Таємниця сицилійських нурагів

 


Таємниця сицилійських нурагів: святині чи захист для апельсинів...
[ Читати далі ]

***

  • 17.02.24, 00:06


   Яскраве сонце щедро ділилося своїм теплом, залишаючи приємні відчуття по всьому тілу. А позаду плескалося хвилями таке жадане море. Омріяне в думках, чаруюче ласкою своїх хвиль, даруюче надію на нові побачення зі своїми синіми просторами. 
  Вона лежала на теплому піску і ніжилась в променях сонця. Її мрія збулась, але на душі залишався ледь помітний сум. Пам’ять знову і знову переносила її в ті дні, коли їй було приємно навіть від простого спілкування з ним. І вона була впевнена, що і в нього були такі ж відчуття від спілкування. 
  Але ті часи вже в минулому. І вона не розуміла чому, коли вже ніщо не заважає, не насолоджуватись буттям і взаємними теплими стосунками. 
  Дивні люди в своїх діях. Зробивши в житті помилки і відчувши біль, вони назавжди будують навколо себе стіни байдужості і зневіри в життя. Наче окрім негативу в житті більше нічого позитивного не може бути. Лишаючи себе такого можливого щастя і душевного тепла. 
  Вчора йшов холодний дощ, а пориви пронизливого вітру перетворили море в недружелюбну стихію. Прийшлося весь день відсиджуватись в приміщенні. А сьогодні знову неймовірно приємний день. Чому ми можемо забути про вчорашню негоду і сповна насолоджуватись чудовою погодою, а в житті на довгий час, якщо не назавжди, залишаємо в собі спогади про душевну непогоду і відгороджуємося від душевного сонця і тепла? Це ж зовсім не логічно. Ми самі крадемо в себе своє щастя.
  Вона проснулася віш зміїного шипіння двигунів ракет в небі. Її улюблене море залишилося десь в покинутих снах. А колюча реальність боляче вдарила по серцю. В такі хвилини хочеться підтримки рідної душі. Але він залишається далеко і не бажає відчути її душевний порив.

актуальне?

  • 16.02.24, 22:32
Обміркував сьогодення, згадав про отару овець. Про те як ведуть себе овечки, коли на отару нападають волки. При нападі вовків на отару, овечки розбігаються. Якщо вовкам вдалося спіймати овечку, решта овечок спасається - втікаючи. Таке у нас сьогодення. Так і далі буде продовжуватися. Це буде тривати до тих пір, поки люди будуть вести себе як овечки. 
  Актуальне вирішення цієї проблеми. Це зробити перший крок на зустріч один з одним. Об'єднатись. Взявшись за руки. Щось похоже є в мультфільме "Панда 3". Де вони об'єднавшись стали в круг взявшись за руки. Я не наполягаю. Можем і далі дотримуватися своїх принципів і спостерігати як с кожним днем нас стає все менше. Не у всіх історіях мають бути щасливими кінці. Готуватись треба до самого поганого варіанта. А там як вийде, так і буде.

Заповідник, що розташувався на берегах Сіверського Донця.

 


«Крейдова Флора» – заповідник, що розташувався на берегах Сіверського Донця. 


Більше 10 км у довжину та до 5 км завширшки – територія, що є філіалом Українського степового природного заповідника.
Головна особливість цієї місцини – крейдяні відклади, що виступають та створюють неповторний рельєф.
Флора та фауна заповідника надзвичайні, багато рослин та тварин занесені у Червону книгу. Цікаво, що у такому складному рельєфі проживають не тільки птахи. Є тут ссавці та рідкісні плазуни. З точки зору рослинного світу тут є цікавинка: на території заповідника чудово поєднані різні типи лісів – хвойний, широколистий та гірський.
Донецька область 🇺🇦

Географія / Історія / Факти



Мудро, з глибоким змістом...




Мудра притча з глибоким змістом, яка допомагає зрозуміти, як вирішити проблеми .

[ Читати далі ]

Неймовірні роботи...)))

  

Роботи художниці Вікторії Проців.
Люблю її роботи...

[ Читати далі ]