"Аніка" — перша книга трилогії "Людина з нізвідки".
Замовлення авторської книги з автографом - на пошту
[email protected]
На українській мові - у поперовому форматі.
<br
Аніка.
Глава 1. Рідна хронологія.
944 621 рік з літочислення хронології, в якій я народилася. Зі зникнення моїх батьків минуло 24 роки.
Як завжди, я прийшла на свою роботу, де працювала асистенткою за проектом пошуку кротовин. Настрій був сумно-спокійний, тому що ми вже розробили 23 пристрої, але поки що жодних результатів, так що ми звикли до розчарувань.
Завдання, яке поставило нам міністерство науки, було таким: у будь-який спосіб проникнути в минуле, щоб вивчити історію від першої особи і зафіксувати її на відео-голограммер.
– ніка, ми завжди пробували варіанти, які вміщалися в нашу логіку. Сьогодні вчинимо від звотного, – звернувся до мене професор Патсторс.
– А конкретніше? – Запитала я.
– Налаштовуй наш випромінювач не на магнітне поле, а на пошук електрики.
Спочатку я хотіла заперечити, але згадавши, що професор сказав про нелогічність спроби, мовчки почала вписувати програму пошуку електрики навколо випромінювача. Коли програму було зафіксовано, я її запустила. Прилад не реагував. Професор видав свій черговий сарказм із посмішкою:
– Можливо, прилад не реагує, тому що ми його досі не назвали... –
Я звикла до його жартів, тож ніяк не відреагувала, як і наш випромінювач.
– Професоре, мені треба летіти на свято до своєї доньки. Їй дванадцять років, час Великого Вибору, – сказала я Патсторсу. Професор ніби застиг – по ньому було видно, що з'являються нові ідеї, але він сам цього ще не усвідомлює. Цікаво, чи він мене чув? – Будемо ще щось пробувати і мені не потрібно відлітати до доньки? – Запитала я злегка засмученим голосом. – Ні, навпаки. Звісно, лети. Я ось що подумав. Чому ми постійно тут пробуємо роботу приладу? Можливо, просторові координати пов'язані якимось прихованим механізмом з кротовинами. Давай зробимо так: залишаємо пристрій увімкненим, забирай його з собою і нехай він літає. Може, по дорозі десь відреагує. Якщо по твоєму маршруту буде глухо, то після покатай його просто без маршруту. З'їзди до моря, наприклад.
Ми пішли з випромінювачем до моєї шестимісної Сардії.
– Буде зроблено, – посміхнулася я.
– А твоя донька знає, що таке кротовини?
– Звичайно, знає і навіть пояснює одноліткам, які асоціативно одразу думають, що це тунелі, що накопали кроти. Але вона пояснює не за підручником, спрощено. Просто каже, що часові дірки, спотворення простору-часу.
Ми завантажили прилад у мою льотку, і я полетіла до доньки на свято.
