За що я себе люблю — за те, що настрій може раптово змінитись і за нерішучість. Хотів замутити
дещо, однак передумав. Поміркував, що треба багато чого купляти, орендувати житло, якось самому фоткати (бо професійний фотограф дорого коштує). Коротше, великий ризик, що просто побуду на самоті (що теж, звичайно, корисно), але навряд чи щось зроблю. Та й по грошам вийде чималенько. Тому, нажаль, довелося відмовитись. А гроші краще витратити на донати ЗСУ, на улюблених блогерів, чи на програму для запису музики.
Схожа історія могла би трапитись і з ремонтом зубів: як тільки залишався один візит до лікаря, щоб поставити коронки, мені раптово перехотілось.
До речі, коронки трохи муляють. Можливо, з незвички (бо давно там не було зубів). Зазвичай, таке часто трапляється при встановленні коронок. Одним словом, підпилювали, підпилювали. За декілька годин після встановлення коронок стало краще. Але все одно відчуваю, що заважає. Хоча не хочеться набридати і капризувати.