Напавши на Україну, Російська Федерація вбила дуже багато наших людей: і військових, і цивільних, і жінок, і дітей. Завдала великих збитків економіці: як промисловості, так і сільському господарству, як агрофірмам(юридичним особам), так і простим селянам - власникам якогось городу, паю. Знищується худоба і птиця, знищується техніка, і вже зібраний врожай. І якщо для агрофірм це біда, то для простих селян ця біда лише пів біди, бо ще рідна держава додає клопоту.
Колись давно, ще до війни, сперечалися ми якось до опівночі під кнайпом з одним підприємцем. Він мені все доводив, що я погана людина, що я маю корову і свиню, а податків не плачу, а він платить, а державі на видатки гроші треба. І не защемило мені серце, і не прокинулась совість. Я просто відповів, що такий закон. Продай своє підприємство, купи корову та й не плати податки. Він чомусь не захотів, а в селі все менш корів. Кажуть, комуністи вважали селян дрібною буржуазією, тому й заганяли колгоспи -радгоспи, хотіли зробити з них пролетарів. Сучасні крупні підприємці - олігархи, хочуть того самого, бо селяни їм конкуренти. Саме тому було прийнято закон про обов'язкове податкове зобов'язання, і багатьом поприходили повідомлення про сплату додаткових тисяч гривень податку. Враховуючи війну, я тут буду обстоювать в першу чергу державні, а не власні інтереси. Тому, кому цей податок уже прийшов, то його бажано по-можливості заплатить, бо на ці гроші вже розраховує наша держава. А на наступний податковий рік він має бути відмінений, а гроші знайдені в інших місцях.
Обгрунтовуючи мінімальне податкове зобов'язання(МПЗ), депутати виходили з того, що згідно статті 41 Конституції, держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Тобто, простими словами, що всі повинні платити податки однаково, а не підприємці платять, а селяни - ні. Взагалі-то, селяни і підприємці - це різні категорії, тому то для селян і був виписаний окремий закон про селянське господарство. Ось вони порахували, що за якійсь умовний гектар треба якусь тисячу заплатить, ніби й небагато, але якщо врахувать сучасну рентабельність під час війни: високі ціни на мін.добрива, низькі на врожай, то додаткові податки не дають вийти хоча б в нуль. І коли ти бачиш, що щось виростив і все-таки вийшов по нулях, то ризикнеш посіять і на наступний рік. А якщо цей податок тягне тебе в позички, то ти або скоротиш виробництво, або від нього відмовишся зовсім. Тобто, або віддаси ту землю в оренду, або продаси. Тобто, цей закон був прийнятий для того, щоб стимулювати селян продавати землю. Щодо того, що селяни не платять податки, то я маю інші розрахунки: якщо вкласти в гектар хоча б тисяч 20 гривень, то можна розраховувать на якийсь середній врожай. І ось вклала агрофірма 20 тисяч, і наша Верховна Рада порахувала, що вона заплатила до бюджету на тисячу більше ніж селянин з тієї ж площі. Хочу нагадати, що крупні підприємства купують мін.добрива ешалонами, тербіцити - почками, солярку - цистернами, і так далі, тобто крупним оптом, і без посередників. Тобто, відсотків на 30 дешевше, хай навіть 30 відсотків від 20 тисяч це більше шести тисяч. Із 6 тисяч селянин одного ПДВ заплатить більше тисячі, тобто податку від простого селянина не менше, а часто-густо більше, а ніж від агрофірми, тому цей закон напряму порушує конституцію. Це по-перше. А по-друге, виконання цього закону зменшить кількість селянських господарств, що є на руку Російській Федерації. Наведу такий приклад: ту площу, яку обробляє 500сильний трактор, щоб обробити 25сильним, то потрібно 25 тракторів. Припустим, є два 500сильних трактора, якщо одного з них знищать вороги якоюсь ракетою, то половину площі буде незасіяно, а не посієш - не пожнеш. Якщо ж знищать одного 25сильного з сорока, то буде непосіяно 2.5% - різниця є. Якщо ж знищать двадцять із сорока, то буде непосіяно половину площі - 50 відсотків. Але, може буде і посіяно, бо якщо власники тракторів посіють в себе вдень, то зможуть позичить трактори на ніч сусіду, і теж також посіє. Тобто, навіть втративши половину тракторів, селяни посіють. Ви скажете, що одна агрофірма теж зможе позичити трактора іншій на ніч. Не позичить. І не тому, що селяни такі хороші, а підприємці ні. Ні, не тому. Там теж є, напевно, хороші люди. В кінці-кінців можна заставить позичить, але не получиться. Згадайте, як десь у полі працює великий трактор, він працює день і ніч. Немає в агрофірмі такого запасу міцності, бо їм потрібен оборот капіталу, щоб той трактор поскоріш окупився. Вони лишнє не купують, і на мирний час це оправдано. Другий приклад: який-небудь власник агрофірми, яка обробляє десятки, а то і сотні тисяч гектар землі, просто не дасть команди сіять. Для москви не важко купить чи залякать одну людину.
А землю, яку вони не змогли завоювати, вони хочуть дешево купити. Для цього у них є гроші, а для конкурентів ракети, як наприклад для керіника "Нібулону". Як цього не усвідомлює наше керівництво не знаю, можливо за нього думає штучний інтелект, який хакернули вороги. Так би мовить штучний інтелект, який наслухався московської пропаганди. Можливо. Та якби там не було, закон про МПЗ треба відміняти, і закон про продаж землі теж.
Ввівши МПЗ, зробили його неоднаковим для усіх платників податків. Селянським господарствам - 4% від вартості землі, а для фермерів - 2%. Тобто для фермерів цей податок вдвічі нижчий. З якої такої радості наша держава така добра до фермерів? На мою думку, основна причина, що фермери, які все-таки якось да організовані, мають свої асоціації, не піднімали крику. По-друге, власні інтереси, боч частину прибутків наш олігархат отримує через власні фермерські господарства. По-третє, це така замануха, якщо хтось не продасть землі, то, моливо, перейде у фермери, хоча який тут інтерес у держави - не зрозуміло, бож фермери платитмуть меші податки. Але, якщо згадать що фермери вже мають діло з податковою, а там, кажуть, іноді буває з корупцією, то це, так би мовити, розширення корупційної бази. Ворогам не вдалося закінчити їхню навмисну військову операцію за три дні, війна буде затяжною. За таких обставин потрібно добре обдумувать нові нововведення, передбачать які від них будуть наслідки. бож недарма кажуть, що "коней на переправі не міняють", а наслідки будуть.
Цей новий податок порушує ще й 22 статтю конституції: "При прийнятті нових законів, або внесені змін до доючих законів не допускається звуження змісту, та обсягу існуючих прав і свобод", та статті 17: "Захист сувернітету та територіальної цілісності України та забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави - справою всього українського народу". І тут справа не лише в тому, що заставляють платить податок, якщо в тебе більше 50 соток землі, а раніше не оподатковувалася до двох гектарів, а й у наслідках цієї афери.
Мова тут ітиме не про високооплачуємих високопосадовців, а про мільйони простих пенсіонерів, і тих, хто працює за мінімальну зар.плату. Де вони купують продукти? Здебільшого на базарі, бо там дешевше. А хто їм там дешевше ніж в магазинах продає? Правильно, селяни. Бо магазин собі за труди мусить взяти 30%, да ПДВ 20%, коротше в магазині суттєво дорожче. Тобто, у них відбудеться здорожчення споживчого кошика. І хто їм має компенсувать? Правильно, держава. А звідки? А не знаю. Навіть якщо магазин буде працювать безоплатно, то грошей все одно не вистачить, бо свій відсоток візьме банк, візьмуть чиновники. Короче, впаде споживання, а раз стільки не споживають, то й зменшиться виробництво, і відповідно, податки. За що боролись - на те і напоролись. В мене таке відчуття, що цю реформу задумували під гаслом: "На зло врагам козу продам, щоб діти молока не їли".
Реальний з життя приклад: якось агрофірма потруїла людей в селі. Крик, гвалт, поліція, збори, журналісти, сільський голова у терміновій відпустці. Секретар каже, що сіль.рада тут ні до чого, то власники паїв повинні розбиратись з орендарями, а люди кажуть збираємо сесію і забороняєм, бо є такий закон. Назначили сесію, поприходили люди, секретар сказала шо голова сесію переніс, вийде через декілька днів з відпустки, проведе. По цю пору проводить. Подали в район, рацон дав відписку. Деюре, люди праві, а дефакто, секретар сказала правду. В тій частині села, де люди побрали паї, і фактично створили буферну зону між селом і агрофірмою, отруєнь не було. Висновок: власник паю може зробити те, чого не змогли зробити не поліція, не сіль.рада, не рай.адміністрація. Власник паю, як правило, живе на цій землі, і власною шкірою відчуває господарювання агрофірми. І в межах своїх прав може відреагувать незалежно від влади.
Якщо паї будуть продані, то новий власник, який може жити не в цьому селі, а не виключено що й в якій-небудь московії, наврядчи перейматиметься інтересами громади. Я б радив сільським і міським радам. бо поля є й коло міст, і там теж кроплять, створювати такі буферні зони. Хай там краще трава росте і жайворонки літають, бо це проблема. Знаєте, чув якось в сусідньому селі добрі господарі наломали трохи кукурудзи корові, яку вночі(що заборонено) покропили - здохла корова. Багато, звісно, скаже, так і треба, не шкода їм корови. То може пошкодуйте наших гарненьких дівчат та жіночок, які люблять пофоткаться, прихиливши гловку соняшника до своєї, і потім довго чухають і голову, і руки. Які заздренні люди. Це ж соняшник, він же переростає і в лободу, і в костареву, для чого його кропить? Ні, вони будуть застсовувати якісь ГМО гібриди, бо ті інколи дають більший врожай. І не вдавляться тими грошима.
Десь читав, що в Японії був скандал. Китайці купили землі коло японських військових баз. Я б не ускладнював життя, а відмінив би неконституційний закон про продаж землі бо якісь вороги теж матимуть змогу купувати землю. Крім того, він порушує статтю 13 Конституції, бо той, хто продає, по-перше, не є власником, а є співвласником, а права власності згідно статті 13 Конституції не втрачає. По суті, втратити чи набути землю сможна лише втративши чи набувши громадянство. А, згідно статті 16 Конституції, забезпечення екологічної безпеки та підтримка екологічної рівноваги є обов'язком держави. Тобто, приймаючи закони, потрібно не забувать про екологію, і найкраще про ту екологію буде пам'ятати той, хто на тій землі живе.
Нас можна порівняти з американцями, але не з сучасними, а з колишніми індіанцями. Коли їх різними способами, в тому числі підкупом позбавляли землі, заганяли в резервацію. Якщо згадать закон про МПЗ, то там, доречі, теж є дещо про резервацію. Ось є, наприклад, гектар в одного господаря в межах села, а в іншого поза межами села. Ніби і там і там гектар, а поза межами села продай, або податок заплати. а в межах села можеш не платить. В резерваціях теж не платять.
І саме актуальне на данний момент - ворог може прикриватися підставними особами і купувати землі, і використовувать на торгах не тільки гроші, а й ракети, тож цей закон потрібно відмінять негайно. Є, звісно, питання земель які не обробляються, бо господарі не бачать своєї вигоди. Держава вирішила заставить обробить(оподаткувать). Держава вважає, що якщо до збитків додать подаків, то буде прибуток. Не буде звісно. Свого товаровиробника потрібно державі захищать - він же її захищає.
