... Читати початок
Він раптом
штурхає Юлю в цементний пил. Вона дивиться на нього розгублено, але поки що без
страху. Коли підошва важкого черевика б’є її по голові, втрачає свідомість.
В себе приходить
на нетесаній дошці, де лежить голою, животом донизу. Руки і ноги зв’язані пластиковими
стяжками до холодних металевих риштувань.
Костян дивиться,
як Юля приходить до тями. Відходить на кілька кроків, щоб краще роздивитись.
Картина йому до смаку. Дуже! Дістає ремінь зі штанів та б’є дівчину. Юля
кричить до хрипу. Він знає, якщо хто й почує, то нізащо не встряне. Тут на цій
недобудові й не таке бувало.
Кровоточиві садни
збуджують Костю. Він прикидає як би йому краще трахнуту цю сучку. Та після
чергової серії ударів кінчає прямо в труси.
Запалює. Дивиться
через дим на Юлю, яка схлипує, і якось по–собачому пищить. Розмірковує як йому
бути далі. До цього моменту діяв під імпульсивно. Тепер треба думати. Відпустиш
– чекай ментів. Не відпустиш – є шанс зіскочити. Щоправда за нею плентався той
жирний задрот і бачив куди вони пішли. Настучить, падла, стопудово!
Чує шум позаду.
Розвертається. Той самий жирняга тримає в руках наперевагу дошку і загрозливо
наступає. Костяну стає навіть смішно. Він робить крок назустріч і раптом
скрикує:
– Уух!
Ботан сіпається,
дивиться з–під лоба. Вже не наступає, але й не тікає.
Ботан дергается, смотрит исподлобья. Наступление прекратил,
но не убегает.
– У-у-уб’ю –
буркоче ботан.
– Ага –
відповідає Костя втягуючи ремінь в лямки штанів. Він вже вирішив не чіпати
його. Він сьогодні добрий. Вже добрий.
Костян застібнув
ремінь. Подивився чи проступила пляма. Ні. Труси – боксери виявились надійною
прокладкою і ввібрали в себе все. Розвернувся і пішов не озираючись.
Розв’язати Юлю
для Гриши, виявилось непростим завданням. Розімкнути стяжки руками не виходить.
Довелось носитись по поверхам в пошуках чогось ріжучого. Знайшов бите скло.
Воно ріже погано, руки тремтять, сльози течуть. Він раз по разу ранить Юлю. Та
вона навіть не відчуває.
Коли нарешті, він
звільнив її, допомагає одягнутись. Ще годину тому він і мріяти не міг побачити
Юлю голою. Зараз йому зовсім нема діла до її оголених принад. Вона дивиться
скляними очима. Мовчить. Коли він застібає на блузці верхній ґудзик, Юля раптом
каже:
– Нікому! Чуєш?
Нікому, ніколи ти про це не розповіси. Чуєш мене!
– Юля, так не
можна. Не треба залишати це так…
– Заткнись!
Обіцяй! Зараз же!
– Добре-добре.
Обіцяю.
Всі наступні
Юліни дні злились в єдиний день бабака. Вдень інститут, ввечері лежить і
дивиться на щоденно зростаючу тріщину на стіні. А в голові прокручується ролик
з побиттям. Коли тріщина розрослась і поєднала стелю і підлогу, Юля вже не
могла вийти на вулицю навіть вдень. Її поглинув страх. Липкий і безжальний.
Вранці, батьки як
завжди побігли у справах, а Юля витрусила все з аптечки в графин додала колу і
випила смертельну шипучку. Ввечері її знайшли вже остиглу. Після побиття на
будівництві минув місяць.
А що ж там з Костею,
подумаєш ти. Він нічого цього не знав, бо в той час вже жив в Італії.
Незабаром, після скоєного, він від гріха подалі разом з футбольними ультрас
уїхав, начебто в підтримку футбольної команди в Італію. Там і залишився.
А от Гриша дізнавшись страшну новину весь звівся. Йому треба було все
розповісти. Треба. А що тепер? Він єдиний знає реальну причину самогубства.
Звернешся до поліції – скажуть чого мовчав? Не звернешся – Костя вийде сухим із
води! Треба шукати допомоги. Але до кого тут звернешся? Де знайти таку людину,
щоб любив Юлю, але зумів зрозуміти і його?
Є така людина! Професор.
Тепер перенесемося з минулого року, в минулий тиждень. Глянемо, що
відбувалось такого, що має пряме відношення до нашої історії.
Померла мати Кості. Справа в тім, що коли він поїхав, вона знову почала
пити. Багато. Наче хотіла компенсувати все те що вимушено пропустила через
примушену тверезість. Організм майже рік витримав такий алкомарафон, потім
здався. Костя приїхав на похорони.
Професор теж був на похоронах. Скориставшись траурною плутаниною і вкрав
цигарки Кості. Наступного дня відігнав свою машину на той злощасний довгобуд,
положив під сидіння вкрадені цигарки. В поліції домігся, щоб його заяву про
викрадення автомобіля приймав особисто заступник начальника Каришевський –
дворюрідний брат Юліної матері. Розповів йому все, що знав.
Так, ну треба закруглятись, бо твій друг вже достатньо поспілкувався з
унітазом, та й наша розповідь підійшла до розв’язки.
І не дивись на мене такими очима, зараз Айтішник все тобі пояснить.
- Привіт дружище! Бачу ти вже вивчаєш порадунок. Це найновіша, ще навіть не всі тести пройшла, новинка. Виготовлено на базі звичайної електронної книжки. Робоча назва винаходу Idea-Book. Штука ця ловить творчій шепіт твоєї підсвідомості і перетворює його в текст. Гадаю, для вашого брата, письменника, може стати в нагоді.
Ладно, завтра пограєшся, а зараз вже нарешті давай похмелимся.
