хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 42-65 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Быль и думы

Ныне мировая политика напоминает театр абсурда:
актеры в ударе, зрители в полном шоке.     
А в гардеробе  под этот шумок кто-то активно шарит по карманам.


- Дорогая ты забыла про макияж!
- Ничего страшного!
- Я бы так не сказал...


- Водочка очень хороша под дичь - буркнул Олег
  и включил ТВ новости.






Учёные твердят, что коты и дрессура несовместимы.
Ерунда!  Мой кот выдрессировал меня за три дня!
С мужем недотёпой он, правда, провозился дольше.



                                                    

Камені старого єврейського кладовища у Кривому Розі

Історія у нас під ногами…

 

Я проходжу цими місцями по декілька десятків разів на рік: сквер біля пам'ятника Жертвам голодомору по вул. Лермонтова та балку Сушкову, яка простяглася між вулицями Пушкіна та Лермонтова. Північний бік скверу поступово занурюється у цю балку. Балка зараз неширока, але глибоченька. Зверху вона зелена – наче такий собі зелений оазис посеред міської забудови, внизу балки – суцільний смітник та стічна брудна канава. В районі скверу балку перетинає стежка. Сквер простенький: кучки дерев, кущів та бідненька трава, яка поросла на ледь помітних пагорбах.

Пагорби… Звідкіля тут вони? Хвилястість поверхні ґрунту характерна для старих покинутих кладовищ. Так, тут у свій час, більше 100 років тому, було єврейське кладовище.  Часто на думку спадало: а де ж подівалися кам’яні надгробні пам'ятники, характерні для єврейських кладовищ? Вони, як відомо, вельми цікаві (прикладів цього багато на Криворіжжі): з символічним різьбленням, незвичними для нашого ока текстами та невідомим змістом.

Останнім часом біля балки в районі ремонтної майстерні хтось почав робити такі собі клумби з кам’яним огородженням. Каміння, можливо, таскали із балки, де у свій час було багатенько хаток, зараз зруйнованих. В таке огородження (теж із балки?) разом зі шматками кварцитів та вапняків потрапили і фрагменти розбитих монументів, які у цілому стані мали форму обелісків (звужених догори кам'яних стовпів з квадратним перерізом). Обломки виділяються серед інших шматків гірських порід своїм розміром, правильною геометричною формою, та складом гірської породи (щось типу габро). Думаю, більшість людей проходить повз, абсолютно не звертаючи уваги на ці сірі камені. Тим більше, укладач уламків дбайливо розмістив їх усі текстом до землі. Мені залишилось тільки здогадатись, що текст повинен бути знизу, перевернути уламки, почистити забрудненість, та побачити літерну східну в'язь… Це було перше маленьке відкриття…









Друге маленьке відкриття. Спускаючись періодично у балку по стежці я завжди помічав декілька гранітних блоків-сходів. Вони були занадто заглиблені у ґрунт, і я увесь час давав у думках собі «завдання» якось розчистити ці блоки, підозрюючи, що вони могли мати відношення до пам’ятників кладовища. Але, черговий (а, можливо, і той же самий, що і на клумбі) упорядник (можливо, і не один) благоустрою стежки через балку виконав розчистку тропи на схилі та облаштування нормальних сходів, щоб можна було безпечно, не ковзаючись на слизькому ґрунті, спускатися у балку. При цьому, як я розумію, відкрились старі кам’яні сходи, які хтось в минулому вимостив на спуску в балку. І що ви думаєте? Якщо уважно придивитись, можна помітити, що ці сходи майже повністю викладені з пам’ятників кладовища. І усі брили повернені написами вниз (нічого не піднімав, не перевертав, але в цьому впевнений). Декілька високих обелісків, декілька пласких плит (мацев?). Матеріал: вапняк, червоний граніт, бетон з мармуровою крихтою, щось типу сірого габро і т.і. Всього я нарахував приблизно 15-20 (!!!) каменів. Слід зауважити, що місцями вони перемежовуються з залізобетонними (будівельними?) плитами. Дуже і дуже цікаво, що написано і зображено на брилах!   І,  насамперед, чиї імена там написані…






В синагогу (знаходиться напроти старого кладовища на іншому боці балки) я повідомив, спілкувався з ребе. Він поставився з розумінням та подякував, в даний момент у нього дуже багато важливих справ. Очевидно, що до збереження цих пам’яток необхідно також долучитися місцевій владі (управління культури, управління містобудування та архітектури, управління благоустрою), краєзнавчому музею, краєзнавцям та просто активним і небайдужим до історії нашого міста людям.

Як все це облаштувати? На мій погляд, усі виявлені монументи потрібно акуратно розмістити в окремому місці скверу, зробити відповідні написи історико-культурного характеру. Можливо, необхідно перевести тексти, що вирізані на камінні. Але, ця тема делікатна. З цього приводу треба спілкуватися з єврейською релігійною спільнотою. Обов’язково на місці вилучених брил на стежці в балці треба укласти нові сходи з гірської породи чи невеликих бетонних плит. Треба також створити тверде покриття (бажано з гірських порід) на майданчику для розміщення брил. Як вже казав, в роботах повинні приймати участь обов’язково спеціалісти краєзнавчого музею та представники синагоги. Висвітлення виявлених історико-культурних даних на якійсь демонстраційній площині (інформаційних знаках) у сквері потребує сучасного архітектурно-художнього підходу. Якщо робити розумно, необхідний проект. Декілька сучасних прикладів реалізації проектів віднайдення та відновлення старих надгробків та кладовищ наведено на сторінці Rohatyn Jewish Heritage (натискуйте «проекти»): https://rohatynjewishheritage.org/

Зрозуміло, що з часом бажано детально дослідити увесь схил балки, який прилягає до старого кладовища. Там повинні бути ще пам’ятники. Схил вкритий деревинною та кущовою рослинністю, товстим шаром ґрунту та сміття, тому дослідження буде непростим. Треба також уважно придивлятись до залишків старих стін та фундаментів колишніх будівель у балці, в яких могли використовуватися названі каміння. Та і просто всю балку необхідно уважно оглядати. Так, в самому низу балки я зустрінув уламок обеліску.


 

Думаю, в наших краях ще багато пам'ятників, скульптур, хрестів... десь засипаних та порослих...

P.S. Не рекомендую комусь вчиняти дії щодо самостійного протизаконного вилучення чи пошкодження названих знахідок. Територія добре оглядається та контролюється місцевим населенням та органами правопорядку, що сам на собі відчув. Зверніть також увагу, що в балці живе велика зграя диких собак.

© Валерій Аблець   12.05.2022

 

 

 

всё изощрённее судьба

  • 12.05.22, 09:13

Судьба становится с годами

Всё изощренней и подлее

Вошедши в раж и не уймется

Пока совсем не одолеет

 

Готовя что-то каждый день

Она сильнее бьет по морде

Сошла с ума и озверев

Ломает дух толкает к моргу

 

Ускорить хочет мой финал

Ломает ребра и контузит

Ей помогает в том война

Я не согласен с тем как будет

 

Пока есть Дух я с ней борюсь

Короткий отдых в каждой схватке

Надеюсь я восстановлюсь

Болезни силы отбирают

 

Судьба злорадствует сильней

Не оставляя в жизни шанса

Я из последних с ней борюсь

Но силам больше негде взяться

 

Октябрь предсказано в Судьбе

Она заранее готовит

Замыслил битву и побег

И упованием  на Бога

минуткарозовыхсоплей

  • 12.05.22, 08:20
Она попросила: "Скажи мне что-нибудь приятное.."
Он ответил ей: "( + m) = 0".
Это уравнение Дирака и оно самое красивое из всех в физике. Оно описывает феномен квантовой запутанности, в котором говорится: "Если две системы взаимодействуют друг с другом в течение определенного периода времени, а затем отделяются друг от друга, мы можем описать их как две разные системы, но они уже существуют как иная уникальная система.
То, что происходит с одним продолжает влиять на другого, даже на расстоянии миль или световых лет".
Это квантовая запутанность или квантовая связь.
Две частицы, которые в какой-то момент были связаны, связаны всегда. Не смотря на расстояние между ними, даже если они находятся на противоположных концах Вселенной, связь между ними мгновенная.

Подивися в ці очі, кате...



 Подивися в ці очі, кате...
[ Читати далі ]

Тероборона Одеси- знайшли стародавні амфори..


 
 

Військовослужбовці 126 окремої бригади Сил тероборони Одеси знайшли стародавні амфори під час проведення фортифікаційних робіт. Знахідки датовані приблизно 4-5 століттям до нашої ери.
  126 окрема бригада територіальної оборони м. Одеса...
[ Читати далі ]

в чугунной советской ванне

  • 11.05.22, 21:43
бумажен идёт кораблик
по курсу в штыки лопаты
оралом на те же грабли
парадные аты баты

размноженый в единицу
корабль штырей на планке
из жёлтых газет страницы
играбельный в касабланку

за якорное застойло
в родник животворной бухты
в горячих течений войлок
развернуто и по буквам

прочитан до корки самой
последней из всяких корок
кораблик похож на самик
манеры в огонь и скорость

воздушных боёв теорий
с уютом кают диванных
корабль старик и море
в чугунной советской ванне


Не гріє душу тепле сонце

  • 11.05.22, 19:00

Дерева квітнуть серед вулиць

Прийшло тепло та не зігріло

Душа без радості а з сумом

Хоча я бачу давній Київ

 

Ще не закінчилась війна

Летять снаряди і ракети

Сирени виють як вовки

І не закінчилися смерті

 

На сході пекло і вогонь

У суточках пожежа сонця

Неначе то невинних кров

Тебе благаю втруться Боже

 

Я відчуваю звідти плач

Стискає серце біль і горе

Хоча у Києві весна

Не гріє душу тепле сонце      В.К 2022

Школа ненависті. Урок 10. Двоємисліє



Щож, перестали блєдіни падати на печерські пагорби, у лєнті прокинулося Євробачення. Мабуть, саме воно на часі. Ну ок, не про це мова. Хоча, може саме про це.

Колись Умберто Еко, виступаючи перед студентами престижного університету (я досі плутаю американский та англійський Кембріджі, тому даруйте), розказав історію із свого шкільного дитинства.

Вчитель задав 10-річним діткам завдання: пояснити, чому всі вони повинні померти за Мусоліні та велич Італії. І кмітливий хлопчик з філософічним нахилом мислення дуже швидко обґрунтував чому це повинні зробити всі.

Потім він зізнався в іншому інтерв'ю, що мав і зворотню версію, таку ж переконливу. Але, розуміючи контекст, вирішив її не оприлюднювати. Тому що розумів, що за неї він назавжди зламає своє життя і життя своїх родичів.

Орвелівське "двоємисліє" особливо притаманне двом великим групам людей: тім, хто жив у тоталітарному суспільстві, тобто, всім совкам, якими б вони внутрішньо вільними себе не відчували, та людям з гнучкими професіями, заснованими на уяві. Акторам, письменникам. Мрійникам і фантазерам.

Я, наприклад, легко можу себе уявити у будь-якому не вільному суспільстві. Я знаю, що треба робити, як треба поводитися з оточуючими, як треба уникати побиття, а якщо воно вже відбувається, як намагатися його пережити і лікувати наслідки тим, що є поруч. І як, склавши у кармані дулю, працювати, при можливості, саботуючи результат. Тому що я жив у таких режимах і таких місцях. І мене били. І цим закріпили всі ці навички виживання у неволі. Там іноді можна було жити досить комфортно, але це, звісно, пекельне лайно.

Акторам ще простіше. Вони мають хист до повного перевтілення. Навіть поганий акторішка теж може прийняти на себе один-два образи і жити в них природно для себе.

Ми бачимо це, коли зміна ситуації вмикає "двоємисліє". І ось ми вже не здаємо країну за три дні заради своїх серіалів на супер-велику аудіторію і мір-дружбу-жвачку, а граємо втомленого героя. А насправді "проєбалі" все, і це навіть не входило у зловісні плани, просто так вийшло. Бо це була інша роль. Вийшов за куліси і забув.

На щастя, є люди, що не можуть жити інакше. Навіть сурогатна воля нинішньої України потрібна їм як кисень. І саме їм ми вдячні за наше вільне життя, наскільки воно тут можливе.

Але у таких людей немає "другого дна". І виживуть знову саме "двоємисли". І вічний бардак, загравання з пролетаріатом, "втарой язик" та "всє нам далжни" продовжиться.

На жаль.

Але ж, нащо такі сумні думки чудового сонячного майже літнього ранку? Євробачення ж. Давайте разом: Стеефаніяяя!