...А от так. За церковним календарем 23 липня відзначають день пам'яті преподобного Антонія Печерського. Який за переказами заснував Печерський монастир. Це дуже цікава людина. У жодній книжці вам цього не напишуть, але був він...

Був він візантійським шпигуном, членом чернечого ордену ісихастів, якого у 1013 році направили з ісихастського монастиря до Києва задля усунення від влади Володимира Великого. Після отруєння Володимира у 1015 році Антоній тікає з Києва бо йому загрожує розправа з боку нащадка великокнязівського престолу Святополка. З`являється Антоній у Києві лише після того як ставленик Константинополя князь Ярослав, повбивавши маже усіх своїх братів, захопив владу над Руссю.

Усе це було потрібно Константинополю аби досягти двох цілей: укріпити у Києві Церкву константинопольського зразка, поборюючи стару Церкву, що брала свій початок від апостола Андрія, а також знищити князів Бориса та Гліба, котрі як сини Анни Порфірородної, були законними й найближчими претендентами на візантійський престол, а відтак становили для Константинополя смертельну загрозу.

Візантійські шпигуни використали для цього молодшого сина Анна, каліку від народження Ярослава Кульгавого, пообіцявши йому константинопольський престол. Але коли роський флот під командування сина Ярослава - князя Володимира 1043 року прибув під стіни Константинополя за обіцяним - обманули й флот знищили.

Ярослав був у люті. Він виганяє з Києва грецького митрополита Феопемпта й домагається від єпископів, аби ті висвятили на кафедру першого митрополита з русинів - знаменитого Ілларіона. Що й було зроблено не пізніше 1051 року.

І, о, диво! Саме 1051 року у Києві знову з`явлється Антоній. Який тихенько собі оселяється біля одного з пагорбів і засновує там крихітну обитель. До якої нишком збирає найбільш фанатичних послушників. Ото і був Печерський монастир. Кубло ісихастів, які вели підривну роботу на користь Царгорода.

Дивно таке читати, правда, друзі? Незвично. Не такому нас вчили і вчать. Хтось навіть покрутить пальцем біля скроні: у "Повісті минулих літ" такого немає. Дійсно, немає.

Тому, що сей "документ" писався саме у Печерському монастирі і професійними істориками історичним джерелом не вважається, а лише "літературною пам'яткою". Через те, що в ньому надто багато брехні.

Автор цього допису спробував розібратися, що ж насправді відбувалося у Києві наприкінці Х-го та на початку ХІ століття.

Чому Володимира Великого ще у ХІІІ столітті зображали на іконах та фресках із символами насильницької смерті та зради.

Чому з Бориса, Гліба та Ярослава зробили синів Рогнеди, хоча дослідження кістяка Ярослава показало, що він був значно молодший.

І чому зі Святополка зробили чудовсько-братовбивцю, хоча практично усі історики неофіційно згодні, що таким був якраз Ярослав.

Павло Бондаренко, по матеріалам з його книги "Володимир. Хрещення брехнею"

Вкотре мене забанили на ФБ. Цього разу не лише за скаргами коцабєй та коцабок, але – приклали свої шаловливі ручьонкі ЗЕгниди, які вперто не бажають думати, що Боневтік є найвеличнішим лідером, який просто притягнув військовіе загострення в Україну своєю некомпетентністю та – мабуть – прямою зрадою національних інтересів.

[ Читати далі ]