хочу сюди!
 

Любов

55 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 50-57 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Уривки

  • 06.09.23, 15:52
Вночі наснилося. Я на подвір'ї у себе в селищі. Прийшли рашисти, як минулої весни. "Кто вы такая?" - кажуть вони мені. А я стою і кажу: "Я- громадянка України". І сирена розбудила.
Майже неділю немає зв'язку з батьками. Здогадуюсь, що були на тому сраному "рєфєрєндумє" ...і мабуть отримали папірець з куркою.... З мамою балакали лише про школу, кляті хвороби, котів та собак. Ні пари з вуст, що у них там...На серці неспокійно.
Мала засмучується, що тупі рашисти не дають нам бачитись з рідними. І котом. А я ще більше плекаю в ній ненависть до руського міра. І впевнена, що її вона передасть своїм внукам. Не буде більше покоління, отруєного фейковою меншовартістю українця!І їхніх головах тепер оті болотні - меншовартісні. І це чудово.
І хтоб не сміявся з нашої гіперболізованої гордості бути українцем, мені все одно. Виростуть діти, слава тобі Господи. І завжди будуть гордими... Не хочеться вірити в те, що втратимо окуповані території назавжди. Все більше смутку від уяви, що ніколи потрапиш додому... Залишається лише вірити. Наші хлопчики просуваються) Токмак, зустрічай) Титани. Слава вам і подяка назавжди. Бережи вас Бог.

Українська музика 2294







0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

100%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Фотопрогулка. Конец мая

Прогулка по почти летнему Киеву..
Конец мая....
Я брел древними улочками.
В жизни начинался новый этап и в голове был какой-то хаос.
Накручиванием километров я пытался что-то разложить по полочкам в своей голове


[ Читать дальше ]

Небезпечні місця на Землі, де живуть люди...

Земля — наш дім. І іноді здається, що кожний куточок на ній придатний для життя. Однак за межами затишного житла, яке ми створили для себе, існують місця менш сприятливі для життя.

Тому ми зібрали добірку із 8 дивовижних місць, які хоч і здаються небезпечними, але все ж є чиїмось сімейним гніздечком.

8. Кастельфуліт-де-ла-Рока, Іспанія
 

Кастельфуліт-де-ла-Рока — це муніципалітет, який знаходиться в провінції Жирона. Він розташований на скелі, яка утворилася із застиглої лави тисячі років тому. Довжина базальтового скелі, на якій розташований муніципалітет, становить близько 1 км, а висота — близько 50 метрів. За даними на 2010 рік, населення селища становить 1 048 людина.

7. Висячий монастир Сюанькун-си, Китай...[ Читати далі ]


А чи знає це кожен громадянин Украіни?




Кожен день я зустрічаю хлопців і дівчат, які повертаються з фронту і яких не розуміє соціум.
[ Читати далі ]

Блогерам

  • 05.09.23, 22:14
Я не знаю, кто издевается надо мной, но мои комментарии исчезают, как только я нажимаю "отправить". Что я только не делала, но ничего не помогает. Если бы вы знали, сколько моих комментариев вы не прочли к своим заметкам! Особенно интересные и длинные, я копировала и старалась отправить несколько раз, но ничего не получается. Иногда, удается, когда перезапускаю настройки, но времени хватает на несколько минут и на несколько комментариев.
А нахиба это кто-то делает со мной? Отпадает вся охота появляться здесь со своими заметками. Это длится уже где-то в течении полугода

Фотозарисовка . Июньский вечер

Ничем не примечательный июньский вечер.
На набережной собираются романтики, влюбленные и просто любители этого ежедневного шоу - заката.



[ Читать дальше ]

Повернення до Червоного міста

  • 05.09.23, 19:06
У неймовірно далекому 2017 році я здійснив єдину (для себе) у своєму роді одноденну подорож, що являла собою велосипедний заїзд по маловідомих місцях на межі Франківщини та Тернопілля, головними серед яких були замки у Чернелиці та Червоногороді. Єдиною такою та поїздка стала через забагато ризиків, на які я тоді просто забив. Починаючи з факту, що мій тодішній велосипед не надто годився для горбистого рельєфу дністровських околиць. Ну і просто будь-яка проблема на шляху, включаючи поломку чи травму, могла коштувати надто дорого, коли я сам так далеко від дому й цивілізації взагалі.

1. Власне, поломка і сталася якраз в урочищі біля Червоногорода, й хоча я сам впорав велосипед, все ж не ризикнув добиратися до замку: пряму дорогу до нього перегородив якийсь дитячий табір, а втрачати час і продиратися крізь хащі стало ризиковано. Того разу я обмежився спогляданням мертвого міста здалеку, але обіцяв собі повернутися й надолужити. Момент повернення настав лиш у червні 2023 року. Цього разу вже можна було приклеїтися до групи й не паритись із приводу того, як добратися до такого загалом важкодоступного місця.


[ Читати і дивитись далі ]