Мене до цього часу вражає факт, як той Васюра постійно виступав на подібних святкуваннях дат 23 лютого чи 9 травня  в якості почесного курсанта перед курсантами київського училища, майбутніх офіцерів РА, і вчив їх патріотизму, вірності присязі, мужності... Перед піонерами любив виступати як ветеран...
І ще вражає, що ніхто не хоче дослідити і оприлюднити повоєнне життя Григорія Васюри - чому так? 

З архіву Богдана Гордасевича. 2010 р.

Нагадування про Хатинь

Цього 2004 року минає рівно 10 років, відколи було опубліковано статтю “Правда про Хатинь”, та через зрозумілі кожному причини ця правда не набула поширення. Навіть теперішній великий радник президента України, а колись – редактор першого в Україні офіційного незалежного демократичного часопису “За вільну Україну” п. В.Базів не зважаючи на свою львівську генезу, не був поінформований про реальний стан справ стосовно Хатині, бо тоді він би порадив свому патрону Л.Кучмі, під час його відвідин у червні цього року Білорусії з нагоди відзначення 60-річчя звільнення від німецької окупації, не приймати участі у відвідинах меморіального комплексу Хатині.  Все ж таки  українці разом з німцями знищили це село, тому присутність президента України  в Хатині без відповідної покути, подібно німцям, виглядало доволі двозначно і неприємно. В черговий раз Л.Кучма що називається “сів у калюжу” і це вже давно перестало бути смішним, а скорше викликає жаль. Сподіваюсь, що повторне опублікування цієї статті буде корисним для новітнього керівництва України і молодого покоління  в цілому.
[ далі ББ ]

Підсумки і напрямки

Богдан Чайківський

“ФАМА” - РЕКЛАМНА ФІРМА РОМАНА ШУХЕВИЧА
(уривок з книги)

***
   З Романом я побачився аж у червні 1941 року, коли вже почалася війна і “Нахтігаль” примарширував до Львова. Роман якраз пережив велику трагедію, бо знайшов свого брата Юрка замордованого в тюрмі НКВД на вул. Лонського. Батьки були схоровані, бідні. Я часто заходив до них, майже щодня, бо жив недалеко, на сусідній вулиці Малаховській. Я сидів з Романом на сходах вечором. Він мені казав, що німці ніколи війни не виграють. Я йому на це: “Ти не бачив совєтської армії?” А він далі говорив що все ж таки війну виграють англійці і совєти.
   [ далі ББ ]

   Мені вже набридло нагадувати кожному "правовірному тимошенківцю" початок розколу помаранчової спільноти: що його розпочала саме Юля Тимошенко і що не Ющенко її вигнав з прем'єрства, а вона сама гучно грюкнула дверима, перейшовши у опозицію до Ющенка, який просто змушений в такій ситуації піти на поклін до Віктора Януковича за голосами на обрання новим прем'єром Єхануова. Підписаний тоді меморандум став початком політичного відродження Віктора Януковича, але я не думаю, що хтось може закинути Ющенку добровільність цього вчинку - мусів.  Цілком справедливим прозвучало нарешті (!) щире зізнання Віктора Ющенка, що найбільшою його помилкою за всі минулі роки це була Юлія Тимошенко. І я так вважаю від часу проголошення т. зв. "корупційного скандалу", який закінчився досить дивно: злочини корупції не були доведені, а головні обвинувачені незабаром опинились в таборі своїх опонентів - БЮТі.  
   Від того часу (2005  - !) в помаранчевому роз'єднанні (!) почалась просто "вялотекуча політична шизофренія", яка цілком логічно призвела до 7 лютого 2010, тобто повного краху! 
   Нижче для бажаючих освіжити память я наводжу статтю по цій темі, а що в ній мене вражає найбільше, коли я скачував з архіву "Української правди" - 0 у коментарях, що і дивно, і символічно!  Дійсно: коментарі зайві.[ далі ББ ]

Літературно– музичний вечір відбувся у відомій львівській кавярні "МУЗІ" у неділю 7 лютого 2010 року.
Прихильники співаної поезії та римованого слова не тільки посиділи, але
й постояли в затишному кафе з філіжанкою кави, представляючи власну
творчість, поринаючи в мелодії пісень та слів.[ далі ББ (багато букв) ]

Не перестаю дивуватись з чудес, які постійно продукує світу Україна, але чимало див стається у нас і так би мовити приватного характеру.
Для мене, як і для багатьох в Україні, свято закоханих в День Святого Валентина 14 лютого, було чимось з навіяних нам традицій західної культури, навіть своєрідним бізнес-проектом,  аж раптом я дізнаюсь, що святий Валентин є навправду українським святим, а його нетлінні мощі виставлено у катедральному соборі Юра нашого Львова. Звідки вони там з’явились? А з нашого славного міста Самбора!
Мощі покровителя закоханих - Святого Валентина вже кілька віків зберігалися в церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі Львівської області, а автентичність реліквії засвідчує документ за підписом Папи Римського від 1759 р.
Як розповів отець Богдан Добрянський, адміністратор парафії у Самборі, Святий Валентин був покровителем Перемисько-Самбірської єпархії. У 1759 році прах святого вийняли із землі на цвинтарі св. Присцілли у Римі. Тоді ж у Ватикані вирішили передати частину мощів святого у храми тієї землі, якою опікувався Святий Валентин. Фрагмент черепа та кілька кісточок поклали у саркофаг і доправили до храму Самбора. Від того часу реліквію зберігають там, але в радянські часи це замовчували, щоб атеїсти не знищили реліквію. Тепер це стає набутком широкої популярності і навіть паломництва, як ще одне з дивовижних чудес України.

Богдан Гордасевич

Не дуже етична назва статті, яку я збирався зробити на темі: «Плюси і мінуси Юлії Тимошенко», коли раптом вияснилось, що позитивного нема… Дійсно, я не можу знайти чогось такого, що є просто позитивним у діях пані Тимошенко починаючи від 2005 р. «Просто позитивним» я називаю те, що всі: і вороги, і друзі, - визнають як правильний вчинок і гарний результат.
Якщо ніхто не зможе применшити вагу Юлії Тимошенко у боротьбі «Україна без Кучми», а тим більше у Помаранчевій революції, то подальша її діяльність є… Навіть не знаю як це виразити однозначно? Як про мене, це було шикарним блефом. Тобто українською: суцільним обдурюванням! Або давайте посперечаємось і ви мені наведете реальні успіхи пані Тимошенко, окрім виборчих і рейтингових, які і є результатом обдурювання . Мене цікавлять реальні успіхи, матеріалізовані, як ось:  «Тимошенко почала коли газ для України постачали з Росії по 50 дол. за 1тис. куб., а пішла досягнувши 650!» Заслужила звання Героя! Щоправда Росії, а не України, але заслужила! Ну і так далі.  
Одразу зазначу для тих, хто судить інших по собі, що я не був ворогом Тимошенко і тільки недавно ним став. Більше того: я активно захищав її у період арешту і знаходженні у Лук’янівській в’язниці – розсилав за власний кошт телеграми про ганебність цього процесу тощо. Для мене тоді вона була праобразом Жанни д’Арк, яка вийшла на прю в часи повної неволі і «безпредела» Кучми, Медведчука та Януковича в Україні. Але, на превеликий жаль, це була не патріотка, а банальна авантюристка, яку обставини змусили грати роль опозиціонерки. Обставини! Не віра і духовність, а просто іншого вибору не було у Юлії Тимошенко після того, як вона «не пришлась ко двору» татуся Кучми. Точніше, як я догадуюсь, вона їх обшахраювала і то як годиться – геніально, довести неможливо, а грошики тю-тю…
Ти дивись! Несподівано гарно виникло оте «тю-тю…» Чудова думка щодо Тимошенко: Юля – час тю-тю! Прощатись. І на біса в біса розбиратись в її генезі та доробку, як і заодно її команди – геть з пляжу, недоумки! Цього разу не вистачило вам талану обдурити людей!
І для чого тут щось аналізувати? Лікар дошукується діагнозу, щоб вилікувати пацієнта, а в нашому випадку краще відспівати «Со святими упокій» всій політичній формації БЮТ разом з особою, якою його обізвали.  Амінь.
 

Який шлях для України ви будете обирати 7 лютого 2010 року?

У Львові на залізничному вокзалі коло кас міліція затримала корову з клунком і запитують її:
- Корова, ти чого тут? Куди це ти?
- Та ось до родичів в Росію їхати мушу, бо ж тут скоро ось що буде,- і показує агітку Януковича "Україна для людей"

Друзі, почувши про мою відмову йти на вибори, одразу вигукнули дружно, що не йти на вибори означає голосувати за Януковича. А я їм у відповідь: є ні, панове, не йти - означає тільки одне: що я проти обох і не більше того. Чому ви вважаєте, що якщо я прийду голосувати, то обов’язково проголосую за Тимошенко? Якраз вона мені не дуже позитивна з багатьох сторін і в  її команді повно людей, яких я зневажаю, тому моя неявка є скоріше на її користь.
Якщо ж казати класично: то я не знаю кого маю обрати, бо не бачу великої різниці у претендентах в президенти, а тому передаю своє право вибору тим, хто цю різницю бачить - кого буде більше, того вибір я і визнаю.
А в загальному ще ніколи не бачив такого млявого агітаційного процесу напередодні такого значного вибору: люди просто тупо дочікуються вже наперед відомих результатів, а вся інтрига тільки у співвідношенні процентів.
Для мене, саботажника, цікавий буде процент подібних мені, тому що хочу, аби загальна участь у виборах не досягла 50%. Тоді легітимність переможця не є переконливою, хоча розумію, що тут важить, аби до влади дорватись...
А ще цікаво, як проголосує Львів за Януковича, бо то буде показник повної зневіри (звичайно, що голоси першого туру - не в рахунок)
І ще цікаво знайти відповідь на питання: якщо ми, націонал-патріоти, так бездарно програли свою Помаранчову перемогу, то як далі жити? Боротись в опозиції? З ким і за що?
Полишається тільки співати класичну львівську пісню:  "Ой як то сумно, ой як то нудно\ Ой як то сумно, ой як то нудно\ Ой як то су-у-у-у-мно, ой як то ну-у-у-у-удно\ Любила хлопця - забути трудно..."    

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 75/2010
Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті

Ураховуючи результати проведених наукових досліджень, визнаючи на державному рівні видатну роль учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, з метою їх вшанування, відновлення історичної справедливості та правдивої історії українського визвольного руху XX століття постановляю:

1. Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.

2. Кабінету Міністрів України розробити разом зі Службою безпеки України та за участю Національної академії наук України і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».

3. Міністерству освіти і науки України, Українському інституту національної пам'яті розробити за участю Національної академії наук України для навчальних закладів методичні, просвітницькі та інші матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України у XX столітті.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям уживати в установленому порядку заходів щодо гідного вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, в тому числі з активізації патріотичного виховання молоді та просвітницької роботи, найменування у населених пунктах вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов'язаних з українським визвольним рухом XX століття.

5. Запропонувати органам місцевого самоврядування здійснювати заходи щодо вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

28 січня 2010 року