Холодно усім. Мешканцям багатоповерхівок. Працівникам установ. Мерзнуть діти в машівському дитсадку. Душу зігріти ніде. Після таких витверезників люди потрапляють до холодної лікарні. Споживачі централізованих котелень у райцентрі так і не дочекалися обіцяного з 1-го жовтня тепла. Об’єктивні причини все ж не розповсюджуються на Полтаву. Опалювальний сезон в місті офіційно розпочався вчора. Але й до цього житлові будинки та лікарні прогрівалися. Виходить, до села усім байдуже. Потерплять.

ІА "Новини Полтавщини".

У Тернополі під час виборчої кампанії  на біг-боті із зображенням Януковича місцеві дотепники замінили у слові ЛІДЕР букву Л на літеру П...

Після цього  великі плакати претендента на пост Президента України охороняла міліція

Воістину, Україна - країна великих можливостей! Бо чи знайдеться ще така держава, в якій зек, що двічі сидів за гратами, міг би добратися до вершини владного Олімпа, мало не ставши Президентом??? (Та й, зрештою, став би ним, але оті дві відсидки надто вже обурили народ, і конкуренти використали ситуацію на свою користь)...

Я гадаю, що такої країни немає у світі, де б таких от  політиків громадяни ще й захищали... Мовляв, бандит, але наш! чи  нещодавно прочитала у блогах "многнострадальный Янукович"... Справді, подумала я, нещасний чоловік... А що вже набожний, то й поготів, під час кожного виступу біля нащого героя видніється образ Матері Божої. А його дружина до того побожна жінка, що урни на виборчій дільниці з олтарем  постійно плутає, щораз хреститься перед ними...Якби не ті дві відсидки, що так недоречно заплямували репутацію, то й правив би Янукович країною... Але нічого, люди у нас добрі, ще й до президентського крісла можна дожити...  Адже надія помирає останньою, тим паче у такій країні носяжних можливостей, як наша.

А ви як гадаєте, є у нашого бандита, Януковича В.Ф., шанси на перемогу на президентських виборах????

За повідомленням УНІАН - http://www.unian.net/ukr/news/news-279527.html, в Україні з завтрашнього дня почне холодати.

Але, як стає відомо з опитування, яке проводиться активістом «Майдану» Тарасом Токарем на Вільному форумі http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1224134360&first=1224511701&last=1224495475 , опалювальний сезон ще не розпочався у ряді міст України.

Долучайтеся до опитування. Інформуйте громадськість про початок опалювального сезону у Вашому місті. Коментарі на форумі Майдану по цій темі можна робити без реєстрації.


"Майдан".

Опитування-голосування знаходиться тут: http://tarastokar.blogspot.com/

Голосувати може будь-хто. Голосування анонімне. Варіанти відповідей: "Наша Україна", "Батьківщина", "СПУ", "Партія регіонів", "Народна партія", "Усі", "Хай живуть сволочі!".

Голосуємо там. Коментуємо тут.

Вкотре дивуюся тактичним витівкам Юлії Володиміривни. Сьогодні вона рятує світ від фінансової кризи. Адже треба мати настільки гнучкий  розум для генерування таких ідей. І зауважте, ніхто не звинуватить її у зраді. Тому що "тільки вона дбає про інтереси держави". А якщо які партії не прийдуть на ту раду про вихід із фінансової кризи, то вони не дбають про інтереси України.

Нічого сказати - справжній політик, ніхто б до такого виходу із ситуації не додумався...

А подивіться лишень, у якому обрамленні було подано її виступ. Одразу ж після  промови по ТСН на 1+1 демонструють низку  сюжетів, присвячених фінансовим крахам, включаючи документальні кадри великої американської депресії 1933 року! (байдуже, коли то було).

Створюється враження, що світ бізнесу і, взагалі, людство перед лицем неминучої катастрофи, неминучої загибелі...

 І от на тлі цієї безвиході з’являється вона... Вся в бєлом і нєзапятнаном... "Как геній чістой красоти", здатна принести порятунок і визволення людям планети, а надто українцям...

Ай да, Юля, ай да МАЛАДЄЦ!!!

 

Джон Маккейн і Марина Кац.
Фото з передвиборчого сайту Марини Кац

Вперше в історії США на місце в Палаті представників Конгресу США претендує кандидат, що народився в СРСР. Це 47-річна уродженка Києва Марина Кац, яка висувається від Республіканської партії по 13 округу штату Пенсильванія.

Сім`я Кац емігрувала з СРСР в США в 1979 році, коли дівчині було 17 років. Вивчивши англійську мову, вона закінчила коледж і поступила на юридичний факультет університету Темпл, потім одержала ступінь магістра права і в 1995 році відкрила власну юридичну фірму. Політик виховує двох дочок-підлітків.

"Моєю суперницею є член Палати представників демократка Еллісон Шварц, яка вже чотири роки працює в конгресі. Останні опитування показують, що при 20 відсотках виборців, які ще не визначилися в своєму виборі, ми йдемо з Еллісон Шварц, що називається, "ніздря в ніздрю", - розповіла Кац в інтерв`ю агентству ІТАР-ТАРС у неділю. Наголошується, що в її виборчому окрузі, який включає частину Філадельфії з передмістями, живуть близько 125 тис. вихідців з колишнього Радянського Союзу, тож шанси на перемогу у М.Кац непогані.

За її словами, у разі перемоги на президентських виборах республіканця Джона Маккейна взаємини США з Росією не погіршають, адже саме з республіканськими адміністраціями Москві частіше вдавалося знаходити спільну мову з ключових питань.

Як повідомляється на сайті SmartVoter.Org, основними положеннями передвиборчої програми Кац є недопущення нових податків, зміцнення енергетичної незалежності США і скорочення корупції і лобізму.

Вибори представника 13 округу Пенсильванії в Конгресі пройдуть одночасно з президентськими виборами 4 листопада 2008 року.

УНІАН.

Микола Рябчук відповів на запитання читачів Майдану і гостей Форуму Видавців у Львові.

- Скільки зараз Україн? Що змінилось за 10 років?
- Два проекти так і залишається. Мовних, культурних проектів стільки і є. Зсуви дуже повільні, але відбуваються.

- Про "проект" нації. Кожна нація - це проект, вона твориться. Це візія спільного майбутнього. Український проект придумувався від 19 століття до Грушевського. Також існує креольський проект України, він досі не оформлений. Він ніби український, але інше розуміння українськості: містисть ненависть до "індіанців" ("бандерівці", "озабочені"). Їм треба легітимізувати своє панування в незалежній Україні. Їхня перевага в тому, що мають більше грошей. Але бракує драйву, ентузіазму, нема чого поставити натомість (замість української культури), а створення власної креольської культури зайняло в Латинській Америці 200 років. Порівняно з індіанцями Україна має більші шанси.

- Чи піде креольська еліта здаватися в Росію?
- Не піде, бо навіщо їм це. Проросійська риторика призначена для електорату і шантажу помаранчевої еліти.

- Що Ви зараз пишете? Про що пишеться?
- Остання книжка - Сад Меттерніха. Друга має скоро вийти.
Пишеться про гібридні, розкарячені режими.

- Що більше впливає: Ваші есеї, газетні тексти чи серйозні книги?
- Про мій вплив інші мають сказати. Доводиться зараз робити все. Я культуртрегер, не науковець. Моя задача перекласти популярнішою мовою, донести сучасні наукові ідеї. Роблю це і в газеті, і в інших публікаціях. А науковці в нашій країні - це, наприклад, Наталя Яковенко, Ярослав Грицак, Вадим Скуратівський.

- Про місію покоління. Поважаю покоління 60-х. Вони прийшли в пустелю, їм прийшлось все відкривати заново. Гемінґвей - і той був заборонений. Нам було легше, бо вже багато чого було відкрито. А з другого боку, нам було важче, бо через похолодання був можливий тільки мистецький протест, а не політичний. Місія - зберегти альтернативний культурний процес, в якому проходило нормальне спілкування. Ми зберегли спадкоємність. І коли почалась перестройка, було з чим вийти на поверхню, а Андрухович мав на що спиратися.

- Про "жіночу літературу". Небезпека цієї класифікації в тому, що вона тягне за собою ідею нижчої якості. Єдине конструктивне в такій класифікації, що жінки знають якісь аспекти життя, які чоловіки не знають.

- Про художню літературу і молодих авторів. Подобається, наприклад, коротка проза Євгенії Кононенко. В молодих авторів є розуміння стилю, а в 60-х більшість були дилетантами. Бракує, можливо, масштабності. Може, бракує виклику? Може, впливає наш час, тобто міжчасся, викликаючи адекватні йому прийоми, як чорний гумор. Я в останнє десятиліття не займаюся літературною критикою. Книжки часто не дочитую.

- Про інтелектуальне і культурне середовище. У нас нема культурного центра. Але це не від перенасиченості, а від розірваності. Нема речей, які структурують культурний простір. Нема, наприклад, національної премії (Шевченківська скомпрометована). Нема медій загальнонаціональних. В Білорусі таким є журнал АРХЕ, але вимушено. Оновлений журнал "Сучасність" не подобається, там нема розуміння азів з боку головного редактора. Газета "Критика" пішла в суспільно-політичному напрямку. Взагалі, літературна критика живиться з двох джерел: наука і преса, а в нас нема газетних рецензій. Нема книжкового ринку, тому не платять 200 доларів за рецензію, як на Заході. Тобто країна бідна, культурні осередки розріджені.

- Україномовний світ маргінальний. Він бідніший, менш освічений, це "чорна більшість". "Білі" не цікавляться негритянською културою. Але населення велике, поступово з'являється буржуазія, вони і будують націю. Оптимізм є, але це багато часу займає.

- Чи цікавитесь психологічними підходами (Фромм)?
- Це хитка матерія, скоріше для літератури.

- Порівняйте наших і західних студентів.
- Студенти є різні, але вже на рівні магістерки їхні кращі, аспіранти - ще більший розрив. Є купа причин цього, хоч би традиції: там не прийнято списувати, бо нечесно.

Майдан.

Опитування-голосування: Який тип президента найбільше підходить сучасній Україні?

http://tarastokar.uaforums.net/

Заповнюються теми обговорень. За шість днів - 6 зареєстрованих учасників. Приєднуйтеся і Ви!