Про співтовариство

Тут об’єднуються ті, хто любить свій Край. Ми писатимемо тут про це. Будемо розміщувати цікаві фото, обговорювати проблеми сьогодення.

Увага! Учасником співтовариства може стати блогер, який пише на українську тематику.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Ми любимо тебе, Україно!

В преддверии "дня победы"

Чем ближе 9 мая, тем выше поднимают головы те, кто еще недавно трусливо прятался по темным закоулкам.
        Сегодня те, кто считает сталинские преступления – доблестью, а убийство украинцев – подвигом, готовятся праздновать «Победу» (и для них неважно, что этот день в большинстве стран – участниц антигитлеровской коалиции никто не отмечает). Они уже вывешивают на биллбордах портреты Сталина и собираются открывать памятник усатому палачу.
         Они снова готовятся загаживать улицы наших городов грязными георгиевскими тряпками, а представители преступной Коммунистической Партии в Верховной Раде уже внесли законопроект, предполагающий празднование под красными флагами бывшего Советского Союза…
         При этом, как обычно, со стороны гомосоветикусов раздается лай в отношении тех, кто боролся против советских преступлений. Нынешняя оккупационная власть всячески поддерживает антиукраинский шабаш, а ее представители на каждом углу «метят территорию» - то скандальным решением донецкого «суда» по поводу Героя Украины Степана Бандеры, то грязными фальсификациями депутата Колесниченко по поводу выдуманных «преступлений ОУН-УПА» (по степени наглости и цинизма данный субъект превзошел даже пропагандистов из советских спецслужб).
          Грязи и желчи украинофобов тяжело что-либо противопоставить в открытую – многие масс-медиа давно принадлежат бизнесменам, лояльным к Партии Регионов, а некоторые уже давно превратились в классические «брехунци», культивирующие украинофобию и восхваляющие преступный советский режим. Недавно гауляйтеры новой власти – Арфуш с Бенкендорфом – добрались и до Первого Национального канала, завершив оккупацию украинского информпространства. Так что кампания по промывке мозгов украинцев и вкладыванию в эти мозги «общесоюзной истории» имени Табачника-Семиноженко обещает быть успешной:(
         Что же остается нам, украинцам? Только поддерживать друг друга и рассказывать друг другу ПРАВДУ – правду, которую всеми силами пытается задушить оккупационный режим Януковича.

Когда вам предлагают праздновать «День Победы» Советского Союза –
ПОМНИТЕ:
1. «Великая Отечественная Война» - ложь, придуманная в СССР для того, чтобы не говорить о Второй Мировой. Которая началась для многих украинцев за 2 года до сорок первого…
2. Вторую Мировую Войну начали совместно Сталин и Гитлер, по предварительному сговору. Секретный протокол («пакт Молотова-Риббентропа») предполагал нападение СССР и нацистской Германии на мирные страны Европы и раздел сфер влияния. И этот план БЫЛ реализован.
3. Если бы не «золотой сентябрь» 39-го – НЕ БЫЛО БЫ 22 июня 1941! Разорвав Польшу вместе с Гитлером, Сталин сам пустил бесноватого фюрера к себе на границу.
4. Когда вам врут о «коллаборационизме» украинских националистов – ПОМНИТЕ: главным союзником Гитлера до 1941 года был Советский Союз! Нефть, зерно, марганцевая руда, хлопок и фосфаты, сотнями тысяч, а иногда и миллионами тонн СССР поставил нацистам с 1939 по 1941 год. В то же время успешно сотрудничали между собой НКВД и гестапо: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/684588
5. Апофеозом дружбы социалистических режимов Сталина и Гитлера стал совместный военный парад в Бресте под командованием Кривошеина и Гудериана. Вожди СССР на банкетах произносили тосты за здоровье «великого фюрера, которого любит немецкий народ». До нападения Германии СССР был ее лучшим другом и пособником нацизма в Европе.
6. Победа СССР над Германией – не просто уничтожение кровавого гитлеровского режима. Это еще и возвращение режима советского, на счету которого – также МИЛЛИОНЫ убитых, замученных, арестованных украинцев. Эта "победа" далась ужасной ценой - ни одна армия мира не несла в войнах таких потерь. Тоталитарный советский режим не берег своих солдат, бросая их в мясорубку войны без счета. Вспомните процент украинцев в Красной армии, чтобы понять, каких потерь стоила такая "победа"... Впору не праздновать, а траур объявлять.
7. СССР – это чудовищные политические репрессии, ГУЛАГ, «тройки», карательная психиатрия.
8. СССР – это страшное преступление Голодомора, уничтожившего свыше 3 миллионов украинцев.
9. СССР – это зверские репрессии против населения Западной Украины в 1939-41 годах, когда за 2 года население этих регионов уменьшилось на 10%, а огромное количество людей – украинцев, поляков, евреев и др. – лишилось всего своего имущества.
10. СССР – это подлое предательство сотен тысяч украинцев, земли которых Сталин отдал Польше, обрекая их на смерть или выселение, а также разграбление их имущества польскими колонистами. В то время как отряды УПА защищали своих земляков, Советский Союз присылал подкрепления польским оккупантам… «Операция Висла» - совместное преступление советских и польских коммунистов против украинского народа.
11. СССР – это послевоенные репрессии на Западной Украине, когда в борьбе с национально-освободительным движением уничтожались целые села, а число репрессированных достигло полумиллиона!
12. СССР – это вселенское зло, осужденное мировым сообществом. Парламентская Ассамблея ОБСЕ осудила преступления нацизма и сталинизма.

Украинцы, друзья! Не забывайте об этом.
    Не празднуйте праздники оккупантов. Пусть этот день будет днем уважения к выжившим и памяти павших. Пусть в этот день будет проявлена забота о стариках-ветеранах… Но нельзя допускать помпезных парадов и победных речей под запятнанными грязью и кровью знаменами кровавого тирана Сталина – брата-близнеца Гитлера.
    Помните о войне. И не дайте себя обмануть тем, кто хочет, чтобы эта война никогда не закончилась…


Прочитав цю обурливу статтю і був такий несогласний з нею, що не міг не поділитися з Вами, шановні блогери!
Як таке можна було написати?!

15 квітня Тернопіль відзначає день звільнення від нацистів

  • 15.04.10, 11:29
15 квітня тернополяни відзначають 66-ту річницю звільнення міста від німецько-фашистських загарбників.





15 квітня о 10.30 на Микулинецькому цвинтарі покладуть квіти до могил загиблих воїнів.

О 12.00 у Старому парку розпочнеться мітинг-реквієм за участю духовенства, ветеранів, влади та громадськості Тернополя.

Катинь-2

  • 15.04.10, 00:35

в перший день публікації на Фокусі в коментах було таке фото

за посиланням (яке не працює) є сайт http://www.avsim.su/

і є форум де багато базікання http://www.avsim.su/forum/topic/102084-razbilsya-tu-154m-prezidenta-polshi/

щось підказали читачі Фокуса http://www.from-ua.com/news/fd27f4af2b95f.html

ось тут є цікаве (дивитись уважно!) відео http://www.vesti.ru/doc.html?id=352368

Вікіпедія СУПЕРінформативна - http://uk.wikipedia.org/wiki/Авіакатастрофа_під_Смоленськом_10_квітня_2010_року

щось є в YouTube http://www.youtube.com/watch?v=TZlRiGLXxSU та http://www.youtube.com/watch?v=WYML5HfoFf4

мені це подивитись не вдалось :( 

ось тут шматочок карти http://www.izvestia.ru/obshestvo/article3140696/

і розповідь про березу-вбивцю (Сталін садив з Берією) http://forum.giga.ua/viewtopic.php?f=40&t=83778&p=

ось такий приблизно був літак з середини http://www.airliners.net/photo/Poland---Air/Tupolev-Tu-154M/0970808/L/

тут відмазки білорусів http://news.tut.by/society/166718.html

тут мудрування авіатора http://www.specletter.com/politika/2010-04-10/neuzheli-my-opjat-skryvaem-pravdu.html

без "Комсомольської правди" не обійшлось http://www.kp.ru/daily/24471/630390/

дуже прикольне фото в порівнянні http://www.kp.ru/upimg/3dbcf1e95a9df2bc3cfa526f880f3a43063654af/287873.jpg

фото "маячка", котрий можна перенести 

http://www.avsim.su/forum/topic/102084-razbilsya-tu-154m-prezidenta-polshi/page__st__520

 ось тут вінігрет з новин http://www.rian.ru/trend/smolensk_plane_crash_10042010/

для порівнянь http://news.life.ru/news/20288 

це від Рамблера http://news.rambler.ru/Russia/head/5977966/

це нарешті від українців http://gazeta.ua/index.php?id=335330 про постріли і матюки після падіння літака

про те, як Качинського "похоронили" ще до катастрофи http://www.regnum.ru/news/1263229.html

це про катастрофу з поляками в минулому http://novostey.com/auto/news41079.html

тут якісь "плівки" з розмовами http://for-ua.com/world/2010/04/12/181952.html

тут про екіпаж :( http://arefiev-dm.livejournal.com/436279.html

нарешті РЕАЛЬНИЙ знімок з місця трагедії http://img.osudim.org/10607/pol_cs_large.jpg файл майже 5 Мб

і куди намагався приземлитись літак ???

ось тут про лампочки http://community.livejournal.com/ru_aviation/1468330.html

про знаки в небі ПІСЛЯ http://www.ntv.ru/novosti/190459/#tn5

 а це вже ближче до тіла http://saveimg.ru/show-image.php?id=d0b5d6c6d222922c17f03b935235c472

здається мені, що і дебілу ясно: якби літак заходив на посадку на вільну основну смугу,

то ТАМ і ДЕРЕВА СПЕЦІАЛЬНО ВИРУБАНІ, щоб не заважати посадці за поганих метеоумов..  

якщо й було декілька спроб посадки, то пошкодження літак отримав з першої спроби..

літак вели з землі не на ту смугу, на яку він і не міг би приземлитись, бо в будь-якому випадку зачепився би за дерева..

і ще одно: ЩЕ НЕ ЛІТО і вранці в цей час туман буває не часто..   

ще одне фото 

та корисні посилання http://ru.wikipedia.org/wiki/Глиссада

та відео посадки цього літака в Празі http://www.planesvideo.cz/?dl_id=219

Прапор Революції в Одесі

10 квітня в Одесі було означено знаковою подією. У цей день влада та місцеве лівацтво святкує день переокупації міста радянськими військами у 1944 році. На суботу 10 квітня було заплановоно і проведено матч чергового туру Чемпіонату України з футболу між місцевим «Чорноморцем» та полтавською «Ворсклою». Святкування дня переокупації частково було перенесено і на стадіон, щляхом «тєльняшек», «геогівських стрічок», деяких «баненрів» і т.д. “Росіянські патріоти” відзначали використовуючи «московську імпєрку».

Одеса давно довела, що є українським містом, «забрудненим», потребуючим наведення порядку і «чистоти», але українським! 10 квітня одеські активісти соціал-націоналістичного руху довели, що Одеса є також націоналістичним містом! Незважаючи на планову і повсемісну аполітизацію руху футбольних вболівальників, патріоти сміливо відповіли на появу всяких антиукраїнських символів у рідному місті, розмістивши у фан секторі Державний прапор та чорвоно-чорний прапор Української Революції!

З самого початку матча прапор України було розміщено на вишці фан сектору. Одразу з`явилися незадоволені у «тєльняшках» з геогіївськими стрічками на грудях і почали вимогати зняти український стяг. На цю пропозицію «невдоволені» мало не отримали важких доказів того, що прапор залишиться, але швидко і спритно визнавши правоту соціал-націоналістів відступили. Потім було почеплено і Революційний Націоналістичний прапор. Як не дивно, але спорів і «невдоволених» практично не було. Після того, як залишився Державний прапор, москвини зрозуміли, що і прапор Революції залишиться також.

Таким от видалось 10 квітня. Цей день ще раз довів, що антиукраїнська влада сама по собі, а український народ сам по собі. Влада раділа, згадуючи, як вони називають день «звільнення» Одеси від румунсько-німецьких військ, а одеські патріоти завдяки державному і революційним прапорам на футбольному стадіоні «Спартак», відзначили воїнів-націоналістів з Організації Українських Націоналістів, які боролись за соціальне і національне визволення України на території Одещини. Одеса належить Nам!

Слава Україні!

http://sna.in.ua/?p=2101

"Правильний" храм – це той, де молиться Янукович з чиновниками?

  • 13.04.10, 18:57
Із блогу Олега Медведєва на УП 
Про слона у церковній крамниці. "Правильний" храм – це той, де молиться Янукович з чиновниками? 

Дарма передвеликодньої суботи УП кепкувала з Тимошенко: мовляв, розриватиметься вона між чотирма церквами. А що робити, мусиш розриватися, коли в Україні, на відміну від Росії, Церква й досі, слава Богу, не одержавлена, коли не має однієї головної, як РПЦ і решти другорядних. Колись єдина Православна Церква київської традиції, або Володимирового хрещення, розгалужена сьогодні на Українську греко-католицьку та три православних юрисдикції, які стали правонаступницями малоросійських митрополій Російської імперії, Українського екзархату РПЦ часів СРСР та єдиної Української православної Церкви кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття, яку розкололи за вказівкою із Москви, щойно Помісний Собор УПЦ задекларував своє прагнення до автокефалії.

Відсутність "старшої", державної церкви – об'єктивна реальність, з якою досі рахувалася українська влада.

Ще за часів Кучми, після відходу від нього Дмитра Табачника, який, як на мене, завжди зневажав Київський Патріархат, склалася традиція, за якої на Великдень глава держави відвідує служби в головних храмах чотирьох найбільших юрисдикцій – УПЦ Московського Патріархату, УПЦ Київського Патріархату, УГКЦ та УАПЦ.

Два попередніх президенти мали різні власні уподобання. Кучма був "прописаний" в УПЦ МП, Ющенко сповідувався та причащався у Свято-Володимирському кафедральному соборі УПЦ КП, але це не заважало Кучмі толерувати УПЦ КП, а Ющенку – навпаки. Як громадяни вони мають свої чітко виражені симпатії, але як президенти намагалися демонструвати рівне ставлення до різних церковних юрисдикцій. Ющенко після Патріарха Філарета все одне їхав до Митрополита Володимира. Кучма завжди поспішав якнайшвидше розговітися в товаристві хлібосольного намісника Лаври Павла, але перед тим терпляче тримав свічку у Володимирському соборі на службі, яку правив Патріарх Філарет. То не його Патріарх, але Кучма шанував вірних УПЦ КП, поки був главою держави, а коли настала-таки "Україна без Кучми" він як громадянин забув дорогу до Філерета – але то вже приватне його життя. Цього Великодня і Ющенко, на відміну від попередніх років, не розривався на чотири боки, а вистояв всю всенощну у Володимирському.

Міжконфесійні стосунки – тонка матерія. Це розуміли Кучма і Ющенко. І от тепер в цю порцелянову церковну крамницю ввалився слоноподібний Віктор Федорович. Виважений державний протокол зруйновано, Янукович постановив, що його уваги варта лише Московська Церква. Тому благословляти його на владу примчав Патріарх Кіріл. Тому відзначати Пасху Янукович вирішив винятково у Лаврі.

Не скажу, щоб вірні УПЦ КП, УГКЦ та УАПЦ надто вже засмутилися через відсутність Януковича.

Врешті-решт, як віруюча людина він має право молитися хоч у Лаврі, хоч у Аделаджі, якому, до речі, саме у Велику Седмицю випала-таки президентська януковичева милість. Але як людина, яка посіла-таки президентську посаду, не повинен надавити особливих знаків уваги до власної Церкви, вивищувати одних та принижувати інших. Адже зрозуміло, що підкреслена увага Януковича лише до УПЦ МП стала негативним сигналом для всього українського чиновництва надавати преференції улюбленій Церкві Віктора Федоровича. Воно вже дружно вишикувалося за ним...

"Віктор Янукович має право ходити в той храм, до якого належить його душа і серце", – тут складно не погодитися з пані Герман. Але приватно, як громадянин – без телевізійних камер та почесної варти у складі від Литвина до Хорошковського, так щоб в залежності від настрою його душі та болю в серці державні службовці не міняли міжконфесійної політики.

Можна було би припустити, що Янукович перебуває в полоні посіяних Москвою політичних забобонів щодо безблагодатності українських національних церков з огляду на їхню непідпорядкованість Москві. Але прагматизму Януковичу не позичати. В листопаді 2007 року, коли після дострокових парламентських виборів ПР жила надією, що Ющенко дотисне-таки НУНС до створення широкої коаліції, Янукович на службі у Святій Софії до 75-роковин Голодомору у присутності Ющенка цілував хрест у Святішого Патріарха Філарета...

24-25 березня Синод Єпископів "Києво-Галицького Верховного Аріїхиєпископства Української Греко-Католицької Церкви", звертаючись до Януковича, "прикро констатував, що у той день, коли Ви складали президентську присягу, нас і предстоятелів багатьох інших Церков всупереч встановленій державним правом процедурі та сформованій за роки незалежності України традиції не запросили до спільної молитви в нашій спільній духовній святині – соборі Святої Софії. Ми шануємо Ваші особисті релігійні переконання. Але, як найвища посадова особа Української держави, Ви повинні поважати людей, які моляться за благо цієї держави та тих, що нею провадять. І хоча безпосередня присутність кількох представників нашої Церкви на урочистостях з нагоди важливих подій є тільки репрезентативною, однак ми представляємо багатомільйонний віруючий народ Божий, який очікує від Вас мудрого проводу та належної пошани. Такі прикрі випадки не повинні більше повторюватися і ми закликаємо Вас подбати про це. (от ттак він і послухав)

Наша держава є поліконфесійною, на відміну від деяких країн світу, в яких лише одна релігійна організація втішається привілейованим статусом на противагу всім іншим деномінаціям. Відповідно до законодавства України, всі наші Церкви й віросповідні спільноти, належно зареєстровані в державних органах, наділені однаковими правами. У зв'язку з цим ми звертаємося до Вас як до гаранта Конституції, щоби ця рівноправність перед законом та в публічному житті усіх Церков та релігійних організацій була сумлінно дотримана, адже протегування якоїсь однієї конфесії над іншими лише поглиблюватиме роз'єднання між громадянами нашої держави, що завдало б величезної шкоди всьому українському народові. Напевно не зайвим у цьому контексті кожному з нас буде постійно пригадувати собі євангельську пересторгу про сумні перспективи "розділеного царства" (пор. Мт 12, 25). А саме такий сценарій намагаються нав'язати Україні ті сили, що не цінують її історичних традицій, не можуть змиритися з її сучасним статусом та не пов'язують з нею свого майбутнього.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4bc48d3c954df/

Андрій Курков українською мовою

У Тернопільському видавництві “Навчальна книга – Богдан» побачили світ книги Андрія Куркова «Остання любов президента» й «Улюблена пісня космополіта», що давно стали бестселерами серед читацької аудиторії.

http://www.bohdan-books.com/userfiles/image/books/1154978860_837893410.jpg

http://www.bohdan-books.com/userfiles/image/books/1154978105_348559994.jpg


Крім того, видавництво опублікувало дитячі твори відомого митця
 «Казка про пилососика Гошу» та «Школа повітроплавання».
Твори перекладено і видано українською.


http://www.bohdan-books.com/userfiles/image/books/book_88733077.jpg
http://www.bohdan-books.com/userfiles/image/books/book_455520478.jpg


http://www.bohdan-books.com/search/

Увіковічнимо сталінізм з троцкізмом?

  • 12.04.10, 21:49

25 березня секретар Запорізького обкому Компартії Олександр Зубчевський повідомив про намір побудувати до 9 травня в місті пам'ятник Сталіну. 31 березня віце-прем'єр Володимир Семиноженко з цього приводу сказав, що влада не перешкоджатиме спорудження пам'ятника, щоб "не загострювати зіткнення різних думок".

Комісар Ради Європи з прав людини Томас Хаммарберг з цього приводу зазначив, що спорудження пам'ятника Сталіну в Україні, яка постраждала від комуністичного режиму, зокрема пережила Голодомор, виглядало б як вшанування винних у злочині. "Правда повинна стати відомою. Меморіали повинні бути на честь жертв, а не на честь диктаторів", - зазначив Хаммарберг. 

Ще раніше 2009 року у Кіровоградській області Бобринецька міськрада прийняла рішення встановити у центральному парку міста пам'ятник одному з організаторів Жовтневої революції 1917 року і ідеологові Комінтерну Льву Троцькому. ініціатором встановлення пам'ятника стала Громадська рада при міському голові Леонідові Кравченку. Встановлення пам'ятника заплановано на 2010 рік із залученням коштів меценатів.

Я от думаю, у нас, що нема кого уковічнювати, окрім одіозних російських (хоча навіть це спірне питання) політичних злочинців. Троцький хоч якось етнічно повязаний з Україною та і писав у деяких статтях (зокрема "Про українське питання") про необхідність української державності, а Сталін??? Звичайно, навіть писати про них в одній замітці неприпустимо, але як на мене, між ними немає суттєвої різниці. Вороги, хоч й ідеологічно може й різні (і це спірне питання), залишаються ворогами.   

Що ми творимо з власною історією? чи то пак, дозволяємо творити? 

Режим апартеїду в Україні

В Україні ситуація з дотриманням етнічних прав різних народів дуже нагадує історію Південно-африканської республіки. В ПАР здійснювався апартеїд по відношенню до автохтонного (корінного) населення, чисельність якого становила 79%. Тобто етнічна меншість (африканери, білі) керувала всіма владними інститутами і нав*язувала всьому населенню свою політику сегрегації. Можливо історія ПАР дасть ключ для вирішення наших проблем.

За Всеукраїнським переписом населення 2001р. кількість українців, що проживають в Україні становить 78%. Ми є автохтонним народом, тобто таким, що проживає на своїй рідній землі. Найбільша етнічна меншина в нас - росіяни, чисельність яких становить 17% (кількість білого населення ПАР у часи апартеїду становила 18%). Етнічною мовою українців є українська мова. Причому поняття "етнічна мова" слід відрізняти від "рідної мови". Наприклад, людина може жити в Росії, вважати рідною мовою російську, але ідентифікувати себе з українським етносом. В такому разі її етнічна мова - українська, мова її етносу.

Етнічна дискримінація - це утиски та утиснення, які здійснює панівний етнос щодо непанівного етносу (або певної кількості таких етносів). Давайте розберемося хто у нас панівний етнос, себто кому належить влада в Україні. Очевидно, що найвпливовіша партія зараз - Партія регіонів. Їй належить посада Президента, коаліційна більшість в парламенті, контроль над органами місцевого самоврядування у ряді областей. Партія регіонів йшла на вибори, виражаючи інтереси російської етнічної групи: введення другої державної мови, заперечення вступу у Північноатлантичний альянс, налагодження відносин з Росією тощо. Завдяки популістичній риториці, обіцянкам боротьби з бідністю, підкупу, проросійській партії вдалося заручитися підтримкою частини найбідніших українців, що привело її на владний олімп.

Таким чином, російським етнос є панівним в Україні, адже його політична сила (не вперше) стала "за кермо" держави. Значить можна вести мову про наявність/відсутність етнічної дискримінації з боку росіян по відношенню до інших етнічних груп. Задля визначення рівня дискримінації застосуємо Шкалу Олпорта, що вимірює ступінь проявів упередженості в суспільстві. Показники за шкалою Олпорта можуть набувати значень від 1 до 5.

Рівень 1, Антилокуція

Антилокуція — коли представники панівної групи вільно жартують про представників дискримінованої групи. Жарти ці будуються на негативних стереотипах та образах, пов'язаних з дискримінованою групою. Панівна група зазвичай сприймає подібне невинну розвагу, що не шкодить дискримінованій. Антилокуція як така дійсно може заподіяти шкоди, але вона відкриває шляхи для жорстокіших проявів упередженості. В Україні антилокуція по відношенню до українців широко поширена ЗМІ. Прикладами антилокуції можуть слугувати транслювання виступів Вєрки Сердючки або передач і фільмів студії "95 квартал".

Рівень 2, Уникнення

Люди з панівної групи активно уникають людей з дискримінованої групи. Без наміру заподіяти шкоду вони її, проте, заподіюють — через ізоляцію.

Рівень 3, Дискримінація

Людей з дискримінованої групи піддають дискримінації, не надаючи їм можливостей та послуг, таким чином, втілюючи упередженість в дії. Поведінка представників панівної групи переслідує мету нашкодити дискримінованій групі — заважаючи її представникам досягати поставлених цілей, здобувати освіту або роботу, і таке інше. Панівна група активно намагається завдати шкоди дискримінованій групі. І хоч формально українців в Україні більшість, але де-факто вони не займають панівного становища (по аналогії з чорношкірим населенням ПАРу часи апартеїду). Конфлікт на "Будмайстрі", неможливість отримати освіту українською мовою в ряді областей, публічні вислови Дмитра Табачника щодо мешканців Західної України, заборона вшановувати своїх історичних героїв - яскраві приклади дискримінації.

Рівень 4, Фізичний напад

Представники панівної групи псують речі, що належать людям з дискримінованої групи, палять їх власність і поодинці або гуртом нападають на них, щоб побити. Людям з дискримінованої групи завдається фізичної шкоди. Прикладами можуть служити лінчування негрів,єврейські погроми в Європі. А у нас в Україні - побиття демонстрантів в Одесі 2007 року, напади на українців у Миколаїві, сутички в Криму тощо.

Рівень 5, Знищення

Панівна група прагне фізично знищити дискриміновану групу. Вони роблять спробу вбити всіх представників певної групи (напр., індіанські війни, направлені на винищування корінних народів Америки, остаточне рішення єврейського питання в Германії, різанина вірмен в Туреччині).

Як бачите, у південних областях і Криму упередженність по відношенню до українців перебуває на загрозливому четвертому рівні, а загально по Україні - на третьому (державна політика). Проблема полягає в тому, що наявність цієї дискримінації не визнана. Тому головним завданням для українців поки що має стати ВИЗНАННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ В УКРАЇНІ. Пропоную всім активним громадянам, що працюють в інформаційній сфері - саме на це спрямувати свої основні зусилля. Ваші матеріали повинні подаватися під таким кутом, що в Україні притісняється автохтонне населення, обмежуються їх права тощо. В Південно-африканській республіці чорношкірим вдалося привернути на себе увагу міжнародної спільноти, наслідком чого стало накладення на ПАР економічних санкцій. Влада білих була поставлена перед вибором: рівноправність або фінансові втрати. В результаті африканери поступились панівним становищем чорношкірим. Якщо українці виграють інформаційну війну, то російська влада в Україні теж буде вимушена йти на поступки. А значить, українцям відкриються непогані перспективи для розвитку.

 

Stanislove, для  maidan.org.ua

 

При підготовці статті використовувались матеріали Всеукраїнського перепису населення 2001 року (http://www.ukrcensus.gov.ua/) та Вікіпедії - вільної енциклопедії (http://uk.wikipedia.org).

Постійна адреса статті: http://maidanua.org/static/mai/1271005788.html

Коліївщина – 2010

УКРАЇНЦЮ!

Приходь 14 квітня, в середу, на марш присвячений початку Коліївщини!

В цьому році виповнюється 242 роки з дня великого національного повстання проти польського та єврейського гніту в Правобережній Україні 1768 року. Коліївщина стала найвищим етапом гайдамацького руху. Його результатом стало повне очищення Центральної України від інородців та зрадників.

Сьогоднішня Україна та стан українців дуже подібні до того, що робилось в Україні у XVIII столітті. Українці знову не є господарями на власній землі, нами знову правлять інородці, нас знову знищують фізично і духовно.

Ми маємо нагадати нинішній владі, олігархам та іншим запроданцям, хто справжній господар в Україні!

Ми маємо нагадати, що трапляється з тими, хто намагається знищувати українців!

Приходь в середу, 14 квітня, до парку Шевченка! Приєднайся до смолоскипної ходи на честь 242-ї річниці початку Коліївщини! Збір о 19-00.

Телефон для довідок: 063-764-98-03

http://sna.in.ua/?p=2032

Чому досі в Україні не оголошена жалоба?

  • 11.04.10, 10:54
Запитує у своєму блозі політолог Олексій Гарань і, на мій погляд, абсолютно слушно запитує.  11.04.2010 08:25 _ Олексій Гарань  Чому досі в Україні не оголошена жалоба? Це вже зробили такі різні в своєму ставленні до політики польського керівництва Росія і Грузія. Я переконаний, що і наша влада це зробить. Але в чому затримка? Зрештою ж йдеться про трагедію у нашого найвідданішого союзника в Європі.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/haran/4bc15d398fedb/

До речі, питання введення жалоби активно обговорюється. Зокрема вчора ввечері про це Тарас Чорновіл  в ефірі "5 каналу": "Польща - наш давній друг, президент Польщі часто був гостем в Україні... З цієї сторони для України це був би дуже мудрий і по-християнському правильний крок співчуття". Можна по-різному оцінювати Чорновола як політика, але ця думка цілком виправдана.

Окрім, Росії і Грузії, 12 квітня оголошено днем жалоби за жертвами катастрофи літака Ту-154 під Смоленськом всіх установах Євросоюзу в Брюсселі. 

А Ви як думаєте? Чому наша вельмишановна "еліта" мовчить?

P/S: жалобу таки оголосили. наші щирі співчуття польському народові і родинам загиблих. я не хочу давати якихось потітичних оцінок. це просто правильно. по-людськи.