хочу сюда!
 

Alina

31 год, весы, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «дискримінація»

Єврокомісар із питань рівності погрожує Польщі санкціями

Протистояння традиційної та прогресивної культури в Польщі може закінчитися вельми драматично. Активні спроби Варшави задовольнити інтереси консервативного електорату за допомогою боротьби з ЛГБТ-ідеологією спровокували структури ЄС на дуже жорстку реакцію. Останнє попередження з цього приводу полякам зробила Єврокомісар з питань рівності Гелена Даллі в листі міністру юстиції Збігневу Зебро. Поляки вже назвали це послання банальним шантажем та тиском за допомогою санкцій.

Керівництво ЄС опинилося вкрай розчарованим реакцією прем'єра Матеуша Моравецького, який у відповідь на звернення 50 послів та представників міжнародних організацій щодо порушень прав польської ЛГБТ-спільноти заявив, що ніякої дискримінації сексуальних меншин в країні немає. Єврокомісія із питань рівності вважає, що уряд Польщі активно підтримує різні гомофобські ініціативи. Зокрема, схвалені польськими містами резолюції щодо оголошення своїх територій зонами, вільними від ЛГБТ. Тобто, те, що польська влада називає боротьбою за збереження традиційних сімейних цінностей, в ЄС вважають за порушення Хартії Європейського Союзу про основні права.

Ймовірно, стосовно Польщі продовжуватиметься практика ЄС щодо обмеження фінансової допомоги. Минулого разу 6 польських міст, що прийняли Анти-ЛГБТ резолюцію, позбулися фінансування у рамках програм європейських міст-побратимів. Тепер вже йдеться явно про більш суворі санкції, як економічні, так і політичні. Збігневу Зебро, Анджею Дуді та Матеушу Моравецькому прийдеться дуже серйозно задуматися, чи продовжувати завзято відстоювати традиційні сімейні цінності чи все-таки піти на болісні для консервативної частини польської спільноти поступки. Адже президентські вибори пройшли для Анджея Дуди успішно, а ось міжнародний імідж Польщі явно потребує поліпшення.

Власників паспортів інших держав таКарт поляка позбавлять пенсій

Здається, що чиновники остаточно заплуталися в тому, чиї інтереси представляють, та вирішили на початку року приголомшити пенсіонерів та інших отримувачів соціальної допомоги неприємним сюрпризом. Влада захотіла оптимізувати процедуру державних виплат та придумала нову лазівку, як жорстко зекономити на людях. Причому все це хоче подати під псевдопатріотичним соусом, щоб ніхто не обурився. Про нову скандальну ініціативу з боку Кабміну стало відомо з публікації помічника депутата Верховної Ради, який поділився шоком після побаченого урядового документа.

Під тиском Мінфіну Мінсоцполітики підготувало пропозицію про скасування пенсій, житлових субсидій та допомоги при народженні дитини для тих, хто має чинний паспорт іншої держави чи Карту поляка, а також у разі, якщо людина представляє політичну та громадську організацію, що своєю діяльністю погрожує національним інтересам України. За допомогою таких обмежень чиновники планують почати економити майже 1,8 млрд. гривень щороку, починаючи з 2021 року. За словами начальника Управління державної соціальної допомоги Мінсоцполітики А. Харченка СБУ та МВС мають намір сприяти виявленню вищевказаних категорій громадян. Ну а верифікація отримувачів соціальних нарахувань проводитиметься за допомогою механізму, передбаченого нещодавно схваленим законопроектом "Про верифікацію та моніторинг державних виплат". У результаті після 2021 року без пенсій можуть залишитися 530 тисяч осіб.

По суті, це справжнє свавілля. За "подвійне громадянство" вже є покарання, теж саме стосується й просепаратистських організацій. Також передбачено обмеження соціальних виплат для тих, хто виступає проти "мовного закону". Якщо є охота, чиновники можуть позбавити пенсій та житлових субсидій усі організації національних меншин та будь-які опозиційні об'єднання. Економія бюджету виглядає сумнівною, проте можливостей для зловживань, дискримінації та проявів корупції тепер з'явиться більше. Замість того щоб зайнятися своїми безпосередніми обов'язками, Мінфін та Мінсоцполітики ризикують спровокувати соціальний вибух та протести з боку національних меншин. Давно не було до нас претензій з цього приводу з боку ПАРЄ та ООН?

Ця ініціатива вкотре демонструє, що нинішній уряд не в змозі здійснювати ефективну фінансову політику, має намір приховати реальні економічні показники, а згодом пропонує залатати бюджетні дірки провокаційними пропозиціями. Обурення представників Верховної Ради з приводу документа, з одного боку можна зрозуміти, але з іншого, задача нардепів як раз оперативно запобігти подібній підривній діяльності відомства Соколовської. Але, на жаль, поки парламент зайнятий іншими питаннями, чергова дискримінаційна ініціатива Кабміну має всі шанси бути схваленою, а вищевказані категорії громадян можуть встигнути потрапити в базу, що створюється для верифікації отримувачів держвиплат.

Що заважає дружбі між Україною та ЄС?

Останнім часом в мережі все частіше почали з'являтися історій від українців, в яких наші співвітчизники діляться своїм досвідом поїздок до європейських країн. Багато хто з них відправившись у відпустку чи у відрядження до Європі , зіткнулися із дискримінацією та негативним ставленням з боку європейського населення, причому як пересічних громадян, так і посадових осіб. В більшості випадків приводом для цькування було стереотипне сприйняття українців, як нелегалів-гастарбайтерів, та необґрунтовані звинувачення в нацизмі, який європейці очевидно плутають із націоналізмом. Хвиля скарг буквально захлеснула український сегмент інтернету. Українці, які пережили подібний експірієнс, перебувають у повному шоці і в своїх постах часто пишуть про розчарування в Європі і так званих європейських цінностях.

Наприклад, автор однієї з історій розказує про те, як її разом із чоловіком-ветераном АТО та його фронтовими друзями буквально викинули з ресторану в Німеччині . Причиною стало те, що компанія українців вирішила відсвяткувати за келихом німецького пива День сержанта Збройних Сил України і під час застілля заспівала кілька фронтових пісень. Адміністрація закладу розгледіла в цьому націоналістичний підтекст та поспішила позбутися від "незручних" гостей. Дійшло навіть до відвертих образ на адресу українців із боку персоналу ресторану:

"Чоловік із друзями, звичайно, почали вимагати від нього пояснень, і менеджер сказав, що ми нібито "викрикували націоналістичні гасла" (це він, напевно, про "Слава Україні!") і що це ображає гостей закладу, а потім ще огризнувся, що мовляв вони в Німеччині взагалі не шанують "нацистське сміття""

Ще один постраждалий розказує про те, як просте відрядження до Чехії обернулося для нього справжнім пеклом. Відразу після прибуття вибраний готель відмовив йому у кімнаті: як тільки стало відомо, що новий постоялець - українець, усі кімнати раптом виявилися зайнятими.

"Прибув на місце, мила дівчина на ресепшн попросила мій паспорт, я віддав...Ви б тільки бачили її обличчя у той момент. "Ви з України?", - спитала вона мене з явним невдоволенням і навіть зневагою. "Як бачите", - відповів я. Далі був ну просто цирк: вона почала цікавитися, з якою метою я приїхав до Чехії, чи надовго, чи є в мене дозвіл на роботу в їхній Країні тощо. А потім просто відрапортувала, що кімнат в готелі, на жаль, більше немає"

Однак на цьому історія лихих пригод українця в Чехії не закінчилася. Пізніше йому так само відмовили й в оренді автомобілю, потім протягом всього відрядження через український паспорт до нього проявляли підвищену зацікавленість поліція та співробітники аеропорту. А, мабуть, найбільш кричущий випадок дискримінації стався, коли наш герой потрапив до чеської лікарні з апендицитом:

"Зробив УЗД, черговий лікар визначив, що це апендицит та вирішив різати. Спочатку мене хотіли покласти у платне спеціалізоване відділення (страхування ж є), але поки оформляли документи, звичайно, побачили мій український паспорт та різко передумали. Мене відправили у відділення, де проходять практику студенти медичних факультетів місцевих ЗВО. Сказати, що я був шокований - значить, нічого не сказати. Але сил і часу обурюватися вже не було, тому мене залишалося тільки молитися, щоб ці практиканти мені нічого зайвого не відрізали. Здається, мені пощастило, і нічого крім мішечку апендициту я не позбувся. Правда, виписали мене буквально через пару годин, як тільки я отямився, заявили що "нелегалам тут не місце". Та ще й за виклик празької швидкої допомоги з мене здерли 4000 крон"

Виявилося, що навіть ти, хто має іноземне громадянство та вже давно переїхав в Європу на ПМП, теж не застраховані від дискримінації. Ось так, наприклад, інший потерпілий в своїй історії пише про те, як він піддався справжньому цькуванню через те, що був затятим прихильником та учасником Революції Гідності та не приховував свого патріотизму та любові до України :

"Найбільшим ж розчаруванням у Ганновері цієї миті став досвід спілкування з колегами з м'ясокомбінату, куди я влаштувався. Кпини, різні знущання, зокрема з боку керівництва. Кульмінацією став словесний конфлікт, який переріс у бійку. В розмові я побіжно згадав пару історій з Майдану та пояснив деякі тонкощі волонтерської діяльності, а на мене з кулаками кинувся колега із звинуваченнями у нацизмі. Я потрапив в лікарню з переломами носу та орбітальної кістки. При цьому мене визнали провокатором та змусили звільнитися"

Кожний з цих розказів - це історія сум'яття, образи та приниження, але, що найголовніше, всі вони просякнуті щирим нерозумінням постраждалих українців: за що? Чому населення країн, з якими Україна підтримує міцні дипломатичні стосунки, союзу, частиною якого всі ми мріємо стати, ставляться до нас із такою зневагою та ворожістю? Відповідь багато в чому полягає у волелюбному дусі українського народу та революційному шлясі становлення сучасної української державності. Національна самосвідомість сьогоднішніх українців формувалася в абсолютно особливих і притому достатньо важких умовах соціальної та політичної смути. Наш народ здійснив свого роду "стрибок віри", пожертвувавши горезвісною стабільністю та поставивши на кін усе в надії на краще майбутнє. Українці, яких десятиріччями пригнічувала агресивна російська культурна політика, з боєм повернули собі свою етнічну самобутність та національну гордість. І, безумовно, така активність та рішучість лякає європейські країни, які перебувають у безтурботній млості та вже давно відмовилися від понять "нація" та "національна держава".

Як правильно відзначила автор першого поста, жителі Європи "відмахуються від тих, кому обіцяли захист и допомогу, та таврують "нацистами" людей, які проливали кров за свободу та майбутнє своїх дітей, бо це не вписується в їх ситий та благонадійний спосіб життя". І насправді, Європа вже забула, що значить битися за свою свободу, що таке війна. Нове європейське покоління взагалі ніколи в цьому житті не нюхало пороху. Образ революціонера для них - це символ не свободи, а загрози. Опір - виклик суспільному спокою. Європейці, які звикли до гарного безтурботного життя, бояться за свій комфорт, свої розміряні мирні будні. Сучасні європейці лякаються потрясінь та міцно тримаються за нав'язані владою стереотипи, бо щиро вірять у те, що якщо вони відмежаться від тих, хто, на їхню думку, несе в собі прагнення до змін, зможуть захистити свій затишний рафінований маленький світ.

Звичайно, все це зовсім не значить, що діалог між українською та європейською культурами не є можливим та що євроінтеграція не має сенсу. Однак подібні історії ясно дають нам зрозуміти, що на шляху до "європейської мрії" українцям доведеться зіткнутися із набагато більшими складнощами, ніж здавалося спочатку.

Режим апартеїду в Україні

В Україні ситуація з дотриманням етнічних прав різних народів дуже нагадує історію Південно-африканської республіки. В ПАР здійснювався апартеїд по відношенню до автохтонного (корінного) населення, чисельність якого становила 79%. Тобто етнічна меншість (африканери, білі) керувала всіма владними інститутами і нав*язувала всьому населенню свою політику сегрегації. Можливо історія ПАР дасть ключ для вирішення наших проблем.

За Всеукраїнським переписом населення 2001р. кількість українців, що проживають в Україні становить 78%. Ми є автохтонним народом, тобто таким, що проживає на своїй рідній землі. Найбільша етнічна меншина в нас - росіяни, чисельність яких становить 17% (кількість білого населення ПАР у часи апартеїду становила 18%). Етнічною мовою українців є українська мова. Причому поняття "етнічна мова" слід відрізняти від "рідної мови". Наприклад, людина може жити в Росії, вважати рідною мовою російську, але ідентифікувати себе з українським етносом. В такому разі її етнічна мова - українська, мова її етносу.

Етнічна дискримінація - це утиски та утиснення, які здійснює панівний етнос щодо непанівного етносу (або певної кількості таких етносів). Давайте розберемося хто у нас панівний етнос, себто кому належить влада в Україні. Очевидно, що найвпливовіша партія зараз - Партія регіонів. Їй належить посада Президента, коаліційна більшість в парламенті, контроль над органами місцевого самоврядування у ряді областей. Партія регіонів йшла на вибори, виражаючи інтереси російської етнічної групи: введення другої державної мови, заперечення вступу у Північноатлантичний альянс, налагодження відносин з Росією тощо. Завдяки популістичній риториці, обіцянкам боротьби з бідністю, підкупу, проросійській партії вдалося заручитися підтримкою частини найбідніших українців, що привело її на владний олімп.

Таким чином, російським етнос є панівним в Україні, адже його політична сила (не вперше) стала "за кермо" держави. Значить можна вести мову про наявність/відсутність етнічної дискримінації з боку росіян по відношенню до інших етнічних груп. Задля визначення рівня дискримінації застосуємо Шкалу Олпорта, що вимірює ступінь проявів упередженості в суспільстві. Показники за шкалою Олпорта можуть набувати значень від 1 до 5.

Рівень 1, Антилокуція

Антилокуція — коли представники панівної групи вільно жартують про представників дискримінованої групи. Жарти ці будуються на негативних стереотипах та образах, пов'язаних з дискримінованою групою. Панівна група зазвичай сприймає подібне невинну розвагу, що не шкодить дискримінованій. Антилокуція як така дійсно може заподіяти шкоди, але вона відкриває шляхи для жорстокіших проявів упередженості. В Україні антилокуція по відношенню до українців широко поширена ЗМІ. Прикладами антилокуції можуть слугувати транслювання виступів Вєрки Сердючки або передач і фільмів студії "95 квартал".

Рівень 2, Уникнення

Люди з панівної групи активно уникають людей з дискримінованої групи. Без наміру заподіяти шкоду вони її, проте, заподіюють — через ізоляцію.

Рівень 3, Дискримінація

Людей з дискримінованої групи піддають дискримінації, не надаючи їм можливостей та послуг, таким чином, втілюючи упередженість в дії. Поведінка представників панівної групи переслідує мету нашкодити дискримінованій групі — заважаючи її представникам досягати поставлених цілей, здобувати освіту або роботу, і таке інше. Панівна група активно намагається завдати шкоди дискримінованій групі. І хоч формально українців в Україні більшість, але де-факто вони не займають панівного становища (по аналогії з чорношкірим населенням ПАРу часи апартеїду). Конфлікт на "Будмайстрі", неможливість отримати освіту українською мовою в ряді областей, публічні вислови Дмитра Табачника щодо мешканців Західної України, заборона вшановувати своїх історичних героїв - яскраві приклади дискримінації.

Рівень 4, Фізичний напад

Представники панівної групи псують речі, що належать людям з дискримінованої групи, палять їх власність і поодинці або гуртом нападають на них, щоб побити. Людям з дискримінованої групи завдається фізичної шкоди. Прикладами можуть служити лінчування негрів,єврейські погроми в Європі. А у нас в Україні - побиття демонстрантів в Одесі 2007 року, напади на українців у Миколаїві, сутички в Криму тощо.

Рівень 5, Знищення

Панівна група прагне фізично знищити дискриміновану групу. Вони роблять спробу вбити всіх представників певної групи (напр., індіанські війни, направлені на винищування корінних народів Америки, остаточне рішення єврейського питання в Германії, різанина вірмен в Туреччині).

Як бачите, у південних областях і Криму упередженність по відношенню до українців перебуває на загрозливому четвертому рівні, а загально по Україні - на третьому (державна політика). Проблема полягає в тому, що наявність цієї дискримінації не визнана. Тому головним завданням для українців поки що має стати ВИЗНАННЯ ДИСКРИМІНАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ В УКРАЇНІ. Пропоную всім активним громадянам, що працюють в інформаційній сфері - саме на це спрямувати свої основні зусилля. Ваші матеріали повинні подаватися під таким кутом, що в Україні притісняється автохтонне населення, обмежуються їх права тощо. В Південно-африканській республіці чорношкірим вдалося привернути на себе увагу міжнародної спільноти, наслідком чого стало накладення на ПАР економічних санкцій. Влада білих була поставлена перед вибором: рівноправність або фінансові втрати. В результаті африканери поступились панівним становищем чорношкірим. Якщо українці виграють інформаційну війну, то російська влада в Україні теж буде вимушена йти на поступки. А значить, українцям відкриються непогані перспективи для розвитку.

 

Stanislove, для  maidan.org.ua

 

При підготовці статті використовувались матеріали Всеукраїнського перепису населення 2001 року (http://www.ukrcensus.gov.ua/) та Вікіпедії - вільної енциклопедії (http://uk.wikipedia.org).

Постійна адреса статті: http://maidanua.org/static/mai/1271005788.html