З метою недопущення фальсифікації майбутніх виборів Президента України цього тижня чинний глава держави Віктор ЮЩЕНКО повинен розпустити Верховну Раду.

Про це заявив експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Олександр ПАЛІЙ сьогодні на прес-конференції в УНІАН.

Він, зокрема, прокоментував можливі наслідки подолання фракціями Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів вето В.ЮЩЕНКА на закон стосовно виборів Президента України.

“Фактично, деякі політичні сили оголошують про свій намір сфальсифікувати президентські вибори і демонтувати демократію в державі”, - сказав політолог.

Експерт висловив упевненість, що за умови подолання Верховною Радою вето на закон стосовно виборів Президента, В.ЮЩЕНКО звернеться із поданням щодо визначення його законності до Конституційного Суду.

“Також буде досить жорстка критика цього закону з боку міжнародних інституцій”, - заявив О.ПАЛІЙ, зауваживши, що легітимність президентських виборів буде підставлена під сумнів діями самих депутатів.

На його думку, оптимальним виходом із внутрішньополітичної кризи і недопущення фальсифікації виборів глави держави є розпуск парламенту.

“Думаю, що оптимальним є те, щоб за цей тиждень Президент розпустив парламент”, - сказав О.ПАЛІЙ.

Для цього, вважає експерт, у Президента ще зберігаються можливості, принаймні, до кінця серпня.

“Президент, відповідно до Конституції, має право розпустити парламент за півроку до закінчення своїх повноважень. Я упевнений, що через півроку від сьогоднішнього дня В.ЮЩЕНКО все ще буде Президентом. Оскільки, буде, безумовно, два тури виборів”, - пояснив експерт.

На переконання політолога, якби Президент зараз розпустив парламент, то суспільство зустріло б це рішення “з великими оплесками”.

http://www.unian.net/ukr/news/news-331676.html

Чи є якісь згадки про нього в наших язичницьких джерелах? Архаїчність спасівських обрядів спонукала багатьох дослідників висловитись на користь язичницького походження Спаса.
 Так, Г.Дяченко, посилаючись на Буслаєва, писав: «Спас, Спаситель - це «ізбавитель» від усяких бід і
нещасть.
 Не слід думати, що це слово одночасне явищу християнства, навпаки, воно вживалося слов’янами ще в язичництві: В Краледворському рукописі вже згадується, що «слов’яни називали своїх Богів Спасами».

Вірогідно, у слов’ян, так само, як і у ведійській традиції, поруч з іменем Бога вживався його епітет, приміром: Всевишній Сварог. Так само у Велесовій Книзі серед назв місяців (тижнів чи декад) знаходимо назву Спасиць (Спасич). Можемо припустити, що це були дні, призначені вшануванню Спаса.

Спасівка - час, коли духи і душі Предків (покійних родичів) відвідують свої родини,

з’являються на землю, так само, як і в інші свята Кола Сварожого (наприклад, Радуницю, Русалії). Наш народ вірить, що Предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи... Тому в ці дні приносили жертви Роду і Рожаницям, як родинним Богам. Саме їм урочисто виготовляли і запалювали спасівські свічі з нового воску,
кришили хліб, виливали медовий напій. До нас дійшли давні язичницькі молитви, що читалися до кожної свічки (а їх було три - «трійця»):
«Пресвята родюча Земле наша, ниви, сади, городи - світ Сонця вам!
Праведне Сонце, Місяцю ясний, Зорі світлі, Небо пречисте, будьте
милостиві до людей і до худібки! Ліси, води, повітря чисте, всі душі
праведні, лада наші - всім вам на добро, на пожиток!».


(Катерина Білокур. Яблучний Спас)

Як бачимо, тут прославляються давні, саме язичницькі Боги - Сонце, Місяць, Зорі, Земля, Небо та духи Предків, якими відає Бог Велес. Недаремно в обжинковому обряді Велесу присвячуються останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має назву Велесової або
Спасової Бороди (подекуди - Дідова Борода). Все це красномовно засвідчує давність релігійної традиції, яку не змогли знищити тисячоліття.

Спасич (Спасівка) має три етапи

Перший - Маковій, або Спас на воді (Мокрий Спас), що пов’язується з Богинею Води Даною, або Мокошею, яка водночас є покровителькою жінок, родючості, рослинності - взагалі водної стихії.
До Першого Спасa пасічники відбирають мед, щільники (соти), топлять віск; господині заготовляють мак та зілля, квіти, колосся для вінків - все це призначене до освячення. В давнину саме в цей день відбувалось богослужіння біля
річок та джерел, яким приносились жертви з меду та хліба.


 
(К. Білокур. Богданівські яблука)

Друге свято цього циклу - Яблучний Спас, або Спас на горі .

Церква до цього свята пристосувала свою легенду про преображення Ісуса на горі Фавор. Однак маємо один з багатьох прикладів накладання пізніших міфів на давні язичницькі звичаї, адже Боги Спаси вшановувалися на високих горах, скелях або біля джерел (у місцях, які люблять Боги). Тут відбувалися також військові братчини, тризни, поминання загиблих воїнів.

В Україні була дуже сильно розвинута магія початку, тому й перші плоди Землі потребували ритуального освячення, щоб забезпечити достаток протягом року. А це досягалося і через пожертву. Приносили жертви воді,
вогню, волхвам, кумам та сусідам, яких наділяли яблуками, грушами, медом, сотами тощо.
Водночас здійснювалося і поминання предків, після братчини казали: «З нами попоїли й ті душі, яких споминали». Освячені «початки» зберігали до нового врожаю або початку посіву, їх використовували протягом року для лікування, підкурювання, оберегу, а по закінченні річного круга (Кола Сварожого) - ритуально знищували рештки, тобто кидали в багаття, на городи, на воду. Напередодні Другого Спаса  подекуди збереглося таємниче заклинання Житника
- духа ниви, щоб земля була родючою. На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.



Третій Спас має назву Хлібного Спаса 
 До цього дня господиня випікає перший хліб з нового врожаю. З хлібом-сіллю спроводжає вона господаря в поле, де він засіє озимину. В язичницькій вірі не було спасівського посту, як це є в християнстві.

(За Галиною Лозко)


Українські віночки були віковими, ритуальними, звичаєвими, магічними.
Один із таких віночків – вінок Спаса плетуть на весні, як заквітнуть зозулині черевички та яблуні. Додають ще вишневі листочки.
Надягають вінок лише на Спаса (19 серпня).
До віночка прив*язувалися відповідні стрічки: посередені – жовтогаряча, далі голубі, сині, жовті, фіолетові – кольори Спаса. Жовтий – колір сонця.

Йшов Спас до Сонця – Ярила і просив у нього один промінчик весни, щоб освятити ним весняні квіти з дівочого віночка.  А Ярило відповідало: «Я тобі дам промінчик мудрості і здоров*я. але мусиш мені принести в долонях дві краплинки голубої водиці (тому й голубі стрічки), зіроньки
ночі синьої (сині), радість життя (жовті) та мудрість людську
(фіолетові)».
Спас дає на те згоду і через три дні все обіцяне приносить Сонцю.  А Сонце вручає вій промінь, святить дерева. Торкається кожної гілочки. Яблука. Сливочки…

Одягали той віночок дитині з трьох років. На Спаса.
Як давали яблучко та приказували: «Здоровому тілу – здоровий дух!»

(З книги "Українське народознавство в дошкільному закладі")




 

Ніч, кабінет президента України Ющенка В. А., письмовий стіл, на столі
ручка, чистий листок паперу, пляшка горілки і склянка. За столом сидить
президент України В. А. Ющенко і пише заяву:

      "Президенту України Ющенку В. А.

        Президента України Ющенка В. А.


ЗАЯВА.


Прошу звільнити мене від займаної посади Президента України за власним бажанням."


Налив склянки, випив, хукнув.


"Підпис. Президент України Ющенко В. А.".

Налив ще раз, хукнув.

Пише резолюцію:

"В проханні відмовити. Президент України Ющенко В. А.".

Якщо Вам сподобалося, то проголосуйте за цю анімашку тут: http://photo.i.ua/channel/163/2972748/

http://video.i.ua/user/655045/11573/127046/

Москва не виключає вторгнення до Криму у майбутньому під приводом захисту російських інтересів, вважає російський військовий експерт Павло Фельґенґауер.

Таку думку він висловив в аналізі для американського аналітичного фонду "Джеймстаун", аналізуючи останні дії Кремля, повідомляє Радіо "Свобода".

За оцінкою Фельґенґауера, українські збройні сили не ефективні, але поки що і російське військо не готове до так званої "визвольної кампанії" в густонаселених районах України.

Перед тим як Росія зможе здійснити українську місію, їй, на думку російського оглядача, потрібно щонайменше 3 роки радикальної модернізації війська і певне переозброєння.

Тепер на обрії Фельґенґауер бачить нову газову війну із Києвом, а військова загроза поки що на задньому плані.

Водночас, інший військовий експерт із фонду "Джеймстаун" Роджер Макдермотт відзначає, що після російсько-грузинської війни у серпні минулого року Росія розпочала масштабні зміни у своїй армії, плануючи реформувати військо до 2020 року

Програма передбачає відмову від принципу масової мобілізації на користь створення мобільних сил, які зможуть відреагувати на наказ про розгортання упродовж однієї години. Серед планів також кардинальна реформа система військової освіти та Генерального штабу, радикальне скорочення офіцерського складу.

Ще більшим викликом для Росії, на думку Макдермотта, буде модернізація застарілої військової техніки та зброї.

Попри певний скепсис на Заході, оглядач вважає, що вже до кінця цього року російську армію не можна буде впізнати. Станом на початок цього літа вже половину російських дивізій замінили на бригади, які послали на навчання, щоб випробувати нові структури.

Швидку або ж навіть поспішну військову реформу доповнюють правові кроки. У цьому ключі оглядач розглядає наміри Кремля змінити порядок використання збройних сил Росії за кордоном задля захисту російських солдатів і громадян.

За оцінкою Макдермотта, йдеться про правову базу для майбутніх російських збройних операцій за кордоном.

Експерт не виключає, що через кілька років звичайні збройні сили Росії не матимуть конкурентів на колишніх радянських теренах і будуть готові до раптового і рішучого втручання з мінімальними наслідками для міжнародного авторитету Росії.

УНІАН.

Вкажіть гурт/співака, назву пісні та альбому (по можливості).

 

Розміщуйте цей ролік у своїх блоґах!!! ;)

На Маковія кожний мав букет квітів, в якому обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Такий букет називається «маковійчик» або «маковейка» і в ньому можуть бути і чорнобривці, і жоржини, і айстри, і гвоздики, і барвінок, а також різні трави (які в народі називають зіллям, зіллячком): васильки, м'ята, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник. На житомирському Поліссі до маковійнового букета додають морквинку, невеликі качани кукурудзи, горох, квасолю, кріп. На Черкащині колись вважали, що на Маковія треба обов'язково посвятити квіти, бо «від цього квітне господарство». Святити несли також вінок із квітів і колосків, посередині якого ставили свічечку. На Поділлі святили цілий сніп городини та зілля, обв’язаний червоною китайкою. З ним урочисто обходили всю господу, хату, городи, сподіваючись і на наступний рік отримати гарний врожай і примноження в господарстві. Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігатиметься там аж до весни, а деякими травами і маком будуть користуватися за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс – «щоб не випало з голови волосся». Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого». На Черкащині маком обсипали «всяку новопримножену тварину», приказуючи: «Щоб було в господарстві стільки тварин, як у маківці зернин». Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочала якась людина, що прийде провідати породіллю. Окрім звичайного городнього маку дівки-чарівниці на Маковія святили мак-видюк (самосійний мак), що вживався як засіб проти чар від відьом, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі. На Маковія святили також свіжовикачаний мед у стільниках, щедро пригощаючись ним. Ритуальною їжею в цей день були «шуліки» - печені коржі, які ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком. Ця їжа досить смачна, особливо її люблять діти. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, різноманітні медяники та маківники. Одна бабуся-киянка, яка дожила до 120 років, близько 1890 року розповідала, що за часів її молодості існував у Києві звичай – на Маковея всі кияни сходилися та з’їжджалися на Дніпро святити воду. А чоловіче населення переважно вдягалося в козацький одяг. Свято Маковія називається в народі святом першого Спаса, медовим Спасом – або Спасом на воді, Спасом водяним. Хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. В цей день святили також колодязі та воду в річках. За свідченням Михайла Максимовича, на Київщині цією водою кропили ожереди (копиці сіна), щоб уберегти їх від мишей, кропили бджіл, а також пили цю воду, вмивалися нею з метою очищення від усього лихого. Інформацію взято  >> ТУТ <<

Якого політика, на Вашу думку, можна назвати "проукраїнським", який має шанси стати наступним Президентом України? Називайте, будь ласка, прізвища і обґрунтовуйте свою думку.

Голосуємо тут: http://tarastokar.blogspot.com/ А обговорюємо тут.