Не забыт быт "Слуги народа" в Трускавце
- 02.08.19, 14:31
![](http://os1.i.ua/3/1/15536054_3929ccd7.jpg)
Печерський районний суд Києва заборонив роботу 18 новинних сайтів. Про це йдеться в постанові від 23 липня.
Згідно з постановою, тепер Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, зобов'язала провайдерів закрити доступ до цих веб-ресурсів.
"Постановою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Вовк С. В. від 23.07.2019, справа № 757/38387/19-до, у кримінальному провадженні № 12018060020001159, яка вступила в Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, передбачено: "Накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні веб-ресурсів", – йдеться в повідомленні.
4. https:blogs.korrespondent.net
10. http://ua-24.com
13. http://www.stalker-world.net
18. http://www.stalker-world.net
Як повідомляли "Коментарі", блокування сайтів, які транслюють точку зору, відмінну від позиції влади, стала на Україні традицією.
Хор батальйону Роланд, 1941 рік
Фото: Надано Українським інститутом національної пам’яті
10 міфів про УПА. Як було насправді? — спільний проект, мета якого — спростовувати міфи, що існують у колективній пам’яті щодо діяльності Української повстанської армії
Попередні матеріали проекту 10 міфів про УПА читайте тут
Міф 2: Батальйони Нахтіґаль, Роланд та дивізія Галичина були каральними підрозділами ССЦитата-міф: Ізраїль готовий надати документальні докази звірств батальйону Nachtigall SS під командуванням Шухевича.
Комуністична партія України,
заголовок повідомлення на офіційному сайті
7 грудня 2007 року
Суть міфуПід час Другої світової війни німці створили з українських націоналістів батальйони Нахтіґаль, Роланд, а також дивізію Галичина. Ці підрозділи комплектувалися з нацистських колаборантів, входили до структури СС, підпорядковувалися її керівництву та мали есесівські звання. Нахтіґаль, Роланд та дивізія Галичина були створені для винищення мирного населення на окупованих територіях.
Факти стислоНахтіґаль та Роланд діяли у складі Вермахту, ніколи не входили до структури СС, а їхні вояки не мали есесівських звань. На початку німецько-радянської війни обидва батальйони виконували допоміжні функції, а восени 1941 були переформовані у 201-й охоронний батальйон поліції порядку.
Дивізія Галичина, створена у 1943 році, належала не до загальних СС, а до військ СС, і використовувалася передусім як бойова частина.
Бійці батальйону Нахтіґаль Фото: надано Українським інститутом національної пам’яті
Цей міф сформувався за радянських часів. Відповідно до нього, всі учасники українського визвольного руху під час війни були зрадниками батьківщини та маріонетками на німецькій службі, які радо виконували всі забаганки «хазяїв». Німці ж довіряли їм лише найбруднішу роботу — проведення каральних акцій проти неозброєного цивільного населення.
Здебільшого автори подібних «сенсацій» не розуміють різницю між військовими формуваннями, що діяли на території України у роки війни. Тому й у пересічного глядача, зазвичай, не виникає запитань, коли він чує з блакитного екрана про «батальйон СС Нахтіґаль». Але факти свідчать про інше.
Батальйони Нахтіґаль та Роланд ніколи не були підрозділами СС. Ініціатором їх створення був не райхсфюрер СС Гіммлер, а ОУН, спільно з офіцерами Вермахту, зокрема з військової розвідки (Абверу).
Утім, кожен з ініціаторів створення батальйонів переслідував власну мету. Оунівці розглядали ці два батальйони як певною мірою основу для майбутньої української армії. Адже на початку 1941 року керівництво ОУН знало про підготовку до війни Німеччини та СРСР і розраховувало, що саме у момент початку війни вдасться підняти повстання на території України і створити незалежну державу.
Для підготовки повстання і подальшого утримання території були потрібні люди з військовим досвідом та зброя. Однак у тій ситуації, у якій опинилася ОУН після анексії Західної України Радянським Союзом, отримати військовий вишкіл її члени могли лише у лавах однієї армії — німецької. Країни Західної Європи не готові були сприймати ОУН як самостійного гравця і не надавали їй допомогу. А перемовини із головним ворогом — СРСР тим паче були неприйнятні.
У переговорах із керівництвом Абверу представники ОУН домагалися створення спеціальних підрозділів, у яких члени організації мали пройти військовий вишкіл, а згодом — стати основою для формування нової української армії.
Німецька сторона мала дещо інші плани. Нахтіґаль і Роланд керівництво Абверу розглядало як розвідувально-диверсійні батальйони, які під час війни мали влаштовувати диверсійні операції проти радянських військових частин, а також забезпечувати безпеку пересування німецьких частин, роззброєння залишків Червоної армії, охорону ешелонів з полоненими та боєприпасами.
Завдання, які ставили перед батальйонами як керівництво Абверу, так і ОУН, суттєво відрізнялися від задач, які мало виконувати СС на окупованих територіях.
Рядові та частина командирів батальйонів були українцями. Вони носили військові, а не есесівські звання, а їхні командири з німецького боку також були з Вермахту. І Нахтіґаль, і Роланд жодним чином не підпорядковувалися командуванню СС.
Незважаючи на сподівання ОУН, участь обох батальйонів у бойових діях була обмеженою. Роланд улітку 1941 року перекинули на територію Молдови та Одеської області, де його особовий склад кілька тижнів перебував у очікуванні наказу, а потім підрозділ знову повернули до Австрії.
Батальйон Нахтіґаль у складі німецької армії брав участь у зайнятті Львова та дійшов до Вінниці. Вже у серпні 1941 року його відкликали з фронту, а 16 вересня обидва батальйони переформували.
Геть іншою була історія дивізії Галичина. Її створення почалося майже через два роки після створення батальйонів Нахтіґаль та Роланд — навесні 1943 року, на території Східної Галичини, яка тоді входила до складу німецького Генерал-губернаторства.
Поручник дивізії Галичина Володимир Козак. Зверніть увагу на петлиці: замість есесівських рун у галицькій дивізії носили «левик» — стилізований герб Галичини Фото: надано Українським інститутом національної пам’яті
Хоча в офіційній назві формування до квітня 1945 року була присутня абревіатура СС, від самого початку дивізія була суто військовим формуванням. Тому вона входила до структури не загальних СС (Allgemeine SS), а до так званих військ СС (Waffen-SS). Таких дивізій існувало більше сорока, в основі половини з них був особовий склад із населення окупованих і союзних Німеччині держав (хорвати, латиші, естонці, угорці, французи тощо). Дивізія Галичина була призначена для бойових дій на фронті поруч з Вермахтом.
Рядовий та найнижчий командний склад комплектувався з українців — переважно вихідців з Галичини. Командні посади від командиру батальйону та вище до 1945 року переважно обіймали німці, хоча траплялися і українці, наприклад, одним із командирів дивізіону був Микола Палієнко.
Українці вступили до лав дивізії, маючи різні мотиви. Частина розглядали перебування у Галичині як можливість здобути військовий досвід та зброю для того, аби у подальшому перейти до УПА, яка на той час не мала можливості вишколити та озброїти таку кількість вояків. Інші сподівалися, що дивізія стане основою для формування українських військових частин для боротьби з СРСР, нехай навіть на боці німців. Були й такі, що вступали до лав дивізії, аби уникнути примусового вивезення на роботу до Німеччини чи не залишитися на території, на яку мали невдовзі прийти радянські війська. Певну частину вояків до Галичини мобілізували примусово.
Офіційно ОУН(б) виступала проти формування дивізії та навіть поширювала заклики до українців не вступати до лав Галичини. Однак фактично певна кількість членів Організації опинилися у її складі. Вони так само мали на меті здобути вишкіл та зброю, а також слугувати «зв’язною» ланкою між вояками дивізії та УПА з тим, аби у потрібний момент організувати їхній перехід до українського підпілля. Натомість ОУН(м) навпаки закликала молодь вступати до лав дивізії, розглядаючи це формування як можливість для збройної боротьби проти СРСР.
Дивізія Галичина брала участь у боях проти наступу Червоної армії. Улітку 1944 року дивізію перекинули під місто Броди на Львівщині у розпорядження 13-го армійського корпусу в складі групи армій Північна Україна, де вона зайняла другу лінію оборони. Під час бою дивізію оточили і розбили. З 11 тисяч вояків вийшли з оточення лише близько 3 тисяч, з яких близько 1,5 тисячі на чолі з генералом Фрайтаґом відступили у напрямку Закарпаття. Решта або загинули, або потрапили у радянський полон, або приєдналися до УПА. Загалом дивізія тоді втратила до 70% особового складу.
Після перекомплектування дивізію відправили до Словаччини, де вона брала участь у боротьбі зі словацькими партизанами. У січні 1945 року її перекинули до Югославії для боротьби проти комуністичних партизанів Йосипа Броза Тіта.
Побутує міф про те, що дивізія Галичина начебто здійснювала придушення Варшавського повстання у серпні — вересні 1944 року, однак це не відповідає дійсності .
У квітні 1945 року дивізія деякий час воювала на фронті поблизу замку Ґляйхенберґ в Австрії. Наприкінці квітня її вивели зі складу військ СС та присвоїли нову назву — 1-а українська дивізія Української національної армії.
Після капітуляції Німеччини вояків дивізії інтернували у британській та американській окупаційних зонах, а після 1948 року вони роз’їхалися по всьому світу — у США, Канаду, Австралію, Аргентину та інші країни. У 1985 році для розслідування фактів можливої присутності у Канаді воєнних злочинців, в тому числі вихідців з України та країн Балтії, була створена так звана Комісія Дешена. За результатом вивчення архівних матеріалів та допиту свідків у Канаді та Західній Європі Комісія підготувала звіт, в якому жоден з емігрантів — колишніх учасників дивізії Галичина — не був визнаний винним у скоєнні воєнних злочинів під час Другої світової війни.
Автори тексту — Олеся Ісаюк, Центр досліджень визвольного руху, Сергій Рябенко, Український інститут національної пам’яті
10 міфів про УПА. Як було насправді?— спільний інформаційний проект НВ,Українського інституту національної пам’яті, Центра досліджень визвольного руху та Видавництва КСД, мета якого — спростовувати міфи, що існують у колективній пам’яті щодо діяльності Української повстанської армії.
Нескінченність – не межа
Подія дійсно безпрецедентна. Їй передували 9 місячних місій, яких спіткала невдача. Курйозних моментів теж було чимало: так, рішення NASA про те, хто ж першим ступить на поверхню Місяця, було непростим – на це також претендував колега Армстронга, полковник Базз Олдрін. Опісля виникла теорія "місячної змови", як стверджувала, що насправді висадка на Місяць була інсценована, а фото- і відеозйомки – сфальсифіковані. Зокрема, цьому була присвячена книга американця Білла Кейсінг "Ми ніколи не були на Місяці" (1976). Однак нещодавно NASA оприлюднило чітке фото місця посадки "Аполлона-11", зроблене камерою з борта місячного орбітального апарату (The Lunar Reconnaissance Orbiter Camera – LROC), що доводить: висадка на супутник Землі таки мала місце. До того ж фото «оживили», використавши всю наявну інформацію (записи переговорів, кадри фото- і відеозйомки), зробивши його інтерактивним. Зараз воно доступне для всіх бажаючих на порталі LROC.
І хоча згодом програми дослідження Місяця за допомогою космічних апаратів були згорнуті, на початку XXI століття Китай висловив готовність продовжити їх, що дало старт новій космічній гонці. Про плани майбутніх експедицій вже заявили Росія, Індія, Японія. І, звісно, США – очільник NASA Джим Брайденстайн у листопаді 2018 року повідомив: "США повертаються на Місяць, і ми зробимо це раніше, ніж ви думаєте!". Тож далі буде. А поки що увесь світ готується до святкування 50-річчя висадки людини на Місяць, події, що справила величезний вплив на популярну культуру, кіно, літературу і багато іншого.
Монети, марки, годинник, іграшки
Відлив ювілейних монет на честь якоїсь знаменної події – поширена світова практика. Такі, звичайно, надрукував, монетний двір США. Опукла сторона монети виконана у формі шолома астронавта, а її дизайн відтворює знакове фото Едвіна Олдрина: попереду – посадковий модуль корабля "Аполлон-11", на тлі – астронавт Ніл Армстронг. Увігнута сторона зображує відбиток черевика у місячному ґрунті. Кошти, виручені від продажу монет, підуть до Фонду пам'яті астронавтів і на фінансування виставки "Мета – Місяць" у Національному музеї авіації та космонавтики у Вашингтоні, що відкриється у 2022 році.
Золоту пам'ятну монету, присвячену висадці на Місяць, також випустив і монетний двір Австралії, срібну – національний банк Швейцарії.
"Місячні" марки теж є – їх випустила пошта США: дві з розряду безномінальних («вічних»). Одна з них являє собою легендарне фото Базза Олдрина у скафандрі на поверхні Місяця, зроблене Нілом Армстронгом, інша – фото місячного диска з жовтою точкою, що позначає місце посадки модуля.
З'явився і годинник на честь ювілею – від знаменитого швейцарського бренду Omega. Він перевипустив модель Speedmaster Moonwatch, що побувала тоді в космосі – у обох астронавтів "Аполлон-11" на зап'ястку були саме такі. Для цього годинниковий бренд мав був пройти близько 11 тестів, і лише Omega впоралася із завданням. Ця спадщина досі надихає майстрів бренду, і сьогодні модель з легендарним дизайном також готова до нових звершень як на Землі, так і за її межами. Лімітована серія Speedmaster Apollo 11 50th Anniversary Moonshine Gold Limited Edition вийшла у кількості всього 1014 примірників і в новому матеріалі – золоті Moonshine. Його відтінок трохи холодніший звичайного жовтого, плюс завдяки новому сплаву воно довговічніше і стійкіше до ушкоджень.
До святкування приєдналося й Lego, випустивши новий набір космічних кораблів, розроблених спільно з NASA. Він є розширеною версією моделі 2003 року і містить деталі, відповідні реальної посадочній платформі, а також основу, що нагадує поверхню Місяця для точного відображення спуску зібраного апарату. До речі, це вже не перша співпраця Lego з NASA – у 2017-му вони випустили ракетний комплект Saturn V, що включає мініатюрний модуль Apollo, масштабований з масивної ракети висотою в метр.
Кіно, книги, виставки, фестивалі
З 19 липня у США почнуться святкові заходи з нагоди історичної події, але вже сьогодні відбувається чимало цікавого. З повним списком запропонованих подій можна ознайомитися на сайті NASA. Втім, і в Європі є чим зайнятися.
Фільми. 11 липня британський канал ITV представить документальний фільм "День, коли ми йшли на Місяць" (режисер Джон Мулсон), який розповідає історію місії «Аполлон-11» і включає інтерв'ю з ключовими фігурами, наприклад, астронавтом Майклом Коллінзом.
У липні в кінотеатрах Європи вийде фільм "Аполлон-11" (прем'єра в США відбулася ще в січні, режисер Тодд Дуглас Міллер). Він повністю складається з оригінальних кадрів – для цього його команда опрацювала 11 тисяч годин неопублікованого аудіо- та відеоматеріалу в партнерстві з NASA і Національним архівом. Також у липні вийде і фільм "Армстронг" (режисер Девід Фейрхед), що документує життя легендарного астронавта, озвученого голосом Харрісона Форда.
Крім того, спеціальну серію підкастів, присвячену 50-річчю посадки "Аполлон-11", підготувала BBC. Вони доступні для скачування на сайті, і подивитися їх може кожен. Перший епізод "13 хвилин до Місяця" докладно описує заключну фазу спуску космічного корабля на поверхню Місяця, а також місяці і роки підготовки, що передують цьому. Значний внесок у створення підкастів внесли астронавти "Аполлона", які ще живі – Чарлі Дьюк, Джим Ловелл, Майкл Коллінз і інші. Планується, що новий підкаст виходитиме щопонеділка, а кульмінацією стане фінальний сюжет, приурочений до 20 липня, річниці висадки "Аполлона-11".
Книги. Новинка по темі – «Місячний пил: в пошуках людей, які впали на землю» Ендрю Сміта (видавництво Bloomsbury), яка присвячена 12 астронавтам, що ступали на поверхню Місяця, і включає інтерв'ю з дев'ятьма з них (тими, хто ще живі). А також "Досягнення Місяця", автобіографія математика NASA Кетрін Джонсон, до речі, афроамериканки, (видавництво Atheneum Books), що займалася розробкою "Аполлона-11". І, нарешті, "Аполлон-11: внутрішня історія» Девіда Уайтхаус (видавництво Icon Books), що оповідає про космічну гонку і саму місячну місію. Книга заснована на звітах екіпажу, інженерів, чиновників NASA, а також думках політиків – американських і радянських.
Фотоальбоми. "Архів NASA: 60 років в космосі" (видавництво Taschen) зі знаковими фото (всього 400 фото за 60 років історії) і "Аполлон VII-XVII" (видавництво teNeues), який випущений обмеженим тиражем в 3 тисячі примірників і містить 225 широкоформатних знімків з архівів NASA і есе Уолта Каннінгема, астронавта першої пілотованої версії "Аполлон-7".
Виставки. Summer of Space (Лондон, Музей науки, до вересня 2019), в рамках якої буде представлений ряд інтерактивних показів: "Аполлон-11: перші кроки", 48-хвилинне кінематографічне відтворення реальної посадки на Місяць; Space Descent VR, досвід віртуальної реальності з британським астронавтом Тімом Піком.
La Lune. Du voyage rel aux voyages imaginaires (Париж, Гран Пале, до 22 липня) – містить понад 190 художніх і наукових експонатів різних часів, які присвячених Місяцю і зображують його як в реалістичному, так і в романтичному вигляді. Серед них – роботи Марка Шагала, Мана Рея, Франсуа Мореллі, Хуана Міро, Огюста Родена, Фелікса Валлоттона та інших.
Fly to the moon (Зальцбург, Музей сучасного мистецтва, 20 липня – 3 листопада) знайомить з історією дослідження Місяця з часів Галілео Галілея і винаходу першого телескопа. Від гравюр до мультимедійних інсталяцій – тут є все.
Фестивалі. Щорічний Bluedot (Чешир, Великобританія, обсерваторія Jodrell Bank, 18-21 липня), цікавий концертами Hot Chip, Kraftwerk, New Order і Jarvis Cocker. Окрім космічних музичних шоу в павільйонах Space і Luminarium будуть проходити лекції та працювати інтерактивні дисплеї, що дозволяють спостерігати за зірками і подорожувати по галактиках.
П'ятий Starmus (Дюбендорф, Швейцарія, концертний зал Samsung Hall, 24-29 червня), цього року повністю присвячений піввіковому ювілею висадки людини на Місяць і відрізняється воістину зоряним складом: дві дюжини нобелівських лауреатів, сім астронавтів місії "Аполлон", рок- і поп-музиканти світового масштабу. До речі, сам фестиваль завжди вирізнявся певною science-спрямованістю – і прихильністю нещодавно померлого генія Стівена Хокінга. Від його імені Starmus продовжує підтримувати тих, хто зробив особливий внесок в науку і мистецтво – так, цього разу нагороди були вручені Ілону Маску і Тодду Дугласу Міллеру, продюсеру та режисеру фільму "Аполлон-11". Показ фільму, ясна річ, теж був у програмі фестивалю.
Хоча Єлизавета II є королевою Великої Британії, країною вона, як відомо, не править. Це - одна з основ британської політичної системи. Але глибина кризи, в якій ця система опинилася через рішення вийти з ЄС, така, що частина правлячої Консервативної партії роздумує про те, щоб підірвати цю основу - попросити королеву Єлизавету II на певний час по-справжньому очолити державу, якщо прем'єром стане Борис Джонсон.
Противники розриву відносин з ЄС, депутати парламенту та члени уряду з Консервативної партії хочуть попросити королеву, щоб вона в якості глави держави попросила ЄС про нову відстрочку виходу Британії, який наразі запланований на 31 жовтня.
Таким чином торі-противники Бориса Джонсона сподіваються завадити йому втілити в життя різкий розрив відносин з ЄС. Про це програмі BBC розповів один із членів групи "змовників".
Наступної середи, 24 липня, у Великій Британії з'явиться новий прем'єр-міністр. Їм майже точно - за результатами внутрішньопартійних виборів - стане Борис Джонсон.
При цьому Джонсон обіцяє за будь-яких обставин вивести країну з ЄС 31 жовтня, після завершення терміну нинішньої відстрочки. Це - головний пункт його програми, і саме за цю позицію, судячи з опитувань, його підтримують більшість членів Консервативної партії.
Якщо прем'єр дійсно спробує вивести Британію з ЄС 31 жовтня, то це, ймовірно, буде "обвальний" вихід без врегулювання відносин з Євросоюзом.
Проект угоди про вихід, складений Брюсселем і урядом Терези Мей, був похоронений Палатою общин і заперечений самим Борисом Джонсоном, а перемовини про новий варіант угоди ЄС проводити відмовляється.
Доволі велика група депутатів і членів уряду правлячої Консервативної партії, як і всі п'ять опозиційних партій в Палаті общин, впевнені, що різкий розрив із ЄС занадто сильно вдарить по британській економіці.
При цьому вони побоюються, що Борис Джонсон, аби виконати цю свою обіцянку, може просто проігнорувати волю парламенту. Для цього в нього є певні процедурні можливості.
Якщо Джонсон-прем'єр піде на це і спробує проігнорувати волю більшості в Палаті общин, це саме по собі буде нечуваним в нормальних обставинах кроком - своєрідним ядерним ударом по всім традиціям британської демократії.
Саме тому однопартійці Джонсона всерйоз міркують про "ядерний удар" у відповідь.
Вони обговорюють можливість прийняти в Палаті общин "humble address" - звернення до королеви з проханням в якості глави держави поїхати восени до Брюсселя на саміт Євросоюзу і попросити про нову відстрочку "брекзиту".
Формально королева Британії є сувереном, главою держави, і має повне право приймати політичні рішення, але цим правом вона ніколи, жодного разу за всі 67 років на троні, не користуватися.
Та й до неї у 20 столітті король втрутився в політику всього раз, у 1931 році, та й те - під тиском обставин. Це був дідусь Єлизавети, Георг V, і йому тоді, в умовах важкої економічної і політичної кризи, довелось підштовхнути провідні партії до створення уряду національної єдності.
Радше засіб тиску, ніж реальний планБукінгемський палац поки ніяк не коментував ці плани консерваторів.
"Важко собі уявити, щоб королеву настільки безпосередньо втягнули в політику, навіть якщо така спроба матиме місце", - каже політичний редактор програми BBC Newsnight Ніколас Вотт.
"Тому, мабуть, цей унікальний план варто розглядати як засіб тиску на майбутнього прем'єр-міністра, а не як реальний намір посадити королеву на поїзд "Євростар" до Брюсселя".
У Палаті общин, із врахуванням групи опонентів Джонсона і прихильників Євросоюзу всередині самої правлячої партії, є впевнена більшість проти виходу з ЄС без угоди.
Ця більшість вже робить процедурні та законодавчі кроки, щоб на осінній сесії заборонити прем'єру вести країну до такого розриву.
У четвер Палата общин зробила хитрий маневр: внесла у законопроект, що не має жодного стосунку до теми "брекзиту", поправку, яка зобов'язує уряд кожні два тижні звітувати перед парламентом про виконання цього закону.
Ця вимога, за задумом депутатів, позбавить прем'єр-міністра можливості просто не скликати парламент восени, щоб той не завадив рішучому виведенню країни з ЄС.
Але консерватори-єврофіли побоюються, що Джонсон або знайде в заплутаній системі норм і традицій британської політичної системи ще який-небудь спосіб обійти Палату общин, або навмисно спровокує лідерів ЄС, в першу чергу президента Франції Емманюеля Макрона, на те, щоб вони з великою роздратованістю самі відмовилися відтерміновувати відстрочку "брекзиту".
У цьому випадку, за задумом "змовників", і може знадобитися звернення до королеви
Як і очікувалося Росія вдалась до перепон та провокацій в ході міжнародних навчань Sea Breeze 2019, які проводить Україна разом з 19 країнами учасниками
Про це повідомляє Український мілітарний портал.
Перед самим початком навчань Росія міжнародним приписом 0698/2019 перекрила район площею у 8 тисяч квадратних кілометрів у Чорному морі де мала розташуватися одна з локацій міжнародних навчань.
Зроблено було це за пару діб до початку Sea Breeze 2019, через що організатори відкорегували плани проведення морських маневрів.
“Наразі маневри територіально переплановані та відбудуться за задумом штабу навчань”, – сказав Командуючий ВМС ЗС України Ігор Воронченко в промові під час урочистого відкриття навчань
Цього року у морському компоненті навчань учасники проводитимуть артилерійські стрільби, висадки оглядових груп та займуться вдосконаленням взаємодії спеціальних підрозділів. Також новацією навчань стане відпрацювання річкового елемента на річці Дунай.
У маневрах Sea Breeze 2019 візьмуть участь кораблі, авіаційна техніка та військові як країн-членів НАТО, так і їхніх союзників. Першу групи представлятимуть США, Великобританія, Канада, Італія, Туреччина, Польща, Норвегія, Болгарія, Греція, Румунія, Данія, Латвія, Естонія, до другої належать ОАЕ, Швеція, Україна, Молдова, Грузія.
Також читайте: в Одесі відбулась конференція щодо планів українсько-американських навчань Sea Breeze - 2019.