Тривале ув’язнення колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко виглядає неминучим. Але тюремні ґрати не зможуть її заглушити, як не замовкнуть і голоси борців за демократію та свободу в Україні. Це тепер доходить і до авторитарного Президента Віктора Януковича.
 
 Можливо, Віктор Янукович «помилує» Юлію Тимошенко, для того, щоб  заспокоїти Європейський Союз на тлі погіршення відносин між офіційним Києвом та Росією. Але обвинувачення все ще може перешкодити Юлії Тимошенко брати участь у майбутніх виборах.
 
 «Помилування» не змінить того факту, що держави, які поважають верховенство права, не відкривають карні справи за політичні рішення. Юлію Тимошенко звинувачують у перевищенні владних повноважень та нанесенні збитків державі при підписанні газових контрактів із Росією взимку 2009 року.
 
 Угода, підписана у січні 2009 року, поклала край 17-денному протистоянню, коли жителі ЄС тремтіли від холоду через перебої із поставками газу. У той час Тимошенко отримала вдячні слова за розв’язання суперечки та усунення з газового ринку непрозорої посередницької компанії RosUkrEnergo, а Україна отримала європейську ринкову ціну з 20-відсотковою знижкою.
 
 Отже, немає нічого дивного у тому, що суд розцінюють як політично заангажований, його широко критикує міжнародне співтовариство. Процес над Юлією Тимошенко, можливо, став тією критичною лінією, яка здатна поховати надії України на підписання Договору про зону вільної торгівлі з Євросоюзом. Таким був настрій американських, західних та східноєвропейських учасників міжнародного економічного форуму у Криниці 7 – 9 вересня.
 
 Настрої на Форумі та в Євросоюзі у цілому – «заморозити» угоду у процесі її ратифікації, аж доки українські політичні в’язні не будуть звільнені. У Криниці судовий процес над Тимошенко деякі учасники дискусій назвали «варварським».
 
 Жоден американський або європейський уряд не визнає засудження  переможеного суперника на президентських виборах за ухвалення «неправильного» політичного рішення. Якби політичних лідерів засуджували за неправильні рішення, то можна було б очікувати на велику кількість судів за звинуваченнями (політиків) в усьому – від вторгнення в Ірак без чіткого мандату ООН до світової фінансової кризи 2008 року.
 
Проти нього всі
 
 Відсутність складу злочину в очах Заходу  підтверджена низкою правників, ба більше, навіть деякими найбільш критично налаштованими опонентами екс-Прем’єр-міністра, не змінила політику Адміністрації Президента Януковича, що, як виглядає, має подвійну мотивацію.
 
 По-перше, ідеться про помсту за особисту образу в час Помаранчевої революції 2004 року та за усунення «дійної корови» під назвою «RosUkrEnergo», яка приносила користь олігархам, наближеним до нинішнього Президента. Тимошенко, на відміну від деяких інших лідерів української опозиції, ніколи не хотіла грати за їхніми правилами, тож її усунення з політики має підготувати Україну до «керованої демократії», коли правлячій Партії регіонів протистоятиме «кишенькова» опозиція.
 
 По-друге, судовий процес над Юлією Тимошенко з подальшим її ув’язненням унеможливлює її участь у парламентських виборах наступного року і в президентській кампанії 2015 року. «Помилування» або ж умовний термін означають, що Тимошенко вийшла б із в’язниці, але кампанію могла б проводити, хіба що агітуючи за соратників. З боку ЄС уже пролунала заява, що виборча кампанія без лідерів опозиції унеможливить проведення чесних виборів 2012 року в Україні, згідно з демократичними стандартами.
 
 Тож нині Віктор Янукович опинився поміж двох вогнів дилеми, яку створив власноруч.
 
 Ув’язнення лідера найбільшої опозиційної сили України може поставити під удар переговори з приводу угоди про асоціацію між Україною та ЄС та ратифікацію угоди про зону вільної торгівлі. Депутати німецького Бундестагу уже дали знати, що можуть не ратифікувати угоду з Україною. Ґернот Ерлер, відомий член Соціал-демократичної партії Німеччини, зробив суворе попередження: «У місцях, де переможені на виборах політики опиняються у тюрмі через політичні причини, європейський шлях закінчується».
 
 Донині група соціалістів у Європейському парламенті була менш критичною стосовно демократичного регресу в Україні, ніж Європейська народна партія. Але тепер ситуація змінилась, що лишає Європарламент змоги ратифікувати угоду про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС за умов, коли в Україні кількість політв’язнів досягла 40 осіб – це удвічі більше, ніж у Білорусі.
 
 У той час, коли акції України у Брюсселі різко падають, Президент Віктор  Янукович має дуже погані відносини з Росією. У цьому році вимальовується чергова газова криза, вже третя від 2006 року. Американські дипломатичні депеші, оприлюднені через Wikileaks, засвідчують, що прем’єр-міністр Росії Володимир Путін ніколи не був гарної думки про Віктора Януковича. А оскільки існує велика ймовірність, що саме Путін знову повернеться на президентську посаду на виборах у березні 2012 року, то політика Москви може стати ще твердішою.
 
Україна стає «другою Білоруссю»?
 
 За іронією долі Віктор Янукович примудрився об’єднати 13 опозиційних партій довкола однієї цілі. Можливо, їх мотивує інстинкт самозбереження: якщо сьогодні арештовують Тимошенко, то завтра це можуть зробити з іншими опозиціонерами, але цю мотивацію затьмарює справжнє почуття свавілля.
 
 Арсеній Яценюк, якого важко зарахувати до прихильників Юлії Тимошенко, звернувся до урядів Заходу з пропозицією запровадити візові санкції стосовно провідних представників адміністрації Віктора Януковича, а колег із опозиційного табору закликав бойкотувати парламентські вибори 2012 року – в разі, якщо Тимошенко до виборів не допустять. Януковичу не вдасться переконати Захід у поступі своїх реформ, якщо водночас він протидіє західно-центральній частині України, де опозиційні сили вельми потужні.
 
 Незважаючи на загрозу тривалого тюремного строку, проблема Юлії Тимошенко навряд чи зникне. Можна уявити, що скандуватимуть «Ю-ля! Ю-ля!» на футбольних стадіонах України під час проведення Євро-2012, а також проведення інших акції громадянської непокори. Політизація футбольних уболівальників – це вже проблема після того, як антипрезидентські скандування пролунали під час матчу «Динамо» Київ – «Карпати» Львів і їх потім поширили через Youtube.
 
 Як зауважив колишній посол США в Україні Вільям Тейлор, «божевілля» судового процесу над Тимошенко у тому, що це переслідування за політичними мотивами встановлює небезпечний для майбутнього прецедент. Врешті-решт, його може бути використано безпосередньо проти самого Януковича, коли він покине президентський кабінет.
 
 Це, звісно, коли припускати, що він це зробить. Найнебезпечніший аспект вибіркового використання правосуддя в Україні – це те, що таким чином посилається сигнал про наміри команди Януковича піти шляхом Путіна.
 
 Режим, котрий сподівається залишатися при владі назавжди,  зовсім не той, котрий здатен гарантувати вільні вибори або мирну передачу влади. Із авторитаризмом, який усе дедалі чіткіше вимальовується на обрії, Україна постала перед небезпекою перетворитися на «другу Білорусь» на східному кордоні ЄС.
 
(Коментар Тараса Кузя вперше був опублікований англійською мовою на сайті Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода)
Тарас Кузьо – дослідник Австрійського фонду плану Маршалла, який працює в Центрі трансатлантичних відносин Школи передових політичних досліджень Університету імені Джонза Гопкінса у США

Культура матрьошок і валінків, пхралетарії соітеняйтесь ! 

Зняти штани на сцені й заснути там же п'яним це розповсюджена народна гуская гра.

Багатьом особям навіть не потрібно вживати допінг для хорошого володіння гускою культугою.

В Інтернеті з'явилося відео, яке ставить під сумнів запевнення Олександра Лукашенка про стабільну ситуацію в Білорусі.

У ролику видно, як жителі країни змушені годинами вистоювати в чергах за більш дешевим м'ясом, зокрема показана ситуація в одному з Новополоцьких магазинів. Люди займають чергу, ще до відкриття магазину.

Купити м'ясо за розумними цінами можуть не більше половини людей, котрі стоять у черзі.

http://24tv.ua/home/showSingleNews.do?v_belarusi_lyudi_stanovyatsya_v_ochered_za_myasom_video&objectId=135838

Завтра на Майдані продаватимуть футболки «Спасибо жителям Донбасса!»

  Виробник скандальних футболок Денис Олейніков влаштує в центрі Києва фан-ярмарок, на якому можна буде придбати футболки, чашки і сумки з принтами «Спасибі жителям Донбасу» і «УБОЗ-2012». Як передає кореспондент «Коментарів», про це Олейников повідомив на своїй сторінці в Facebook. Ярмарок під назвою «Thank you, people of Donbass» пройде у четвер, 15 вересня, з 18:00 до 21:00 на Майдані Незалежності. Акція буде мирною і законною - 15 вересня буде подана відповідна заявка в КМДА на проведення акції. «Я і мої колеги хочемо, нарешті, зайнятися своєю роботою - печаткою принтів, хороших і різних, на одязі і сувенірах. А що ж друкувати зараз, як не футболки «Дякую жителям Донбасу»? У ході ярмарку кожен охочий зможе придбати ті самі футболки, а також чашки і сумки, які вже здобули широку популярність - «Спасибі жителям Донбасу» - в різних варіаціях і «УБОЗ-2012» - хіт останнього тижня, за мотивами відомих подій », - зазначив Олейніков. Крім того на ярмарку буде представлено новий бренд aZara, ексклюзивно присвячений творчої спадщини Миколи Яновича Азарова. «Микола Янович, коли ви говорите (що завгодно) - у всієї країни піднімається настрій! Ви гідні власного бренду! », - пише організатор ярмарку.

«Ах так, зовсім забув про політику: акція, безумовно, буде політичною. Але не про Тимошенко, Ющенко чи регіони - а про наші свободи, про те, що ми джерело влади, а не «м`ясо» для неї. Про те, що немає гірше цензури, ніж самоцензура - коли люди бояться носити футболки з «Спасибі ...», примовляючи: «Ні, вони, звичайно, смішні і нікого не ображають ... але якби чого не вийшло », - додав Олейніков.

http://kyiv.comments.ua/news/2011/09/14/155445.html

1922—1934 рр. Хвиля насильства проти неповторного і яскравого явища української та світової культури — кобзарства. Українські національні музичні інструменти — кобзу, бандуру та ліру — оголошуютьнаціоналістичними і знищують. Одним з небачених по своїй жорстокості й божевіллю стала розправа над українськими кобзарями й лірниками. Ці оспівані ще Тарасом Шевченко сліпі старці століттями втілювали в собі сам дух, саму квінтесенцію України. Поводирі водили їх по селах, де вони тихо співали народні пісні, не даючи забути українцям про їх славне козацьке минуле, про великі повстання, великі битви, великих перемогах над ворогами, - свого роду подорожуючі вчителі української історії. Унікальність кобзарів полягало в тім, що майже всі пісні, які вони співали, більше ніде не були записані. У грудні 1934 року під прикриттям «культурного з'їзду», російські чекісти зібрали
в Харкові 300 цих сліпих кобзарів і лірників, де всіх їх розстріляли. Улітку 1936 року в Полтаві, під прикриттям «концерту», росіяни зібрали й розстріляли кобзарів, що залишилися в Україні. Кобзарів оголошують жебраками і жорстоко переслідують Так знищувалася душа українського народу.
Натомість в Україну завозять десятки тисячпримітивних (“общепонятних”) балалайок і гармошок... Щоб спотворити пам’ять іроль кобзарства, комуністи створюють капели бандуристів, які виконують пісні на замовлення та під контролем НКВС, а керівництво ними передається в руки чужинців. Так, Київську капелу очолюють спочатку росіянин Михайлов, а згодом Аронський та Берман, штатні агенти НКВС.

Тиждень нового політичного сезону прогнозовано розпочався форсованим прийняттям пенсійної реформиу зручній для урядових реформаторів версії: плюс десять років для мінімального пенсійного стажу, плюс п'ять років до пенсійного віку для жінок та загальний мінус для майбутніх пенсіонерів. Пенсійна реформа робилася поспіхом. Про це свідчить те, що депутати-пенсіонери забули про себе - в разі переобрання до сьомої каденції пенсія парламентським пенсіонерам буде виплачуватися так, як всім простим смертним. Незручна поправка Арсенія Яценюка, що передбачала індексацію пенсій для більш ніж 10 мільйонів українських громадян, була відкинута. Документ проголосували в цілому, і його тут же підписав президент.  Якщо прийняття "пенсійного" законопроекту було очікуваним, то внесення на розгляд парламенту з голосу регіоналом Валерієм Бондиком законопроекту  "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" стало неприємним сюрпризом. Цей документ повністю дублював скандальний законопроект з майже аналогічною назвою під номером 7562, відхилений депутатами перед відпусткою. Артпідготовку почав віце-прем'єр Сергій Тігіпко. Він заявив, що задоволення поточних позовів у судах щодо гарантованих законом виплат інвалідам-чорнобильцям призведе до втрати більше 9 мільярдів бюджетних гривень. Усі соціальні обіцянки цього і попередніх урядів нині сягають 160 мільярдів гривень. На думку Тігіпка, це велика соціальна несправедливість, тож влада буде оскаржувати невигідні їй судові рішення, щоб не платити. Отаке розуміння соціальної справедливості від віце-прем'єра, без п'яти хвилин нового фаворита Партії регіонів. Як виявилося пізніше, прес-конференція віце-прем'єра була оголошенням війни соціально-захищеним верствам населення, і основні бойові дії почалися у п'ятницю. Зненацька внесений законопроект про гарантії держави щодо виконання судових рішень за своїм цинізмом і трагічними наслідками для рядових українців можна поставити на один щабель з пенсійною реформою. Закон складається лише з семи статей, якими регулюються особливості виконання судових рішень щодо окремих відповідачів. Однак особливу увагу привертає другий розділ - "Прикінцеві та перехідні положення", який асфальтним катком  пройшовся по 17-ти законодавчих актах та добробуту третини громадян держави. Під "роздачу" потрапили не тільки пільгові категорії малозабезпечених верств населення, але й пожежники, працівники культури, міліції та прокуратури, яким переглянуть 50-відсоткову знижку з оплати житла та комунальних послуг.

Проте найбільших втрат зазнали чорнобильці усіх категорій. Так, санаторно-курортне лікування залишилося безоплатним, але втратило статус щорічного та прив'язку до середньої вартості путівки в Україні. Загалом, закон не позбавляє людей пільг і не скорочує їх перелік, а віддає уряду повноваження щодо визначення порядку, критеріїв, умов їх надання та конкретну грошову суму пільги чи допомоги. Крім чорнобильців, утиску зазнають ветерани та інваліди війни, ветерани праці, учасники бойових дій, діти війни,  малозабезпечені, навіть такі екзотичні пільговики як спеціалісти із захисту рослин у сільській місцевості. Одним словом - усі. Окрім внесення змін до "соціальних" законів, передбачені новели і для юросіб у сфері паливно-енергетичного комплексу та державних холдингових компаній. Так, відтепер на підприємствах паливно-енергетичного комплексу під час виконання судових рішень не захищаються законом питання виплат зарплати, відшкодування матеріальної шкоди, завданої каліцтвом, смертю та стягнення аліментів. Держава повністю відмовляється від відповідальності за зобов'язаннями державної холдингової компанії, крім випадків, передбачених законом. Більше того, в законі про Кабінет міністрів до основних повноважень уряду додано повноваження забороняти примусову реалізацію майна юридичних осіб. Потенційно, цей пункт може остаточно паралізувати виконавчу систему в Україні. Залишилася у законопроекті й одіозна норма, яка передбачає внесення змін у закон про трубопровідний транспорт. На думку народного депутата Анатолія Гриценка, вона відкриває можливість для продажу газотранспортної системи. Слід відзначити, що невиконання соціальних зобов'язань державою почалося ще за часів прем'єрства Юлії Тимошенко. Варто пригадати постанову №530 від 28 травня 2008 року, яка "унормовувала" соціальні виплати, та зміни бюджет 2007-2008 років. Всі ці ініціативи заблокував Конституційний суд. Важко повірити, але колись він демонстрував незалежність. Біло-блакитні, прийшовши до влади просто продовжили тренд попереднього уряду і перевели соціальні виплати у зручний ручний режим. Яким саме буде регулювання Кабміном соціальних виплат, можна сказати вже зараз. У липні 2011 року світ побачила постанова уряду "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету". Цим актом дітям війни замість 30-відсоткової надбавки від прожиткового мінімуму - 240 гривень - з 1 грудня 2012 року до пенсії встановлюється доплата 49,8 гривні. Уряд банально втомився програвати суди і виконувати українські закони. Численні діти війни - 4,4 мільйона осіб - і чорнобильці - 47,5 тисячі осіб - перетворилися на тягар для бюджету. А це ще не всі категорії. "Реформована" конституція, адмінресурс та новий закон про вибори дозволять владі ігнорувати соціальні загравання з народом і економити державні кошти. Оскільки "пенсійного майдану" не було, не буде і "соціального". Таким чином, влада відкрила собі прямий шлях для прийняття трудового і житлового кодексів. На тлі "газової війни" з Росією уряд фактично відкриває другий фронт - внутрішній. Зберегти владу у таких умовах можливо тільки за рахунок залізобетонних гарантій успіху на наступних виборах. Єдині можливі вектори урядової стратегії - форсована європейська інтеграція або диктатура. Схоже, влада погано вчила праці Володимира Леніна: владу мало захопити - її ще треба утримати. В середу, 21 вересня, парламентарі на парламентських слуханнях поспівчувають українським сім'ям, а вже наступного дня приймуть в цілому розглянутий вище закон, який назавжди відкине велику кількість громадян на узбіччя соціального добробуту. Більшого подарунка для опозиції годі й чекати.

Степан Чернишенко

http://www.epravda.com.ua/publications/2011/09/12/297847/

Влада Луганську клянеться, що баннер Партії Регіонів * відірвало вітром *. Природа в опозиції ?

Заместитель мэра Луганска Александр Ткаченко утверждает, что баннер с надписью "Партия регионов" не убирали по требованию музыканта Святослава Вакарчука – его оторвало ветром.

"На День города произошел отрыв баннера ветром. Дабы избежать его дальнейшего падения, были приняты  срочные меры, чтобы его снять. Его сняли скалолазы", - отметил Ткаченко.

Как известно, во время празднования Дня города в Луганске с баннера над праздничной сценой отрезали надпись "Партия регионов" по требования Святослава Вакарчука.

У «Парку Київська Русь» 10-11 вересня відсвяткують «Бабине літо» і «День Кікімори».   В головних ролях - Інна Б., Олена Б. та Ганна Г.  Усі охочі зможуть зануритися в атмосферу останнього літнього тепла та поринути у слов’янську політичну міфологію. 

ГЕН БЕРКУТА ПРИВИТО ГОЛУБАМ

1. Ми неодноразово казали, що режим Януковича – випробувальний стенд на вошивість українського громадянського суспільства. 
Що ж саме ми бачимо за результатами випробування?
Те ж саме, що і завжди: уся вісь українського політичного життя обертається навколо питання про «справу Тимошенко». 
І не сьогодні-вчора – а на протязі більше, ніж десяти років.
2. У неї супротивники мінялися: спочатку Кучма, потім – Ющенко, тепер – Янукович. 
Але у цій довгій історії ми бачимо два етапи: до 8 вересня 2005 року – і після 8 вересня 2005 року. 
Звісно – 8 вересня 2005 року – це дата, коли президент Ющенко відправив прем’єра Тимошенко у відставку. 
Звичайно – цей злам у відношенні до неї з боку політикуму та суспільства стався раніше, ніж 8 вересня. Це почалося з того, коли Юлія Тимошенко оголосила про «процес реприватизації» та намагання «підтопити жирок» в українських олігархів, коли вони, пограбувавши здобутки економіки ГУЛАГу, щосили вдають з себе «ефективних власників». 
3. До цього часу до неї ставилися неоднозначно. Але ПІСЛЯ такої проголошеної мети українське суспільство та мудрагелі з близького та далекого зарубіжжя розкололися навпіл. 
Бо це не справа однієї Юлії Тимошенко. 
Адже ми маємо на сьогоднішній день дилему: або бандитський олігархічний капіталізм – або нормальний інноваційний капіталізм, який виростає за малого та середнього бізнесу.
4. На той час майже усі економісти-ринковики запідозрили ЮВТ у соціалізмі, навіть у більшови-змі – не помічаючи, що навіть американці після Другої Світової війни не гребували експропріаціями великої приватної власності нацистських злочинців чи японських мілітаристів… 
І ніхто не міг соратників Франкліна Рузвельта звинуватити у комунізмі… 
Особливо завзято проти справедливо переділу суспільного пирога виступали скоробагатьки в самій Україні (Порошенко, Мартиненко, особливо сам президент Ющенко) та у ближньому зарубіжжі – в Росії – особливо ті, хто зараховував та зараховує себе до лібералів та демократів – включаючи сюди навіть Валерію Новодворську чи Бориса Нємцова.
5. Долю лібералів в Росії сьогодні вкрай жалюгідна – причому заслужено. Так само – як і доля «українських патріотів-корупціонерів як Ющенко та його оточення. 
Населення України та Росії може бути вкрай невдоволене режимами Путіна та Януковича – але «лібералам» Росії та України від цього нічого «не обломилося». 
Теж заслужено. 
6. Але зовсім не так з Юлією Тимошенко: вона принципово не розуміє – як важливі реформи мусять бути обов’язково «непопулярними»? Це значить, що усі перетворення мусять проходити в інтересах купки олігархів та за рахунок решти населення – яка не має відношення до владного пирога? 
Адже «ліберали» там і там уявляють собі те,чого не може бути в природі: вони хочуть широкий демократичний рух задля здійснення їх ліберальних цілей – знаючи наперед, що переважній більшості від перемоги такої «демократії для небагатьох» нічого не перепаде? 
7. Адже народи Росії та України пережили величезну катастрофу Жовтневого перевороту 1917 року, після якого засвоїли – що між проголошенням цілі, та її виконанням – дистанція неосяжного розміру! До сих пір ліберали провину на масові злидні населення покладають на саме населення – бо ті «не вміють жити». 
8. У нас в Україні Юлія Тимошенко репрезентує ідею, що реформи можуть бути ефективними, якщо їх підтримає більшість населення. А підтримає їх лише тоді – коли бачитиме, що такі реформи – не за їх рахунок, а на їх користь!
Думка дуже проста і доступна для розуміння. 
Розумні думки завжди прості.
Саме тому вона заробила священну ненависть усіх моральних покидьків та приховавших власне почуття особистої неповноцінності. 
Проти неї створили два міфи, які можна прикласти як до відомих інших політиків та журналістів:
- вона краде
- вона бреше. 
Невдячна справа – розмовляти з опонентом у такій площині виправдовування. 
Як казав геніальний Карл Маркс «хто виправдовується, той визнає іншого господарем становища». 
Тобто, той, хто виправдовується – той автоматично визнає себе винним. Це – ази психології, як побутової, так і політичної. 
9. Насмілимося сказати: Україна останніх десяти років відрізняється від Росії та Білорусії саме тим, що цю відміну та зміну вкоренила Юлія Тимошенко. Саме ідея «соціальної ринкової економіки» вдалася Михайлові Саакашвілі і поки що не вдалася Юлії Тимошенко. Але позаду Михайла Саакашвілі – трагічний досвід президента Гамсахурдіа. 
Тут у Саакашвілі була дилема: або загинути, або перемогти. 
У нас – інше: Віктор Ющенко – остання «тушка» зі смітника Народного Руху України – який не так боровся зі спадщиною комунізму, як намагався її привласнити. Це стосується також самого В’ячеслава Чорновола. Але про це – іншим разом. 
10. Янукович зі своєю компашкою НЕ можуть закинути грошову корупцію Юлії Тимошенко – бо немає ні події, ні складу злочину. Але випустити на волю вони теж не можуть: вони собі в розпеченій уяві малюють картину – ЩО тепер чекає їх у разі приходу ЮВТ до влади!
Якщо вони не зможуть тримати її за гратами – вони намагатимуться її ВБИТИ – звичайно, випадково… Адже державні брудні завдання пострадянські керівники часто вирішують руками «приватних» бандитів. 
Саме тому завдання – не тільки визволити ЮВТ, але й зберегти їй життя, як тільки вона опиниться на волі. Іншого керівника руху опору у межах усієї країни у нас НЕМАЄ. 
11. Недостатня впливовість такої думки – навіть не через вади її діяльності (їх багато) – а через шалену піар-кампанію її опонентів. 
Яких надто великий діапазон: від Януковича та Ющенка – до сина Романа Шухевича. 
Місце та позицію кожного громадського діяча можна легко визначити по його ставленню до ЮВТ.
Що ж таки показало випробування «стенду»? Наше суспільство виявило свою загальну культурну та політичну незрілість. Якби вона від’їхала жити закордон взагалі – я б жалкував, але цілком би її зрозумів. Суспільство жодного разу не спромоглося її підтримати своєю критичною масою. 
Її по-справжньому оцінять лише у віддаленому майбутньому – без втіхи та користі для неї самої.

http://svetiteni.com.ua/6812-so-scho-pokazav-viprobuvalniy-stend-yulya-schodo-ukrayinskogo-susplstva.html