Огляд ЗМІ за 25 червня 2017

Огляд ЗМІ за 25 червня 2017



ВИСНОВКИ.

ЗАХІДНІ ПАРТНЕРИ УКРАЇНИ.

П. Порошенко назвав свій візит до США – історичним. Питання постачання США оборонної зброї Україні може бути вирішене до жовтня, в межах поточного бюджету, повідомив П. Порошенко в інтерв’ю, присвяченому підсумкам його візиту до США. Крім того, Порошенко анонсував візит міністра оборони США Джеймса Маттіса до України протягом 2—3 місяців і висловив сподівання, що протягом цього часу будуть підписані “оборонні” угоди. Він також розповів, що Маттіс під час зустрічі в Пентагоні заявив, що США пишаються українськими Збройними Силами. На думку Порошенка, в Конгресі США існує повна підтримка санкцій проти РФ за невиконання Мінських угод. Крім того, США продемонстрували Україні повну підтримку в питанні санкцій проти РФ за Північний потік-2.У липні Україну відвідають президенти Європейського Парламенту та Європейської Комісії Дональд Туск і Жан-Клод Юнкер. Крім того, у Києві очікують генеральних секретарів НАТО й ООН Йенса Столтенберга та Антоніу Гутерреша, візити яких також заплановані на липень.

На цьому тлі, російські медіа поширюють інформацію про те, що зустріч президентів США і Росії Дональда Трампа і Володимира Путіна під час саміту G20 в Гамбурзі 7-8 липня опинилася під питанням. Сторони фактично згорнули контакти з її підготовки після того, як у США затвердили закон про розширення санкцій відносно Росії. Широкого резонансу в експертних колах набула стаття Володимира Горбуліна, директора Інституту стратегічних досліджень про те, що відповідь Заходу на гібридну загрозу демократичному світовому устрою, яка походить від Росії, має лінійний та передбачуваний характер, що робить її неефективною.

ПЛАН ДЕОКУПАЦІЇ ДОНБАСУ.

Серйозні дискусії в середині українського політичного класу розгортаються навколо питання про законопроекти, що регламентують процедуру реінтеграції Донбасу. Так, голова Донецької ВЦА Павло Жебрівський виступає за створення єдиної військово-цивільної адміністрації для Донецької й Луганської областей і проти підпорядкування ВЦА Оперативному штабу, як планується в новому законопроекті “Про відновлення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей”. “Керівник цієї військово-цивільної адміністрації повинен бути не менше від рівня заступника секретаря РНБО і в тому числі член уряду, щоб невідкладно опрацьовувати питання, які є на тих територіях. Першим заступником повинна бути військова людина, яка, безумовно, повинна здійснювати військову операцію”, – вважає Жебрівський. Віце-спікер Оксана Сироїд жорстко критикує тексти анонсованих законопроектів, наполягаючи на тому, що вони спрямовані на фіксацію існуючого status quo «гібридної війни», оскільки не дають відповіді, хто ворог і хто несе відповідальність за визволення України.

ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА НА ДОНБАСІ.

Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) виступив з пропозицією створити “зони безпеки” навколо низки об’єктів інфраструктури водопостачання Донбасу, однак реалізації даної ініціативи заважає відсутність довіри між сторонами конфлікту на Сході України. За словами глави делегації МКЧХ Алан Ешліманн, єдиний спосіб уникнути екологічної катастрофи в Донбасі – це бути впевненими: насосні станції функціонують, а самі трубопроводи не будуть пошкоджені.  Керівник місії ЧХ в Україні зробив акцент на тому, що на Донецькій і Верхнекальміуській фільтрувальних станціях є величезні запаси хлориду, використовувані для очищення води. «Вони знаходяться у спеціальних циліндрах. У разі прямого попадання при обстрілі циліндри можуть вибухнути, хлорид потрапить у повітря, і утвориться токсична хмара, яка може випасти у вигляді опадів де завгодно — в залежності від напрямку вітру. І оскільки все це відбувається на густонаселеній території, можуть постраждати сотні тисяч людей”, – констатував глава делегації. Представник України в робочій підгрупі з гуманітарних питань ТКГ з врегулювання ситуації на Донбасі Ірина Геращенко також вважає екологічні проблеми Донбасу найважливішим питанням після безпеки і гуманітарної складової. Окрім кризи із ДФС, вкрай важкою, на думку Геращенко, є ситуація з Авдіївським коксохімічним заводом, де потрібно провести ремонт системи водопостачання в районі Ясинуватої. “Техногенною катастрофою може закінчитися ситуація з переповненими резервуарами підприємства “Інкор”, для ремонтних робіт потрібно хоча б 5 днів тиші, яких не дають!”, – додала вона.

ГІБРИДНА ВІЙНА.

Представники громадськості вимагають від влади публічного обговорення законопроекту, анонсованого Секретарем РНБОУ О. Турчиновим про необхідність ретельної перевірки всіх громадян з окупованих територій, які прагнуть отримати біометричний паспорт. «Не ставлячи під сумнів необхідність проведення ідентифікації всіх осіб, які подають заяви на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вважаємо, що тональність інформаційних повідомлень, які лунають від перших осіб країни, акцентує увагу не на необхідності коректного наповнення Єдиного державного демографічного реєстру, а на виокремленні осіб, які виїхали з тимчасово окупованої території, як таких, що потребують “ретельної перевірки”. З прикрістю зауважуємо, що подібні висловлювання можуть призвести до стигматизації мешканців окупованих територій, тимчасово непідконтрольних територій та осіб, що вимушено перемістилися. А це більш, ніж 7 мільйонів громадян України», – йдеться в заяві активістів.

Головному редактору інтернет-видання “Страна.ua” Ігорю Гужві обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 діб з альтернативою внесення застави у розмірі 544 тис. гривень. У свою чергу у коментарі журналістам адвокат Гужви Олена Лукаш запевнила: “Гужва найближчим часом буде на волі. Заставу буде внесено”. Сам Гужва заявляв, що необхідної суми для внесення застави у нього немає, тому він звертатиметься за допомогою. ГПУ підозрює, що Гужва вимагав та отримав 10 тисяч доларів за нерозміщення компрометуючих матеріалів на нардепа від Радикальної партії Дмитра Лінька. Гужві вручили підозру за ч. 3 ст 189 КК України. Також ГПУ показала відеодокази, які мають доводити факт вимагання Гужвою грошей за непублікацію матеріалів щодо представників Радикальної партії. Сам Гужва та його колеги вважають поточні події «політичним замовленням, «цензурою» та проявом авторитаризму.

ПОЛІТИЧНИЙ КЛАС УКРАЇНИ.

Нардепи від “Самопомочі” Олег Березюк і Тарас Пастух припинили голодування під Адміністрацією президента. Віце-спікера Оксану Сироїд госпіталізовано. В неділю у Львові відбувається віче за ініціативою мера Андрія Садового. На віче прийшло 5 тис. львів’ян. Більшість експертів вважає, що «сміттєвий кейс» суттєво знизив президентські амбіції лідера «Самопомочі» (якщо такі були).

ДЕРЖАВА І КОЛОМОЙСЬКИЙ.

На позачерговому засіданні Кабміну було прийнято рішення про додаткову капіталізацію “Приватбанку” державою на суму 38,5 мільярда гривень. Як повідомляється, рішення було прийнято Урядом на підставі пропозицій Національного банку України, з урахуванням рекомендацій Експертно-аналітичної ради з питань участі держави у статутному капіталі банків та на основі висновку незалежного аудитора – компанії EY. Мінфін повідомив, що висновок аудитору свідчить про значно гірший фінансовий стан банку, ніж вважалося на момент його переходу в державну власність, та змушений сформувати додаткові резерви для покриття збитків від кредитних операцій. Отже, держава як акціонер знову змушена підтримати банк додатковим капіталом, щоб надалі забезпечити нормальну роботу та розвиток банку.

Процес докапіталізації буде проходити у два етапи та буде проведений шляхом випуску облігацій внутрішньої державної позики в обмін на акції банку. На першому етапі передбачається випустити ОВДП на суму 22,5 млрд. гривень.

Податковий борг “Укрнафти” зростає і вже досягнув 12,9 мільярда гривень. Про це повідомив голова Офісу великих платників податків ДФС Євген Бамбізов. “Левова частка – це заборгованість по рентних платежах. Її сума – 11 млрд. грн.”, – повідомив Бамбізов.

http://uacrisis.org/ua/57996-oglyad-zmi-za-25-chervnya-2017

Підтримки української мови суттєво зросла

Частка прибічників державної підтримки лише української мови суттєво зросла. СОЦІОЛОГІЯ

Володимир Кулик
політолог, історик, журналіст, доктор політичних наук, провідний науковий співробітник відділу етнополітології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Кураса НАН України

(FB)

Пам’ятаєте, я нещодавно писав, що маю цікавезні дані свіжого опитування щодо мовних преференцій населення, але ще не маю дозволу їх оприлюднювати? Тепер уже маю і дозвіл, тож можу переходити до наступного тизера: наведення найцікавіших і політично найактуальніших результатів.

Головна приємність полягає в тому, що громадяни України (точніше, підконтрольних українській владі територій, якими обмежувалося опитування) переважною більшістю підтримують політику державного сприяння насамперед українській мові, і рівень цієї підтримки суттєво збільшився від попереднього опитування у вересні 2014-го.

На запитання про те, “яку мову держава має підтримувати насамперед”, 64% відповіли, що українську, 19% – що “всі мови однаковою мірою”, 10% – що “в кожній частині країни – ту мову, яку там найбільше вживають” і лише 2% – що російську.

На інше запитання, де йшлося про те, що має в першу чергу робити “державна політика в мовній сфері”: 61% відповіли, що “сприяти поширенню української мови в усіх сферах життя”, 20% – “вирішити питання статусу російської мови”, а 12% – “забезпечити реалізацію прав національних меншин у мовній сфері”.

Прикметно, що частка прибічників поширення української за неповних три роки виросла аж на 11%, а підвищення статусу російської – впала на 9%.

Не варто, однак, квапитися називати ці результати свідченням переважної підтримки політики українізації.
Дослідникам мовних уявлень добре відомо, що українські громадяни зовсім не проти, щоб держава поширювала українську мову, але при цьому вони традиційно не бажали нічого змінювати у власній мовній практиці.

Тому головний інтерес становлять відповіді на ті запитання, де йшлося про взаємодію держави з громадянами, тобто про те, чого вони хочуть не для країни загалом, а для себе зокрема. Так от, тут теж є приємні новини, тобто свідчення великої підтримки реальної українізації.

На запитання про те, якою мовою “має вестися документація в державних закладах у вашому місті” (для сільських респондентів – районі), аж 68% відповіли, що українською, 19% – що обома, 11% – “на вибір (українською або російською)” і лише 1% – російською.

Тобто навіть у переважно російськомовних регіонах більшість громадян погоджується, що без української мови не обійдешся.

Важливіше, що це усвідомлення вже поширилося й на усне спілкування, для якого 59% бажає української мови, 30% – на вибір відвідувача, 8% – на вибір працівника установи і лише 2% – російської.

Звичайно, в російськомовних регіонах люди можуть очікувати, що російська буде переважною мовою вільного вибору, але навіть там багато хто погоджується на українську.

Власне, в можливості вибору немає нічого поганого, якщо тільки її буде забезпечено й для тих, хто воліє української.
А в україномовних чи змішаних регіонах більшість очевидно воліє спілкування українською, тож саме його держава має забезпечити.

Тепер найцікавіше й політично найважливіше. Вже вдруге я ставлю чітке запитання про те, “чи повинні відповідати українською мовою громадянам, які звернулися до них цією мовою”.
Так от, нині аж 70% (на 9% більше, ніж 2014-го) відповіло: “Так, на всій території України” і ще 15% – “Так, але лише в тих місцевостях, де цією мовою говорить більшість”.

Тільки 13% уважають, що чиновники “можуть відповідати тією мовою, якою їм зручніше”.

Мало того, за останні три роки радикально зросла підтримка позиції, що поважати мовний вибір громадян мають також “працівники торгівлі та сфери послуг”. Аж 54% (проти 35% 2014-го) сказали, що ті мають відповідати українською по всій Україні, й лише 26% – що так, як зручніше.

Почасти це результат боротьби фанатиків у супермаркетах, але не меншою мірою, гадаю, поширення в суспільстві думки про те, що громадянин повинен мати вибір, а чиновники й надавці послуг мають його поважати.

При цьому громадяни добре розуміють, що має бути забезпечено саме можливість спілкування українською, тому обов’язок на всій території України відповідати російською підтримали набагато менше респондентів: 31% для чиновників і 23% для сфери послуг (ще приблизно стільки ж обмежили цей обов’язок територіями переважання російської мови).

Ну, й про політичну актуальність. Ці результати недвозначно підтримують правомірність передбаченого законопроектом 5670 обов’язку вживання української мови не лише в державному секторі, а й у всіх сферах задоволення прав і потреб громадян.
Звичайно, коли дійде до реальних вимог і перевірок їх виконання, частина нинішніх прибічників українізації почне шукати виправдань для власної звички уживати переважно російської. Тому пропаганда законопроекту повинна наголошувати права громадян і обов’язок тих, хто ці права забезпечує, аби не змішати все це в одній каші буцімто вільного вибору, якого україномовці насправді здебільшого не мають.

Тепер чекайте докладних публікацій, де йтиметься не лише про сукупні дані для всієї країни, а й про преференції окремих регіональних, мовних, вікових та інших груп. Обіцяю не баритися й почати не з англомовних наукових статей, а з публіцистичних текстів українською. А поки що прошу поширювати цей анонс.

P.S. Last but not least, опитування провів 19-29 травня 2017 року Київський міжнародний інститут соціології за кошти Університету Альберти в Канаді в межах дослідницького проекту Research Initiative on Democratic Reforms in Ukraine під проводом проф. Оленки Білаш, яка героїчно змагалася з університетською бюрократією за всі дозволи й трансакції.
Дякую всім, хто зробив це знання можливим, і обіцяю не дати йому зіскніти в моєму комп’ютері

🙂

Давнє інтерв'ю Порошенка, яке особливо цікаве тепер

 

Звернув увагу на цей месидж: "Скандальное интервью Порошенко,которое удалили со всех укр сайтов"
Патриот Великого Отечества ще від 18 листопада 2015 року
де журналіст дуже упереджений щодо Порошенка, але правда на боці Правди. Можете пересвідчитись.


Браво, Туск! Вдячні за промову українською!

Туск про Україну: За всі свої найменші успіхи вам довелося заплатити тяжкою працею і кров'ю
Голова Європейської ради Дональд Туск подякував Україні за проєвропейську рішучість і мужність, із якими країна захищає свою незалежність.
Туск: Ви нічого не отримали задарма

Туск: Ви нічого не отримали задарма
Фото:ЕРА

Голова Європейської ради Дональд Туск привітав Україну з уведенням безвізового режиму з Європейським союзом, незважаючи на "драматичні обставини", перешкоди і війну на сході країни. Про це він сказав під час спільної із президентом України Петром Порошенком заяви, яку транслював телеканал "112 Україна".

Він також подякував Україні за проєвропейську рішучість і мужність, із якими країна захищає свою незалежність.

"За всі свої найменші успіхи вам довелося заплатити важкою працею, а також, на жаль, кров'ю. Ви нічого не отримали задарма, ви заслужили все, чого досягли. Саме тому багато в нас у Європі захоплюються вами і підтримують вас, хоча я знаю, що цього не завжди достатньо", – сказав Туск.

11 червня, коли запрацював безвізовий режим між Україною і Євросоюзом, Туск назвав "днем, який ми запам'ятаємо".

17 травня 2017 року у Страсбурзі в будівлі Європейського парламенту було підписано рішення про надання Україні безвізового режиму з країнами Європейського союзу. 22 травня "Офіційний журнал" Євросоюзу опублікував рішення про безвізовий режим з Україною.

Безвіз набув чинності опівночі 11 червня.

Наші взяли Крим і він наш!



Олександр Андрійович Безбородько (14 (25) березня 1747, Глухів, Гетьманщина — 6 (17) квітня 1799, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український та російський державний діяч з козацького стану. Полковник Ніжинського та Київського полку Гетьманщини. Член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, царський сенатор, світліший князь Російської імперії, канцлер уряду часу Катерини II, мав значний вплив на царя Павла І.
Добився тимчасового відновлення Генерального суду і деяких інших установ Гетьманщини, скасованих за Катерини II.


Біографія

Кар'єрний зліт

Народився 14 березня 1747 в Глухові в родині генерального писаря Андрія Безбородька. Щодо походження роду існувала сімейна легенда. Нібито за часів Богдана Хмельницького шляхтичу Дем'яну Ксенжницькому, який воював на боці козаків, в бою відрубали підборіддя. З того часу його нащадки й почали зватися Безбородьками.

Андрій Безбородько зробив стрімку кар'єру з військового канцеляриста до генерального писаря. Його син Олександр теж був приречений на успішну кар'єру в Малоросії. Після ліквідації гетьманства його бере під своє крило Петро Румянцев — президент Малоросійської колегії, а потім імперський намісник. Олександр закінчує Києво-Могилянську академію і відразу стає бунчуковим товаришем.

Перша практична робота Олександра Безбородбка — служба в канцелярії Румянцева. Там він проявив надзвичайні здібності — надзвичайну пам'ять, працьовитість, уміння жертвувати особистим заради кар'єри.

Російсько-турецька війна 1768—1774 рр. спровокувала кар'єрний прорив Безбородька. Петро Румянцев грав ключову роль в кампанії і пожинав лаври переможця. Безбородько знаходився при похідній канцелярії командувача і виконував безліч рутинної роботи. При цьому він командує кількома полками і особисто бере участь в трьох битвах. За час війни Олександр Безбородько доростає до чину київського козацького полковника.

В 1774 р. в болгарському селі Кючук-Кайнарджі Румянцев починає мирні переговори з турками. Безбородько завідує делікатною справою — задобрює ворожих послів цінними подарунками. Мир приносить імперії територію від Дніпра до Південного Бугу. Турки визнають незалежним Кримське ханство, яке поступово дрейфує в бік Росії.
На службі в імператриці

Рекомендує Безбородька самій імператриці Катерині ІІ. В 1775 р. 30-річний Олександр Безбородько переїжджає до Петербургу, де стає секретарем імператриці по «чолобитним» справам. За два роки Безбородько досить добре вивчає французьку мову, пізніше опановує італійську та німецьку.

Імператриця скоро помічає таланти нового секретаря. Вона все частіше вимагає, щоб справи їй доповідав виключно Безбородько. Справи Сенату, Синоду, Іноземної колегії, усіх намісництв проходять через його руки. З-під його пера виходить більшість законодавчих актів. Його діловий літературний стиль заслужено здобуває репутацію найкращого в імперії.  

З ростом повноважень Безбородько формує свою особисту канцелярію. У найкращі часи там працює до 9 чоловік. З 1784 р. правою рукою першого секретаря стає його земляк Дмитро Трощинський, який бере на себе всю чорнову роботу. В 1779 р. — Безбородько вже бригадир, пізніше кавалер новоствореного ордену св. Володимира. Отримує тисячу кріпосних в Білорусі, а потім і в Україні. Скоро він організовує поїздку імператриці в Могильов, де вона зустрічається зі своїм союзником австрійським імператором Йосифом II.

Імператриця переводить його на дипломатичний фронт. В 1780 р. вона прикріпляє Безбородька в чині генерал-майора до Колегії іноземних справ як уповноваженого для всіх іноземних переговорів.

Першу делікатну місію — анексію Криму — Безбородько виконав блискуче. 8 квітня 1783 р. виходить маніфест про приєднання Криму, написаний Безбородьком. Успішна зовнішньополітична оборудка дає привід імператриці нагородити його титулом графа.

Тим часом російська дипломатія на чолі з Безбородьком отримала ще одну перемогу над стратегічним ворогом — Османською імперією. В 1782 р. був укладений Георгіївський трактат, за яким грузинське царство переходило під протекцію імперії. Безбородько рекомендує цариці не гаяти часу і цілком анексувати Грузію. Цариця на це не наважилась, через 5 років трактат фактично розірваний, а задум першого секретаря імперії реалізований лише на початку наступного століття.

Коли низка взаємних провокацій між Російською та Османською імперіями скінчилась відкритою війною Безбородько пише головний ідеологічний документ цієї війни — маніфест. Головна його ідея — миролюбність Росії та підступність і нахабність турків. Також він відоповідав за комунікацією між центром та головнокомандувачами — князем Потьомкіним та графом Румянцевим.

В 1788 р. Безбородько підтримує ідею надвірного радника Василя Капніста відродити козацтво в Малоросії, щоб сформувати мобільні з'єднання легкої кавалерії. Але проект так чомусь і не реалізовують.

В серпні 1790 р. стараннями Безбородька укладено Верельський мир Росії зі Швецією на умовах непорушності довоєнних кордонів. Імператриця відзначає заслуги Безбородька чином дійсного таємного радника. Після смерті Григорія Потьомкіна Катерина ІІ доручає йому вести мирні переговори з турками. Досить швидко він добився головної поступки — Чорноморське узбережжя від Південного Бугу до Дністра переходило до імперії. 29 грудня 1791 р. Російська та Османська імперії підписують Ясський мир. Творець цього миру Олександр Безбородько отримує в нагороду оливкову гілку та 5 тисяч кріпаків.

Після такого дипломатичного тріумфу Олександр Безбородько займається польськими справами. Росія намагається перешкодити реформам в Польщі. В 1791 р. він готує виступ шляхетської опозиції проти реформаторів. Опозиціонери створюють Торговицьку конфедерацію і офіційно просять допомоги у Росії. В січні 1793 р. Росія підписує конвенцію з Пруссією про поділ польських земель. Після визвольного повстання під проводом Тадеуша Костюшко Безбородько вважає, що тепер слід окупувати та анексувати Польщу. Він пише твір «Оголошення про причини війни з Польщею», де стверджує, що поляки з 1788 р. ворожі до Росії та наносять образу достоїнству її величності. В підсумку за свої труди на польському фронті Олександр Безбородько отримує 50 тис. рублів, 10 тис. рублів пожиттєвої пенсії в рік та майже 5 тис. кріпосних в Брацлавській губернії.

Внутрішні справи

У внутрішніх справах Безбородько рекомендує себе як успішний реформатор. У 80-х рр. XVIII ст. він очолює поштове відомство імперії, перетворивши архаїчну «ямську» систему зв'язку на модерну установу. З його ініціативи складають карти поштових доріг, через кожні 15-25 верст будують станції (кожну версту позначають спеціальним кам'яним стовпом, які подекуди збереглись і сьогодні), встановлюють чітку таксу за пересилку листів та посилок, відкривають два поштамти та 22 поштові контори.

Безбородько був членом «Комісії про дороги в державі», а також ключовою фігурою імператорської ради. З 872 протоколів цієї установи лише 253 підписані не ним. В кінці 1795 р. Безбородько розслідує грандіозну крадіжку 600 тис. рублів і Заємного банку. В нагороду отримує чергову порцію сіл в Малоросії та вищий придворний чин гофмейстера.

Останні роки життя

6 листопада 1796 р. помирає імператриця Катерина II. Новий імператор Павло Петрович осипає графа численними почестями та нагородами. В придворних колах поповзли чутки, що Катерина II залишила таємний заповіт, в якому передавала престол своєму онуку Олександру в обхід сина Павла. Безбородько, як найбільш довірена особа, був хранителем цього документу. Коли цариця лежала на смертному одрі, граф буцімто показав Павлу ці папери і за його наказом спалив незручний заповіт. В листопаді 1796 р. Павло І присвоїв Безбородьку перший клас чиновницької «Табелі про ранги» зі званням фельдмаршала.

Під час коронації граф отримує 40 тис. душ кріпосних у Воронезькій та Орловській губерніях, титул світлійшого князя і право обрати ще 6 тис. селян у будь-якому куточку держави. Через рік Безбородько стає ліфляндським дворянином та сенатором (хоча на жодному засіданні Сенату він так і не з'явився).

На початку квітня 1797 р. цар призначає Олександра Безбородька канцлером імперії. За дорученням Павла І канцлер опікає Мальтійський орден — рудимент рицарської корпорації, якій протегує імператор. В 1797 р. він укладає з ними союзну конвенцію, за що стає кавалером ордену Іоанна Єрусалимського. Цар теж в боргу не залишився — нагородив Безбородька діамантовою зіркою та орденом Андрія Первозванного.

Під завісу життя він пише «Записку для складання законів Російських» — чернетку ліберальних реформ для імперії. Він пропонує перетворити Сенат на представницький орган усіх станів, надати йому законодорадчі функції. З селян мали стягувати лише фіксовані повинності, а кріпаків без землі взагалі заборонялось продавати. Частину його пропозицій спробують реалізувати за часів царювання наступного після Павла імператора — Олександра І

Олександр Безбородько завжди любив жити на широку ногу. Його будинок на Поштамтській вулиці в Петербурзі (тепер це Центральний музей зв'язку РФ) вражав своєю пишністю. Безбородько зібрав найкращу в країні колекцію картин і буквально полював за новими експонатами. Крім головного палацу, мав дачу на Неві з чудовим садом та фешенебельний будинок в Москві (останній сучасники оцінювали в 700 тис. рублів). Численні прохачі буквально осаджують його приймальню. Граф майже ніколи їм не відмовляв своїм землякам-українцям.

В житті Безбородька були дві пристрасті — карти та жінки. Зовні досить непривабливий Безбородько так ніколи і не одружився, але про його любовні походеньки говорила вся столиця. Він мав особливу слабкість до співачок та актрис. Найтриваліший зв'язок Безбородько мав з актрисою Ольгою Каратигіною. Він познайомився з нею в 1789 р., а в 90-х вона переїхала до графа і жила з ним громадянським шлюбом. Плодом такого союзу стала позашлюбна дочка — Наталія Верецька.

Після 1796 р. Безбородько постійно хворіє. Дається взнаки розгульний спосіб життя та переживання після смерті імператриці. В грудні 1798 р. фізичні страждання стають нестерпними. Канцлер проситься у відставку, але імператор затягує з відповіддю. В кінці зими князь хоче їхати в Карлсбад на лікування мінеральними водами. Але не встигає — його розбиває параліч і 6 квітня 1799 р. він помирає на 52-році життя.

Основні дати життя та діяльності

Народився 14 (25 березня) 1747 року в колишній гетьманській столиці — стародавньому українському місті Глухові у сім'ї генерального писаря козачого війська.

    1765 р. закінчив навчання в Києво-Могилянській академії
    1765 — 1772 рр. був бунчуковим товаришем
    1767–1768 рр. — член Генерального суду
    Брав участь у російсько-турецькій війні 1768—1773 рр., де командував різними українськими полками, які входили до складу армії генерал-губернатора України Петра Рум'янцева.
    У переговорах, що закінчилися підписанням у 1774 році Кючук-Кайнарджійського миру, Олександр Безбородько проявив виняткові дипломатичні здібності й домігся відмови Османської імперії від її прав на Крим та Кубань
    У листопаді 1780 р. був зарахований до Колегії іноземних справ
    У жовтні 1784 року Безбородько був обраний членом Російської академії
    у 1786 році отримав титул графа і був призначений членом Ради Її Імператорської Величності
    З кінця 1780-х років був щоденним доповідачем Катерини II з усіх найважливіших питань
    14 лютого 1787 року приймав у Києві в Маріїнському палаці, коли там перебувала Імператриця венесуельского політичного діяча Франсіско Міранду.[3]
    У кінці 1791 року Безбородько уклав з Османською імперією так званий Ясський мирний договір. За цим договором Османська імперія відмовилась на користь Російської імперії від земель між річками Буг та Дністер. За укладення Ясського мирного договору отримав найвищу нагороду Росії — орден Андрія Первозванного
    У квітні 1797 року Павло I надав Безбородькові титул найсвітлішого князя Російської імперії і призначив його на найвищу державну посаду — канцлером. Безбородько мав великий вплив на Павла I i домігся від нього відновлення в Україні Генерального суду й деяких інших установ Гетьманщини, скасованих Катериною II.

Безбородько зробив значний внесок у розвиток культури своєї Батьківщини. Кохаючись в українській історії, він склав повний список гетьманів України, генеральних суддів і підскарбіїв, генеральних осавулів, писарів, хорунжих, а також полковників дев'яти українських полків, які становили військо гетьмана. Він наводить близько трьохсот прізвищ людей, які входили до вищих військових та цивільних органів управління України, даючи деяким з них короткі, але влучні характеристики. Деякі дослідники вважають саме Безбородька автором знаменитого анонімного твору «Історія русів». Ним зібрана унікальна колекція картин, бронзи й порцеляни, яка, за відгуками сучасників, свідчила про витончений смак власника. Зараз більшість картин Безбородька перебуває в Росії в Ермітажі та Російському музеї Петербурга, частина — в Ніжинському університеті.

У 1805—1817 рр. на надані ним кошти в старовинному полковому місті Ніжині був заснований ліцей, пізніше перетворений на гімназію, а ще пізніше на історико-філологічний інститут ім. князя О. Безбородька (нині Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя).

Помер 17 квітня (6 квітня ст. ст.) 1799 року і був похований в Олександро-Невській лаврі в Петербурзі.

І тарифи не зростають!

Правоохоронці припинили механізм завищення тарифів енергогенеруючими компаніями

Правоохоронці припинили механізм завищення тарифів енергогенеруючими компаніями

КИЇВ. 20 червня. УНН. Співробітники Служби безпеки України спільно з Національною комісією регулювання енергетики та комунальних послуг припинили механізм неефективного використання коштів енергогенеруючими компаніями, що спричиняло штучне зростання тарифів для кінцевих споживачів. Про це передає УНН з посиланням на прес-центр СБУ.

Правоохоронці встановили, що протягом декількох років до тарифів закладалися витрати компаній на реконструкцію та модернізацію енергоблоків теплових електростанцій.

"При перевірці виконання інвестиційних зобов’язань співробітники спецслужби зафіксували невиконання значних обсягів задекларованих робіт більшістю гравців ринку. Внаслідок чого постійно знижувалася ефективність роботи ТЕС, що давало менеджменту підстави лобіювати необґрунтоване підвищення тарифів", - йдеться у повідомленні.

Співробітники СБУ також зафіксували, що деякими компаніями надана документація про нібито виконання модернізаційних робіт на об’єктах, які знаходяться на тимчасово окупованих терористами територіях. Наразі спецслужба перевіряє інформацію про можливе використання цих грошей на потреби незаконних збройних формувань бойовиків.

СБУ поінформувала керівництво Нацкомісії про виявлені факти невиконання робіт з модернізації електростанцій, що призводило до штучного завищення розцінок на електроенергію. За результатами відповідної перевірки національним регулятором прийнято рішення про повернення теплогенеруючими компаніями коштів на загальну суму 2,9 млрд грн, що дозволило запобігти подальшому зростанню тарифів.

Як повідомляв УНН 19 червня, борг Києва за тепло становить чверть боргу всієї України.

http://www.unn.com.ua/uk/news/1671687-pravookhorontsi-pripinili-mekhanizm-zavischennya-tarifiv-energogeneruyuchimi-kompaniyami

Порошенко і Трамп підбили підсумки переговорів у Білому домі

Американський президент назвав переговори плідними.

Президенти України і США висловили задоволення переговорами © Петро Порошенко / Twitter

Президент США Дональд Трамп назвав зустріч із президентом України Петром Порошенком плідною, а також повідомив про досягнутий під час переговорів прогрес.

"У нас була дуже хороша дискусія, і ми її продовжимо протягом дня. Я думаю, що вдалося досягти значного прогресу", - сказав Трамп журналістам після прийому українського президента у Вашингтоні.

Порошенко також позитивно оцінив результати зустрічі й подякував американськии партнерам за підтримку України.

"Вдячний нашим партнерам за підтримку України. Наша зустріч у Білому домі мала дуже розлогий порядок денний. Я дуже задоволений результатами переговорів з Дональдом Трампом і віце-президентом Пенсом", - підкреслив президент України.

У Білому домі повідомили, що глави держав торкнулися процесу політико-дипломатичного врегулювання конфлікту в Донбасі, а також боротьби з корупцією в Україні.

У прес-службі українського президента, в свою чергу уточнили, що у Вашингтоні також обговорювалося двостороннє співробітництво у військово-технічній галузі, нафтогазовій сфері та сфері ядерної енергетики. Крім того, Порошенко підняв у Білому домі питання сприяння США звільнення українських заручників у РФ і на окупованих територіях.

Як повідомлялося, 20 червня президент України Петро Порошенко зустрівся у Вашингтоні з президентом США Дональдом Трампом, віце-президентом Майком Пенсом і радником президента з питань національної безпеки Гербертом Макмастером. На зустрічі також були присутні міністр закордонних справ України Павло Клімкін, посол України у Вашингтоні Валерій Чалий і посол США в Києві Марі Йованович.

Переговори в Білому домі проходили в закритому режимі, без участі преси.

https://dt.ua/POLITICS/poroshenko-i-tramp-pidveli-pidsumki-peregovoriv-u-bilomu-domi-246180_.html


75%, 6 голосів

25%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Військова допомога США: новий підхід Трампа?

Сьогодні у Вашингтоні нова адміністрація президента Трампа намагається сформулювати, якою буде політика США щодо російсько-української війни.

© Flickr/Петро Порошенко

Сьогодні у Вашингтоні нова адміністрація президента Трампа намагається сформулювати, якою буде політика США щодо російсько-української війни. Цьому найближчим часом буде присвячена зустріч Трампа і Порошенка. 

Трамп намагається більш прагматично переосмислити роль США у світовій політиці, проводить аудит можливостей і ризиків. Ситуація в Україні — один з важливих вузлів. Необхідність військової допомоги Вашингтон у принципі не заперечує, і це незаперечна заслуга друзів України в США, у тому числі в самій Республіканській партії. 

Однак експертів у Вашингтоні цікавлять відповіді на три запитання. 

1. Чи є критично необхідною для стримування російської армії постачання Україні летальних видів озброєння?

2. Чи не спричинить розширення програми американської військової допомоги ескалацію бойових дій і наступальні дії РФ у відповідь?

3. Якими саме мають бути стратегія і структура військової допомоги Україні?

Щоб відповісти на ці три запитання, слід мати об'єктивне уявлення про те, що насправді відбувається на війні.

Отже, на російсько-українському фронті в Донбасі завдовжки 426 кілометрів точаться локальні бойові дії за контроль над тонким ланцюжком опорних пунктів і панівних висот. Суцільної лінії оборони обидві сторони не вибудували, оборона має осередковий характер, проміжки між позиціями забезпечуються вогневим контролем і мінними загородженнями. Зважаючи на великі проміжки між позиціями, дуже малі сили на передовій, інших засобів забезпечення безпеки своїх військ, окрім регулярних обстрілів, не існує. Цивільні патрулі ОБСЄ діють тільки у світлий час доби, у зону інтенсивних боїв вони не заїжджають — це небезпечно.

Війна ведеться силами піхоти, з регулярним застосуванням важкої артилерії, танків, сучасних засобів розвідки і вказання цілей, найсучасніших систем радіоелектронної боротьби. Важке озброєння застосовується обмежено, витрата боєприпасів невисока, однак точність застосування зброї постійно зростає. Основне бойове навантаження — на піхотне озброєння. Обидві сторони не вдаються до глибоких наступальних операцій, війна ведеться обмеженими силами відділення-взводу, включення в повному складі рот і батальйонів відбувається нечасто. Разом із тим війна в такому локальному обмеженому форматі не припиняється. 

Однак немає жодних передумов для припинення бойових дій. Росія продовжує воювати, Донбас перетворився на полігон для бойової підготовки російської регулярної армії. Сюди на ротаційній основі перекидають її підрозділи. Система управління, розвідки, артилерія, РЕБ, логістика — усім цим займаються російські військові. 1-й і 2-й армійські корпуси окупаційних військ на рівні від штабу батальйону до командування корпусів укомплектовані російськими офіцерами в статусі "радників", що мають насправді повноваження реальних командирів. Також у Донбас регулярно направляють мотострілкові й танкові підрозділи для виконання навчально-бойових завдань, включаючи пряму участь у бойових діях. Номінально призначені на командні пости місцеві сепари виконують, у найкращому разі, функції учнів у "радників", або є просто "головами, які розмовляють" для пропаганди. У всіх бойових підрозділах стрижнем бойових груп є російські найманці. Загальна чисельність російських військовослужбовців у Донбасі постійно становить приблизно 5—6 тисяч осіб.

1-й і 2-й армійські корпуси російських найманців організаційно входять до структури новоствореної 2016-го року 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу ЗС РФ, розгорнутої на кордоні з Україною і в Донбасі. Найближчим оперативним резервом російських окупаційних корпусів є новостворена 2017 року 150-та мотострілкова дивізія, розгорнута за годину їзди від кордону з Донбасом. Завдяки постійній присутності російських бронетанкових підрозділів окупаційні корпуси не остерігаються українських наступальних операцій і можуть зосереджувати всі свої сили в першій лінії, не турбуючись про резерви.

За рахунок масштабного застосування новітніх видів озброєнь у Донбасі Росія забезпечила певну перевагу в окремих видах бойового застосування важкої артилерії, у засобах розвідки і вказання цілей, застосуванні безпілотної авіації для завдавання ударів по військових об'єктах України далеко від лінії фронту. Це дозволяє російському командуванню утримувати паритет у бойових діях, незважаючи на великі проблеми російських окупаційних військ.

Основною проблемою Путіна у війні є брак людських ресурсів і відчутний чисельний некомплект, який не вдається заповнити, попри чималі кошти, що їх виділяє Москва на утримання окупаційної армії. Українські війська на даний момент мають певну чисельну перевагу на фронті й значну перевагу в мотивації та якості бійців. Слід відзначити непопулярність війни в Росії, різке зниження кількості найманців з РФ, що складають основу бойових підрозділів противника. Однак російська армія володіє досконалішими технічними засобами. Важливий фактор — брак мотивації особового складу, оскільки цілі війни незрозумілі, ідея приєднання Донбасу до РФ публічно заперечена російським керівництвом, а багато популярних польових командирів російських найманців ліквідовані під час міжусобних конфліктів за сфери впливу за участі самих російських спецслужб. Усе це знаходить підтвердження в тому, що у 2015—2017 роках українська армія міцно втримує за собою ініціативу й зуміла взяти під контроль десятки квадратних кілометрів "сірої зони" — неконтрольованої території між опорними пунктами противників, залишеної в результаті російського наступу 2014—2015 років і закріпленої за Україною Мінськими угодами. Російське командування, попри низку нападів і атак на українські позиції, зазнало невдачі у спробах зупинити взяття "сірих зон" українцями. Здобуття українськими військами тактично вигідних позицій значно підвищило стійкість оборони й упевненість у своїх силах. Але зроблено це, в умовах технічної переваги російської армії, насамперед завдяки мотивації і відвазі піхотинців.

Однак посилення української оборони не може повністю виключити атак малих груп російської піхоти і вогневих нальотів важкої артилерії й танків. Втрати сторін у 2017-му стабілізувалися. Бойові втрати України — від 15 до 25 воїнів щомісяця. Небойові — 10—15 людей щомісяця. Це дуже важкі й помітні для країни втрати. Однак вони не знижують бойового духу армії. 

Таким чином, ми бачимо, що Росія готова обмежити масштаби війни, мінімізувати кількість жертв, однак війну Путін припиняти не збирається. Силовий важіль РФ використовує як постійну готовність підірвати ситуацію й натиснути на становище в Україні шляхом військового вторгнення або обмежених бойових операцій.

Росія вкладає великі ресурси, щоб із допомогою тисяч російських "добровольців" та "відпускників" із регулярної армії підвищити боєздатність окупаційних корпусів. Це робиться для зниження участі у прямих бойових діях регулярних військ та для готовності в будь-який момент відбити можливі атаки українських військ самотужки.

Усе це показує неефективність суто дипломатичних інструментів для припинення війни. Росія не має наміру припиняти війну виключно під впливом санкцій та переговорів.

Суто військове вирішення проблеми, аналогічне операції "Буря" в Хорватії 1995 р., було б єдиним швидким варіантом вирішення цієї проблеми. Однак організаційно Україна до швидкої й рішучої операції, яка мінімізувала б кількість жертв, поки що не готова. 

Водночас очевидно, що, коли тиск на дипломатичному фронті не буде пов'язаний із посиленням тиску на фронті війни, Москва зможе продовжувати локальні бойові дії тривалий час, багато років. 

Є єдина очевидна проблема Путіна — гостра нестача особового складу для окупаційних військ внаслідок різкого падіння популярності війни проти України в російському суспільстві. 

У зв'язку з викладеним вище на поставлені американськими експертами запитання можна відповісти так.

1. Поставки будь-якої зброї мають бути частиною стратегії участі США в забезпеченні безпеки України і спрямовуватися на усунення дисбалансу в системах озброєнь, які застосовує російська армія в Донбасі. Треба розуміти цілі. Летальна зброя необхідна Україні передусім не як політичний сигнал. Вона необхідна , щоб позбавити Росію технічної переваги, завдяки якій Путін нині завдає втрат українським військам, населеним пунктам та об'єктам інфраструктури. Адміністрація Обами поставляла певні дуже важливі види озброєнь, які трохи знизили критичне відставання в технологіях української армії, однак досі і близько не забезпечили паритету з російськими окупаційними військами. Це не дає змоги врівноважити сили сторін, показує слабкість військової допомоги Заходу Україні й дозволяє російській армії завдавати значних втрат українським силам. 

Україні необхідна летальна зброя, яка б змогла швидко уражати мобільну російську важку артилерію, що розміщується на віддалі 10—20 кілометрів від переднього краю і часто безкарно обстрілює українські позиції, а також високоточні системи ураження станцій радіоелектронної розвідки та цілевказівки. В умовах мінських обмежень і великої переваги російської армії в боєприпасах точність набуває ключового значення. Відставання української армії в інших видах важкого озброєння не є таким критичним, як у цій сфері. Для вирішення цих завдань потрібні керовані ракети повітряного або наземного базування, або ж далекобійні артилерійські системи з корегованими чи керованими боєприпасами в комплексі з системами виявлення, зв'язку та керування вогнем. Така допомога дозволить у стислі терміни змінити характер бойових дій, і небезпека швидкого удару у відповідь значно знизить ефективність застосування російської важкої артилерії для обстрілу українських позицій та населених пунктів. 

2. Пряма участь російської армії в масштабних боях із прориву оборони українських військ наразі малоймовірна. Російське командування розуміє, що лобове зіткнення й маневрені бойові дії завдадуть великих втрат, а це небезпечно для Путіна, оскільки загрожує переляком російського суспільства та повторенням "афганського" й "чеченського" синдромів, коли непопулярні війни дискредитували правлячі режими. Влітку 2014 р. в російській армії були масові відмови від участі у війні проти України. Крім того, падіння російської економіки внаслідок західних санкцій може тривати у разі вторгнення. Санкції завдають втрат Росії, і загроза їх посилення також робить сценарій масштабного вторгнення малоймовірним.

Дії Росії у відповідь за рамками Мінських угод можуть бути викликані тільки за сценарієм війни в Грузії 2008 р. Тобто якщо українська армія почне глибоку наступальну операцію, яка проходитиме в повільному темпі, що дасть російському командуванню час для аналізу обстановки, підготовки вторгнення та інформаційної кампанії на підтримку війни. За інших умов Путін не ризикуватиме своєю армією. Чи може відбутися гонка озброєнь у Донбасі? Ні, оскільки Росія бере участь у цій гонці з самого початку і вже давно застосовує на фронті всі найсучасніші види своїх конвенційних озброєнь. До речі, з'ясувалося, що можливості російської армії досить обмежені, а сучасна бойова техніка поставляється у війська в обмежених масштабах. Технічна перевага в окремих видах озброєнь російської армії відчутна тільки на окремих ділянках фронту. 

3. Стратегія військової допомоги Україні в умовах Мінських угод і обмеження застосування озброєнь калібром вище 100 мм має будуватися не на поставках окремих видів зброї, а на комплексному підвищенні боєздатності ЗСУ та НГУ, щоб Україна могла самостійно вирішувати проблеми безпеки на фронті в Донбасі. Україна має якісну і кількісну перевагу в піхоті, і нав'язування противникові сучасної піхотної війни стало б ключовим чинником посилення боєздатності України. Для цього потрібні комплексні поставки насамперед нелетальних видів озброєння піхоти. Пріоритети такі: 1) тактичний і оперативно-тактичний зв'язок для оснащення цілих з'єднань та об'єднань; 2) системи керування військами і засобами ураження; 3) засоби розвідки та цілевказівки, засоби артилерійської розвідки, засоби пасивної радіоелектронної розвідки, засоби РЕБ; 4) масові поставки засобів для забезпечення нічних дій частин і підрозділів піхоти, системи нічного бачення й тепловізійні приціли, лазерні далекоміри й оптоелектронні засоби спостереження. 

Навіть регулярна російська армія не здатна оснастити й підготувати піхоту для операцій уночі у складі цілих батальйонів. Такі поставки дозволили б Україні зосередити кошти на закупівлю озброєнь на оснащення армії протитанковими ракетними комплексами та високоточною зброєю вітчизняного виробництва. На фронті протяжністю 426 кілометрів найбільш уразливе і слабке місце противника — якість і кількість піхоти. Перемога у війні для України може полягати не в глибокій наступальній операції, а в радикальному ослабленні боєздатності та зменшенні бойової чисельності окупаційних військ. Окупаційна армія не витримає втрат на рівні 200—300 найманців на місяць. Зникне бажання заробити легкі гроші, стане неможливо вербувати нове поповнення. Як тільки Кремль зрозуміє, що його військові інструменти в нинішніх умовах не працюють, Росія муситиме йти на поступки на переговорах. Якщо США допоможуть Україні довести росіянам, що військової переваги в цьому конфлікті в них немає, а проблем і втрат більше, ніж політичних можливостей, — Росія знову спробує повернутися до політичного формату переговорів, і війну вдасться спрямувати в русло мирного врегулювання. Ситуація в Сирії тривалий час перебувала в глухому куті, доки зовсім недавно, згідно з рішенням Трампа, американська армія не почала бити по позиціях російського союзника Асада, і доки не було оголошено зону безпеки, закриту для дій армії Асада та російських військ, де порушники одразу отримують бомбові удари НАТО. Росія розуміє тільки мову сили. Тільки ефективна й системна військова допомога Заходу дозволить створити умови для реального мирного врегулювання та виведення окупаційних військ. За нашою інформацією, і в Конгресі США, і в Радбезі, і в Міноборони багато хто це розуміє. Проекти рішень готові. Але остаточне рішення приймає президент, для якого Росія внутрішньополітично токсична, а ось для душі — близька. Слово за Дональдом Трампом.

День літнього сонцестояння: прикмети і традиції

З сьогоднішнього дня день почне зменшуватися, а ніч – подовжуватися.

З сьогоднішнього дня день почне зменшуватися, а ніч - подовжуватися

Сьогодні, 21 червня, день літнього сонцестояння. День, коли нахил осі обертання Землі у напрямку від Сонця приймає найменше значення.

День літнього сонцестояння – це день початку літа в північній півкулі Землі і початку зими в південній півкулі, тобто якщо жителі Північної частини Землі з цього моменту знаходяться в початку астрономічного літа, то для мешканців Південної півкулі в цей же період часу розпочнеться астрономічна зима.

Протягом декількох сусідніх днів сонцестояння, полуденні висоти Сонця у небі майже незмінні; звідси й походить сама назва сонцестояння. Після літнього сонцестояння в північній півкулі день іде на спад, а ночі поступово починають збільшуватися. У південній півкулі – навпаки.

В залежності від зсуву календаря, літнє сонцестояння відбувається 20 або 21 червня в Північній півкулі і 21 або 22 грудня у Південній півкулі.

Традиції Дня літнього сонцестояння

На даний момент не існує єдиної думки про те, коли розпочалося святкування літнього сонцестояння, відомо лише, що це було до нашої ери. Вважалося, що від обрядів, які були проведені в цей день, залежать багато сфер життя, включаючи сім'ю і здоров'я.

У День літнього сонцестояння відзначали день середини літа, який називався Літа. В цей день проводили обряди, пов'язані з водою і вогнем. Вважалося, що водойми в цей день володіють цілющою силою. Крім того, і полум'я володіли властивостями очищення: матері спалювали сорочки хворих дітей, з якими згорали і хвороби.

У цей день потрібно було зустріти світанок, оскільки вважалося, що він дасть сили і здоров'я на весь рік.

Прикмети Дня літнього сонцестояння

Дощ у літнє сонцестояння – неврожай і бідний рік.

Вранці багато роси – до багатого врожаю.

Якщо на небі багато зірок – грибне літо.

Вода, яку набрали вранці, вважається цілющою.

https://dt.ua/UKRAINE/den-litnogo-soncestoyannya-prikmeti-i-tradiciyi-246224_.html

Гороскоп на сьогодні 21 червня 2017 року

Гороскоп на сьогодні (21 червня 2017) від «Все Буде Добре»



Гороскоп на сьогодні – 21 червень 2017 року – вже перед вами! Дотримуйтесь наших порад і проведіть день правильно!

ОВЕН (21 березня – 19 квітня)

Цього дня зірки радять довести до кінця всі розпочаті справи. Не звертайте зі шляху. Дійте.



Гороскоп на сьогодні – ТІЛЕЦЬ (20 квітня – 20 травня)  

Невдалий день для початку нових справ. Можливі нервозність, дратівливість. Сьогодні дуже важливо контролювати свої емоції. Спробуйте розслабитись і зосередитись на головному.



Гороскоп на сьогодні – БЛИЗНЮКИ (21 травня – 20 червня)

День буде напружений, але позитивний. Вечір проведіть у компанії друзів, наприклад, підіть у кіно або театр.

Гороскоп на сьогодні – РАК (21 червня – 22 липня)

Для раків зірки підготували щось особливе: у вашому житті з’явиться нова людина! Також день сприятливий для поїздок зустрічей, подорожей. Проведіть його з користю.



Гороскоп на сьогодні – ЛЕВ (23 липня – 22 серпня)

Хороший день для розставляння життєвих пріоритетів. Також корисним буде відмовитися від непотрібних контактів в особистому житті. Спробуйте почати все заново, а зірки вам допоможуть в цьому.

Гороскоп на сьогодні – ДІВА (23 серпня – 22 вересня)

Не відкладайте справи на потім. Краще зробити все вчасно.



Гороскоп на сьогодні – ТЕРЕЗИ (23 вересня – 22 жовтня)

Присвятіть день вирішенню дрібних домашніх справ та фінансових питань. Не робіть великих покупок і уникайте фінансових авантюр.

Гороскоп на сьогодні – СКОРПІОН (23 жовтня – 21 листопада)  

Хороший день для відпочинку. Зірки радять провести його з сім’єю.

Гороскоп на сьогодні – СТРІЛЕЦЬ (22 листопада – 21 грудня)

День любові та душевної рівноваги. Усі починання увінчаються успіхом. Відкрийте в собі джерело енергії та гармонії з навколишнім світом! Це дасть вам сили йти вперед.

Гороскоп на сьогодні – КОЗЕРІГ (22 грудня – 20 січня)

Не з’ясовуйте стосунки з людьми. Це неминуче призведе до затяжних конфліктів.

Гороскоп на сьогодні – ВОДОЛІЙ (21 січня – 18 лютого)

Цього дня чекайте підйому творчого потенціалу! Посилиться аура, життєва енергія. Сьогодні зірки радять зайнятися творчістю та саморозвитком. Навчіться зосереджуватися на головному і не розпорошуватись на дрібниці.

Гороскоп на сьогодні – РИБИ (19 лютого – 20 березня)

День наповниться корисною інформацією, важливими життєвими уроками. Зробіть правильні висновки, і в майбутньому це піде вам на користь.