З Днем Незалежності,Україно!!!
- 24.08.09, 11:53
- ТИ МАЄШ ЦЕ ЗНАТИ!!!
Друзі до святкування дня незалежності України плануються такі заходи в Інтернеті від Українського Віртуального Опору.
Перше виставити одинакові аватори на свої канали оформити їх в жовто-блакитний колір , також на всіх каналах де є можливо, на головну сторінку виставити гімн України у You Tube включити автомат на відео .
Поставте ці аватарки "вконтакті", на "і.юа", на "фейсбуці". Неподобаються аватари - придумайте самі, діліться придуманими авами - поширюйте. Для нашої держави настав дуже важкий час, час коли ми повинні пам"ятати про свою єдність, пам"ятати що ми українці. Так зробимо-ж Інтернет жовто-блакитним принаймні на Наше з Вами свято!
ВСІ АВАТАРИ МОЖНА СКАЧАТИ ТУТ http://sites.google.com/site/fotoanukovic/
Аватор № 1
Аватор № 3 для You Tube
Просимо друзі підтримати акцію пов’язану з днем незалежності нашої держави.
Слава Україні !
Координаційна рада УВО яка ухвалила рішення .
http://www.youtube.com/user/Bucovinets http://narod.i.ua/user/2453771/
http://www.youtube.com/user/astrabest http://www.youtube.com/user/vitaliydoctor http://www.youtube.com/user/Rus8911 http://Independence.narod.i.ua/ http://www.youtube.com/user/VoliaABOsmerti http://vkontakte.ru/id63528499 http://uvo.cv.ua/toshu/УПА була створена14 жовтня 1942 року за рішенням політичного проводу ОУН для захисту мирного населення України від знущань німецької окупаційної влади, а після 1945 року для захисту мирного населення від російських окупантів. Головнокомандуючим УПА, з 1943р. по 1950р. був Роман Шухевич, псевдонім Тарас Чупринка. Маючи визначні здібності, він створив дієздатну, багаточисельну військову силу, яка маючи розгалужену підпільну мережу, успішно і потужно протистояла німецьким і совітським каральним військам.
Жахливі наслідки діяльності радянської влади на Україні, голодомори, репресії, терор на Східній Україні з 1920р. по 1941р., масові вбивства, катування, четвертування людей в тюрмах НКВД на Західній Україні з 1939р. по 1941р. та не менш «миролюбна» політика Гітлера, остаточно озлобили людей проти Німеччини і Московітського більшовизму.
Жорстокі та антилюдяні політичні системи комуністичних та фашистських загарбників сприяли державницьким та патріотичним почуттям українського мирного населення, котре масово вливалося в ряди УПА. В1944р. УПА нараховувала близько півмільйона осіб. Саме УПА врятувала населення Західної України від масового терору і повного знищення комуністичним режимом, очолюваним Сталіним. Добре організована УПА вела успішну, але кровопролитну війну із комуністичними загарбниками. УПА тісно співпрацювала з підпільною організованою мережею ОУН, отримуючи від них усю необхідну інформацію.
УПА - це широкомасштабний партизанський рух опору,який був дуже добре організованим, законспірованим, мобільним, скоординованим і являв собою дійсно партизанську армію відмінну від усіх інших, що діяли в Другу Світову Війну. УПА ніколи не отримувала міжнародної допомоги. Зброю, боєприпаси, уніформу діставали в бою з нацистами і більшовиками. УПА створила і володіла сіткою підпільних військових навчальних закладів. Також в кожному військовому підрозділі перебував священник, котрий виконував функції капелана.
Усе керівництво УПА було високорелігійним і велику увагу приділяло захисту церкви на Західно-Українських землях від безбожного комуністичного режиму. УПА вела христову війну в ім'я віри, правди, справедливості з диявольським більшовизмом, котрий потопив в крові мільйони вірних християн. Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишилася в пам'яті народу і також посприяла остаточному розвалу соціалізму, краху комуністичних і соціалістичних ідей в світі.
В УПА воювали люди різних національностей: українці, вірмени, грузини, узбеки, азербайджанці, німці, італійці, татари. Вони переходили в УПА, протестуючи проти політичних режимів Німеччини і Московії, переховуючись від їх спецслужб. Деякі були просто звільнені при депортації з залізничних ешелонів, при ув'язненні з тюрем гестапо, СС та НКВД. Підрозділи УПА знищували високопоставлених ворожих командирів, котрі приймали участь в каральних операціях проти мирного населення, знищували сексотів та ворогів українського народу. Два керівники найвищого командного складу ворожих армій Нацистського СА Віктор Люцце і Червоної Армії маршал Микола Ватутін, були знищені бійцями УПА.
Каральні війська СССР жорстоко розправлялися із мирними людьми, котрі матеріально і морально підтримували борців за волю і незалежність України, а також і з членами родин воїнів УПА. Найжорстокіші катування зазнавали родичі воїнів української армії, котрі боролися в підпіллі із більшовизмом. В тому числі і родичі головного командного складу УПА. Так, вся родина Романа Шухевича, дружина і малолітні діти, були арештовані, піддані фізичним і моральним катуванням та утримувалися як заручники.
Мирне населення високо цінувало боротьбу УПА і всіляко підтримувало військові підрозділи УПА. Завдяки підтримці мирного населення та хорошій організаційній діяльності вищого командного складу, успішні бойові дії велися до початку 50-х років і були направлені виключно проти каральної системи СССР. 5 березня 1950 року ворожі спецслужби вистежили в с.Білогорща під Львовом Головнокомандуючого УПА Романа Шухевича з відділом особистої охорони. В нерівній битві з військами НКВД вони загинули, як Герої, знищивши чимало ворогів. Рівно через 3 роки, 5 березня 1953р. помер Сталін.
З 1950р. по 1954р. очолював УПА Василь Кук, котрий будучи пораненим в бою потрапив у полон. Практично з початку 50-х років за рішенням головного проводу ОУН активні бойові дії згортаються, деякі формування розпускаються, а організаційна мережа переводиться в глибоке підпілля і основний напрям роботи зосереджується на пропагандивно-інформаційній діяльності. Левова частка найкращих сил ОУН та УПА отримує завдання легалізуватися, щоб в майбутньому підтримати та продовжити національно-визвольну боротьбу. Це завдання було успішно виконано і основні сили були збережені від повного знищення. Останній військовий обов'язок воїни УПА виконували в жовтні 1956 року, коли сміливо боролися на кордоні з Венгрією, щоб допомогти Венгерському анти-комуністичному повстанню. Окремі відділи діяли включно до 60-х років. Ці герої плекали ідею Української Державності протягом усього життя та передали її наступним поколінням. В наслідок чого у 1991 році і постає Незалежна Українська Держава.
Українська Повстанська Армія була народною армією. Вона діяла в умовах бездержавності протягом багатьох років і повністю підтримувалася українським народом.
Слава Україні !!!Слава Героям України !!!
П.С.: Округи ділилися на повіти, що збігалися задміністративним поділом, повіти - на райони і підрайони, що включали 3-5 сіл. Низовими організаційними осередками були "п'ятірки" і "трійки", тобто 3-5 членів УПА, завжди добре законспірованих таким чином, що, якщо в якомусь селі було дві "п'ятірки", то вони не знали один про одного. Якщо в якійсь місцевості не було належної кількості активістів руху, то там призначався станичний. В Організації панувала військова дисципліна. Для конспірації кожен член УПА повинен був мати псевдо, ніхто не вживав справжніх імен і прізвищ. Інформація передавалася грипсами. Всі села і міста в системі інформації і зв'язку ОУН були закодовані. Коди і псевдо часто змінювалися.
Структурами УПА в краї, в який входили Галичина і Волинь (у 30-і роки волинські землівиділилися в окремий Північно-Західний Край, а пізніше діяльність УПА поширилася на всі українські етнічні землі), керувало Крайове Керівництво, очолюване Крайовим Керівником. Виконанням рішень Керівництва займалося крайової екзекутиви (від лат. слова - "виконувати") УПА на західноукраїнських землях, яке поділялося на ряд референтуp (військову, ідеологічну, пропаганди).
19.08.2011
Львів – Фольклорним фестивалем «Етновир» в п’ятницю у Львові розпочались численні заходи з нагоди святкування 20-ї річниці незалежності України. Численні мистецькі, наукові, культурні заходи відбуватимуться протягом цілого тижня. Серед наукових заходів привертає увагу виставка, яку відкрили в Державному архіві Львівської області. На виставці в Державному архіві Львівської області представлені архівні матеріали від жовтня 1918 року і до 1991-го, які розповідають про боротьбу українців Західної України за незалежність і власну державу. В експозиції – відозви, рішення, рапорти військових комісарів австрійському уряду, накази жандармерії, присяги УГА та УПА, публікації у друкованих виданнях.У роки панування різних влад, чи то австро-угорської, чи польської, чи німецької, в Галичині виходило багато україномовних газет, які були досить впливовими.
Одним із найцікавіших і найважливіших, на думку істориків, документів, представлених в експозиції, є публікація в газеті «Діло» від 20 жовтня 1918 року акту проголошення Української держави на території «українських етнографічних земель Австро-Угорщини», тобто на території Галичини на схід від річки Сян, Лемківщини, північно-західної Буковини та Закарпаття. «Ся українська національна територія уконституовується отсим як українська держава. Постановляється поробити приготовні заходи, щоби се рішення перевести в життя», – мовиться в документі. Про акт проголошення Української держави мало хто знає – науковець Працівник Львівського обласного архіву Олег Бондар зауважує, що про акт проголошення Української держави мало хто знає і згадує. «Вже у 1918 році українська община говорила про саме проголошення. Навіть ще не було 1 листопада, про яке ми говоримо як про зрив. Із тих документів, які у нас є, можна дізнатись історію встановлення держави від самого початку», – каже науковець. У жовтні 1918 року у Львові тривали сутички між українцями і поляками. Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Тому українці і поляки активно діяли задля власних держав. На засіданні міської ради була проголошена приналежність Львова до Польщі. Поляки та українці виходили на мітинги, організовували численні акції і кожен відстоював власні ідеї і власну державу. Польська преса ігнорувала українські заходи, а українська – польські. Хоча на сторінках тодішніх часописів друкували чимало пропагандистських публікацій. На виставці представлені також відозви і публікації пізніших часів, ОУН і УПА, в яких людей закликають боротися за незалежність держави Україна.
Якщо на вулиці хтось заговорить до нас російською, ми враз переходимо на російську. Чому?? Чому переходимо на його мову, коли бачимо, що він навіть не намагається сказати хоча бслово по нашому? Бо він росіянин?? Бо він не знає української?? Бо він російськомовний українець?? Але за такої ситуації росіяни і всілякі російськомовні коні троянські завжди будуть вважати себе кращими за нас. І навіть через 200 років нічого не змінимо, а світ буде вважати, що Україна - це одна із російськомовних країн.
**** **** **** ****
Прийшов Человік до місцевого відділку реєстрації громадян, щоб улагодити дуже важливу, термінову справу.
--Здравствуйте – сказав самовпевнено.
--...?? – відповів Чиновник.
--Что ви молчите? Я сказал здравствуйте! – розсердився Человік.
--…?? – у відповідь знову німе запитання.
--Я хотел уладить очень важное, очень срочное дело! – майже крикнув відвідувач.
Тиша...
--Я хотел уладить очень важное, срочное дело!! – повторив Человік неприємним голосом, бо ця ситуація вже почала його дратувати.
Чиновник нарешті озвався:
--Але про що ви говорите? Я вас не розумію. Звідки ви приїхали? З Болгарії? Чи,може, із Сербії? Вибачте, та я не знаю чужих мов.
Здивований відвідувач в першу мить притих ... Коли ж оговтався, то став репетувати:
--Вы не понимаете, что я говорю?? Как это может быть!? Ведь я говорю на нашем языке! Почему вы делаете вид, что меня непонимаете? Я вызовувашего начальника!
--А може покличете Президента? - іронічно запитав чиновникі продовжив:-- Чи ви не чули про нові закони!? В державних установах говоримо тільки українською мовою. Кожному, хто на державній службі спілкується російською, загрожує п’ять років в’язниці. Тому ідіть геть звідси! Та не повертайтеся, поки ненавчитеся користуватися українською! Інакше покличу не тільки начальника, але й прокурора. І розлючений чиновник схопив слухавку: - Прокурор? Прийшов сюди якийсь провокатор, приїжджайте чимскоріш!
Наляканий чоловік кинувся навтьоки. Потім довго не міг второпати, що сталося. Вдома розповів про все дружині. Вона також не змогла розібрати вчому річ. Увімкнули телевізор, дивляться -- а по телебаченню всі говорять українською. Увімкнули радіо – тесаме. Нічого не розуміють… Нарешті спало їм на думку, щоб увімкнути радіо Москва. Якраз почули такі новини:
«…..На Украине вступил вдействие новый закон о языке.Запрещается разговаривать на русском в государственных учереждениях, в армии, милиции, средствах массовой информации, учебных заведениях и тому подобное. Каждому, кто нарушит закон, угрожает не менее пяти лет тюрьмы….»
Чоловік, мовчки, глянув на дружину -дружина на чоловіка.... Що ж робити? Дружина, дещо мудріша за свого чоловіка, зметикувала і придумала:
--Тебе надозаписать на бумаге то, что нужно сказать в отделении на украинском языке. Пойдёш туда ещё раз, возьмёш шпаргалку и будешь читать. Пусть наш сосед поможет Тебе составить несколько предложений. Нет другого выхода.
Человік зробив так, як порадила йому дружина. Сусід добре не знав української мови, але з неабиякими зусиллями написав на аркуші паперу всі можливі запитання чиновника і відповіді на ці запитання. І Человік знову вирушив до відділку реєстрації громадян. Коли увійшов, то побачив того самого Чиновника -- і трохи злякався. Але його справа була термінова, тому зважився підійти. Взяв у руку шпаргалку і став читати:
--Добрий день… я хотіти… улагодити… вкрай… важлива… справа…
Чиновник привітався у відповідь та привітно посміхнувся:
-- І навіщо було вам гарячкувати? Бачите, якщо людина дуже чогось хоче, тоді може це зробити. Чим я можу вам допомогти?
--… мені… треба… паспорт… я... хотіти... їхати... до Росія – сказав Человік звеликими складнощами і зітхнув, немов переплив через ріку, в якій повно крокодилів.
--А на який термінви хочете їхати до Росії?
--... – занімів у відповідь Человік.
Такого запитання у шпаргалці не було…Человік стояв, дивлячись у свою картку… і нічого не міг сказати. Не був упевнений, чи те, що було в нього написане стосується цього запитання. Розмірковував подумки, чи відзиватися, чи, може, зновувтекти. Але наважився і невпевненим голосом, що зазвучав неначе погано настроєна скрипка, заговорив:
--Я… хотіти… їхати… і... моя… дружина… також… я просити… ви… дати… мені…паспорт…- прочитав Человік не дуже впевнений у собі. Подивився на Чиновника зі страхом в очах, бо здалось йому, що той хоче взяти до руки слухавку і знову покликати міліцію або прокурора. Але ні. Цього разу Чиновник був стриманим і терплячим.Человік зітхнув та подумав, криво посміхнувшись: «Видно у него сегодня хорошее настроение».
Чиновник угледів цю посмішку:
--З чого ви смієтеся!? Чи бачите тут щось смішне!? Скажіть, що тут такогосмішного? – запитав розсерджено.
Піт з’явився на лобі відвідувача. Вже всерйоз наляканий, він намагався щось сказати, але згадав, що російською не слід говорити:
--Я... я... – зумів промовити тільки дваслова.
-- Що за «Я..я...»? – запитав грізно чиновник- Я поставив просте запитання: «На скільки часу ви хочете їхати до Росії», а нез ким ви їдете! – кричав чиновник. Чоловік, відчуваючи щораз більший страх іневпевненість у собі, стояв, дивився на чиновника і не знав, що відповісти. Нарешті наважився: ще раз підняв тремтячими руками свій папір і трусячись почав читати:
--Я… хотіти… їхати… і… моя… дружина… також…
--Годі! – пробив криком тишу чиновник. Ви так знаєте українську, як я китайську. Але для таких, як ви, ми робимо виняток. Даємо паспорти навіть тоді, коли в них таке знання української, як у вас. Причому то паспорти одноразового використання. Поїдете тільки в один напрямок - туди. Без можливості повернення…
**** **** **** ****
.. І смішно і грішно… Якби ж то наша влада булла іншою.. Якби президентом не була маріонетка без власних поглядів, а рішучий і безоглядний політик, справжній патріот…
Або заведемо відповідні закони, або повік-віків будемо жити в дусі Радянського Союзу: вже назавжди в тіні Росії. Прокиньмося! Бойкотуймо людей, які нав’язують нам думку, що наша мова гірша. Не купуймо у крамницях, де не говорять українською, не відповідаймо людям на вулицях, коли питають в нас про що-небуть російською, не дозволяймо нашим дітям гратися з дітьми, яких батьки не хочуть навчати української мови, не читаймо газет, не дивімося телебачення, не слухаймо радіо на російській мові, не читаймо блогів, писаних російською, оминаймо десятою дорогою підприємства, в яких не говорять українською! З такими людьми слід поводитися рішуче - не говорімо з ними! Просто бойкотуймо їх всіх!! Рано, чи пізно вони будуть змушені навчитися української або переселяться звідси, якщо не зможуть нічого залагодити, не знаючи нашої мови. Показуймо завжди і всюди нашу українську гідність! Влада в нас така, яка є, зараз її не змінимо. Але влада - це не Народ. Бо Народ - це звичайні люди, це ми! Показуймо всім, що ми українці і пишаймося нашою Батьківщиною!
Я знаю, що тепер нема такого політика, відважного, хороброго, який зумів би розбудити українській народ. Але вірю, що така людина з’явиться.
Я вірю, що наша Україна зрештою стане справжньою Україною!
«Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми браття козацького роду!»
Не забуваймо слів нашого чудового гімну, не забуваймо, що ми українці, пишаймося нашою українською мовою і нашою Україною!!
PS - Нехтую коментарі писані російською мовою!!!!