хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «референдум»

Референдум 1-го грудня


До тепер я завжди 1 грудня до відзначення Всеукраїнського референдуму на підтвердження Незалежності України оприлюднював вірші моєї мами, письменниці Галини Гордасевич, але цього разу я вирішив надати слово своєму літературному герою Жоржу Дикому, бо хто його знає чи будемо ще відзначати в Україні оте 1 грудня, яке вже діюча влада не відзначає ніяк.
Як влучно зазначив Жорж Дикий: "Комуняки розвалили Союз, а тепер і Україну добивають"

ВЕЛИКИЙ ЖОВТЕНЬ

Веселитись будемо
i усе забудемо.
Все, чого не знаємо, –
ми не пригадаємо.
Нащо нам iсторiя?!
Поперед – вiкторiя!
Слава комунiзму!
Та дивись крiзь призму:
кольори красивi, 
а батьки вже сивi –
їх життя минає, 
щастя чи хто має?
Парость молодая –
бур'яну безкрая...
Мрiяти не будемо –
все чуже огудимо! 
Лиш своє вiтаємо –
тiльки ним ригаємо! 
Мерзосна теорiя:
кожен, як калорiя. 
Витисли, мов клiзму – 
слава комунiзму! 
Скрiзь слова лестивi, 
скрiзь дiла злостивi. 
Тiльки Бог те знає, 
як всiх покарає:
винищить до краю 
недолюдкiв зграю!


УКРАЇНІ

Яке це щастя – бути мертвим, 
не знати горя та журби! 
Яке це щастя – бути мертвим 
й не бачити, як гинеш ти!

О, Україно! Рiдна мати!
Та ж скiльки плачiв тих складать?!
Тебе спасати, захищати...
І все могили насипать.

Немає сили, навiть вiри, 
що буде правда на землi. 
Страшною кров'ю напоїли 
вже вщерть лани й сади твої.

І що з того? – нема нiчого! 
Ми маєм пустку, де родить 
смiття одне... Та ще болото, 
що чвохка й газами смердить.

Нi, досить! – краще кулю в лоба! 
У мертвих серце не болить! 
Прощай, Україно – небого, 
Вмираєм разом, раз не жить!


НЕМА

Лелеки бiльше не лiтають 
Над хатою, якої вже нема 
І дiти до батькiв не вибiгають 
Бо нi дiтей, нi їх батькiв
уже давно нема... нема... нема...

А ми були, були такi замрiянi 
Ми вiрили в кохання i життя 
І тiльки верби, хугами завiянi 
Сумують, що нiкого з нас
уже давно нема... нема... нема...

А кожна осiнь так кружляла крилами 
А весни так квiтчали заметiлями 
Ми були молодими й незрадливими 
Ми були, але нас усiх
уже давно нема... нема... нема...

Серед зiрок я спомини визбирую 
І свідчу: Світ існує не дарма 
Я знаю все, бо я у тебе вiрую 
Моя кохана, хоч тебе не було i
уже давно нема... нема... нема...

ЗІРКА ПАДАЄ

Зiрка падає, зiрка падає, 
зiрка падає стовпом вогню. 
Нас з тобою нiхто не пригадує 
i не молить за душi в Раю.

Тiльки грiшним покута провини, 
тiльки вбогим прощення i Рай:
зуби оскалом в ницi спини, 
очi дiрками впилися в край.

Передайте привiт сторожi! 
І молiтесь, i Бога просiть, – 
(кiстяки, як штахет в огорожi) 
правду слова свого донесiть,

як жирують тi проклятi свинi, 
потiм моляться Небу з колiн, 
хрестять пики покривлено-виннi, 
щоб не з'їла їх зiрка Полин.

Але падає, зiрка падає, 
зiрка падає стовпом вогню. 
Нас з тобою нiхто не пригадує 
i не молить за душi в Раю.

(с) Жорж Дикий

100%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Преперендум

 На окупованих землях України готується чергове шахрайство. Після військової навали,- бомбардування , рострілів, видавлювання переселенців  в іньші держави, окупанти планують провести так званий  референдум, тобто волевиявлення зоставшегося народу. Це планується робити для  лігімітації  захоплених   при проведенні СОВ,теріторій і включення їх в свій склад,.  щоб потім виправдитися перед світовим товариством. 
   Не можна потурати загарбнику  в цій справі 
Давайте називати це шахрайске опитування  - ПРИПЕРЕНДУМ тобто приперлися, пристрелили, підтосували.. Так  з окупантів буде зіврвана шахрайська маска легітимності  Усі будут розуміти що це ніяке не свободне виявлення народу, а просто чергова спец  операція раши в інформаційному просторі. і поплюжити високе поняття  РЕФЕРЕНДУМ не вийде. 

Референдуму за Незалежність України - 30 років!

Сьогодні буду святкувати держпереворот: 30-ту річницю Референдуму на підтвердження Незалежності України 1 грудня 1991 року.





30 років тому. Референдум 1991 року про незалежність України і розпад СРСР (архівні фото)
3 години тому
1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум щодо незалежності України. Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою 24 серпня 1991 року.

Було запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую».

Український народ підтвердив прагнення жити в незалежній державі – 90,32% учасників референдуму відповіло: «Так, підтверджую». Загалом в голосуванні взяли участь 31 891 742 особи – 84,18% населення України.

Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, Автономній республіці Крим, Києві та Севастополі.

У Києві незалежність України підтримали 92,88 відсотка виборців, у Донецькій області – 83,9%, в Луганській – 83,86%. А в Автономній республіці Крим сказали «Так» незалежності Української держави 54,19% виборців, тоді як у Севастополі показник був вищим – 57,07%.

Тільки після 1 грудня 1991 року Україну почали визнавати інші країни світу:

2 грудня – Польща і Канада,
3 грудня – Угорщина,
4 грудня – Латвія і Литва,
5 грудня – Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі.

А 8 грудня 1991 року Біловезька угода констатувала припинення існування СРСР

Одночасно з референдумом 1 грудня відбулися перші в історії незалежної Української держави вибори президента України, на яких главою держави був обраний Леонід Кравчук (61,59 відсотка голосів). Другий результат на виборах президента здобув В’ячеслав Чорновіл (23,27%), а на третьому місці опинився Левко Лук’яненко (4,49%). Загалом балотувалися 6 кандидатів.

Референдум 1 грудня за незалежність України

Референдум 1 грудня за незалежність України: “Прямий” згадує, як це булоРеферендум 1 грудня за незалежність України: “Прямий” згадує, як це було

1 грудня 1991 року на території України пройшов Всеукраїнський референдум за проголошення незалежності. У референдумі взяли участь майже 32 млн людей, що становило на той момент 84% населення України. Підтримали проголошення незалежності 90%.

Ідея проголошення незалежності України відродилася ще у ході перебудови. Наприкінці 80-х років в Україні відбувається консолідація демократичних сил: у вересні 1989 року члени Української Гельсінської Спілки, “Товариства Лева”, “Зеленого світу” при підтримці київських письменників оголосили про утворення “Народного Руху України за перебудову” . Своєю програмою НРУ спочатку проголосив: відродження української мови та культури, необхідність демократизації суспільства, політичної, соціальної та економічної системи. Згодом на перше місце Рух висунув ідею про вихід України з СРСР.

У жовтні 1989 року Верховна Рада УРСР ухвалила Закон УРСР “Про мови в Українській РСР”, що забезпечив українській мові статус державної.

Декларацію про державний суверенітет парламент УРСР проголосив ще 16 липня 1990 року. Декларація стала фактично програмою побудови незалежної держави.

17 березня 1991 року в СРСР пройшов Всесоюзний референдум про збереження СРСР. На референдум було винесене питання “Чи вважаєте ви за необхідне збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій будуть повною мірою гарантуватися права і свободи людини будь-якої національності”. В Україні на це питання відповідь “Так” дали 70% опитуваних.

Одночасно в Україні за наполяганням Народного Руху України за перебудову було проведене республіканське консультативне опитування: “чи згодні ви, що б Україна була у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про державний суверенітет України”. Це рішення в Україні підтримали понад 80% опитуваних.

У серпні 1991 року сталась спроба державного перевороту, який згодом назвали “Серпневим путчем”. Самопроголошений комітет з надзвичайних ситуацій спробував усунути від влади тодішнього президент СРСР Михайла Горбачова. Путчисти заблокували Горбачова на його дачі в Криму й запропонували добровільно скласти повноваження, проте він відмовився.

Спроба перевороту провалилась, проте він став одним з поштовхів до розпаду СРСР та проголошення незалежності України.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.

На підтвердження Акту Верховна Рада України вирішила провести також і республіканський референдум. Він був потрібен для того, щоб нейтралізувати політичні спекуляції противників української незалежності, які заявляли, що народ не підтримує Акт про незалежність

1 грудня 1991 відбувся загальнонаціональний референдум за визнання України незалежною. На референдум було винесено лише одне питання: “Чи ви підтримуєте Акт проголошення незалежності України?”.

За відповідь “Так” проголосувала більшість опитуваних у кожній з областей України. Найбільшу підтримку Акт про незалежність отримав у Івано-Франківській (98%), Тернопільській (98%), Хмельницькій (96%), Волинській (96%) та Черкаській (96%) областях.

Зображення взято з uk.wikipedia.org

Цього ж дня в Україні пройшли перші президентські вибори, за результатами яких президентом став Леонід Кравчук. За Кравчука проголосували більше 61% виборців.

Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991 р. формально незалежну Україну не визнала жодна держава. Протягом тільки грудня 1991 р. вона була визнана понад 40 державами світу. З 1 грудня 1991 року почалась нова сторінка в історії незалежної України.

Роздуми про Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року

Олексій Шевченко: Роздуми про Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року
01.12.2016, 12:17  3279  1

26 листопада пішов з життя Олексій Шевченко - вчений-філософ і публіцист, провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України.

Маємо за честь опублікувати одну з останніх робіт  професора Олексія Шевченка, який був нашим другом та постійним автором.

"Роздуми про Всеукраїнський референдум..." є його інтелектуальним спадком, який ми ще довго будемо вивчати і аналізувати.

Приводимо повний текст роботи  професора Олексія Шевченка:

"Референдум 1 грудня є історичною та епохальною подією попри кон'юнктурні ігри вищого керівництва тодішніх радянських республік.

Незважаючи на них, ця подія об'єктивно спричинила остаточний розвал Радянського Союзу та відкрила шанс новій українській державі стати сильною європейською державою. Шанс, який протягом четверті століття є поки що змарнованим. Тому варто розібратися у причинах такого гальмування, аналізуючи сам феномен референдуму.

По-перше, необхідно усвідомлювати, що на відміну від республік Балтії (Литви, Латвії, Естонії), Грузії та Молдавії, які остаточно прийняли стратегію на відділення від СРСР, в Україні такої стратегії (та відповідних настроїв) не було. Конформістське номенклатурне керівництво Української РСР на чолі з Леонідом Кравчуком займало вкрай сервілістську позицію по відношенню до Білокам'яної та було готово діяти у відповідності зі вказівками Кремлівського Центру. І тому ідея повної Незалежності України не тільки не ставилася, але й активно не обговорювалася, як основна стратегічна лінія українського керівництва. («Декларація про державний суверенітет України», прийнята Верховною Радою 16 липня 1990 року не можна вважати визначенням такої стратегії, оскільки наприкінці документу чітко сказано про те, що УРСР не має намірів виходити із союзного договору).

Така ситуація спричинила колосальну різницю в результатах голосування між вказаними країнами та Україною у останньому радянському референдумі 17 березня 1991 року, присвяченому збереженню СРСР та підписанню нового союзного договору. Якщо Литва, Естонія, Латвія та Грузія однозначно висловилась «проти» перебування у Радянському Союзі, то Україна дала «за» збереження Союзу більш, ніж 20 мільйонів голосів, опинившись серед таких республік як РСФСР, Білорусія, Казахстан, Туркменістан тощо.

Цей факт говорив за те, що в широких верствах населення ідея «національної держави» не була загально прийнятною, і само це населення було національно недиференційованою масою з переважною «радянською ідентичністю», а носії «української національної ідеї» та ідеї Незалежності знаходились у суттєвій меншості (їх ядро складали представники української інтелігенції, дисидентського руху, багато з яких підлягало переслідуванням та сиділо у ГУЛАГу).

Повторюємо, країни Балтії та Грузія із самого початку були націлені на формування незалежних національних держав, у світогляді більшості населення яких національна ідея та ідея антирадянська (антиімперська) утворювали органічну єдність. Причому важливим було те, що позиція еліт цих країн повністю збігалася з масовим світосприйняттям. Такого не було в тодішній Україні, і вкрай негативні наслідки такої ситуації ми спостерігаємо, на жаль і на сьогоднішній день (але про них трохи пізніше).

Які фактори спричинили різку зміну позиції населення України між всесоюзним референдумом 17 березня та всеукраїнським референдумом 1 грудня?

По-перше, фактор ГКЧП продемонстрував небезпеку перетворення радянського режиму у відверто авторитарний, що викликало неабиякий страх перед потенційними репресіями.

По-друге, серед української еліти вже було прийнято рішення про Незалежність України (Акт про незалежність України та Постанова Верховної Ради про Незалежність від 24 серпня). Для конформістськи зорієнтованої масової свідомості це означало наказ зверху голосувати так, «як треба».

Нарешті третьою причиною була широка пропагандистська кампанія про колосальні природні ресурсі України (і парадокс у тому, що ця теза була в цілому правильною), які весь час годували інші радянські республіки та які у найближчий час перетворять її на найзаможнішу країну у світі (теза про «українську Швейцарію»).

Результатом збігу всіх трьох факторів і виявилося те, що «за» вихід з Радянського Союзу проголосувало більш ніж 28 мільйонів учасників референдуму.

Таким чином, історична подія відбулася! На її прикладі видно, наскільки правий був Гегель, коли стверджував, що Абсолютний Дух або Світовий Розум робить свою справу незважаючи на дурість його агентів.

Незважаючи на владні амбіції Єльцина, інтриги у вищих колах вмираючої радянської держави, вузькопрагматичні розрахунки частини учасників референдуму, у випадку з результатами референдуму гегелівський Розум переміг, і українська Незалежність, омріяна багатьма поколіннями носіїв української національної ідеї, стала реальністю.

Вікно колосальних історичних можливостей відкрилося для нової молодої країни. Чому ж ці можливості вже чверть століття залишаються невикористаними? Я не буду аналізувати комплекс питань, пов'язаний з явищем олігархічо-клептократичною владою (це - окрема розмова), а зупинюсь на питаннях масової свідомості та української національної ідентичності.

Як я вже говорив, більшість із учасників референдуму, які дали позитивну відповідь, за своїм світоглядом не були аж ніяк прихильниками української національної ідеї, і поділяли радянську ідентичність. Тому для них незалежна Україна сприймалася, як зручний «уламок Імперії» і саме тому вони і обрали Першим Президентом партійного функціонера, який більше відповідав їх ідентифікаційній Матриці, ніж незрозумілі та чужі «націоналісти».

В результаті на теренах України сформувалася не національна республіка на кшталт балтійських з європейськими нормами права та демократичними цінностями, а типовий пострадянський олігархічний режим з відверто авторитарними тенденціями, близький до Росії, Білорусі та Казахстану.

Як ця недиференційована радянська ідентичність позначилась на подальшій долі української державності? Два потужних спалахи «пасіонарного українства», які спричинили два Майдани, значною мірою закріпили ядро нової української нації, значною мірою зруйнували ностальгічний радянський комплекс (чому великою мірою сприяла і російська воєнна агресія).

Однак вони не змогли зломити інерцію «совковості» та недиференційованої байдужості, яка мала місце і при проведені Всеукраїнського референдуму. Цю тенденцію легко проілюструвати на прикладах відношення українців до Росії та росіян.

Незважаючи на воєнну агресію та чисельні жертви від цієї агресії, останні цифри цього відношення, оприлюднені у жовтневих соцопитуваннях, просто вражають. Так, переважна більшість українців проти розриву дипломатичних відносин з Росією та проти встановлення з нею візового режиму, причому кількість таких противників зростає.

Велика кількість українців продовжує практики заробітчанства на території агресора і ворога, не вважаючи це проявом непатріотичної поведінки під час війни.

Про що говорять ці страшні факти? Передусім, про те, що Референдум двадцятип'ятирічної давнини не вибив з величезної частини українського населення залишки «совка», і що ці залишки махровим цвітом продовжують квітнути у масовій свідомості.

Читайте також: Декілька слів про майбутню Конституцію України (роздуми дилетанта)

Однак наведене не означає применшення значущості тієї події. Брами колосальних можливостей виходу в простір цивілізації, як наслідок Референдуму, все ще залишаються відкритими. Поки що. Однак часу залишається все менше. Якщо у найближчій перспективі не вдасться відсторонити бандитів при владі, змінити інерцію масової свідомості та націлити його на формування дієвої національної ідеї, ці брами можуть закритися.

Назавжди".

Олексій ШЕВЧЕНКО


Невже "свої" злодії, чимось кращі від інопланетних?

Земля… Знову багатостраждальна українська земля стає предметом гарячого розбрату.
І з телеекранів, прямою наводкою по звивинам співвітчизників б'ють тяжкі калібри рабін-чуківських темників та фейкових педросових і уліних лякалок.
Головною із них є страшилка, яка стала казковим страхопудлом для наших наївних громадян – "землю скуплять міфічні іноземці" чи навіть інопланетні розбійники)))!

По перше – хто ж цим нахабним космічним розбишакам продасть за копійки, свої, зароблені мозолями земельні паї?
Якщо хтось думає що серед українських селян знайдуться такі дурні, які задешево віддадуть свою землю – то він сам явний політичний телепень!

По друге – чомусь наших довірливих громадян зовсім не лякає те, що поза законом – давно діють "сірі, чорні" чи просто бандитські схеми.
Не лякає те, що по цим схемам, українську землю десятиліттями розкрадали не якісь міфічні космічні негідники, а жадібні зграї своїх українських злодіїв та шахраїв!

Підкреслюю, вже мільйони гектарів землі тихенько присвоїли чи просто нахабно вкрали наші махінатори та злодії.
Наші, свої, українські, племінні, христолюбні, однокровні, рідновірні й єдиновірні... і т.д.п. -- злодіяки.
Наші – ненажерливі до безкінечності земельні бариги та шахраї-латифундисти!

Тобто – використовуючи беззаконня та багаторічний хаос в земельних відносинах, мільйони гектарів вже вкрадено, вкрадено практично назавжди!

Вкрадено не на чиєсь – російське, європейське чи марсіанське замовлення, а під багаторічні страшилки демагогічної медійної пропаганди.
Вкрадено під ті ж телевізійні маніпулятивні лякалки, які нині тотально активізувалися на приватних антидержавницьких телеканалах…..
------------------------------------------
То хто і чому не хоче ЗАКОННОГО обігу землі?
Чиї інтереси захищають земельні саботажники?
Хто винуватий в розпалюванні земельної війни?
Хто цей винуватець -- горезвісний "ринок землі", чи причина в запеклій боротьбі наших земельних магнатів?

Придивившись до тих, хто так настирливо лякає нас міфічними іноземцями-марсіанами, стає зрозуміло те, що закон про ринок землі тут практично ні до чого…

То ХТО і ЧОМУ це робить? Хто використовуючи земельну тему, веде атаку на президента?
Нащо професійні медійні провокатори, день за днем підвищують градус протистояння між громадянами?

За які цукерки такі липові "експерти" та політичні перевертні бігають по телеканалам та так завзято відпрацьовують брехливі замовні теми?
Чому їхнє вороже телегавкотіння безкарно лине по численним каналам?
Ким замовляються ті медійні темники, які сприяють росту негативних бактерій в довірливій народній голові?

Хіба не зрозуміло те, що українське суспільство може смертельно вразити руйнівна антидержавна епідемія?

Звісно, на розумних людей з аналізом в голові такі примітивні прийому впливу, практично не діють.
Бо розумні люди мають системний імунітет і оцінюють ситуацію не по пустопорожнім словесам канальних пропагандонів, а по фактам і реальним можливостям української держави.

Для розумної людини немає різниці в тому хто може загарбати її землю.
Хіба важливо хто це – "свій" злодій чи іноземний?
Для такої людини важливо те, що і свій, і чужий загарбник – є її смертельними ворогами!

Та на жаль, в Україні дуже поширена мережа ворожих інформаційних засобів.
І ця мережа медійних саботажників, із року в рік – нахабно і безкарно зомбує українське суспільство.

І нині, навіть останній міський бомж чи вулична безземельна проститутка, як треновані кобри -- стають дибки і танцюють під дудки рабін-чуківських перевертнів, педросових та уліних земельних саботажників і демагогів….
---------------------------------------
Далі трохи історії…
Точнісінько таке ж як нині, жваве фарисейське телеканальне голосіння вже відбувалося в далекі дев’яності роки при приватизації української промисловості…

І тоді – так як нині із "ринком землі" – тогочасні привладні пропагандони, довірливі простофілі і деякі продажні недоумки – денно і нощно волали "ганьбу, не треба поспішати, не треба продавати, треба ввести мораторій, треба обгововорити, провести слухання, консультації, зібрання, опитування та провести народний референдум для того, щоб запровадити "чесний ринок" приватизації шахт-заводів-пароходів…" і тпд....

І що ми отримали з того повільного, розтягнутого по десятиліттям "чесного продажу" наших заводів-пароходів?
Окрім смачної шахрайської дулі, ні-чо-го)))

Нічого, бо були наївні та дурні!
Бо вийшло так, що чиновні медійно-партійні демагоги та тодішні придуркуваті простонародні ганьбуни, надали час червонозоряним кучмівським директорам-секретарям-председателям… для того, щоб вони не кваплячись розікрали багатомільярдне українське промислове багатство…
Ось і маємо, те що маємо)))
-----------------------------------------------------
Точно те ж буде і з українською землею – чим довше ви будете колупатися в носі та слухати похоронні стенания про земельні мораторії, заборони на продаж та референдуми, тим менше землі у вас залишиться!

Гарантую, що ще 5-8 років такого грабіжницького земельного "мораторію" – і вільної землі в Україні не залишиться зовсім. Зовсім не залишиться!

Це неодмінно станеться, коли життєво необхідний державі закон про "ринок землі" – провалять.
Провалять наші буржуїни-латифундисти, лицемірні рабін-чуки із своїм "жиддям" та педро разом з улею!

І всю українську землю захоплять ті бандюки, шахраї та демагоги, які зараз так лицемірно скиглять про тяжку народну долю і щохвилинно проливають телеканальні крокодилячі сльози.

Тож в підсумку – коли це станеться, то в мораторному земельному злодійстві – буде винуватцем той, хто як останній дурень повірив слизьким земельним демагогам...

зі…до речі, нинішні перевертні, саботажники та демагоги – шкодять зовсім не Зеленському!
Вони цілеспрямовано і впевнено ведуть Україну до загибелі…

…не заперечую проти поширення…

5.12.19


28-ма річниця Референдуму 1 грудня за Незалежнічть України

 

Підтримка Акту проголошення незалежності України по регіонах виглядала так:

Тернопільська область - 98,67%

Івано-Франківська область - 98,42%

Львівська область - 97,46%

Волинська область - 96,32%

Хмельницька область - 96,30%

Черкаська область - 96,03%

Рівненська область - 95,96%

Київська область - 95,52%

Вінницька область - 95,43%

Житомирська область - 95,06%

Полтавська область - 94,93%

Кіровоградська область - 93,88%

Чернігівська область - 93,74%

Київ - 92,88%

Чернівецька область - 92,78%

Сумська область - 92,61%

Закарпатська область - 92,59%

Запорізька область - 90,66%

Дніпропетровська область - 90,36%

Середнє значення по Україні - 90,32%

Херсонська область - 90,13%

Миколаївська область - 89,45%

Харківська область - 86,33%

Одеська область - 85,38%

Донецька область - 83,90%

Луганська область - 83,36%

Севастополь - 57,07%

Кримська АРСР - 54,19%.

Підтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Графіка: Вікіпедія

 

Непідтримка Акту проголошення незалежності України виглядала так:

Найбільше противників незалежності було у Криму. Але й там - менше половини

Київський Міжнародний інститут соціології (КМІС) 20 років поспіль проводив дослідження про ставлення громадян України до її державної незалежності. Частка прихильників ніколи не опускалася до небезпечної позначки у 50% (найнижчий результат - 56% - був у 1994 році).

Опитування КМІС, проведене у листопаді 2011 року, показало, що частка дорослого населення, яка підтримує незалежність, складає 83%. 

Референдум за Незалежність 1 грудня 1991-го

Референдум за Незалежність 1 грудня 1991-го. Агітація і бюлетені
1 грудня 1991 року відбувся всенародний референдум, на якому українці мали відповісти, чи підтримують рішення Верховної Ради УРСР від 24 серпня, яке проголошувало незалежність України.

В усіх 27 регіонах країни виборці підтримали Акт проголошення незалежності від 24 серпня 1991-го. Найменше - в Криму, але все одно це було більше половини голосів - 54,2%. Найбільше - на Тернопільщині (98,7%).

Результати голосування 1 грудня по регіонам. ІНФОГРАФІКА

В середньому по Україні за незалежність проголосували 90,3% від тих, хто прийшли на дільниці. Це 28,8 мільйонів людей.

Насправді саме 1 грудня 1991 року Україна стала по-справжньому суверенною. Тепер незалежність була волею мільйонів, а не тільки 346 депутатів. Є думки, що саме 1 грудня, а не 24 серпня має бути Днем Незалежності.

Тільки після 1 грудня Україну почали визнавати інші країни світу. 2 грудня - Канада і Польща, 3-го – Угорщина, 4-го, коли ЦВК підвела підсумки плебісциту, – Латвія і Литва. 5-го – Російська Федерація, Аргентина, Болгарія і так далі.

Захід, який з усіх сил намагався зберегти СРСР, згодився з неминучим, коли побачив мільйонне волевиявлення. Президент США Джордж Буш (старший) 30 листопада виправдовувався в телефонній розмові з Горбачовим: "США будуть вимушені визнати Україну, позаяк є всі ознаки, що завтра переважна більшість проголосує на підтримку незалежності".

СРСР №2. Як Україну намагалися втягнути у новий Союз

5 грудня Верховна Рада проголосила в "Посланні до парламентів і народів усіх країн": "Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає відносно себе недійсним і недіючим". Українці створили Радянський Союз, маючи в ньому блокуючий пакет - українці ж його і ліквідували.

8 грудня лідери України, Росії і Білорусі ("ключових" республік, які у 1922 році створили СРСР) підписали угоду про те, що Союз "як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування".

Що характерно, жодна радянська республіка (за винятком хіба що балтійських) після українського референдуму не провела свій власний референдум щодо незалежності. Всім і так було зрозуміло, що без України Союз неможливий. Кожен українець із 28,8 млн, які вибрали у бюлетені "ТАК, підтримую", легалізував смерть СРСР.

А 25 грудня перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов оголосив про свою відставку. Грізний і величний Радянський Союз закінчив свій земний шлях.

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
8
попередня
наступна