Раніше, тисячоліттями, Україну рятувало від загибелі село! Сільські люди, ще в минулому столітті носили українській національний одяг, розмовляли виключно українською. Але більшовички ленінці-сталінці викосили село начисто і людоморами 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947, і репресіями, і переселеннями, і "комсомольськими" будовами, і іншими хитрощами. Раніше консервативність, "вайлуватість" українців, їх рятувала від остаточного знищення. Українці не поспішали переходити на російську, і це їх врятувало від самознищення. 

Сьогодні село розмовляє російською!!!

Українській цвіт, козацтво, чумацтво, навіть бунтівне селянство вибите, витолочене. Українство, те, що залишилося не просто відреклося бунтівного духу, азарту кулачних боїв. Та, навіть розмовляти рідною мовою почати першими -- бояться, прикриваючися самовиправдовуваннями, типа "я звик", або, "а як селом назвуть", або "в мене практики нема" і тисячи інших. А насправді бояться навіть того, що хтось може гримнути, образити, щось подумати ... . 

Я вибачте, нікого не хочу образити. Просто треба пам'ятати, що селяни, козаки, дружинники, повстанці використовували вайлуватість, для знищення ворога. Перехід від вайлуватості до стрімких дій супротивник не встигав вловити. Зараз на часі стрімкі дії. Можеш українською, то розмовляй!!! Не дай боже Нам критикувати одне одного!!!. Чим частіше будете розмовляти, тим краще самі відчуємо де Наші помилки! Так вчив Сухомлінський. Щоби критикувати, достатньо вивчити добре три слова українською. І іди критикуй! Заробляй дівіденди. Чужу мову можна вивчити за годину. Свою треба вчити все життя, і ніколи не вивчиш, бо мова живого народу теж жива. Щодня з'являються нові слова в різних галузях, чи потрібні вони народу, нації, чи потрібні тому гоголю, що їх придумав, на це питання відповідь дасть пан Час!!!

 А сьогодні цей пан осідлав гарного скакуна. Зроду такої швидкості, в усьому, не було. Усі галузі наук летять як очманілі. За одну секунду людство встигає стільки літератури видати "на гора", що розумній людині не перечитати тую гору за все життя. Вижити практично дуже складно, навіть народам, не то людині. Велику вагу мають технології.

Щоб знищити народ, зробити жорсту зачистку, щоб він ніколи не відродився, щоб він ніколи не став нацією стріляти, різати зовсім нема потреби. Хіба так деінде. Достатньо просто знищити культуру народу, і все. Народ зникне, як пучок туману на протязі. Чому? Бо культура народу, то напрацьована тисячоліттями технологія його виживання на цій землі. Можна підступно лишити народ без землі, народ ще зможе вижити. Хоч і не легко це буде зробити. Та забравши в народу мову, знищити його немає жодних проблем. Бо мова з культурою пов'язана ліпше ніж розум з людиною.

Головне пам'ятайте! Практики без практики в природі не існує. Необхідною умовою, щоб дитина легко вивчала мови, треба, щоб мати вживала рідну мову задовго до її народження. Тоді дитина майже на генному рівні отримує інформацію про мелодію мови. З'явившись на Світ дитині залишається лише запам'ятати слова та скласти їх до купи. І вона зазвичай це робить без зусиль, і мозок не зайнятий завчанням невзнайомих мелодій, і згодом легше дитині вивчати чужі мови. Кажуть Сагайдачний і Франко знали дуже багато мов (21 і 14), бо файно засвоїли рідну, тому чужі мови їм самі віддавалися, "без бою".

 

Наша мова модна, гарна, природна, легка до вивчення і має стати мовою міжнародного спілкування. По-перше, нашого цвіту по всьому Світу!  А по-друге, головне наше бажання! Криза! Нема роботи! Не гай час, вільну хвилину приділи рідній мові! Це в тисячу раз корисніше ніж тупо надувати щоки!!!

 

   

p.s. написане можу підтвердити фотографіями





це кадр перший. 25.07.2010




це кадр другий. 25.04.2011

p.s. написане можу підтвердити фотографіями

Весна в душі минула, гормони більше не б'ють в голову, всі дівчата з королев перетворились на звичайних людей, можу нормально, спокійно працювати без глупощів...

Серйозно зайнявся тими справами, за які взявся, але зовсім не планую майбутніх - залишаю простір для якоїсь величезної, дивовижної події, яка розпочнеться десь у липні, і невідомо, коли закінчиться.

Завдяки заняттям зарядкою, пробіжками, йогою, контемп-танцями, контактною імпровізацією і іншими фізичними навантаженнями, став краще відчувати своє тіло, почуваюсь міцнішим, здоровішим, і цей процес набирає обертів, що мене дуже радує... (-:

Нові приємні знайомства... почав зустрічати старих знайомих, які раніше не дуже хотіли зі мною спілкуватись, а зараз, навпаки, самі пропонують свій час для мене (-:

Безглуздість. Суєта.
По колу . Нескінченний біг.
Граблі. Синці. Кути...

Сніг. Спека. І сльота...
Хутчіш!.. Не відчуваєш ніг.!
Навіщо!? І куди?..

04.02.2011

by Stepans’ka Marina (SMG)

Lazy
      Ледачий.

You're lazy just stay in bed
      Ти ледачий і не підводишся з ліжка.
You're lazy just stay in bed
      Ти ледачий і просто лежиш у ліжку,
You don't want no money
      і вже не хочеш ні грошей,
You don't want no bread
      ні хліба.

If you're drowning you don't clutch no straw
      І коли потопаєш, то не хапаєшся за соломинку,
If you're drowning you don't clutch no straw
      коли йдеш на дно, не хапаєшся за соломинку,
You don't want to live you don't want to cry no more
      не прагнеш далі жити, не хочеш більше плакати.
Well my trying ain't done no good
      Отож, мої старання не принесли нічого доброго.
I said my trying ain't done no good
      Я кажу, мої старання не дали анічогісінько,
You don't make no effort, no, not like you should
      тож більше не роблю жодних спроб,
      ані навіть те, що хотілося б.
Lazy you just stay in bed
Lazy you just stay in bed
You don't want no money
You don't want no bread

You Keep On Moving
      В дорозі

Youkeep on moving.
      Ти все мандруєш
Far away, far away.
      далеко-далеко...                                          
You keep on moving.
      Все йдеш та йдеш
Far away, far away.
      світ за очі...
Everyday, wheels are turning
      Що не день, обертаються жорна,
And the cry... still returning.
      і чути плачів тихенькі відлуння.
Dawn will soon be breaking,
      Незабаром світанок -
The day has just begun.
      день ледь пробудився.
You put your arms around me
      Кільце твоїх рук навколо мене,
Like the circle 'round the sun.
      ніби орбіта навколо Сонця.
Dance across the seasons
      І пливти нам крізь роки
To a place that no one knows
      до одного місця, про яке ніхто не знає,
Where angels fear to tread...
      якого і ангели не насмілюються досягти...

СЛУХАТИ

"Все буде добре" - саме ці слова кажуть, коли хочуть заспокоїти. А чи буде? Цьго не знає ніхто. Але точно якось буде.     "І це пройде" - саме ці слова мудрого Соломона будуть більш точні. Кожна наша дія є поворотом власної долі. З будь-якої точки нашого буття розбігається ціле віяло (веер) шляхів вибору. Прям як у Макаревича "Перекресток семи дорог". Вибирати треба одну і прямо зараз. Всі решта - це те що з тобою могло відбутися, але вже ніколи не відбудеться ("Власть Несбывшегося" Макс Фрай). Здається у цій книзі згадується бібліотека ненаписаних книжок. А скільки у цій "бібліотеці" незроблених відкриттів, несказаних слів, нездійснених зустрічей, пропущених поцілунків і ненароджених дітей?
Можливо ця "Власть" і є основою "кризи середнього віку", коли цього "несбывшегося" накоплюється критична маса? Чогось згадав одне з перших телешоу "Зигзаг удачі", коли один з учасників у студії штовхав вагонетку по стрілкам, але бачив лише кілька сантиметрів перед собою, а інший,бачив всю студію по телевізору і по телефону керував. При досягненні певної мети обидва отримували винагороду. Іноді хотілося б щоб хтось підказав вірний шлях… Але чи буде це тоді твоє повноцінне життя з лише тобою досягнутими радостями і перемогами, лише тобою зробленими помилками і твоїми розчаруваннями?
 Єдине, що засмучує у цій ситуації, безліч невикористаних варіантів...

Давненько я вже не випускав в світ свій "Термінал". В Терміналі, я викладую свої думки, відчуття, переживання. Це ніби мій щоденник, в який я вписую миті свого життя.

Я відкрию вам одну таємницю: час не лікує! Лікують нові події в нашому житті, нові знайомства, нові відчуття, нові мрії та захоплення. А час? Час не лікує, час просто проходить повз і нічого не змінюється, лише спідометер життя намотує роки-кілометри.
Мене дратують ті люди, котрі говорять що потрібно йти до своєї мети не зважаючи ні на що! А, ще кажуть що зуби потрібно стискувати Добитися своєї мети можна коли є підтримка, коли хтось реально буде радіти твоєму прогресу, коли хтось може допомогти! Про те коли все не так як треба, коли всі проти і навіть рідні, зуби стискувати не раджу! В стоматології ціни зараз космічні!
Так само і в відносинах! Я понад усе в світі хотів бути з нею, я справді робив все що в моїх силах! Та коли ти не такий як всі, всі твої старання та спроби нікому не потрібні!
А ще мене дратує коли кажуть що "Все буде добре"! Кажуть і не уточнюють коли те "добре" настане! Ну не можна так людей дразнити!!!
Хотів на останок написати  якусь мудру фразу, якоїсь відомої людини, але нічого в голову не приходить. Тому закінчу словами одного радіо-ведучого, в якого я так безсоромно вкрав назву для свого блогу.

ЖИВІТЬ, А НЕ ІСНУЙТЕ!

Брехня вже стала настільки звичною формою життя, що на людину, яка намагається говорити чи знати правду дивляться як на невиліковно божевільну.   Складається стійке враження, що людина навчилася говорити лише з одною метою - брехати іншим, а зараз вже все частіше і самій собі. Відшліфовуємо мистецтво брехні на найближчих людях. Батьки брешуть дітям, чоловік - дружині, підлеглий - начальнику, влада - народу. І це не говорячи про масмедія.
Правду говорити не приємно, не вигідно... Говорячи правду, ми боїмося бути не зрозумілими, бути відкритими та вразливими або боїмося образити близьких людей. Також за допомогою брехні намагаємося підняти свій рейтинг, виглядати краще ніж є...
А скільки разів ми не знаходили слова, щоб висловити своє почуття?  Мабуть тому, що з самого початку мова не задумувалася творцем, як інструмент передачі відчуттів та почуттів... Може це якийсь додатковий канал передачі, а основний ми втратили в процесі гонитви за багатством , владою та розкішю ? Втратили ми не тільки канал правди, але і саму потребу говорити і чути правду.  І тепер її ніхто ніколи не дізнається... Шкода?   Судити вам нам!