Долі розмаїття сплелося у вінок:І пуп’янок надії, і щастя колосок.
І насолоди квітка, і болю пелюстки.І ненависть безмежна – колючі будяки.
Невиконане «хочу» - зів’яла орхідея,Вогнем палають очі, мов водяні лілеї.Горить у серці світло – терпке, немов полин,І спокій завмирає у листі черемшин.
Все обвиває стрічка – міцна, мов та стріла.Вона немов веселка, що пагорб обняла.Душі дорогу вкаже – від пилу до зірок,
Життя минуло миттю – як погляд і як крок.
Та з...
Читати далі...