Я дитина павука.

День і ніч у павутині

Життя минає по хвилині

Як ріка.

Я дитина павука.

Я по ниточках тоненьких

Вибираюсь помаленьку

По світах.

Я дитина павука.

Світ немов маріонетка

Йде до мене метко-метко

По нитках.

Я дитина павука.

Раптом смикнуло за нитку -

Відчуваю раптом хвильку

Здалека.

Я дитина павука.

Прокидаюсь я охоче,

Протираю нишком очі

Я злегка

Я дитина павука.

Простягаю свою нитку –

Іншого ловлю на мить я

Павука.

Я дитина павука –

Вмить кажу, а він спокійно

Промовляє : «Я дитина

Павука!»

Я дитина павука.

Друг прийшов, немов Вергілій,

І веде, де світить вірно

Стежка та.

Я дитина павука.

Я «прощай» сказати хочу,

Ось-ось злину серед ночі

У хмарках.

Я дитина павука.

Все ж тримає в павутині

Віднедавна аж донині

Та рука.

Я дитина павука.

Долю тчу, немов тканину,

У чарівній павутині

Все життя…

Розкажи мені про себе,

Розкажи, чим ти живеш.

Чи ти бачив трохи неба?

Я живу між хмар і веж...

Розкажи, куди ти линеш - 

Там я витру шовком пил.

Розкажи, про що ти криєш - 

І вага впаде із крил.

Розкажи, чому не віриш 

Ти мені і в долі рок,

Розкажи, про що ти мрієш,

Чи зробив до мрії крок?

Підніми свої ти очі,

Покажи, що вмієш ти

Не ховай же мудрість в ночі...

Розкажи!

Маріонетка

МЕНЕ ЗА НИТОЧКИ ВОЛОДАР ВОДИТЬ М’ЯКО.

МОЇ ОЧІ ЗАВ’ЯЗАНІ ХУСТИНКОЮ ЧЕРВОНОЮ.

ГОЛОС ЩОСЬ РОБИТИ МЕНЕ ВЖЕ ЗАКЛИКАЄ.

І Я РОБЛЮ УСЕ, ХОЧ БИ НАМАГАЮСЬ.

ГОЛОС ЩЕ ПРО ЩОСЬ ДАЛІ ВІЩАЄ.

РОЗУМІЮ: Є ЦЕЙ СВІТ І СВІТ ТОЙ.

СКІЛЬКИ ВЖЕ ПРОЙШЛО ДОРОГОЮ ЗВІДТИ ТУДИ…

А МЕНЕ ВСЕ КЛИЧЕ ДИВНИЙ ГОЛОС ТОЙ.

ЩОБ НЕ СТВОРИТИ ЯКОЇСЬ БІДИ.

А В МОЇХ ОЧАХ ­— УСЕ ПРОСТІШЕ.

А ГОЛОС МЕНЕ КЛИЧЕ ДАЛІ

МОНРО…МЕРКУРІ… ЦОЙ…

МОЖЕ, ПІЗНАЛИ ВОНИ ВЖЕ СВІТ ТОЙ?

НІ, ЗАВЖДИ ЖИВІ…

ПОДІЙ УСІХ ДИВУЄ ДАВНИНА.

ГОЛОС ПРО ЦІНУ ЖИТТЯ ПРОМОВЛЯЄ.

ГОЛОС УСІХ ЛЮДЕЙ ПРОСЛАВЛЯЄ.

ГОЛОС ЗРУШИТИ З МІСЦЯ МЕНЕ ЗАКЛИКАЄ.

НАЯВУ Я ЛИШ МАРІОНЕТКА.

ДЕРЕВ’ЯНИМ Є МОЄ НУТРО.

МОЗОК МІЙ ПРАЦЮЄ, ХОЧ І ДЕРЕВ’ЯНА ГОЛОВА.

ТА ЛИШ ГОДИННИК ЦОКНЕ — 

Я ВЖЕ АРЛЕКІН,

ТАК, ВЕСЕЛИЙ ВІН!          

ТАК, ДИВНА Я МАРІОНЕТКА!

ЛИШ МАСКИ ЗМІНЮЮ Я МЕТКО.…

А ГОЛОС МНОЮ КЕРУВАТИМЕ ЗАВЖДИ!

 03.03.2010

Леська

Пародія на L' italiano Тото Кутуньо

Дозвольте, заспіваю,

Дозвольте,  заспіваю,

Україно- мати!

Привіт, Україно із борщем смачнючим,

З горобцями за моїм віконцем

Привіт, Україно, і твоїм артистам,

І піснями всіма про кохання

З почуттями

З одягом жінок, що зник з холодами… 

З куполами, що на сонці сяють.

І Боже, вітаю!

Думаю, про мене ти знаєш!

Дозвольте, заспіваю,

Гітару я тримаю,

Дозвольте, заспіваю

Я вам пісню з почуттями.

Дозвольте, заспіваю,

Бо дуже я пишаюсь,

Україно-мати!!!

Леська Щастя

Загубив Новий Рік засніжені крила...

Десь забуло Різдво свою шаль...

Звідкись лине небачена сила...

Мою радість змінила на жаль...

Не принесе мені фея вуглинку...

На свято тільки серце заболить...

Минуле вже майнуло без зупинки...

Майбутнє ще тільки летить...

Хай спогади закутають ялинку...

Дитячі хай вкриють пісні...

Засніжену тримаю валентинку...

Це ж іскра у серці моїм...

Все тихо біжить, як за помахом чарів...

Вже й я - це  не я давно...

Вже доля вдягла намисто з коралів...

Перепони сховались на дно...

Ти вже не повернеш колишнє...

Хоч навіть воно й золоте...

Розвій свою спогадів тишу...

І прийде майбутнє твоє!!!

Леська Щастя

Долі розмаїття сплелося у вінок:

І пуп’янок надії, і щастя колосок.

І насолоди квітка, і болю пелюстки.

І ненависть безмежна – колючі будяки.

Невиконане «хочу» -  зів’яла орхідея,

Вогнем палають очі, мов водяні лілеї.

Горить у серці світло – терпке, немов полин,

І спокій завмирає у листі черемшин.

Все обвиває стрічка – міцна, мов та стріла.

Вона  немов веселка, що пагорб обняла.

Душі дорогу вкаже – від пилу до зірок,

Та з квітки – насінина, і вічність у руках,

Новий віночок буде, нове прийде життя,

Леська Щастя

Відчуваю легеньку хвилю…

Прокидається серце вільне…

……А думки ще спросоння мліють…

В надрах ночі видіння сяє…

……Злегка тішить мене і лякає…

Очі Всесвітом розум долають…

……А слова геть з шляху збивають…

Уві сні мене віщун привітає…

……Мою руку він легко стискає…

Він показує мою синю мрію…

……Щастя втримати міцно зумію…

Ось в долоні золота моя доля…

……Їй змарніти не дасть моя воля…

Вже у небі моя синя мрія…

Я прокинусь, зрозуміти все маю…

……Це лиш сон був, його вже немає…

Залишається синя мрія…

……Їй я мушу лиш дати силу…

У руках я тримаю хвилю…

……Віщий сон простягає надію…

Очі з ночі вітають грайливо…

……Привіт, я живу, синя мріє!!!