Давно нічого не писала у блозі, то часу не було, то вражень... Навіть не вражень, вони у мене є завжди, а чогось такого, що справді зачепить і залишить слід. Майже місяць тому почула декілька слів, котрі дотепер змушують по-іншому дивитися на світ, на матеріальні цінності (якщо це взагалі можна назвати цінностями), на глобальну і, здається, безкінечну гонитву за грошима, на всі ті речі, які давно стали частиною нашого життя, але по суті не є життєвонеобхідними...

Отож, 9 червня, відразу після нашого нашого весілля, вирішила я відвідати своїх родичів, котрі на весілля запрошені не були, але є для мене близькими людьми і частиною мого життя і світогляду. Зайшла до однієї бабусі (дружина рідного брата мого дідуся, якого я не знала ніколи). Жінці вже 90 років, але незважаючи на це людина повна оптимізму і... вдячності!!! Вдячності Богу за те, що у свої роки вона ходить, вона все пам'ятає, вона може говорити і відчувати смак їжі! Єдине, каже, трошки їй некомфортно, що по-трохи втрачає слух, але "це в мої роки нічого, тільки прошу людей голосніше говорити і все". Вдячності родичам, що її незабувають і дбають про неї, хоча своїх рідних дітей вона ніколи не мала. Жодного разу за все своє коротке, порівняно з її, життя я не чула від неї нарікань, жодних, ні на що!!! І тоді, 9 червня, зрозуміла чому!!! Все насправді дуже просто - людина знає, що таке справжня біда, справжня бідність і справжня самотність. Почну з останнього: справжня самотність - це коли ти ще немовля, а у тебе помирає батько, коли тобі 10 років - помирає мама, а найближчі родичі раз на день приносять тобі мінімальну їжу, щоб з голоду не померла через їхню вину. Самотність - це коли ти плачеш на Різдво, бо  всі живі твої найближчі родичі не твоєї віри і не святкують святвечір, не ходять колядувати... І ти розумієш, що навколо люди святкують, а ти одна однісінька і нікому не потрібна... Таке ж на Великдень... і на всі решту свята... І так аж до дорослого віку, поки не вийшла заміж... Справжня біда - це війна! І все, більше нічого писати не буду про це, бо емоцій і їх справжності не передам, і ніхто не передасть, крім тих людей, які це пережили. А справжня бідність - це повоєнний час! Коли з твого і так невеликого будиночку залишилася одна кімната, без вікон, без печі, навіть без нормальної підлоги... "До тепер маю ліжко, яке мені тоді дала двоюрідна сестра, бо їй мене стало дуже шкода... Дала вона мені і подушку і таку убогеньку ковдру, щоб я зовсім не замерзла... отак і жила. А вже коли прийшов сюди дідо (її чоловік, брат мого дідуся), то він вже все доробив, зробив нам хату (йдеться про кімнату, в якій можна приймати гостей, в якій є диван, стіл, шафа і яку до тепер бережуть і дуже нею гордяться! Також годі передати гордість і радість людини, котра веде тебе у цю кімнату і просто з невимовним щастям її показує і з особливим теплом розповідає про спільне фото зі своїм чоловіком, котрий вже давно покійний, але це фото зробили вже після його смерті з двох окремих знимок, щоб була пам'ять), ми мали п'єц, нормальні умови, щоб жити, але напевно в мене доля така, що вже і на старості знов багато років живу сама".

В усьому будинку справді дуже охайно, делікатно і помітно, що дорожать кожною річчю... Але це не те, що я хотіла сказати... Хотіла просто написати декілька почутих речень: "Після війни було дуже тяжко, не було нічого і я була одна, все мусіла сама собі купувати, шукати і робити. Все! В мене нічого не було! І я сама всього добилася, добилася того, щоб жити. І сама собі все купила: і сокиру, і лопату, щоб трошки город посадити і щось мати. Купила собі горнятко, тарілку, ложку, стілець. Все, що треба було для життя"!!!

ЛЮДИ!!! НЕ НИЙТЕ ЧЕРЕЗ КОЖНУ ДРІБНИЦЮ!!!!

Думкам затісно в голові -

Даруєш ромашкове поле мені.

Вщент розірвана душа -

Кажеш що ранком

Зустрітись нам на.

Вгадуєш, знаєш

Цілуєш всмак

І нехай кажуть – Не пара, Дурак!

 

Згодна давно щастя сприймати таким

Може воно належить тільки дурним?

 

Знають усі яке воно має бути!!!

Я не знаю, просто хочу відчути.

Любов не приходить до ідіотів. Їй це не цікаво. Вона приходить до самодостатніх, врівноважених особистостей - і робить з них ідіотів

Home Loving
           Любов рідних 
(Brooker)

Don't you worry if you find me blue
            Не докучай питаннями, побачивши мене зажуреним.
There's not a single thing that you can do
            Хіба не можна реагувати якось по іншому?
I'm just thinking of the days I had with Mama
            Просто спливли в спогадах літа, що я провів із мамою...
Don't you worry 'bout the goodnight kiss
            Не докоряй, що не цьомнув тебе на ніч,
I won't remember all the nights you missed
           я не згадаю всі ті  ночі, коли ти забула,
I couldn't go back through it all again, Mama
           та хіба ж можна знов прожити все це, мамо?

Well, as a boy I liked to fool around
            Як я любив хлопчиком пустувати!
I never had my feet down on the ground
            Моя непосидючість не давала мені й секунду побути на місці.
But I loved my Mama, I loved my Papa,
             Але я любив моїх маму й тата,
I loved my sister and my little baby brother
             сестру та крихітку-братика...
I was quite a good boy at school
             Я був більш-менш здібним школярем,
I had my fun but I was nobody's fool
              не цурався розваг але й був обачним,
Yes, I had some good times, I had some bad times
              зазнавав злетів і падінь...
What's it matter when you've got somewhere to run for
              Та що то за річ, заради якої часом маєш кинути все і тікати кудись?
Home loving
              Любов рідних!
Costs you nothing
               Вона нічого тобі не коштує.
Home loving
               Любов твоєї родини
Saves you suffering
               позбавляє тебе від страждань.
 
Don't you worry 'bout the things you said
               Не докучай мені своїми оповіданнями,
Have no regrets about the life you lead
               облиш каятися за шлях, що ти обрала,
Don't be concerned about the tears I shed, Mama
               і хай не схвилюють тебе мої сльози, мамо...
I can live here with a broken heart
               Не картай себе, що ми були не разом,
Don't be upset 'cos we've been apart
               загоїлася рана в моєму розбитому серці,
I can forgive if you forget the past, Mama
               і в ньому немає зла, якщо і ти забудеш минуле, мамо.
Now I'm having fun with all my friends
               Тепер мої друзі є для мене втіхою в житті.
I bring them home and you are there again
               Тепер вони - моя сім'я, але в ній знову є і ти.
Yes I love my Mama, love my Papa
               Так. Я люблю мою маму, мого тата,
I love my sister and my big bad brother
               сестру і великого розбишаку - брата.
Now I'm a man and I know what went wrong
                Дорослий чоловік, зараз я знаю, що пішло не так.
We learnt our lesson and it's in this song, we need
                Ми засвоїли цей урок, про що і є ця пісня: ми потребуємо
Home loving
                любові рідних,
Costs us nothing
                що нічого нам не коштує,
Home loving
                любові рідних
Saves you suffering
                що звільняє від страждань.
Home loving
               Любов твоєї родини
It must mean something
               має передбачати,
to share your fun with your own sweet brethren
               що ти вділиш частку своїх земних втіх милим братам та сестрам.
Home loving
              Любов рідних
Costs you nothing
              не вимагає від тебе плати,
Home loving
Saves you suffering
              але звільняє від страждань.

Don't you worry if you find me crying
             Не турбуй через мокрі сліди на моїх щоках,
Don't be upset about how much you're trying
             не втрачай душевну рівновагу через свої муки,
So I'll admit my love for someone else now, Mama
             і я негайно засвідчу свою любов до когось ще, мамо...
I've got some home loving
             Я відчуваю неабияку родинну любов.
                                                     
                                                                    28.03.2013
Слухати

Пости від осудження ближніх  і знайди Христа, який живе в них.

Пости від слів, які ранять і наповнись словами, які дають життя.

Пости від незадоволення і наповнись вдячністю.

Пости від поспіху і навчись терпінню.

Пости від песимізму і живи християнською надією.

Пости від турбот і навчись довіряти Богові.

Пости від незадоволення і насолоджуйся життям.

Пости від безконечних турбот і навчись перебувати в молитві.

Пости від образ і навчись прощати.

Пости від злости, яку не хочеш відпустити і шукай Царства Божого.

Пости від егоїзму і навчись служити ближнім.

Пости від відчаю і наповнись радістю віри.

Пости від злих думок і шукай правди, яка веде до святості.

Пости від компромісів з гріхом і обери вузьку браму, яка веде до вічного життя.

Пости від всього, що віддаляє Тебе від Ісуса і шукай лише того, що може Тебе до нього наблизити.

 

 В неділю, 03. 03. 2013 року, мені розказав своє свідчення, наш у Христі брат Михайло Козак, с.Йосипівка. День на передодні до нього завітали послідовники "Вартової Башти" - Свідки Єгови.  Підійшовши до його оселі вони попросили сина, щоб він покликав тата. Коли п.Михайло прийшов, то відразу впізнав у тих людях своїх бувших знайомих. Вони привітавшись, почали свою "проповідь"; я дав їм, каже пан Козак, можливість висловити свої погляди. У розмові, згадували і про мої хворі очі.