Я ніжність виміряла дотиком душі,
Бурхливими очима океану,
Відчула серцем й віддала ключі,
Тому, до кого не торкнусь руками.
Один лиш погляд, лагідний, стрімкий,
Посеред сірих та скаженних буднів,
Сказати зможе краще за сто слів,
Як гаряче й нестерпно тебе любить!
© OkSana Kucha
?
Дуга – в сплетінні рук і ніг,
Бо вже вуста замкнули коло:
О, як ти солодко неволиш
Мене, віддавшися мені!
На електричному стільці
В сто тисяч ват – твій бранець – стлію,
Як від розряду скрикне тіло
Твоє й моє о миті цій…
І стогін твій вплететься в мій
Та, наче музика, пливтиме.
І промінцями золотими
Прикрасить сонце ранню мить.
В ній соловейко за вікном
Розсипле трелі – срібні, ніжні.
І ми їх слухатимем в ліжку,
В якім так солодко обом.
Одне бажання: зберегти
Хоча б у слові мить чудесну.
Тобою страчений, воскресну
У нім, де ти, кохана, ти!
