Дивна хмаринка від Хмаророба
- 20.06.21, 16:26
З травня по вересень 2018 року домогосподарства
Дніпропетровщини продали практично 6 млн кВт x год електроенергії від
сонячних панелей, заробивши 28,7 млн грн. Про це повідомляють в ДТЕК
“Дніпровські електромережі”. На сьогодні в ДТЕК налічується 819 побутових сонячних електростанцій: 639 - в Дніпропетровській області; 88 - в Донецькій; 92 - у
Києві.
Виходить, що в середньому місячний дохід одного домогосподарства від продажу електроенергії СЕС становив 8982 грн 79 коп.
За інформацією компанії кількість таких приватних електростанцій у 2018 році в Україні збільшилася удвічі. Згідно з інформацією Держстату, в Україні існує понад 4660 приватних сонячних електростанцій.
Якщо ви попросите кого-небудь намалювати наше світило, то художник – початківець неодмінно візьме жовтий олівець. Погляньте на Сонце, і переконайтеся, що воно має такий відтінок.
Що насправді. Жовтуватим Сонце робить наша атмосфера. І якщо поглянути на знімки з космосу, стає зрозуміло, що його колір – білий. Але ми так звикли вважати Сонце жовтим, що навіть вчені класифікують схожі на нього зірки як «жовті карлики» просто для зручності.
Всім - настрою, здоров'я та віри в себе !!!
Усі негаразди минуться,
проблеми вирішаться!!!
Літо
Літо! Нарешті! Воно настало! Довгоочікуване, тепле, золотаве, насичене дивовижними запахами стиглих суниць, малини, скошеної трави, дзижчанням бджіл над багатоцвіттям полів…
Цілісінький рік ми готувались до поїздки на морське узбережжя. Доня збирала металеві гривні та монети по 50 копійок до скарбнички і мрійливо промовляла:
- Це мені на море!
Доня рахувала кожний день, що відділяв нас від поїздки, і все питала, коли ж ми вирушаємо.
І от – відпустка!
Скільки незабутніх вражень залишилось від тих двох тижнів спілкування з морем! Яка величезна кількість мушель та гладеньких камінців привезено додому, в столицю, сповнену галасом людським, пилом, зойками автомобілів!
Доня, яка в місті так полюбляла вилежатись на дивані після пробудження, кожного ранку поспішала на побачення з морем, ще й підганяла маму, яка, на її думку, не надто швидко збиралась. Не мали значення ні довга дорога маршрутним таксі на самісінький кінець Бердянської коси, ні двадцятихвилинна прогулянка пішки до вузької смуги піщаного пляжу. Шлях пролягав серед заростів очерету, вузьколистого лоху, якихось дивовижних фіолетово-бузкових квітів, незнайомих наїжачених, схожих на реп’яхи, рослин, і ще безлічі представників царства богині Флори. Пейзаж зачаровував, око милувалось і душа співала «Осанна» цьому прекрасному світові! На п’ять хвилин ми неодмінно зупинялись біля озерця, на якому гніздилися чаплі, кулики, дикі качки, бекаси, і спостерігали за тим, як походжають вони та злітають, заклопотані своїми пташиними справами.
А море!.. Воно лащилося, пестило ніжки малої, хлюпало, злітаючи веселими бризками, зблискувало зірочками срібними – сонячними променями, які вирішили трохи охолонути і побавитись у воді. Хвилі шепотіли та буркотіли, виносячи на берег перламутрові, лискучі, казкові уламки мушель. Чайки сідали на пісок неподалік, збирали щось, та злітали, вигукуючи пронизливо, ніби сварились на когось.
День тривав чи не безкінечно… Увечері, в сутінках, ми виходили до вечірнього моря; загадкового, дещо іншого, ніж вдень. А воно продовжувало безупинний свій рух, свою розмову, ударяючись в берег…
Непідвладна стихія, море, в яке закохуєшся відразу, лише побачивши, закохуєшся назавжди…
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved
Автор - Сергій Фоменко (Фома)
Виконує гурт Мандри
Набрано як почуто, неточності можливі.