хочу сюда!
 

Татьяна

54 года, телец, познакомится с парнем в возрасте 50-54 лет

Заметки с меткой «руїни»

віршування в окупації.

47. самотний сталкер.

а час іде, життя триває...
біда схитнула метроном,
трима на ниточці, хитає
твій світ, в якому злам і злом.

віднині ти самотний сталкер -
шукаєш стежку між руїн,
каміння де, прути з металу
стирчать в іржі з бетонних стін.

з"їдає очі дим ядучий,
що від згасаючих вогнів... -
прямуєш вперто і рішучо
в таємний схрон від ворогів.

а в завтра знов ввійдеш понуро
шляхом, який і пил, і прах -
не озираючись в минуле! 
зола і мор зворотний шлях.

ідеш спираючись на костур
крізь дим і попіл безнадій,
брудне обличчя миють сльози,
що озов жалібний од мрій.

тобі вже сонце не зорею -
мов в оценкованій труні
воно холодне над землею,
бліде, ледь світиться у дні.

...то все в уяві малювалось
в непевний день тривожним сном,
коли людське нівелювалось,
у скронях клацав метроном.

віршування в окупації

42. inter alia in alius inter.

у відповідь на кинуту між іншим
фразу товариша щодо мого
песимістичного настрою...

одного разу ти мені сказав,
що я у темряві блукаю... -
о, так!

тут кожен день наближення кінця...
на цій землі,
на клаптику оцьому - дурисвіти і вбивці.
юрма захисниками їх сприймає,
шарахається злякано від волі,
утративши давно здоровий глузд
(питання на засипку: взагалі,
чи був він там присутній?..).

тут молодь,
в розумі ще зовсім немовля,
всміхається на фотки задля згадки з бандюками
й з засланцями від путінської зграї,
яка сидить в кремлі і марить
переділом країн і поділом народів,
неофашизм оголосила православний
і брудом поливає білий світ.
...і біль в душі моїй в цій темряві зростає...

тут нелюди винищують людей
і люди нелюда вбивають -
і там, і там убиті й стогін
ранених...
у погляді мерців увічнилось питання -
навіщо? хто? за що?..
і бігає юрба -
все страхопуди і квачі! -
в істериці зненависно волає
і лається,
не кається,
горлає
- нам не потрібен тут ніхто!
нам дайте мир і спокій! -
ховаючись під ковдрою брехні,
юрба огидна і ганебна...

в усьому цьому,
вірно ти підмітив,
варитись мушу
і тому
понурений у темряві духовній я блукаю.

...в диму,
у попелу і пилу від стін осель,
що валяться розстріляні з гармат,
між тіл, що розшматовані війною,
блукаю зморений,
вдивляюся у обрій -
там сонце краплями густими
червоно-темне падає туди...


____
inter alia in alius inter - між інше на між інше

віршування в окупації

20. туман у розсвіт.

туман як сон у загадковості
світань лютневої зорі
і білий іней ажуровистий
на гілках гОйдають вітри

і білосивий у прозорості
сумний приблудою в добу
схилився стомлений у сонності
хвилерухливо у степу...

блідочервона риска обрію -
над ним рожеві тіні хмар
під ними в сніг і лід охоплені
руїн ряди кривих примар -

з яких радіє так і тішиться
чумний злодюжка у кремлі...
а тьмяним сонцем в небі діється
на розпач день в моїй землі -

що там заховано туманами?..
про що кричить той чорний птах?..
якою ще уп"юсь оманою
в своїх відчуджених віршах?.. -

спитав себе у цій буденності...
з морозу щулиться туман,
туман у лютій повсякденності
мовчить під сонцем на заклан...

зимове серце

Я новий день будую на руїнах, Мого колишньго життя, З завалів вилізла душа, Порепана,глуха,німа, Безлика,змучена,слабка. Її в  погоди шати зодягла: Від Сонця стала золота, Квітуча усмішка-весна, З листочків ніжне покривало, Царівна осінь віддала, Лише зима сумна була, Й серце крижане дала.

 


78%, 7 голосов

22%, 2 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Тараканівський форт

Вирушаючи у подорож, я навіть і не сподівалася, що потраплю у таке цікаве і водночас відштовхуюче місце. З траси Київ-Львів ми звернули на якусь биту і немощену дорогу. Заїхали в ліс. Місцеві підлітки, яких ми, на наше щастя, зустріли в тому ліску, підказали, що ми таки їдемо правильно. Вони ж і погодилися нас туди провести. 

Отже. Недалеко від села Тараканів Дубненського району, в мальовничій місцевості над Іквою, серед лісу, на пагорбі, збереглися розвалини форту, який ще іноді називають Нова Дубенська фортеця. 

Місцеві відразу попередили нас, щоб ми не торкалися руками цієї отруйної, з їхніх слів, рослини. Мене роздирали сумніви, але перевіряти на собі  отруйність цієї рослини не хотілося. Попереду ж довгоочікуваний відпочинок! 

Далі ми залишили автомобілі на галявині і великим натовпом дорослих, дітей і підлітків вирушили до руїн форту. Йшли вздовж стін і я з нетерпінням очікувала, коли ж нарешті буде величний вхід. Але замість цього ми зупинилися біля входу в тунель, при чому абсолютно темний, в якому не видно кінця й краю, що піднімається кудись вгору слизькою після дощу багнюкою. Очам своїм не вірила, що я маю туди заходити та ще й йти у повній темряві. Перемагаючи свій страх, відразу подерлися ми всі вгору по тому тунелю вслід за нашими "гідами". Взуття моє не розраховане на такі вилазки почало розлазитися уже в тунелі. Пару раз мало не впавши у багнюку, тримаючись за стіни і за руки один одного, ми вийшли на світ Божий. Тут же я побачила і надпис на стіні .

Ось, що я відшукала з історії цього форту. 

Починалось все в середині ХІХ ст. Тоді цей край належав до горезвісної Російської імперії. А що її, імперії, ворог був недалеко, то кордон належало укріпити. Головне інженерне управління при міністерстві оборони під керівництвом Е.Тотлебена має план, як це зробити! І закипіла робота. В 1860-х роках починають нарощувати пагорб для форту. 1873 р. приносить 66 млн. карбованців на зведення потужної воєнної махіни. 1884 рік - інспектування фортець регіону, яке підтвердило необхідність укріплення на західному театрі Дубно. Нарешті 1885-1890рр. стали роками народження Тараканівського форту.  Щоб не казати довго про масштаби та важливість будівництва, наведу один-єдиний факт: з того часу жителям 10 сіл, які розташовані неподалік форту, суворо заборонили зводити будь-які кам'яні споруди. Живіть собі в мазанках або ізбах. Все для форту, все для перемоги!  Окрім каменю та цегли, пішло на будівництво немало й нового як на той час матеріалу - бетону. А чавунні герметичні двері! Чудо цивілізації! А маса лазів, таємних входів та виходів? Диво конспірології! Мав форт власну баню, прачечну, хлібопекарню, прийомний покій на 28 ліжок. У 1901р. зводиться гарнізонна церква в візантійському стилі, яка розмістилася в казематах центральної казарми.  Величезний чотирикутник форту містить в собі родзинку, як коктейль - вишеньку. В його середині знаходилось величезне двоповерхове приміщення, куди до цих пір веде кам'яний тунель. Там розташовувались житлові, складські та господарські приміщення для артилерийської роти та штабу коменданта форта. Периметр форту складений з так званих безпечних казематів, які слугували ще й для підтримки головного фортечного валу. Саме на валу знаходилась вогнева позиція (бруствери для гармат, танкетки для стрільців, тильні траверзи). Між ними був - і є дотепер - вал ганг, по якому переміщали гармати. З тилу форту був захищений шлях через головний рів, куди в разі необхідності висувався з спеціальних казематів металевий міст. Головний сухий рів посилювали ескарпова та контрескарпова стіни. На останній розмістились бойові бетонні каземати-кофри (з заходу, півночі і півдня).

Як не дивно, у 1900р. новенький форт використовують лише як... склад, а пізніше й взагалі як тюрму. Це і слугувало грунтом для небаченого історичного анекдоту: у 1915р. москалі покидають ці стіни, і форт хутенько займає австрійське військо. Не пропадати ж такому диву. Хіба ж росіяни могли пробачити таке неподобство? Під час Брусиловського прориву 1916р. форт було зруйновано. А потім і Перша кінна Будьонова ганяла околицями польські загони...  Радянська влада теж хотіла як-небудь використати кам'’яно-бетонного монстра, хоча б як склад, та через підвищену вологість та різноманітні випарування Тараканів з вояка на кладовщика не перетворили.(с)

Облазивши зовнішні стіни , входи і виходи, місцеві гіди запропонували оглянути ізсередини форт. На це вже я погодитися не могла і всередину, скоріше у підземелля, пішли найсміливіші з нас, озброївшись ліхтарями. Доки ми їх чекали, здавалося , що час зупинився. 

Навколо форту все густо заросло деревами , кущами та бур’янами. Все це нагадувало тропічний ліс. Форт відверто занедбаний і спаплюжений туристами, які всіма способами намагалися залишити після себе слід чи згадку  для нащадків у вигляді надписів чи графіті. 

Та все ж, попри все, місце надзвичайно цікаве. Дізналися і місцеві легенди, нібито у форті зустрічаються три привиди : солдат, дівчина і австріяк. Словами важко передавати почуття, які охоплюють в тому місці. Тому просто дивіться http://photo.i.ua/user/759252/202420/

З історії форту читайте тут :http://podorozh.info/?view=pbl&kod=835