хочу сюди!
 

Лана

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 40-57 років

Замітки з міткою «життя»

Я в нормі!


"Я в норме". Такий настрій користувач сервісу Я.ру від Яндекса Злий Некрот обрав собі раз і назавжди.

Скажете, це не настрій?

Можливо.

Скажете, хіба тяжко міняти настрій з хорошого на ще кращий і ділитися цим щастям з іншими користувачами?

"Поделись улыбкою своей,

И она к тебе не раз еще вернется!"

Та важкувато, чесно кажучи. Часу на це шкода.

А "я в нормі!" - це нині, і повсякчас, і навіки.

Навіть якщо Некрот з тих чи інших причин не зовсім у нормі.

Цим із ближніми точно ділитися нема чого.

Краще побажати всім лише чудового настрою. Хоча так і не буває... Але ні - то ні, побажати можна!

Полтавці мерзнуть. Споживання газу росте (доповнено)

Протягом минулих вихідних у помешканнях жителів Полтави різко похолодало. Хоча температура повітря на вулиці не ставала нижчою 4 градусів морозу.

Жителі багатоквартирних будинків з центральним опаленням вимушені використовувати газові плити для підігріву повітря у своїх помешканнях. Крім того, вперше за багато років полтавці замість гарячої води отримують ледь теплу воду.

Аналогічна ситуація і в адміністративних будинках. А зима тільки починається...

Від "Майдан-ІНФОРМу": До уваги полтавців! Тема винесена на обговорення і на форум офіційного сайту Полтавської міської ради тут: http://www.rada-poltava.gov.ua/forum/?forum=56262902&topic=24715446

"Майдан".

Чим відрізняється "русский" від "росиянина"?

Запитання до мовознавців. Давайте дамо відповідь на це запитання шляхом конструктивного діалогу.

Якого політика ви готові захищати на Майдані?

Опитування-голосування: Якого політика Ви готові захищати на Майдані?

9%, 6 голосів

13%, 9 голосів

6%, 4 голоси

6%, 4 голоси

66%, 45 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

я живу лиш тобою...

---__--__--__--__---__--___--___--__---

зажадалося позитиву.., ну, от...

це те що з цього вийшло)))       

---

Я живу лиш тобою...

Моє серце готове до бою

У часи непривітні

Твої очі стрічаю блакитні...

---

Погляд твій береже...

Наче щит, що рятує від зла

І слова - ніби меч,

І любов тільки з часом зросла

---

Серед днів майбуття

Невідомі часи не злякають...

Наші долі сплелись у життя

Й найтемніші години минають

---

Сонце плаче в росі,

Осяває щасливі світанки...

Твою руку тримаю в руці,

Віддаюся тобі до останку

---

Я живу лиш тобою...

...

Мені 20!

Мені сьогодні 20, за вікном іде сильний сніг, а я сижу в дома за компом. За всі 20 років я нічого не добився, досі сиджу в батьків на шиї, єдине моє досягнення це вступ до ВНЗ, зараз я на другому курсі. В реалі маю багато знайомих а друзів лише одного. Навіть не знайшов кого покликати на свою днюху. Нашо жити далі?

Something new... something slightly unbelievable

От жеж, дива так дива. Куди рухається весь світ?... Трішки я вже збентежений, але все-одно спостерігатиму за цим процесом та обов'язково прийматиму участь в цьому русі навколо мене!

Що ж таке сталось? Та багато чого сталось.


¤ Будь обережним в своїх бажаннях, бо можеш отримати все сповна.


... Трансерфінг - велика сила, яка робить неймовірні речі. Думки матеріалізуються, іноді швидше, ніж на це очикуєш. Ні, не іноді, ЗАВЖДИ! Принаймні, це у мене так. Лише подумав про людину - вона вже з'явилась. Чи телефонує мені, чи пише, якщо це хтось зі знайомих... або просто з'являється хтось новий, саме для того, щоб надати мені можливість познайомившись із ним реалізувати те, про що я щойно розмірковував. 

А чи зіткався хтось із такою новою для мене проблемою, коли отримуючи рельний ШАНС, починаєш замислюватись - а чи впораєшся ти із тим, що до тебе прийшло? Адже я добре (навіть дуууууже добре) розумію, що це за шанс, навіщо він мені надається, та що саме має відбуватись тоді, коли я ступлю на крок до реалізації тієї мети, на яку я отримав таку можливість? 

... Хотів змінити своє життя на краще. Чесно, щиро про це міркував. Шукав різні можливості... (багато з яких просто відштовхнув від себе, злякавшись, що це занадто круто для мене, хоча на справді це було навіть наполовину не так круто, як я собі мріяв...). І що ж тепер?...................

Ніколи досі не замислювався, що саме приходить разом із можливістю. Кому цікаво? Всім?... Добре, тоді скажу для тих, хто ще не знає про це - РАЗОМ ІЗ МОЖЛИВІСТЮ ПРИХОДИТЬ НЕОБХІДНІСТЬ ТА ОБОВ'ЯЗКИ!!! 

Сама можливість приходить у вигляді (як би це краще назвати?... мабуть, найвірніше буде сказати - "контракт". "Контракт" із життям, із долею та із самим собою...) "контракту". Цей "контракт" каже - підписуючи цей контракт ви погоджуєтесь виконати ВСІ БЕЗ ЗАЛИШКУ додаткові умови, які надаються обов'язковим додатком до контракту. Невиконання карається (так, саме КАРАЄТЬСЯ!) позбавленням можливості тимчасово або назавжди, із накладенням штрафу на самовпевненість, на здібності, додатково зменшуються потенціали і здібності до отримання нових шансів.

... І що найгірше - відмова від контракту розглядається як НЕВИКОНАННЯ контракта на загальних умовах.

В принципі, те що я написав - це зворотня сторона "контракту". А є ще й головна сторінка, на якій чітко та зрозуміло написано - "ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРАКТУ БУДУТЬ НАДАНІ ВСІ НЕОБХІДНІ КОМПОНЕНТИ, ІНСТРУМЕНТИ, СИЛИ, ЧАС ТА ДОДАТКОВІ МОЖЛИВОСТІ"...

Але ж на що звернути увагу? У що вірити? Лише зараз я починаю помічати, що головна сторінка контракту дійсно завжди виконується. А до цього ... 

А до цього я звертав увагу лише на зворотню сторінку - "невиконання карається". Покара чомусь завжди запам'ятовується більш за все... 

І хто я після цього? Як я можу називатись оптимістом та найпозитивнішою людиною, якщо маючи як позитивний так і негативний досвід в рівних пропорціях, я все ще продовжую схилятись до негативних спогадів, як до керівництва як діяти?! Чому ж я сам не слідую тим заповідям, якім навчаю інших? Чому не вірю в себе саме в той час, коли це так необхідно? ЧОМУ?????

АДЖЕ Я ДІЙСНО НА ПРОТЯЗІ ВСЬОГО СВОГО ЖИТТЯ ОТРИМУВАВ ВСЕ І НАВІТЬ БІЛЬШЕ ВІД ТОГО, ЧОГО БАЖАВ, ДО ЧОГО ПРЯМУВАВ, ТА КОЛИ НЕ ВІДМОВЛЯВСЯ ВІД МОЖЛИВОСТЕЙ ЩОБ ЦЕ РЕАЛІЗУВАТИ, НАВІТЬ НЕ ЗАМИСЛЮЮЧИСЬ НАД ТИМ ЯК Я ЦЕ РОБИТИМУ...

Це абсолютна правда. Я один із тих, про кого кажуть, що ми отримуємо більше, ніж на те заслуговуємо. І я знаю, чому та як це відбувається. Зараз я знаю це на 99% точно та впевнено!

(Хочеться звернути увагу на це значення - 99%. Жахлива річ! Справді. Нема нічого гіршого, ніж 99%! Тому що неможливо перестрибнути прірву на 99% - або перестрибнув, або вмер! Один єдиний відсоток віроємності, в існуванні якого ніхто та ніколи не сумнівається - і є та сама перешкода для більшості кроків вперед... для більшості стрибків через прірву... Просто знання того, що є 1% віроємності невдачі - це перший крок до того, щоб цей 1% спрацював... Коли про нього не замислюєшся - він перестає існувати)


Я задав питання "ЯК?" - і отримав на нього відповідь...     

  Я задав питання "ДЕ?" - і побачив місце                           

    Я сказав "Я ХОЧУ!" - і отримав "контракт"                       

              ...І я підписав цей контракт...                           


Відтепер я маю працювати на цей контракт. Що цікаво - маю працювати сам на себе! Це найважча та найскладніша робота - бо себе не можна обманувати, собі не можна понукати, себе не можна щадити - на кону доля, прописана в контракті. СОЛОДКА, БАЖАННЯ, МРІЯНА ДОЛЯ... Краще цієї доли зараз неможливо нічого уявити, більше ні до чого не хочеться прямувати та рухатись... АЛЕ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ ПОТРІБНО РУХАТИСЬ ТАК, НАЧЕБТО ЦЕ ЄДИНА МОЖЛИВІСТЬ ЗА ВСЕ ЖИТТЯ, БО ЦЕ І ПРАВДА Є САМЕ ТАКА ЄДИНА В ЖИТТІ МОЖЛИВІСТЬ ДОСЯГТИ САМЕ ЦІЄЇ МЕТИ!

Моя люба сестренько казала: "Ми в цьому світі для того, щоб виконати свою місію, і для цього нам надається можливість здійснювати будь-які бажання, без обмежень в критеріях їх обору і засобів щодо реалізації". Тобто, ми можемо обрати будь-яке бажання, наділити його якістю "необхідного для виконання своєї міссії в цьому світі, і це бажання почне здійснюватись. І ось тут починається найцікавіше!!!!!! 

... Пригадав один анекдот:

Один мандрівник заблукав в пустелі, не їв та не пив багато днів, практично вибився з сил, і раптом знайшов лампу. Він цю лампу протер, і звідти з'явився Джин:

- Твоє бажання для мене закон! Чого бажаєш?

- Хочу додому...

Джин бере мандрівника за руку, тягне за собою та каже:

- Ну, як бажаєш додому, то пішли?!

Людина противиться:

- Я ХОЧУ ШВИДКО!

- ТОДІ ПОБІГЛИ!!!!!!!! 

..... 

Мораль - телепорт зламався та не працює. Ескалатор та ліфти не проведені. Літаки не літають, кораблі не ходять. Єдиний засіб - дістатись до своєї мрії САМОТУЖКИ, долаючи на своєму шляху всі перешкоди... Маючи єдину підтримку - руку того самого джина, який вказуватиме напрямок, на наполегливо тягнутиме тебе до твоєї мети, доки ти будеш згодний слідувати за ним.

Ну що, хто герой? Хто пійде за джином?

...Здається, Я І Є ТОЙ ГЕРОЙ, бо ніяких інших вариантів, при яких я не потрапляю до своєї мети, я навіть розглядати не хочу.

Тож, рушаю вперед!

************************

Ось такий коротенький відступ від основної теми, про яку я хотів зараз написати..

А сама тема була ось така:

Коли починаєш мріяти про щось неймовірне, то шлях, яким прийдеться йти буде таким, який неможливо зрозуміти, і неможливо збагнути, як будеш долати перешкоди. Але завжди надається підказки, помічники, та нескінченна кількість спроб.

Я це пишу тому, що саме зараз я в цьому впевнююсь постійно.

Я поставив собі мету, яку не вважав чимось таким, що реально можливо досягти. І у мене відразу почали з'являтись можливості крок за кроком наближатись до неї.

Зараз я вже не вважаю цю мету чимось недосяжним... Навпаки, замислююсь над тим, яку мету поставлю наступною, та як швидко досягатиму поставлених цілей одну за одною.

Думати про труднощі та перешкоди вже набридло - не хочу. По-перше, це нічого не змінює, окрім того, що затримує на місці, по-друге, це ніяк не впливає на результат, якщо чесно та старанно виконувати всі кроки.

*********

На додаток, хочу пояснити, чому назва саме цього запису в блозі англійською мовою:

Близько двох років тому, коли я почав спілкуватись українською мовою, багато хто з моїх знайомих глузували з мене:

"Ха-ха-ха! Ти б ще англійською почав розмовляти!!! Гагагага-га! А краще - китайською! Бугагагага-га!"

А я їм відповідав: "Прийде час та необхідність - розмовлятиму англійською та китайською! І тоді вам залишиться просто жалкувати, що ви цих мов не знаєте, бо поставивши собі якусь мету я буду досягати її не дивлячись ні на що, тим більше - на ваші пусті заздрістні глузування"

... Якщо все пройде успішно, то наступні два роки я спілкуватимусь саме англійською та китайською мовами. Практикуватись англійською я вже розпочав. Китайську потрібно ще буде вчити.

Але... в моїй руці рука Джина, і залишатись на місці у мене нема зовсім ніякого наміру!


Життя чудове та дивуюче. Ніколи не знаєш, що чекає попереду... доки не загадаєш бажання! ©

Страшно...

Страшно навіть подумати як багато людей хворіють на рак... Страшно навіть уявити яка безжальна та страшна ця хвороба... Зараз багато говорять про проблему СНІДу, рекламують використання презервативів і таке інше, але СНІД є більш гуманною хворобою... Якщо, не дай Боже, хтось підчепив цю заразу, то мабуть винен сам, або до цього призвела халатність медперсоналу, хоча це велика ціна за єдину помилку... З раком все ще гірше... Наприклад я не знаю як попередити цю хворобу, як її запобігти...І ця хвороба вже набрала розмаху епідемії... Я, на щастя, не маю жодної людини хворої на СНІД, не так вже багато з моїх знайомих минулий рік хворіли на грип, а от знайомі хворі на рак, на жаль, є, і їх не так і мало... У нас на роботі одна жінка хвора, нещодавно від раку помер чоловік нашої зам-начальника... І що саме страшне, це те, що це ще не старі люди, які дуже люблять життя, у яких ще є плани та мрії... Кажуть, що рак, це не вирок, але я якось цьому не вірю... При повному обмеженні себе у більшості радощів життя це просто незначна відстрочка жахливого вироку. Це страшна смерть, від повного знесилення та виснаження. Нізащо у світі не хотів би так померти, або щоб так помирав хтось з моїх близьких чи будь хто у цьому проклятому світі! zlo

Відношення і ставлення до...

   „Світ – театр, а люди в ньому актори” – можна зробити висновок з життя. Адже в житті все відбувається як і на сцені. Люди живучи грають, та істини не завжди знають, чи просто не хочуть її бачити. Скільки до нас було поколінь? Скільки люди наробили помилок? Та все одно, все повторюється. Людина часто наступає на одні й ті ж граблі, що і її попередник. Кожен з нас хоче щоб його поважали, щоб в очах інших ми були іншими не такими як насправді, особистостями, що чогось варті. Але це нажаль не всі мають. А просто так отримати вдається не всім. І ми намагаємося це взяти різними шляхами. Але ці шляхи в багатьох випадках не правильні. Тобто отримав щось, і якщо отримав це взагалі мало хто задумується про те як і за чий рахунок ми це маємо. 

Якщо підсаджувати якусь людину, то зазвичай вона нахабніє, залазить на голову і звішує ніжки. Тому допомагати безкорисно один одному на сьогоднішній день не хоче ніхто. Наприклад, як колись в моєму класі були дві подруги, що допомагали одна одній. Одна можна сказати стала жити в іншої. Мати казала дочці, що не треба так прив’язуватися до подруги. Дружба дружбою, але безслідно нічого не пройде. Все має свої наслідки. Донька не послухала, хоч і була згодна з матір’ю, але вона порахувала, що з нею нічого не трапиться. І з того нічого поганого не буде.Ми всі в певну мить життя дуже самовпевнені, поки життя не вдарить...

Але згодом в подружок почалися сварки, дріб’язкові звичайно, та з часом та що „жила в іншої”, мимо волі почала відробляти за те що їй там щось давали, і за те що жила в подруги. Вона почала потроху посіла місце песика для подруги і її матері. Висновок-ми не усвідомлюємо чи не хочемо вірити у те, що те про що говорять дорослі може трапитись з будь-ким, у тому числі і з нами.

Деякі, щоб піднятись вище над кимось, стараються, прагнуть і принижають когось, щоб в очах інших здаватися великим, більшим ніж є на справді. Але якщо це пройде в перший раз, то це не означає, що це й пройде в другий. Моя знайома хотіла принизив свого одногрупника здатися всім набагато крутіше ніж вона була на справді. Але їй не повезло. Ніхто на ту вудочку не повівся, а згодом із-за своєї дурості вона стала із гнаною в тому колективі, що й змусило її покинути його. Зазвичай коли таке трапляється. То людина, що хотіла здаватися ліпшою, в очах інших опускається і стає гіршою.

Якщо тебе все дістало і ти нікого не хочеш бачити і тебе все дратує, то не треба кидатися на першого зустрічного чи зриватися взагалі на інших. Тому, що по-перше, страждають невинні люди, що взагалі не в чому не винні. А по-друге, те що ти сьогодні зробив, завтра вернеться тобі в набагато разів більше. Як було із однією жінкою. Вона дуже любила критикувати інших. І одного разу вона почала критикувати свою сусідку-Валентино, ти нахабна, погана взагалі, погана мати, дружина. Ти ще й багато гуляєш і не приділяєш часу сімї взагалі. Я б на твоєму місці ніколи так не зробила, я б все зробила не так. Але через декілька років, та жіночка, що критикувала опинилася на місці своєї сусідки. Тому ніколи не кажи ніколи. І не лізь у не свою справу, особливо коли тебе це не стосується і допомагати тебе не просили.І не дуже охоче допомай, коли попросили...адже винуватцем, може залишишся ти.

В Україні діло йде до соціальних бунтів?

Заступник генерального директора міжнародних програм Центру Разумкова Валерій ЧАЛИЙ не виключає, що дисбаланс в соціальній сфері України може призвести до соціальних бунтів.

Як передає кореспондент УНІАН, таку думку В.ЧАЛИЙ висловив сьогодні на прес-конференції в Києві.

“Загроза полягає навіть не в економічної кризі, а в тому, що у нас величезний дисбаланс між найбагатшими та найбіднішими. В нашій країні 5% найбагатших та 5% найбідніших людей – розрив, за різними даними, становить від 38 до 70 разів. Це найбільш критичний показник в Європі. На фоні збільшення соціальних проблем, безробіття, падіння доходів населення, падіння купівельної спроможності, взагалі соціального рівня, це може призвести якщо не до зіткнень, то до соціальної напруженості”, - сказав В.ЧАЛИЙ.

На його думку, це відбудеться “дуже скоро, тому що об’єктивно: неможливо вийти з економічної кризи без скорочення робочих місць, без зменшення соціальних виплат”.

“Це те, про ще треба говорити відверто. І найбільша загроза - суб’єктивне ставлення людей до ситуації. Сьогодні завищені очікування призвели фактично до апатії і спостерігаються перші такі наслідки. Мова йде і про демонстрації, і про виступи з соціально-економічними вимогами профспілок і про неправові вчинки окремих людей, і до цього треба бути готовими”, - наголосив В.ЧАЛИЙ.

Майдан.