хочу сюди!
 

Наталия

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 35-55 років

Пошук

Стрічка заміток за місяць

Дегустація спеціального пива (радлер)-2

Хоч я й писав, що дегустація пива — то не моє, але ну люблю я пиво! Так, погано в ньому розбираюсь. Проте люблю. Тому захотілось продовжити огляд пива стилю радлер. На щастя, асортимент в магазинах дозволяє це зробити. Не треба нічого замовляти в інтернеті. До того ж, у продажу побачив новинки, які додатково підігріли інтерес.

"Добре" — скажете ви. "А як же прийом антидепресантів?" Я погуглив: максимум, що загрожує — зменшення ефективності ліків. Однак з сонливістю у мене все гаразд. Тривожні думки навчився зупиняти і не розкручувати. При цьому різдвяно-новорічні свята наближаються. А яке ж свято без пива?! Крім того, цього разу все допивати не буду.

1. В продовженні дегустації пива радлер — "Львівське Різдвяне" пряний цитрус, "Hike Vibe" Mojito, "Hike Vibe" Income tax, "Beer mix" кавун, "Mike's" лимон, "Перша приватна броварня" Малина-вишня (безалкогольне), "0+" вишня (безалкогольне), "Hoegaarden" Rosee (безалкогольне).

Цікаво, що цього разу знову одне пиво виявилось ягідним бланшем, але... я не такий спец, щоб одразу при купівлі ідентифікувати стиль пива. Тому спробую до купи. Ну в ще примудрився розлити пиво на килимок. Тож без пригод, традиційно, не обійшлось.
[ Читати далі (+43 фото)... ]

Пам'ятників діячам російської культури в Україні не буде

  • 20.12.25, 19:21
Плутанина між цінністю культурної спадщини та її меморіалізацією - спадщина ще радянських часів. Тоді письменник був не письменник, якщо у нього не було Сталінської премії (бажано 1 ступеню), а артист без звання народного артиста взагалі був ніхто. Колишні радянські люди досі згадують як про травму те, що Владіміру Висоцькому не дали й заслуженого артиста і з гордістю пригадують, що Алла Пугачова стала останньою народною артисткою СРСР. Хоча яке це має значення, якщо замислитись? Але в сучасній Росії досі має. Вони своїх ветеранів сцени гордо величають народними артистами Радянського Союзу, в той час як ми згадуємо тільки про українські звання. А у інших країнах ніхто й не памятає, що Раймунд Паулс був народним артистом СРСР чи Латвійської РСР. І що Карел Готт був народним артистом ЧССР.
Бо не совок.
У інших країнах завжди було інакше. У Норвегії немає вулиць Гамсуна чи памятників великому письменнику, бо він, на жаль, зрадив Батьківщину. Але його читають, вивчають, екранізують. Бо без нього важко уявити собі норвезьку культуру.
Як важко собі уявити російську культуру без Булгакова чи Ахматової. І ніхто не забороняє тим громадянам України, які вважають себе частиною «русского міра», читати й перечитувати «Майстра і Маргариту» або повторювати рядки про «великое русское слово». Але я рішуче не розумію, чому Україна має вшановувати меморіалами людей, які обрали для своєї творчої реалізації культуру російську - а до цивілізації країни, де вони народилися, ставилися зневажливо або байдуже?
Так, я розумію що всі ці і інші постаті допомагають підживлювати міфи про «русскій Кієв» чи «русскую Одессу» - але в часи, коли російські ракети можуть поставити крапку в історії цих та інших українських міст, прийшов час руйнування міфів. Я розумію росіян - від путіністів до Латиніної чи Шендеровича - які все одно бажають, щоб Україна в будь-якому варіанті залишалася російською культурною провінцією, але українцям в ці часи це до чого?
Якщо вже зовсім спростити ситуацію й звернутися до вас словами іншого видатного російського поета, Йосіфа Бродського: так все ж таки що ви волієте чути перед смертю, «строчкі із Александра» чи «брехню Тараса»? І якщо вам так важливі строчкі Александра, романи Міхаїла і вірші Анни, заради чого ви страждаєте у бомбосховищах, мучаєте себе і дітей, не досипаєте , не знаєте, що у вас буде в майбутньому? Адже поруч з вами ціла країна, у кожній бібліотеці якої є романи Міхаїла, є Патрікі, під час прогулянки по яким так приємно згадувати Берліоза, є меморіальна квартира Анни Андріївни в Пітері, є «великое русское слово» і немає війни.
Це ж шизофренія якась, вибачте. Може, це не розуміє Латиніна, але ви зрозумійте: не можна бути напіввагітною. Час, коли тут була напівросія, минув. Тепер тут буде або Україна - якщо ми відібємося. Або Росія - якщо ні. І в захопленій Росією Україні нічого українського вже не буде. Від слова зовсім.
А чи будуть в Україні, яка відібється, читати Булгакова чи Ахматову? З роками будуть - але в українському перекладі і з усвідомленням контексту. Але памятників діячам російської культури в Україні більше не зявиться - і кожна притомна людина прекрасно розуміє чому.

Українська музика 3130









25%, 1 голос

0%, 0 голосів

25%, 1 голос

50%, 2 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Зустріч з рашкиними "цінностями" британця.

Британця, який переїхав до РФ, шокували ціни і «традиційні цінності»
Британський таблоїд The Sun написав про 25-річного Бена, який розповідає про своє життя в РФ на заблокованому YouTube. Хлопець їхав по «традиційні цінності», але був розчарований реальністю.

Кілька років тому британець переїхав до Курська до дружини-росіянки, а зараз говорить про «культурний шок». Блогер скаржиться на високі ціни, особливо на оренду житла, расизм та допити силовиків, які зацікавилися ним та його дружиною.
Замість «традиційних цінностей» хлопець побачив безліч розлучень, одиноких матерів і аборти, а також місцевий менталітет, де «кожен сам за себе», а орендодавці здають квартири «тільки російським». У результаті іноземець визнав помилку і запропонував іншим охочим переїхати «залишитися вдома та зайнятися своєю країною».

У жовтні МВС РФ звітувало, що 2200 іноземців подали заявки на переїзд до РФ у спрощеному порядку за путінським указом серпня 2024-го. Щоб отримати дозвіл на тимчасове проживання без знання російської мови, тим, хто приїхав, треба довести, що вони проти «неоліберальних ідеологічних установок» на батьківщині та підтримують «традиційні цінності». За даними відомства, з початку року громадянство за такою схемою отримали 344 особи.
*****
Учора іранські ЗМІ опублікували новину про збиття ізраїльського літака та захоплення в полон пілота (можливо жінки). Новини супроводжувалися фотографією залишків літака. Які найбільше нагадували суміш стельового вентилятора з міксером. Коли журналісти зрозуміли, що ІІ їх підвів, вони вирішили нагнітати. І опублікували фото полоненого ізраїльського льотчика. Як дві краплі води, схожого на Андрія Макаревича. Чекаємо на фото пілота-можливо-жінки - Алли Борисівни Пугачової.
***
- Владимир Владимирович, остановите рост цен.
Владимир Владимирович:
- Красный Лиман будет взят
- Владимир Владимирович, ЖКХ давит
Владимир Владимирович:
- Мы раздавим врага и пойдём до конца. 
Ещё вопросы будут?

Путин: мы повысили НДС, но наша цель - снижение налогов.
Наша цель - свобода людей, поэтому мы вводим новые запреты.
Наша цель - снизить пенсионный возраст, поэтому мы его повысили.
Наша цель - мирная жизнь, поэтому мы развязали войну.
Всё логично.

G07

G07

Незважаючи на вік

  • 19.12.25, 23:05

Колись я працювала на серйозних роботах, у системах з відповідальністю, перевірками, аудитами. Там були моменти сильного напруження. Потрібно було вирішувати складні задачі, відповідати критеріям, тримати планку і отето всьо.. Це був постійний вихід із зони комфорту. Я дуже тривожна за натурою, тож нервувалася, хвилювалася, прокручувала в голові варіанти рішень, шукала вихід (і завжди знаходила, до речі).

В такі моменти я ловила себе на дивній думці. Поясню. Я озиралася навколо. Ось наш двірник дядя Вася спокійно підмітає територію. А це тьотя Маша, прибиральниця. Відро, ганчірка, швабра, миє собі підлогу людина. Інколи вона ще й обіди для колективу готувала. Я дивилась на них і хотіла бути на їхньому місці. Обнулитися. От чесно.

Думала, боже, які ж вони напевно щасливі. Їм не треба планувати, чекати перевірок, відповідати очікуванням, доводити компетентність. Просто робиш свою справу, підмітаєш або миєш, і день закінчився. Іноді мені здавалося, а може кинути нафіг все і піти на такий фізичний труд. Працюєш руками, а голова відпочиває.

А життя жеж уважно слухає наші думки. Недарма кажуть, бійся своїх бажань. І життя ніби відповіло: «Добре, тримай». 


Фізична праця. 

Мінімум звітності. Ніякого статусу і ніякої авторитетності. Просто робота і все.

Я почала садити дерева, трімити ліси, косити траву і збирати ягоди. Новий досвід але дуже швидко стало ясно, що «нє». Це втеча. Срака це, а не полегшення. Це не моє.

Я зрозуміла просту річ, шо все-таки хочу заробляти мисленням, а не лише руками. Так, це тривожно, відповідальність etc Але це живе, це - я.

Іноді здається, що простіше означає краще. Хз… Емпіричним шляхом сама собі довела, що ні. Простіше ніфіга не означає легше. І точно не завжди правильніше.

Тому маю певні плани. І пофіг на вік. Якщо виникає бажання, значить є потенціал. Якщо все вдасться, у підсумках 2026 року це буде шось типу шляху від дяді Васі до GitLab.

P.S.

Цікаво, а ви слухаєте себе? Свої думки, спогади, повторювані бажання.

Чи робите з цього висновки?

І що зазвичай робите після них?


Засни хоч на хвилину...

Засни хоч на хвилину. День згорів

За незбагненним планом Саваота.

Хіба важливо де тепер і хто ти

У час, в якого не лишилось слів?

Хіба важливі спомини і сіль,

Що непомітно полонила вії,

Як вміє сон таке, що й Бог не вміє.

Прозорі тіні. Тиша. Заметіль.


малюнок ШІ



Українська музика 3129









0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

0%, 0 голосів

67%, 2 голоси

33%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

МІстика війни.

  • 18.12.25, 21:46

В пошуку істини причин війни.

  Харон без роботи ніколи не залишиться, така його доля. Але війна напевно і його шокувала. Саме паскудне почуття причинності - безглуздість побудована на ненависті до ближнього, бо не такий, бо хоче жити по справедливості в глобальному світі, думаючому, прогресивному, дбаючому про суспільство та середовище в якому живе. І це викликає страх перед цими принципами у ініціатора бойні, який ховає ці страхи за тотальною брехнею на всіх інформаційних рівнях, від міжнародних , до внутрішньоїстивних плебсу який не вникає в суть , а ковтає все розжоване брехливим ротом. Плебс почали ізолювати від інформаціїї , відключають інтернет , організовують тотальне стеження за кожною фразою в мережі , за що і садять і гвалтують мозок за необережно сказане. Тобто формують рабство не тільки економічне , а ще й морально етичне. Але історія говорить про те, що такі системи розвалюються втиху.
  А знаєте що сподобалось ? ) По при все є думаючі голови , які віртуалізували неспроможність московської влади з урізаними мозгами хоч якось достойно пояснити причини бойні, і підняли їх до фантастично шизоїдного рівня. У всіх конструкціях причин , якщо йти по шляху спрощення, в основі  - страх, вони ще не знають і не розуміють чого , але вже злякались і бояться, ... то бойових комарів, то качок перелітних  - потужність мізків відчувається ... )
   Цікаве відео...




Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
42404
попередня
наступна