Дегустація спеціального пива (радлер)-2
- 20.12.25, 23:00

[ Читати далі (+43 фото)... ]

Колись я працювала на серйозних роботах, у системах з відповідальністю, перевірками, аудитами. Там були моменти сильного напруження. Потрібно було вирішувати складні задачі, відповідати критеріям, тримати планку і отето всьо.. Це був постійний вихід із зони комфорту. Я дуже тривожна за натурою, тож нервувалася, хвилювалася, прокручувала в голові варіанти рішень, шукала вихід (і завжди знаходила, до речі).
В такі моменти я ловила себе на дивній думці. Поясню. Я озиралася навколо. Ось наш двірник дядя Вася спокійно підмітає територію. А це тьотя Маша, прибиральниця. Відро, ганчірка, швабра, миє собі підлогу людина. Інколи вона ще й обіди для колективу готувала. Я дивилась на них і хотіла бути на їхньому місці. Обнулитися. От чесно.
Думала, боже, які ж вони напевно щасливі. Їм не треба планувати, чекати перевірок, відповідати очікуванням, доводити компетентність. Просто робиш свою справу, підмітаєш або миєш, і день закінчився. Іноді мені здавалося, а може кинути нафіг все і піти на такий фізичний труд. Працюєш руками, а голова відпочиває.
А життя жеж уважно слухає наші думки. Недарма кажуть, бійся своїх бажань. І життя ніби відповіло: «Добре, тримай».

Фізична праця.
Мінімум звітності. Ніякого статусу і ніякої авторитетності. Просто робота і все.
Я почала садити дерева, трімити ліси, косити траву і збирати ягоди. Новий досвід але дуже швидко стало ясно, що «нє». Це втеча. Срака це, а не полегшення. Це не моє.
Я зрозуміла просту річ, шо все-таки хочу заробляти мисленням, а не лише руками. Так, це тривожно, відповідальність etc Але це живе, це - я.
Іноді здається, що простіше означає краще. Хз… Емпіричним шляхом сама собі довела, що ні. Простіше ніфіга не означає легше. І точно не завжди правильніше.
Тому маю певні плани. І пофіг на вік. Якщо виникає бажання, значить є потенціал. Якщо все вдасться, у підсумках 2026 року це буде шось типу шляху від дяді Васі до GitLab.
P.S.
Цікаво, а ви слухаєте себе? Свої думки, спогади, повторювані бажання.
Чи робите з цього висновки?
І що зазвичай робите після них?
Засни хоч на хвилину. День згорів
За незбагненним планом Саваота.
Хіба важливо де тепер і хто ти
У час, в якого не лишилось слів?
Хіба важливі спомини і сіль,
Що непомітно полонила вії,
Як вміє сон таке, що й Бог не вміє.
Прозорі тіні. Тиша. Заметіль.
малюнок ШІ

