Люди рождены, чтобы помогать друг другу
- 14.04.21, 18:26
- Наш мир



Боже Всесильний! Ми, грішні діти Твої, у смиренні сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші. Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу і подяку за безмежне милосердя Твоє до нас. Вислухай наші молитви і прийми благання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину Україну, волю та щастя їй дай. Премилосердний Господи, хто вдається до Тебе з благанням, ласку Твою подай. Благаємо Тебе, Боже Благий, за братів і сестер наших, що на засланні, у в’язницях, на тяжких роботах караються і мучаться. За вдовиць, за сиріт, за калік і немічних, і за тих, що Твого Милосердя та допомоги Твоєї потребують. З’єднай нас усіх в єдину велику Христову сім’ю, щоб усі люди, як брати, славили Величне ім’я Твоє завжди – нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Протоієрей Віталій Голоскевич, ключар Спасо-Преображенського кафедрального собору у м. Вінниця
Спасо-Преображенський кафедральний собор ще здалеку зачарував нас своєю величчю, а ранкова служба, котру в той день вів отець Віталій Голоскевич, зігріла душу теплом Божої любові. Я дивився на священика, котрий в центрі величного храму молився за Націю, за Україну, і щось глибинне в мені відгукувалося на його слова.

Я ще тоді подумав, як багато покладають на себе ті, хто присвячує своє життя служінню Господу. І скільки моральних, духовних сил потрібно, щоб йти обраним шляхом та нести людям Слово Боже. Скільки душі потрібно, аби наповнювати душею кожну молитву! Ми знімали програми в той день в підземному храмі, й коли отець Віталій звільнився і прийшов до нас, вже завершували налаштування апаратури, готуючись до зйомок.

За той короткий діалог, що відбувся у нас перед програмою, я зрозумів, що йому набагато легше говорити про Бога, про віру, ніж про самого себе. Адже, присвятивши себе служінню Господу, ця людина назавжди визначилася з пріоритетами, тому особисте для нього завжди буде другорядним.

Та мені все ж вдалося переконати отця Віталія в тому, що Нації важливо бачити священика не тільки як духовного пастиря, а і як людину, котра так само як і кожен з нас, з Божою допомогою бореться зі своїми слабкостями, долає життєві випробування та здобуває життєвий досвід.

І в цьому був величезний контраст між Українською та ворожою церквою: в наших храмах проповідують жити в любові до Бога, України та до ближнього, пробуджуючи душі теплом Божої Любові, котру Він щедро дарує кожному з нас – нерозумних дітей своїх. В той час, як кремлівські попи зомбують на рабську покірність волі кремлівських божків, прославляючи ворожнечу, ненависть та вбивство.

І як же я щасливий тим, що у нашої Нації є священики та капелани, котрі в страшні часи війни боронять наші душі від ворога. Різні життєві обставини приводять до Храму Божого різних людей. І кожного з них священик почує та зрозуміє. З кимось поговорить, з кимось просто помовчить, зігріваючи теплом своєї душі та за кожного помолиться Господу.

Зустрівшись з життєвими негараздами, ми забуваємо про те, що все, що Він дарує нам випробування не в якості покарання, а лише для того, щоб ми зуміли стати кращими. Ми ж, блукаючи в хаосі нагромаджень псевдологічних конструкцій, не завжди здатні усвідомити, що лише порожнеча в душі може заповнюватися зневірою, болем, журбою та відчаєм. Та коли в душі живе Любов, котру заповідав нам Господь, то її світло боронить душу від гірких відчуттів.

Хтось усвідомлює Бога в собі та приходить до Нього навіть раніше, ніж усвідомить самого себе. А комусь потрібні роки та випробування, щоб прийти до Бога та пізнати те, що людина народжена для Любові, а не для страждань. Мені для усвідомлення цього знадобилося багато років та багато помилок. Та я вдячний Йому за кожен камінь на моєму шляху і тим більше вдячний за те, що сьогодні мені стало душевних сил говорити ці слова Нації.

Я слухав отця Віталія та розумів: переступи я поріг храму задовго до того, як мені стало душі це зробити, та зумій я почути його тоді, багатьох помилок вдалося б уникнути. І водночас я був щасливий тим що у Нації є такі священики, котрі допоможуть нам не просто прийти до Бога, а й віднайти Бога у власній душі.

Мандруючи Україною, розмовляючи з людьми, вивчаючи українство, я раз за разом переконуюся, що Церква – це фундація українства. Той промінчик сонця, світло та тепло якого знов і знов пробуджує від сну паростки українства та дає їм сили рости та квітнути. І в цьому величезна заслуга священнослужителів, котрі присвячують себе Богу та Україні.
) боролись з стереотипами про старість.

хіба тільки ще рудою

24 квітня світлий День народження Секлітової Лариси. Пам’ятай про це!
Для України і її
населення важливо дуже звернути увагу на
ПОДІЮ, що 24 квітня була народжена Велика людина Секлітова Лариса
Олександрівна.
Чому? Тому, що
Богом предоставлено українцям, і людям інших малих і великих держав, подією її
народження можливість прогресування в позитивному напрямку способом
вивчення інформації про розвиток себе своїм бажанням розвиватися у світлих
властивостях своєї особистості не засобами жорстоких страждань, не проходячи
випробування Злом. Іншими словами – прогресувати (навчатися) не із під палки!
Планета Земля створена зусиллями Бога як Особистості із умінням ТВОРИТИ із речовини і із енергій, що не досліджені земними ученими. Бог для потреб розвитку і існування Землі створив разом із Своїми Помічниками людину - із властивістю народжувати маленьких дітей. Та із властивістю змінювати свою особистість придбаним досвідом життя, придбаними уміннями, придбаними рисами характеру при проходженні через ситуації життя в суспільстві і в природі. Чи змінювати свою особистість деградацією - розгублюванням накоплених позитивних рис характеру і корисних умінь.
Дуже багато років тому Бог із жалем переконався, що його експеримент із створенням та вихованням особистості людини іде невдало. Спробою виправити ситуацію є придумана Богом ідея дати придатним для розвитку людям знання про будову Вищих Світів, про Особистостей, які прогресують і працюють у Вищих світах. Дати людям знання про ціль розвитку Вищих Cвітів, про те, якими процесами створюється прогресування людини в позитивному напрямку, та якими процесами створюється деградація людини – розгублювання її накопленого духовного і матеріального багатства. Тобто дати людям знання якими процесами створюється прогресування в негативному напрямку-напрямку до розвитку темних енергій, а не світлих.
24 квітня народилася Секлітова Лариса Олександрівна – людина, що стала здатною отримати од Вищих Світів, од Бога і Його протилежності – Диявола знання, якими можна свідомо сприяти своєму особистісному розвитку в позитивному напрямку із поступовим підніманням по етапах розвитку і розвиватися із пильністю, щоб не змінити напрямок свого розвитку в «Царство Диявола». Знаючи, що матеріальне багатство є засобом для розвитку, накоплення, в собі головного – духовних властивостей людини. І, в наступному після дуже великого часу перейти у стадію розвитку своєї особистості у Вищих Світах – «Царстві небесному». А не для насолодження та спадщини дітям і внукам майном.
Секлітова Лариса Олександрівна отримала знання і разом із Стрельніковою Людмилою Леонівною їх повідомили людству в книгах, написаних мовою різного ступеня доступності для читача – для читачів різного Рівня розвитку. Ці Автори, філософи, письменниці і вихователі, рекомендували розпочинати вивчення їхніх книг із книги «Высший Разум открывает тайны мира» і потім читати згідно рекомендованого списку. Найскладнішою книгою їхньою по мові викладення є книга «Законы мироздания или основы существования божественной иерархии».
В Україні іде війна російського агресора. В нас іде пошесть короно вірусу. Це той розвиток «з під палки» ледарям духовним-українцям, які відторгають шлях розвитку через Добро а не Зло, про який принесла знання Секлітова Лариса Олександрівна.
Докладніше можна
ознайомитися тут: https://www.gold-race.ru/ .
Чудеса, вони навколо нас, але зазвичай потрібно як слід пошукати, щоб побачити. Хоча часом саме “побачити” і грає злий жарт, тому що мозок відмовляється сприймати те, що бачать очі. Залишається в полоні у стереотипів, заперечуючи реальність. Але варто поглянути під іншим кутом, як диво проявляється у всій красі.
Віконне скло розділило світло на спектр веселки, а решітка на спинці стільця створила ідеальні градієнтні смужки
Світло заломалося в кришталику ока і відбилося у вигляді кільця точок...
[ Читати далі ]