Профиль

Акварель

Акварель

Украина, Кременчуг

Рейтинг в разделе:

Свежие фотографии

Яка вона, справжня жінка?


  Не так давно було тут перепощено вбогий текст якогось нещасного дурного чоловіка, який все життя вибирав жінок членом і настільки не вірив в себе, в те, що його можуть кохати не за гроші, а тому, що він такий як є, що завжди пропонував жінкам гроші, для вірності отримати чергову красуню. А тоді постарів, і оглянувся - яких жінок він назтягував довкола себе, в якому оточенні провів все життя. Але йому не дійшло, що то не всі жінки такі, а він ТАКИЙ, бо подібне притягується тільки до подібного. 
  Хто думає членом - вибирає тих, хто торгує тілом. Хто платить гроші, оточений тими, хто ці гроші мріє отримати. Хто не цінує людські якості і розум - оточені тупуватими, меркантильними, вбогими... 
  А справжні жінки ось такі:

  
  

  Ось такою я бачу себе в поважному віці, це та жінка, на приклад якої варто рівнятись... Бо життя не в тому, щоб бути завжди молодою, привабливою і сексуальною, могти валити чоловіків штабелями і міряти свою привабливість дорогими подарунками, життя у вмінні жити цікаво, повно, яскраво, для себе і дорогих тобі людей, цікавитися новинами і новинками, модою і літературою, дітьми і друзями, і просто - бути собою, тією ж, що і в двадцять, і в тридцять, і в п'ятдесят. Це все в голові. 
  От і все. І кохають же не за сексуальність і вміння робити мінет, кохають ТЕБЕ, і теж, саме за те, що в тебе в голові podmig

Юр'їв день


  Вчора, 6-го травня, був Юріїв день, свято в православному календарі невелике, але в сільській місцевості значуще - саме в цей день було прийнято вперше весною виганяти худобу на молоду траву, перший день випасу. Також вважалося, що треба скупати коней на Юріїв день, щоб весь рік не хворіли.
  Але мені це не свято, а день пам'яті, саме шостого травня народилася найближча і найрідніша мені людина - моя старша сестра, Валентина. Вона померла від онко трохи не доживши до свого 24-го дня народження. 
   Щороку цього дня ходимо на кладовище, відвідати, пригадати... А пригадувати мені є що - саме вона , мабуть, найбільше зробила для того, щоб я стала такою, як є. Щоразу, коли хочеться опустити руки, сісти і сказати "це неможливо", я пригадую одну річ.
  Колись, дуже давно )) я вчилася тільки їздити верхи, і моя кобила, дуже норовиста і ляклива, щось налякалась і рвучко розвернулась на задніх ногах, а я, як всі недосвідчені новачки, залишилася в повітрі на тому ж місці)) ну і гарно так гепнулась на землю, коли з-під мене зникла кінська спина, навіть повід випустила. Сестра впіймала Дюнку , привела до мене і каже така  -  сідай! Це було перше падіння з коня в моєму житті, та ще й таке нервове, тому повірте - навіть думка, що треба знову сістии верхи викликає тремтіння рук, а головне ніг )) Це було так страшно. 
А Валентина сказала - зрозумій дві речі , якщо ти не сядеш зараз же, ти боятимешся потім все життя, і вона, якщо ти не сядеш зараз же , все життя знатиме, що тебе слухатися не варто, ти не господиня.
 Я сіла. Звідтоді я падала з десяток разів, і смішно, і боляче, і страшне ганебно при глядачах, але завжди тут же сідала знову, бо тільки так. Знову і ще раз, далі і до результату, довести до кінця, взяти себе в руки і згадати, що все досяжно, якщо хочеш, і тільки так тебе поважатимуть.
  Кожна людина може пригадати якийсь випадок, що мав значний вплив на її життя, і для мене це був він. Це падіння було більш ніж двадцять років тому.. а я в кожній ситуації згадую оте "сідай!" , бо після тих слів вона замовкла на секунду, і додала - "я вірю в тебе, ти можеш"

  З минулим тебе Днем народження, сестро.. маю надію ТАМ тобі спокійніше

"Моя семья и другие животные"


  Брат зайшов до будинку, і тут же виглядає і запитує - а хто черепаху приніс і в кімнаті випустив??
  Ми, сидячи на лавці на сонечку як горобці, дружно засміялись, яка ще черепаха , зараз дванадцята дня, до цього часу її ніхто не бачив .
  Виносить. Реально черепаха hypnosis причому я коли повірила, що в будинку просто за дверима на долівці сидить черепаха, подумала, що це Максим, любитель природи, приніс з лісу якусь невеличку черепашку, а тут ціла тортила. 
  Довго думали звідки в будинку черепаха. Тоді дійшло, що вчора весь день капотів тихий теплий "грибний" дощ, і двері в будинок були відкриті весь час.
  Винесли її на траву, і вона поспішила по своїх черепашачих справах . Весна в них, час відкладати яйця.
  

Моя шкатулочка


  

  Не ношу прикрас, всі оті сережки, ланцюжки, перстні, все це не "моє". З усього, що може бути в жінки я ношу дві речі - годинник і браслет на нозі. Але від такого набору не відмовилась би..

Відповідь, на сказане не їй


  Колись в дев'ятому класі ми вчили Екзюпері, звичайно ж "Маленький принц". Я тоді читала і думала - навіщо вивчати це саме зараз? Хіба це для нас, в наші 15-16 років? 
  Я розумію, що нудне, довге і взагалі кому це цікаво, але якщо ви читаєте зараз цю замітку - прочитайте, будь ласка, цей уривок , не прокрутіть донизу, а саме прочитайте, задумайтесь, пригадайте щось, можливо своє..
_-------------------------------------
    Долго шел Маленький принц через пески, скалы и снега и, наконец, набрел на дорогу. А все дороги ведут к людям.

- Добрый день, - сказал он.
Перед ним был сад, полный роз.
- Добрый день, - отозвались розы.
И Маленький принц увидел, что все они похожи на его цветок.
- Кто вы? – спросил он, пораженный.
- Мы – розы, - ответили розы.
- Вот как … - промолвил Маленький принц.
И почувствовал себя очень-очень несчастным. Его красавица говорила ему, что подобных ей нет во всей Вселенной. И вот перед ним пять тысяч точно таких же цветов в одном только саду! “Как бы она рассердилась, если бы увидела их! – подумал Маленький принц. А потом он задумался: “Я-то воображал, что владею единственным в мире цветком, какого больше ни у кого нет, это была самая обыкновенная роза.”


Он лег в траву и заплакал.
Вот тут-то и появился Лис.
- Здравствуй, - сказал Лис.
- Здравствуя, - вежливо ответил Маленький принц, и оглянулся, но никого не увидел.
- Я здесь, - послышался голос, - Под яблоней…
- Кто ты? – спросил Маленький принц, – Какой ты красивый!
- Я Лис, - сказал Лис.
- Поиграй со мной, - попросил Маленький принц, - Мне грустно…
- Не могу я с тобой играть, - сказал Лис, - Я не приручен.
- Ах, извини, - сказал Маленький принц.
Но, подумав, сказал:
- А как это - приручить?
- Ты не здешний, - заметил Лис. – Что ты здесь ищешь?
- Людей ищу, - сказал Маленький принц. – А как это - приручить?
- Это давно забытое понятие, - объяснил Лис. – Оно означает создать узы.
- Узы?
- Вот именно, - сказал Лис. – Ты для меня пока всего лишь маленький мальчик, точно такой же, как сто тысяч других мальчиков. И ты мне не нужен. И я тебе тоже не нужен. Я для тебя всего только лисица, точно такая же, как сто тысяч других лисиц. Но если ты для меня единственный в целом свете. И я буду для тебя единственный в целом свете.
- Я начинаю понимать, - сказал Маленький принц. – Была одна роза… Наверное, она меня приручила…
Лис замолчал и долго смотрел на Маленького принца. Потом сказал:
- Пожалуйста,…приручи меня!
- Я бы рад, - отвечал Маленький принц, но у меня так мало времени. Мне еще надо найти друзей и узнать разные вещи.
- Узнать можно только те вещи, которые приручаешь, сказал Лис. – У людей уже не хватает времени что-либо узнавать. Они покупают уже готовые вещи в магазинах. Но ведь нет таких магазинов, где торговали бы друзьями, и потому люди больше не имеют друзей. Если хочешь, чтобы у тебя был друг, приручи меня!
- А что для этого надо делать? – спросил Маленький принц.
- Надо запастись терпением, - ответил Лис, - Сперва, сядь вон там, поодаль, на траву – вот так. Я буду на тебя искоса поглядывать, а ты молчи. Слова только мешают понимать друг друга. Но с каждым днем садись немножко ближе…
Назавтра Маленький принц вновь пришел на то же место.
- Лучше приходи всегда в один и тот же час, - попросил Лис.- В это время я почувствую себя счастливым.
Так Маленький принц приручил Лиса. И вот настал час прощания.
- Я буду плакать о тебе, - вздохнул Лис.
- Ты сам виноват, - сказал Маленький принц. – Я ведь не хотел, чтобы тебе было больно; ты сам пожелал, чтобы тебя приручили.
- Да, конечно, - сказал Лис.
- Но ты будешь плакать!
- Значит, тебе от этого плохо.
- Нет, - возразил Лис, - мне хорошо.
Потом он умолк и прибавил.
- Поди взгляни еще раз на розы. Ты поймешь, что твоя роза – единственная в мире. А когда вернешься, чтобы проститься со мной, я открою тебе один секрет. Это будет мой тебе подарок.
Маленький принц пошел взглянуть на розы.
- Вы ничуть не похожи на мою розу, - сказал он им. – Вы еще ничто. Никто вас не приручил, и вы никого не приручили. Таким был прежде мой Лис. Он ничем не отличался от ста тысяч других лисиц. Но я с ним подружился, и теперь он – единственный в целом мире.
Розы очень смутились.
- Вы красивые, но пустые, - продолжал Маленький принц. – Ради вас не захочется умереть. Конечно, случайный прохожий, поглядев на мою розу, скажет, что она точно такая же, как вы. Но мне она одна дороже всех вас. Ведь это ее, а не вас я поливал каждый день. Ее, а не вас накрывал стеклянным колпаком. Ее загораживал ширмой, оберегая от ветра. Для нее убивал гусениц, только двух или трех оставил, чтобы вывелись бабочки. Я слушал, как она жаловалась и как хвастала, я прислушивался к ней, даже когда она умолкала. Она – моя.
И Маленький принц возвратился к Лису.
- Прощай, - сказал он.
- Прощай, - сказал Лис. – Вот мой секрет, он очень прост: зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь.
- Твоя роза так дорога тебе, потому что ты отдавал ей все свои дни.
- Люди забыли эту истину, - сказал Лис. – но ты не забывай: ты навсегда в ответе за всех, кого приручил. Ты в ответе за твою розу.
- Я в ответе за мою розу, - повторил Маленький принц, чтобы лучше запомнить.

  ---------------------------------------------


  "Маленький принц" стоїть на моїй книжковій поличці, на видноті, і коли іноді очі зупинялися на ньому я пригадувала саме свої враження, і думку - для кого ж це написано? І тільки кілька років тому я зрозуміла в чому суть , що мені муляло весь час - це книга для дорослих. Не дитяча, не шкільного віку, а саме для дорослих, навіть більше того - вона написана чоловіком для чоловіків.

 Але дорослі чоловіки не читають Екзюпері, вони читають Моруа... А "вона" давно не вірить словам, тим більше тим, що навіть не сказані саме їй.

Невезуха..


  Брат коли приходить в гості завжди йде прогулятися, в мене тут є де, і ліс, і річка, і степом можна пройтися, от чого душа бажає - те й вибирай. 
  Сьогодні от ходив до річки лісом, прийшов і показує ось це фото:

  

  Все життя тут живу, округу і ліс знаю як свої п'ять пальців, навіть по деревах можу відразу сказати де зроблено це фото, і це метрів триста до мого будинку,  але ну ні разу в житті сову наживо вдень, і щоб отак зблизька, і так довго, щоб встигнути фото зробити - не бачила tears
  Одні пацюки і павуки unsmile

  П.С. Гугл сказав, що це підліток довгохвостої сови, і це величенька курка, бо клен той сантиметрів сорок  товщиною..

Трішки лінгвістичного



  Шукала щойно дещо про ветеринарку, Гугл накидав статей, і око зачепилось за дивне слово, кинула ветеринарку, запитала Гугл вже про це слово, і так слово за слово залізла в нетрі мережі, і там вже трапилось мені пізнавальне чтиво від мандрівників світом про столицю Чехії, Прагу, про яку саме вчора розмовляла з дуже зацікавленою в цій темі подругою. 
  Давно чула, що польська відрізняється від української значенням і звучанням багатьох слів, а чеська в цьому плані ще цікавіша для нас, і тут в кінці цієї розповіді автор написав маленький словничок , от і хочу тут його навести.
  Уточню - не "розвод", в коментарях чехи відмічали, що саме так і є 

Приложение. Ох уж этот чешский.

Для русского уха чешский язык порой звучит, как хороший анекдот. Отправляю тебе кое-что из нашей коллекции, не только поржать, но и с прикладными целями — наверняка же ты после наших открыток соберешься в Прагу, есть смысл вооружиться некоторыми словами и выражениями.

  Доброе утро — Добры ден

Спасибо — Дякуйи

Пожалуйста — Просим

Пирушка, гулянка — Радованки

Драка — Бой

Осадки — Сражки. Иначе мы теперь дождь и снег не называем. Потому что действительно сражки. Ну и до кучи

Мороз — Мраз

Место жительства — Быдлиште

Жить — Быдлеть

Дача — Халупа

Завтрак — Снидане

Подруга — Притёлкине

Прекрасный — Ужасный

Красивая задница — Ужасна прделка

Еще одно пиво, пожалуйста — Еште едно пиво просим

Я не могу больше пить пиво — Немогу пит вице пива

Продукты — Потравины

Свежие продукты — Чёрствы потравины

Еда — Йидло

Огурец — Окурка

Фрукты — Овощи

Овощи — Зеленина

Гречка — Поганка

Хурма — Каки

Дорого — Вруцне

Дешево — Левне

Внимание — Позор

Внимание, полиция предупреждает — Позор, полиция варуэ

Запах — Вонь

Вонь — Запах

Духи — Вонявки

Мусор — Одпадки

Умный — Хитры

Бесплатно — Задармо

Оплата — Мзда

Билет — Езденка

Скорость — Рыхлость

Быстро — Рыхло

Скорый поезд — Рыхлик

Жирный — Тучный

Пингвин — Тучняк

Машина — Возидло

Кресло — Седадло

Мыло — Мыдло

Раковина — Умывадло

Самолет — Летадло

Аэропорт — Летиште

Стюардесса — Летушка

Брюки — Калготы

Шутка — Сранда

Запрет — Заказ

Казино — Херна

Убыток, несчастье — Шкода. Но машину назвали так не потому, что это правда. Шкода — это фамилия.

Як наважитись..


  Планую перегляд речей в шафі, на предмет оновлення гардеробу і позбування того, що точно не носитиму.

  

  Переживаю, що маю слабку волю і не справлюсь...unsmile lol

І трішки злободенного)


  

  В нас щойно відгреміла перша гроза, невеличка, але справжня...

  

Печерний вік


 Потреба написати замітку виникла пару днів тому, ось після цього коментаря під однією заміткою

 

  Після невеликої дискусії з Салом ми, не знайшовши істини, вирішили виставити на загал з проханням проголосувати за пункт, що на вашу думку найвірніший podmig, відповівши на просте запитання - яким періодом можна датувати викопність Сала з його доісторичним ставленням,на погляд сучасних феміністок, до протилежної  статі?
 Дуже прошу проголосувати!!lol

7%, 1 голос

40%, 6 голосов

27%, 4 голоса

27%, 4 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
20
предыдущая
следующая