Ліс оголивсь. Йому не соромно,

І не бентежиться йому,

Земне й небесне знову порівно

У осінь дивиться німу.

Холодний день зітхає втомлено,

І там, де снів стоїть стіна,

Порожнім полем ходять спомини

І літа губиться луна.

 

Допоможіть розібратися!
Дія в фільмі:
До алюмінієвої полоси прикручені магніти різної товщини, 1 мм, 2мм, 3мм, 4мм, и т. д.
Бочечок вагою 30 грамів перекочується по полосці, при чому в різні сторони, як з ліва на право так і с права на ліво.
Та ще під кутом в гору.
Магніт товщиною 1мм на прилипання до бочонка має силу 188грам.
Магніт товщиною 4мм на прилипання до бочонка має силу 579грам, хоча у фільмі зафіксована більша сила.
Виходить що бочочок притягується з початковою силою в 188грам і рухається до магніту 4мм, але де він бере силу щоб перекотитися через магніт 4мм який має силу притягуватися до бочонка у 576грам, та ще не один такий магніт... В одну так і в другу сторони та ще і під невеликий підйом.
Питання:
Де бочонок бере силу на ці дії???
Цей матеріал можна використовувати в своїх цілях як завгодно.
Для мене важливо зрозуміти фізичні властивості виложені в фільмі, та відповідь на запитання з посиланням на фізичні формули.

ПОСИЛАННЯ НА ВІДЕО.
https://youtu.be/LssqyjbtyI4?si=8z0Xdrs67nKUruWZ

[ Читати і дивитись далі ]

Завдяки інтернету здається, що ми знаємо все про знамениті пам’ятники. Однак навіть у самих популярних туристичних місць є свої таємниці, невідомі більшості людей.

Ми пропонуємо здійснити невеличку подорож по відомих місцях світу, які приготували нам зустріч з чимось абсолютно несподіваним.

На третьому рівні Ейфелевої вежі розташовуються апартаменти, які колись належали месьє Ейфелю, в яких він приймав важливих гостей, в тому числі й Томаса Едісона. Сьогодні кімната, де в кріслах сидять манекени Ейфеля та Едісона, відкрита для відвідувачів.

Акростих-канцона на заданные 5 нот:
Си Си Ми Си Ля.


СИнильной кислотой любви
прожгла могильную ограду.
Металл ворчливо зашипел,
мертвец в гробу костьми запел:
– О не буди меня, не надо!

СИстематической строфой
пронзила юного Морфея!
Но вы таитесь, сбросив плоть,
и вас ничем не уколоть –
напрасны стансы Лорелеи.

МИнутный шабаш у костра
с потустороннею прорехой:
лишь тень ложилась на постель,
а нежных губ моих купель
ласкала призрак. На потеху

СИнюшным отблескам зари
вы исчезали безвозвратно
в шумящих дебрях леших снов.
Меж мной и вами – Леты ров,
и Цербер мается у врат. Но

ЛЯзг развергшихся гробниц
заставил пса излиться воем.
Дни чайками рванули ввысь;
легка как лань, хищна как рысь,
я не оставлю вас в покое!

[ Читати далі ]