Zydejimas
- 26.07.26, 01:15














м.Дунаївці – с.Маків – Камянець-Подільський
18.05.2026
Дунаївці — це затишне місто на Хмельниччині, яке дивує своєю багатою історією та давніми ремісничими традиціями. Перша згадка про місто датується 1403 роком, у 1592 році король Сигізмунд III Ваза надав Дунаївцям магдебурзьке право, підтверджене 1605 року королем Сигізмундом III. На 1870-ті роки припав значний промисловий і торговельний розвиток Дунаївців.
Свого часу воно було відоме як потужний центр сукнарства, де європейські майстри створювали тканини високої якості. Сьогодні Дунаївці зустрічають мандрівників спокійним ритмом життя, охайними вуличками та мальовничими краєвидами річки Тернава. Для багатьох пілігримів це місто стає важливою точкою на маршруті, де можна перепочити, набратися сил і відчути справжню гостинність Поділля.

В Дунаївцях є гарненький палац Красинських. Палац зберігся до наших часів, але без балкону і з прибудовами — тепер у ньому розміщується місцевий Палац культури. Палац з трьох боків оточував ландшафтний парк, який нині майже не вцілів.



Отримую відмітку в Туристично-краєзнавчому центрі та вирушаю далі. Похмурий ранок з підозрою на дощ та обмаль часу змусили скоригувати плани і від Дунаївців до Макова я під'їхала автобусом. Але далі — лише пішки. Від траси на початку Макова я йшла селом, а потім чудовими стежками від Макова повз село Привороття друге, біля підніжжя Кармалюкової гори та біля великого ставочка з лебедями, через довге село Гуменці.
Маків розташований серед мальовничих Товтр поблизу річки Шатавки. На території села виявлено залишки поселення трипільської культури III тисячоліття до н. е., а також артефакти часів Київської Русі.
Перші писемні згадки про поселення, яке раніше мало назву Ступинці, датуються 1482 роком. Сучасну назву Маків отримав у 1746 році за часів власників Маковецьких. У XVIII–XIX століттях містечко активно розвивалося як торговельний та ремісничий центр, де проживали українська, польська та єврейська громади.
У XIX столітті Маків став волосним центром, тут діяли школа, млини, цукроварня та маєток Раціборовських із парком. Важливе місце в історії села посідає розвиток цукрового виробництва та сільського господарства.
Сьогодні Маків є центром територіальної громади та відомий санаторієм «Україна», природними ландшафтами Подільських Товтр і своєю історико-культурною спадщиною.


Коли я пройшла через Маків і вийшла на
його околицю, я була вражена тим, що постало перед очима.
Я стояла і не могла
повірити, що я на Поділлі, тому що ландшафт нагадував мені Крим.
Білувата
глиниста стежка з камінцями, широчезне небо, гори попереду і відчуття простору.

Після вчорашнього спекотного переходу
полями я побоювалась, що буде тяжко йти, але на диво, за ніч організм відновив
сили і мені досить легко йшлось.
Тим більше, я зрозуміла, що стежка довго веде
на спуск, а потім довгий час я буду йти рівно без крутих підйомів і спусків. До того ж як виявилось далі, весь
шлях пролягав чудовою стежкою, яка то відкривала мені сонце, то довго
прикривала тінню дерев.



Хмари то розходились і відкривали чудове блакитне небо, то знову збігались. Я так втягнулась в похід, що йшла і не помічала як
швидко проходила кілометр за кілометром. Зазвичай я ділила перехід на декілька
відрізків і в середньому відпочивала через кожні 5-6 кілометрів. А тут була
якась дивина, мені навіть не потрібен був відпочинок. Цей
відрізок був зовсім не схожий ні на які інші, що я пройшла попереду. Це була
неймовірна насолода.




Шлях повз Привороття Друге, біля самого підніжжя таємничої Кармалюкової гори, подарував дивовижну зустріч: великий затишний ставок з назвою Довгостав і граційних білих лебедів на воді. Як раз тут я планувала сісти на відпочинок.


Біля
води завжди чудово відпочивається та ще й з видом на лебедів. На фото їх лише декілька, але по всьому озеру їх було біля 15-ти. Я була заворожена їхнім граційним плаванням.

Я милувалась красою і тут опустила очі поперед себе на край ставочка при березі де сиділа, а там
плаває зграя пуголовків.
Може хтось з них майбутня царівна-жаба

Відійшовши від ставка, і трохи пройшовши, поміж кущами я побачила Кармалюкову гору. Це не та гора, що була на попередніх фото, а з іншого боку, яку не дуже було видно спочатку.

На Гуглмепс знайшла цікаве фото цієї місцевості з висоти пташиного лету

Шлях від Привороття Другого до Гуменців
йшов м’якими хвилями подільського рельєфу. Земля тут дихає спокоєм і панує
особлива тиша. Цей відрізок Шляху
зустрічає мандрівника особливим, майже камерним затишком. Це місце, де час ніби
уповільнює свій біг, дозволяючи перевести подих. 





Від початку села Гуменці дорога стає динамічнішою, проходячи цей
відрізок, фізично відчувала, як змінювався ландшафт. Пагорби стали крутішими, а
повітря — густішим, наповненим ароматами польового різнотрав'я. Щоразу,
піднімаючись на черговий пагорб, хочеться зупинитися, обернутися й просто
вдивлятися у пройдену відстань і ніби при зупинці відтягнути своє перебування
на Шляху, адже це останній перехід перед фіналом.


Гуменці зустрічають жвавістю, приязними посмішками місцевих та особливою атмосферою передгір'я Подільських товтр. Тут уже виразно відчувається близькість величного Кам'янця — фінальної точки подорожі.

Ця ділянка — справжній перехід від спокійного, замисленого споглядання
природи до передчуття чогось грандіозного. Тут ти ніби залишаєш позаду тишу
глибокого Поділля й поступово наближаєшся до динаміки міста. Довгий перехід
через Гуменці — і ось, близько 18:30, я нарешті в Кам'янці-Подільському!

Сертифікат отримати вже не встигла, але головне відчуття вечора — я дійшла. Я
біля мети!

Завтра у мене буде цілий день, щоб знову насолодитись чудовим Кам’янцем,
а сьогодні я відпочиваю, осмислюю щоооо трапилось
, п’ю ароматний чай і
споглядаю неймовірно красивий захід сонця у вікно готелю.


Та він порівняно з вами янголятко боже , просто заблудше. ) Ви ж мразота та недолюдки , свині в рясах, за копійку продані.

Держаудитори Харківщини підсумували результати фінансового контролю за перше півріччя 2026 року.
Північно-східний офіс Держаудитслужби у результаті проведення заходів державного фінансового контролю за січень-червень 2026 року, виявив порушень законодавства на загальну суму майже 17 млрд гривень.
За результатами проведених 15 ревізії, фахівцями Північно-східного офісу Держаудитслужби встановлено фінансові порушення на загальну суму 603 млн гривень. З них майже 125 млн грн припадає на порушення, які призвели до фінансових втрат. Завдяки роботі аудиторів вдалося відшкодувати збитки на суму понад 109 млн гривень.
Таким чином, праця фахівців Північно-східного офісу Держаудитслужби окупилась на 160% в порівнянні з адміністративним витратами на роботу Офісу.
За результатами проведеного 4 аудиту, фахівцями Північно-східного офісу Держаудитслужби, виявлено випадки неефективних управлінських рішень та ризикових операцій, які спричинили або могли спричинити втрати на суму понад 6,7 млрд гривень.
За підсумками проведених аудитів, посадовці підконтрольних установ дослухались до наданих рекомендацій та вже встигли впровадити 11 з них, що дало змогу досягти економічного ефекту на суму 25 млн гривень.
У сфері публічних закупівель було проведено 300 моніторингів процедур та 4 перевірки закупівель. У результаті виявлено порушення законодавства у закупівлях на суму понад 9,6 млрд грн, а також попереджені витрати бюджетних коштів на суму понад 1,8 млрд гривень.
Крім того, за результатом проведеної роботи Держаудитори Харківщини вжили наступні заходи реагування:
За порушення фінансового та закупівельного законодавства до адміністративної відповідальності притягнуто 23 посадові особи підконтрольних установ.
Особливу увагу приділено співпраці з правоохоронними органами. Офісом передано до правоохоронців матеріали 16 проведених заходів державного фінансового контролю, за якими розпочато 10 досудових розслідування, а матеріали трьох ревізії долучено до відкритих кримінальних проваджень.
На теперішній час, правоохоронці вручили 4 письмових повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.
З метою повного відшкодування встановлених втрат фінансових і матеріальних ресурсів, Північно-східним офісом Держаудитслужби до суду пред’явлено два позови.
Детальніше на сайті: https://khrk.dasu.gov.ua/ua/news/439
Цей вірш Важа-Пшавела — один із найсильніших його патріотичних творів. Він звертається до Грузії як до матері. Почуття ліричного героя дуже суперечливі: він одночасно гнівається на свою Батьківщину і безмежно її любить.
Ось детальніше.
, ...
«Я ненавиджу тебе за те, що, маючи сильні руки, ти безсила...»
Це не справжня ненависть. Це біль. Поет не розуміє, чому народ, який має силу, мужність і славну історію, дозволив собі стати слабким.
... -...
«Із заплаканим обличчям... твоя доля завжди вдягнена в чорне.»
Грузія постає як країна, що століттями переживає війни, окупації, втрати й нещастя.
...
Це дуже різкий докір.
Буквально:
— друга, союзника;
— той, хто його засуджує;
— той, хто не впізнає ворога.
Тобто:
«Ти свариш своїх і не можеш розпізнати справжнього ворога.»
На думку поета, найбільша трагедія народу — не лише зовнішні вороги, а й внутрішня сліпота.
...
«Ти укладаєш мир зі своїм губителем.»
Це символ примирення з тими, хто нищить країну.
...
«Ти лежиш і чекаєш, поки доля сама все вирішить.»
Важа-Пшавела засуджує пасивність. Він говорить: не можна чекати, що щастя прийде саме.
Після цього тон раптово змінюється.
...
«Та все одно я тебе люблю...»
Це ключовий момент.
Попри всі недоліки, Батьківщина для нього залишається найдорожчою.
...
Дуже красивий образ.
Буквально:
«Ти пришита до моєї пораненої мрії діамантовим ґудзиком.»
Тобто любов до Батьківщини настільки міцна, що її неможливо відірвати від серця.
...
«Я не можу тебе забути.»
Навіть коли він спить, думки про неї не залишають його.
... ...
«Самсала» — дуже гірка рослина (полин або схожа на нього). Поет каже:
«Гіркота обпікає мені рот... але зрештою вона знову здається солодкою.»
Тобто навіть біль, пов'язаний із Батьківщиною, стає дорогим.
Останні рядки — кульмінація.
, , : , !
«Мабуть, це закон природи: якщо ти моя мати, то я належу тобі як син.»
Саме тут розкривається головна ідея твору.
Поет може:
сердитися;
дорікати;
засуджувати;
обурюватися.
Але перестати любити Батьківщину він не здатний.
Головна думкаВажа-Пшавела показує одну з найскладніших форм патріотизму. Це не сліпе захоплення країною. Навпаки, справжня любов дозволяє бачити її вади й болісно переживати їх. Його докори народжуються не з презирства, а з бажання бачити свою Батьківщину сильною, мудрою і вільною.
Саме тому вірш починається словами «Я ненавиджу тебе...», а завершується фактично зізнанням:
«Ти — моя мати, і я назавжди залишаюся твоєю дитиною.»
У цьому парадоксі — від гніву до безумовної любові — і полягає сила цього твору.